Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №405/1825/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/1825/26

2/405/818/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

представника позивача: адвоката Луцик М.В.

представника відповідача : адвоката Данилюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання дитини - ОСОБА_3 з 1/3 частини доходу на тверду грошову суму у розмірі 7 000 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивує тим, що він та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.10.2015 року. Від шлюбу вони мають спільну дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачем. На підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.07.2015 року у справі № 405/3564/15-ц з нього стягнуті аліменти на користь відповідача на утримання сина в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2015 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Він має іншу дитину від шлюбу з ОСОБА_5 – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить військову службу, що впливає на його фінансовий стан, також має заборгованість зі сплати аліментів, а тому його матеріальний стан погіршився, а сімейне навантаження збільшилось. Він не ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини та вживає всіх можливих заходів для належного виконання рішення суду. Водночас, у зв`язку з об`єктивними обставинами, зокрема проходженням військової служби, зміною матеріального та сімейного стану, а також наявністю інших утриманців, на виконання судового рішення утворилася заборгованість, яка не є наслідком умисного ухилення від сплати аліментів. Він є військовослужбовцем, офіційно працевлаштований, має стабільне, проте обмежене грошове забезпечення, а також несе додаткове фінансове навантаження, оскільки на його утриманні перебуває інша малолітня дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного матеріального забезпечення, а тому, посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29.06.2026 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову позивача посилаючись, крім іншого, на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалось погіршення його матеріального стану, у тому числі і у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

30.06.2026 року представником позивача надані додаткові пояснення у справі та 21.07.2026 року заява в якій вона просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача з 1/3 до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов та заяву від 21.07.2026 року підтримала, зазначаючи обставини, що в них викладені та просила вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні та посилалась на обставини, що викладені нею у відзиві на позов та через недоведеність позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.10.2015 року (справа № 405/3562/15-ц). Від шлюбу сторони мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачем. На підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.07.2015 року у справі № 405/3564/15-ц з позивача стягнуті аліменти на користь відповідача на утримання сина в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2015 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з вимогами ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Вказаною статтею передбачена можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів, чи суттєві зміни у його сімейному стані, можуть бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 715/2073/20, зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року, справа № 565/2071/19).

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що має іншу дитину від шлюбу з ОСОБА_5 – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить військову службу, що впливає на його фінансовий стан, також має заборгованість зі сплати аліментів, а тому його матеріальний стан погіршився, а сімейне навантаження збільшилось.

Згідно заяви представника позивача від 21.07.2026 року вона просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання сина ОСОБА_4 з 1/3 до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, в позовній заяві представником позивача зазначено, що позивач є військовослужбовцем, офіційно працевлаштований, має стабільне грошове забезпечення, яке відповідно до довідки про доходи військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2025 року складає 121 791,21 грн. за вересень, жовтень, листопад 2025 року.

Згідно ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Позивачем та його представником не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у тому числі і у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

У відповідності до ст. вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, який стягується на дитину не може бути менший ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а статтями 11, 12 вказаного Закону передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної ради України №789-Х11 від 27 лютого 1991 року та набула чинності 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статей 18, 27 вказаної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 311 11/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Визначений розмір аліментів в судовому рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.07.2015 року на утримання сина ОСОБА_4 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального стану позивача, суперечитиме інтересам дитини.

Як зазначила в судовому засіданні представник відповідача, позивач аліменти сплачував не регулярно та не у визначеному законом розмірі, має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 31.12.2025 року відповідно до довідки Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області складає 191 652,08 грн.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, її вік; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність інших виконавчих документів в яких платником є позивач, тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд стягує судові витрати по справі з позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі в сумі 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 28.09.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_2 .

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко