Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №456/3402/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3402/25

Провадження № 1-кп/456/180/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження № 12024140000001085 від 23.10.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в с. Сулятичі, Жидачівського району, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимого;

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 23.10.2025р. близько 7.30 год., керуючи автомобілем марки «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою сполученням «Стрий-Моршин», у напрямку до м. Стрий Львівської області, при проїзді її ділянки неподалік будинку № 2 по вул. С.Стрільців у с. Фалиш Стрийського району Львівської області, порушив вимоги «Правил дорожнього руху України», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. зі змінами та доповненнями, а саме, Розділу 1 п. 1.5 «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п. 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху» та «пішохідний перехід»); Розділу 2 п. 2.1. підпункту а) «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії», п. 2.3 підпункту б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення кріплення та вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» та Розділу 18 п. 18.1 «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_7 , яка переходила проїзну частину дороги з ліва на право відносно руху транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, в результаті чого відбувся наїзд автомобілем марки «Chrysler Stratus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_8 .3. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння і також знаходяться в причинно - наслідковому зв`язку із вказаною ДТП.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та дав покази про те, що того дня близько 7:20 год. виїхав з дому, що в с. Станків Стрийського району та розпочав рух в напрямку м. Стрий. Проїжджаючи повз автобусну зупинку в с. Фалиш Стрийського району, бачив, що на зупинці знаходиться автобус, порівнявшись з автобусом, відчув удар спочатку не зрозумів, що трапилось, однак зупинився та вийшов з автомобіля, побачив, що на узбіччі лежить жінка, тоді зрозумів, що збив жінку та відразу викликав швидку допомогу та поліцію. Жінку не бачив, не знає чи вона переходила дорогу чи перебігала, тільки відчув удар. Наголошує, що в той час на вулиці ще було темно, туман, падав дрібний дощ, асфальтне покриття було мокре, вуличного освітлення не було. Пішохідний перехід, який знаходиться перед автобусною зупинкою він проїхав до удару. В повідомленні на «102» вказав, що жінка перебігала дорогу, то це було його припущення. Рухався зі швидкістю 55-60 км/год, в потоці машин, перед ним рухались машини, які на пішохідному переході не зупинялись і нікого не пропускали. Рухався з включеним світлом фар, та увімкненими склоочисниками. Не заперечив й того, що керував автомобілем без відповідного права на керування транспортним засобом, оскільки посвідчення водія не отримував. На момент ДТП разом з ним в автомобілі перебувала його дівчина ОСОБА_10 та її сестра. Після вказаної пригоди, скоїв ще одне ДТП на мотоциклі, через що йому ампутували ногу.

На його думку ДТП трапилось, саме через погодні умови, на вулиці було темно, туман, накрапав дрібний дощ, асфальтне покриття було мокре та темне, також було відсутнє дорожнє освітлення, пішохідний перехід був затертий і нічим не виділявся на дорозі. Окрім того, пішохід ОСОБА_11 , була одягнута в темному одязі і її також не було видно на проїзній частині. Відтак не вбачає своє вини в тому, що трапилось.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його винуватість по вказаному епізоду злочинної діяльності доводиться дослідженими судом доказами, які суд оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

- показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7 , про те, що того дня, близько 7:20 год. вийшла з дому, що в с. Фалиш Стрийського району та направлялась до автобусної зупинки, щоб добратись на роботу в м. Стрий. Підійшовши до пішохідного переходу, що навпроти автобусної зупинки, зупинилась, зліва автомобілів не було, пропустила автомобіль, який рухався справа, який також пригальмував, щоб пропустити її. Пропустивши автомобіль почала переходити дорогу через пішохідний перехід. Це місце їй було добре знайоме, протягом тривалого часу до того, в одній і тій самій годині, одним і тим самим автобусом їздила звідти на роботу в м. Стрий. Приходила, завжди завчасно, нікуди не поспішала. При цьому вона бачила, що по дорозі справа в напрямку м. Стрий на відстані близько 200-300 м. рухається інший автомобіль, однак вважала, що цілком встигає перейти дорогу. Приблизно за 1,5 м до закінчення переходу на неї наїхав автомобіль і більше подій того дня не пригадує. Звертає увагу, що на вулиці вже світало і було досить видно, опадів того дня не пригадує. Не заперечує, що дійсно на автобусній зупинці стояв автобус, однак вона не поспішала, рухалась звичайним темпом, не перебігала, оскільки цей автобус слідував не за її маршрутом, а тому вона очікувала іншого автобуса. Була одягнута в синьо-голубу куртку, сірі джинси, темні кросівки, мала головний убір кольору не пригадує. Внаслідок ДТП їй спричинено значні тілесні ушкодження, продовжує лікуватись до цього часу, продовжує пересуватись виключно на інвалідному візку за наслідками їй встановлено ІІ групу інвалідності. Спочатку обвинувачений приїжджав в лікарню, обіцяв допомогти та відшкодувати витрати, однак відшкодував незначну суму, при цьому настоював, щоб вона змінила покази, вказавши, що перебігала дорогу не через пішохідний перехід. Вибачення не попросив, а продовжує наклепи на неї, що нібито вона винувата в ДТП. Має намір звертатись з позовом до суду про відшкодування шкоди. Відтак просить обвинуваченого покарати суворо;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 про те, що працює водієм автобуса на маршруті Великі Дідушичі – Стрий в Стрийському районі. Того дня, 23.10.2025 зранку орієнтовно о 7:20 год, заїхав на автобусну зупинку с. Фалиш. Все як звичайно, зупинився, відчинив двері з автобуса почали виходити пасажири. В той момент за дорогою не слідкував, а дивився в салон чи вийшли та зайшли пасажири, в цей час почув звук удару, повернувши голову на проїзну частину дороги, побачив, що там щось покотилось та почув крик людей, що збили жінку. Вийшовши з автобуса, оцінив подію та викликав швидку допомогу. На вулиці в той час, ще було досить темно і наскільки пригадує моросів дощ, він кермував з увімкненим світлом фар. Дорога в тому місці не освітлювалась. Позаду автобусної зупинки на відстані близько 10 м є пішохідний перехід. Удар відбувся позаду автобуса, від удару жінка перелетіла на перед автобуса і впала на узбіччя. Самого автомобіля не бачив, також не чув звуку гальмування, тільки чув звук удару. В чому була одягнута та жінка, не пригадує;

- показаннями в судовому засіданні неповнолітнього свідка ОСОБА_13 допитаного в присутності матері ОСОБА_14 – про те, що того дня зранку між 07 та 08 год. виїхав з м. Моршин на навчання в коледж до м. Стрий. В автобусі стояв в задній частині. Проїжджаючи с. Фалиш, автобус зупинився на автобусній зупинці, відчинились двері та почали виходити пасажири. Моменту удару він не бачив, тільки почув звук зіткнення, звук пронісся повз автобус. За реакцією людей зрозумів, що збили людину. Вийшовши на вулицю побачив жінку, яка лежала на узбіччі попереду автобуса, трохи подалі на тій самій смузі руху стояв автомобіль. На вулиці світало, був трішки туман і накрапав дощ. Звуку гальмування автомобіля не чув;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 – про те, що з ОСОБА_16 знайома досить давно, тривалий час проживали в цивільному шлюбі. Того дня зранку, як звичайно виїхали з дому та рухались на роботу в напрямку м. Стрий. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_17 , вона сиділа збоку на передньому сидінні пасажира, позаду сиділа ОСОБА_18 .. Проїжджаючи с. Фалиш, проїхали пішохідний перехід, що поблизу автобусної зупинки, після чого відчула удар, автомобіль зупинився, вони вийшли з машини та побачили, що на узбіччі лежить жінка. Підбігли люди, які були на зупинці та викликали швидку допомогу. Також повідомила, що рухались не швидко, оскільки на вулиці, ще було темно та моросів дощ, вона увесь час дивилась на дорогу, жінку на дорозі не бачила, тільки відчула удар. Зіткнення на її думку відбулось за межами пішохідного переходу. Автомобіль не гальмував, оскільки жінки вони не бачили. Жінка, яку збили, була одягнута в темний одяг;

Так, за змістом кримінально-процесуального закону до предмета показань свідка належать обставини, що мають пряме чи опосередковане відношення до події кримінального правопорушення, форми вини, наслідків кримінального правопорушення, даних, що належать до показань інших свідків, експертів, їх висновків, понятих і інших учасників процесу, відомості про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та взаємовідносини свідка з ними і з потерпілим. Знання характеру цих взаємовідносин (нормальні, дружні, родинні, ворожі, неприязні, відсутні будь-які відносини, оскільки бачив (чув) вперше, тощо) дозволить дати правильну оцінку відповідних показань, висновків і процесуальних дій указаних осіб.

Суд приймає до уваги показання потерпілої та свідків, які були безпосередніми очевидцями подій, описаних в обвинувальному акті, розповіли в судовому засіданні як саме розгорталась сама пригода.

Крім вищенаведеного, винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводиться й матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 23.10.2024р., схемою та фототаблицею до нього з якого слідує, що місцем ДТП є автодорога в с. Фалиш, поряд буд № 2 вул. С.Стрільців Стрийського району Львівської області, зокрема встановлено, що транспортний засіб «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по напрямку з м. Болехів до м. Стрий, проїжджаючи с. Фалиш, здійснив наїзд на пішохода. В свою чергу на схемі до огляду місця події під №4, відмічено ділянку з уламками від транспортного засобу «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , яка знаходиться в безпосередній близькості від нерегульованого пішохідного переходу. /т.1 а.с.47-69/;

- протоколом огляду відеозапису від 24.10.2024 та дослідженим в ході судового розгляду відеозаписом з камер відеоспостереження, що містяться на приміщенні магазині «Крамниця», що по вул. С.Стільців, 3 в с. Фалиш Стрийського району. При огляді відеозапису встановлено,що 23.10.2024 о 6.28 год. на лівому узбіччі, по напрямку руху до м. Стрий, навпроти дорожньої розмітки «пішохідний перехід» стоїть особа. За деякий час під`їжджає маршрутний автобус, зупиняється на автобусній зупинці. В цей час повз проїжджають декілька автомобілів в напрямку м. Стрий. В подальшому слідує, ще один автомобіль, як встановлено автомобіль «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_17 , який здійснює наїзд на пішохода, як встановлено ОСОБА_7 .. Внаслідок наїзду тіло пішохода, нетривало затримується на автомобілі та під час руху падає на асфальтне покриття дороги та скочується на узбіччя. Автомобіль зупиняється, з нього виходить водій і два пасажири та йдуть до збитого пішохода /т.1 а.с.72-74/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 4.12.2024 з відеозаписом до нього, який був досліджений у порядку ст. 359 КПК України, під час якого свідок ОСОБА_3 розповів та показав про обставини ДТП, що мала місце 23.10.2024, а саме повідомив, що проїжджаючи с. Фалиш Стрийського району, під час руху, проїхавши дорожню розмітку «пішохідний перехід» та половину автобуса, який стояв на автобусній зупинці з правої сторони, відчув удар, що то було він не зрозумів. На вулиці було темно, дорожнє освітлення не працювало. В подальшому ОСОБА_17 вказав і розмістив автомобіль на місці де на його думку відбувся удар, після чого були проведені заміри. /т. 1 а.с. 82-86/.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.03.2025 з відеозаписом до нього, який був досліджений у порядку ст. 359 КПК України, з участю свідка ОСОБА_3 , статистів та понятих, під час якого проводився експеримент по встановленню об`єктивної видимості елементів дороги з робочого місця водія автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , при імітованій дорожній обстановці. Проведеними замірами встановлено, що видимість елементів дороги складає величину 60,7 м /т. 1 а.с. 87-91/.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2025 з відеозаписом до нього, який був досліджений у порядку ст. 359 КПК України, під час якого потерпіла ОСОБА_7 розповіла та показала про обставини ДТП, що мала місце 23.10.2024 близько 7.30 год ранку на відрізку дороги в с. Фалиш Стрийського району Львівської області, при проведенні зазначеної слідчої дії, надала свідчення, які практично повністю відповідали свідченням, які остання давала в судовому засіданні. /т. 1 а.с. 133-137/.

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/27577-ІТ від 30.12.2024р згідно якої, на момент огляду, встановлено, що робоча гальмова система представленого на огляд автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією; система рульового керування автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією; система зовнішнього освітлення автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. /т.1 а.с.99-104/;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/27813-ІТ від 30.12.2024р згідно якої, наїзд автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , на ОСОБА_7 відбувся на смузі, що призначена для руху в напрямку до м. Стрий, на ділянці що передує початку утворення ділянки з уламками від ТЗ, відносно напрямку руху до м. Стрий ( умовне позначення №4 до схеми протоколу ОМ ДТП). Під час огляду наданого на дослідження автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 було виявлено характерні технічні пошкодження його передньої частини. Аналіз форми, локалізації виявлених характерних пошкоджень дозволяє стверджувати, про те, що автомобіль «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 первинно контактував своєю передньою частиною (передній бампер, капот, переднє вітрове скло) з групою відносно твердих предметів (може бути тіло пішохода) /т.1 а.с.107-111/;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/6178-ІТ від 25.03.2025р згідно якої, в даній дорожній ситуації, при наданих слідством на дослідження вихідних даних, водію ОСОБА_3 керуючому автомобілем «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 необхідно було керуватись вимогами п. 12.2 та 18.1 ПДР України. У цій дорожньо-транспортній ситуації у водія автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 була технічна можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 , виконавши вимоги п. 18.1 ПДР. У діях водія автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачаються невідповідність вимогам п. 18.1 ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди /т.1 а.с.114-118/;

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/13834-ІТ від 17.06.2025р, відповідно до якої, у даній дорожньо-транспортній ситуації, кермувальник автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , повинен був діяти згідно з технічними вимогами п 18.1 ПДР. У цій дорожньо-транспортній ситуації, кермувальник автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , мав технічну можливість запобігти настанню даної ДТП (наїзду на пішохода), дотриманням вимог п. 18.1 ПДР. У діях кермувальника автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 ПДР і вказаний факт невідповідності дій кермувальника знаходиться з технічної точки зору в причинному зв`язку із настанням ДТП /т.1 а.с.140-145/;

- висновком судово-медичної експертизи № 36/25 від 12.02.2025р., згідно якої, при проведенні експертизи і згідно даних медичних карт стаціонарного хворого № 10588 та №97351 у потерпілої ОСОБА_7 , 1975р.н., виявлено: лінійний перелом склепіння черепа в лівій тьмяно-потиличній ділянці з переходом на основу, забій правої лобної частки головного мозку з дрібними крововиливами, забійна рана тьмяно-потиличної ділянки; перелом поперечних відростків 5-го поперекового хребця білатерально; перелом крижової кістки з обох сторін та на рівні 3-го крижового хребця із стенозуванням спинномозкового каналу, перелом лонної та сідничної кісток праворуч із переходом на ацетабулярну впадину, перелом лонної кістки ліворуч; заочеревинна гематома; багатофрагментарний перелом хірургічної шийки та головки правої плечової кістки , відкриті переломи правої велико та малогомілкової кісток, інфікована гематома правої гомілки. Вказані ушкодження могли утворитись 23.10.2024 від контакту з виступаючими частинами транспортного засобу пересування з послідуючим падінням на тверду поверхню і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент причинення /т.1 а.с.75-81/;

В свою чергу, згідно довідок Львівського регіонального центру гідрометеорології, за даними спостережень Карпатської гідрометеорологічної обсерваторії Стрий, погодні умови 23.10.2024 з 07.00 до7.30 год були наступні, спостерігався дощ з 7.20 до 9.35 год, кількість опадів склала 0.3 мм, сонце зійшло о 7.58 год за Київським часом (т. 1 а.с 126, 128).

Також, згідно інформації наданої територіальним сервісним центром МВС № 4645, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не видавалось посвідчення водія (т. 1 а.с. 132).

Дійсність та достовірність наданих публічним обвинувачем доказів, щодо фактичних обставин (часу, місця, способу) вчинення інкримінованого злочину, на думку суду є належними та допустимими доказами, а тому суд кладе їх в основу вироку, як такі, що надали прокурору можливість довести перед судом у повному обсязі інкримінований у вину ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому в даному випадку слід зауважити, що виходячи з аналізу протоколу огляду місця події, судом достовірно встановлено відсутність фактичних суттєвих перешкод (вибоїн, нерівностей чи інш.) на проїжджій частині для руху автомобіля, що могли бути в причинно- наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Суд також зазначає, що будь-яких ушкоджень механізмів рульового керування чи гальмівної системи та систем підвіски, згідно висновків судових експертиз на момент ДТП в автомобілі не виявлено.

Щодо клопотань захисника обвинуваченого про визнання недопустими відомостей як доказів, що містяться у протоколі огляду місця події від 23.10.2024; протоколах проведення слідчих експериментів від 4.12.2024 та 11.03.2025, та висновку інженерно-технічної експертизи від 25.03.2025, то слід зазначити наступне.

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною 1ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання

Разом з тим, під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.

Як наслідок, указані матеріали у повній мірі підтверджують собою факт доведеності у провадженні обставин регламентованих ст. 91 КПК України.

Зокрема, згідно матеріалів кримінального провадження, відомості про ДТП до ЄРДР були внесені за фактом кримінального правопорушення, а не щодо ОСОБА_19 .. Так, ОСОБА_17 двічі, а саме 4.12.2024 та 11.03.2025 було залучено до проведення слідчих експериментів, останній висловлював своє бачення, що до того, як саме розгорталась пригода, йому надавалась можливість висловити свої зауваження та заперечення, які відмічені в протоколах слідчих дій і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні 4.12.2024 та 11.03.2025 слідчих експериментів, слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи водія ОСОБА_3 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі водій ОСОБА_17 буде визнаний підозрюваним. Тільки після проведення інженерно-транспортної експертизи від 25.03.2025, ОСОБА_20 було 27.03.2025 повідомлено про підозру.

Наведене узгоджуються з правовою позицією сформованою у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к (провадження № 51-2869км18), в якій зазначено, що вчинення слідчим чи прокурором дій, спрямованих на отримання показань від свідка, щодо якого відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому, не вказують на недопустимість зазначених показань як доказів. Не вважаються недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч. 2ст. 286 КК, був наданий після проведення слідчого експерименту.

Суд вважає докази належними, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Таким чином, ретельно дослідивши та проаналізувавши заперечення захисника обвинуваченого щодо допустимості доказів, суд визнає протокол огляду місця події від 23.10.2024; протоколи проведення слідчих експериментів від 4.12.2024 та 11.03.2025, та висновку інженерно-технічної експертизи від 25.03.2025 належними та допустимими доказами.

При цьому суд критично відноситься до доводів обвинуваченого про те, що на вулиці було темно, накрапав дощ, а потерпіла будучи одягнута в темний одяг перебігала дорогу в невстановленому місці, що призвело до ДТП, оскільки такі доводи є технічно неспроможними і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, зважаючи на те, що ДТП мало місце в населеному пункті, поряд з автобусною зупинкою і ОСОБА_3 як він вказував рухався зі швидкістю 55-60 км/год, не заперечував й того, що йому було відомо про наявність в тому місці пішохідного переходу, перед ним нібито рухався інший транспортний засіб, навіть якщо припустити, обставини зазначені ОСОБА_17 , зважаючи на невелику швидкість автомобіля, слідкуючи за дорожньою обстановкою, а також заміри, які були проведені під час слідчого експерименту, та якими встановлено, що видимість елементів дороги складає величину 60,7 м, водій зобов`язаний був побачити пішохода та мав технічну можливість зупинити автомобіль.

Однак в даному випадку встановлено протилежне, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем в населеному пункті наближаючись до пішохідного переходу не зменшив швидкість руху, не слідкував за дорожньою обстановкою та не побачив пішохода, яка переходила проїзну частину дороги, через нерегульований пішохідний перехід, не застосував гальмування та здійснив наїзд на пішохода. Відтак такі дії ОСОБА_17 , на думку суду вказують на його грубу необережність, зокрема останній не маючи посвідчення водія, тобто не отримавши встановленого Законом дозволу на право керування транспортним засобом, не маючи відповідних навичок, не дотримуючись правил дорожнього руху здійснив наїзд на пішохода спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення, стороною захисту та отриманні судом в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв`язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об`єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред`явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 ..

Доводи сторони захисту про те, що зовнішні фактори та винна поведінка потерпілої призвели до настання ДТП, суд до уваги не приймає, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях.

Суд також приходить до висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні пред`явленого йому обвинувачення.

Окрім того, загальновідомим фактом є те, що дорожній рух становить діяльність з підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів, так і в силу людських помилок, необережності, необачності і порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим на всіх учасників дорожнього руху покладається обов`язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як, наприклад, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, що склалася.

Водій юридично зобов`язаний постійно бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 ПДР України) та в разі виникнення небезпеки для руху чи перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (пункт 12.3 ПДР України).

Закон не передбачає модифікації цих обов`язків або звільнення від них залежно від причин виникнення небезпеки чи перешкоди для руху, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.

З огляду на вказане, визначальним фактором для визначення відповідальності водія за наслідки ДТП є об`єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вони є логічними і послідовними не містять протиріч і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, вони узгоджуються між собою та із показами самого обвинуваченого про фактичні обставини справи, відтворюють реальну картину подій, що передувала та в подальшому мала місце за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 23.10.2025р. близько 7.30 год., на автодорозі сполученням «Стрий – Моршин», у напрямку до м. Стрий Львівської області, при проїзді її ділянки неподалік будинку № 2 по вул. С.Стрільців у с. Фалиш Стрийського району Львівської області, за участі автомобіля «Chrysler Stratus» р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_3 , під час якої потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, та знаходяться в причинно - наслідковому зв`язку із вищеописаною ДТП.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

В даній справі, суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_3 по справі не встановлено.

Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_3 обставин також не встановлено.

Враховується, що обвинувачений вчинив неумисний тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризуються по місцю проживання, хворіє, являється особою з інвалідністю ІІІ групи, потерпілій стороні шкода відшкодована частково в сумі 59 000 грн., при цьому потерпіла має до обвинуваченого претензії матеріального характеру та просить його покарати суворо.

Окремо суд бере до уваги й те, що будучи причетним до ДТП, яке спричинило тяжкі наслідки, як особа, яка не мала права керування транспортним засобом, ОСОБА_17 25.07.2025 повторно сідає за кермо транспортного засобу та вчиняє ще одне ДТП, за що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.12.2025 притягнутий до відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу. Такі дії обвинуваченого ОСОБА_17 , свідчать виключно про відсутність усвідомлення протиправності своєї поведінки.

Відтак, беручи до уваги всі обставини по справі, особу винного, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкцій інкримінованої йому статті КК України.

Окрім того, судом беруться до уваги роз`яснення, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

В даному випадку, судом береться до уваги правовий висновок об`єднаної палати ККС Верховного Суду від 4.09.2023 у справі №702/301/20, де ВС прямо зазначив, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними, може бути призначене незалежно від того, чи отримувала особа посвідчення водія взагалі. Зазначене покарання полягає в забороні керувати транспортними засобами протягом визначеного судом строку, та праві отримати право на керування протягом строку покарання.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає право суду залежно від обставин, що мають значення, як призначити, так і не призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

На переконання суду, з огляду на наслідки, що настали у результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, його подальшу поведінку, то такі у своїй сукупності виключають можливість незастосування до обвинуваченого додаткового покарання.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, а тому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами з урахуванням обставин вчинення вказаного злочину очевидно не сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху як обвинуваченим, так й іншими особами.

Вирішуючи питання про розмір додаткового покарання, суд згідно ст. 65 КК України, з урахуванням обставин, що мають значення, а саме характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого та обставин вчинення, вважає за необхідне призначити його – на термін три роки.

Крім цього з обвинуваченого ОСОБА_3 належить стягнути в користь держави - процесуальні витрати, а саме витрати пов`язані з залученням експертів в даному кримінальному провадженні в загальній сумі 18 385,25 грн.

Питання, щодо майна, на яке накладено арешт, вирішити відповідно до ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль «Chrysler Stratus», р.н. НОМЕР_1 відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 11.11.2024 року.

Речові докази: автомобіль марки «Chrysler Stratus», р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на території автостоянки Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області – повернути власниці ОСОБА_21 ; DVD-R диск на якому два відео файли, на яких знаходяться відеозаписи за 23 жовтня 2024 року з магазину «Крамниця», по вул. С.Стрільців, 3, с. Фалиш Стрийського району Львівської області – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судові витрати по справі в сумі 18 385 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять ) грн. 25 коп. за залучення експертів в кримінальному провадженні № 12024140000001085 від 23.10.2024, а саме за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/27577-ІТ від 30.12.2024 року у сумі 3 979 (три тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 50 коп.; за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/27813-ІТ від 30.12.2024 року у сумі 5 969 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 25 коп.; за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-25/6178-ІТ від 25.03.2025 року у сумі 3 979 (три тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 50 коп.; за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-25/13834-ІТ від 17.06.2025 року у сумі 4 457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн.

Вирок може бути оскаржений сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1