Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №607/10449/24 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 Справа №607/10449/24 Провадження №3-в/607/81/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

з участю секретаря с/з Гайдук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі подання т.в.о. начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Шмиглика М.І. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови суду відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Т.в.о. начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Шмиглик М.І. звернувся до суду із поданням про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В обґрунтування подання зазначено, що з Тернопільського міськрайонного суду надійшла постанова по справі №607/10449/24 від 08.02.2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 3 (три) доби адміністративного арешту.

Постанова набрала законної сили, після чого була звернута судом для виконання і зареєстрована в секторі документального забезпечення Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області за №10227 від 12.07.2024р.

Згідно рапорту начальника СПДН ВП ПП Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області від 20.07.2024 під час перевірки адреси проживання, громадянина України ОСОБА_1 , а саме по АДРЕСА_1 за вказаною адресою двері квартири відкрила матір останнього, яка повідомила, що останній був призваний в лави Збройні Сили України та перебуває у зоні проведення бойових дій.

3 даного приводу 30.07.2024 на начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було надіслано запит для підтвердження даної інформації. Згідно отриманої відповіді стало відомо, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний по загальній мобілізації 09.07.2024 та вибув у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно рапорту працівників поліції ВП ПП Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області під час повторної перевірки адреси проживання, громадянина ОСОБА_1 , встановлено, що за вказаною адресою останній не з`являвся протягом всього часу.

В подальшому в ході моніторингу інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» було встановлено, що неодноразово надходили повідомлення працівників ВСП про те, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , СЗЧ НОМЕР_2 самовільно покинув розташування в/ч. Та і надалі несе службу в лавах Збройних Сил України.

23.02.2026 (вих.22784-2026) було повідомлено Тернопільський міськрайонний суд про неможливість виконання постанови від 16.05.2024 у справі №607/10449/24 відносно ОСОБА_1 , якому призначено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 3 (три ) доби, у зв?язку з тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що вказане судове рішення не було виконано до цього часу, у зв`язку і відсутністю громадянина ОСОБА_1 за місцем свого проживання та перебуванням у зоні бойових дій. Також не було встановлено факт ухилення від відбування покарання за ці роки з боку порушника.

Ініціатор подання просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, накладеного постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.05.2024, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови суду.

У судове засідання представник органу поліції та особа, відносно якої винесено постанову ОСОБА_1 , не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду подання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до положень КУпАП, неявка учасників, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає розгляду подання за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути подання за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 304 КУпАП - питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на три доби.

Порядок та процедура виконання постанов про накладення всіх видів адміністративних стягнень детально регламентується Розділом V (статті 298–330) КУпАП, Глава 25 якого визначає основні (загальні) положення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, принцип обов`язковості виконання таких постанов для всіх державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у статті 298 цього Кодексу.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, і звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (ч. 1, 4 ст. 299 КУпАП), а згідно ч. 1-2 ст.300 цього Кодексу така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Орган НП забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України. При цьому, навпаки, не підлягає виконанню постанова, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги, а у разі відстрочки виконання відповідно до ст.301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки (ч. 1 ст. 303).

Провадження по виконанню постанови про застосування адміністративного арешту передбачене Главою 32 Розділу V КУпАП. Згідно зі статтею 305 цього Кодексу, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 326 КУпАП, постанова суду про застосування адміністративного арешту застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Відповідно до ст. 327 КУпАП осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи Національної поліції. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові. Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту. Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.

Звернувши своєчасно до виконання постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на три доби, суд дотримався вимог закону та в подальшому здійснював контроль за правильним і своєчасним виконанням свого рішення. Водночас вказану постанову не було виконано з обставин, які не свідчать про ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання, а саме у зв`язку з перебуванням останнього на військовій службі у Збройних Силах України та безпосереднім виконанням завдань у зоні бойових дій, що унеможливило виконання судового рішення у встановлений законом строк.

Із матеріалів подання та долучених до нього документів встановлено, що органом Національної поліції були вжиті всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством України, для виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Зокрема, здійснювалися виїзди за місцем проживання ОСОБА_1 , під час яких його мати повідомила, що останнього було мобілізовано. Надалі, на відповідні запити органу поліції, від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла відповідь, якою підтверджено факт перебування особи на військовій службі.

Разом з тим, законодавством не врегульовано питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту.

Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у пункті 5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), 6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і 9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) статті 247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (стаття 302).

Однак вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення у виді адміністративного арешту, а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.

Конституційний Суд України у пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на законодавство України та правові позиції ЄСПЛ, які за певних умов поширюють стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (стаття 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, для цілей статті 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії статті 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді даної заяви щодо визнання такою, що не підлягає виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК України, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом (правом на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції), та важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Такою нормою у Кримінальному кодексі України є стаття 80, яка міститься у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, згідно з пунктом 1 частини першою цієї статті особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Враховуючи наведене, давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арештув адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні.

Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення у вигляді адміністративного арешту повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, в даному випадку 24.05.2025, і не перевищувати двох років, а тому строк виконання даної постанови закінчився.

Враховуючи, що постанову Тернопільського міськрайонного суду від 16 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, досі не виконано Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області, а строки давності уже минули, подальші дії виконання постанови виключаються відповідно до ст. 303 КУпАП. З огляду на викладене, виконання стягнення у вигляді трьох діб адміністративного арешту підлягає припиненню, а правопорушник ОСОБА_1 - звільненню від його відбування.

Керуючись ст.ст.23, 298, 302-305, 326, 327 КУпАП, ст.80 КК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Подання т.в.о. начальника Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Шмиглика М.І. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови суду відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 3 (три) доби, призначеного постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо