Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №461/5195/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5195/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

представника відповідача Черничинець С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819),

в особі представника Яворської Валерії Романівни

(79008, м. Львів, вул. Валова,11, РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

АДРЕСА_1 )

про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 174 758 грн 71 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.07.2021 року між сторонами укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-804420.1. Згідно Кредитного договору його сторони погодили, що Банк зобов`язується відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (Транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. Максимальна сума заборгованості Позичальника за наданими Банком траншами становить 300000 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів Банком приймається за кожним Траншем окремо та зобов`язання Банку щодо надання траншів в рамках цього договору є відкличними. Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору).

30.12.2021 в рамках Кредитного договору було видано транш за номером №G02.10701.009249401 у розмірі 69 524 грн 00 коп. зі сплатою 19,5% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 23.04.2026. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 09.06.2026 року становить 79 952 грн 60 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито провадження у вищезазначеній справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31.08.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», представником відповідача Черничинець Світланою Петрівною подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, остання заперечує проти задоволення заявлених вимог, з підстав наведених у відзиві. Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_1 здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором №ГКД-804420.1 від 14.07.2021 року (далі по тексту – кредитний договір) в сумі 30072,56 грн, що підтверджується у додатку до позовної заяви (виписка з 01.01.2000 по 31.12.2026).

Згідно умов кредитного договору: П. 1.4. За користування Траншем Позичальник сплачує: ОСОБА_2 змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 10,0% (Маржа Банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 19,5%. Отриманий ОСОБА_1 транш складає 69524,00 грн. (згідно виписки з 01.01.2000 по 31.12.2026). Згідно графіку щомісячних платежів за траншем № G02.10701.009249401 до Генерального кредитного договору №ГКД-804420.1, який долучено по позовної заяви, проценти за користування кредитом складають 51549,29 грн. за період з 02.02.2022 по 30.12.2026, які просить стягнути позивач.

Станом на 06.07.2026, згідно відповідного графіку, ОСОБА_1 мав би сплатити проценти за користування кредитом лише в сумі 39362,11 грн., а не 51549,29 грн. Позивач звернувся до суду до завершення строку дії кредиту за Траншем, передбаченого п. 1.2. та просить стягнути усю суму боргу, а отже достроково в односторонньому випадку розриває кредитний договір. З урахуванням суми основного зобов`язання по договору (69524,00 грн.), процентів за користування кредитними коштами (39961,01 грн.) та загальної суми внесених ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (30072,56 грн.), борг складає 79412,45 грн. (69524,00 + 39961,01 - 30072,56), тоді як позивач вказує у позовних вимогах суму 94806,110 грн. (43256,82 грн., як прострочений борг + 51549,29 грн., як прострочені проценти).

Вказує, що згідно п. 1.4.2. за обслуговування кредитної заборгованості Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним Графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного Траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. 2,5% річних від суми траншу (69524,00 грн.), яка складає 1738,10 грн. в рік, тоді як в Графіку щомісячних платежів ця сума нараховувалась щомісячно і, як наслідок, процент за користування кредитом збільшено на 30% річних, що в сумі складає 49,5% річних (30%+19,5%).

Відтак, вважає, що вважає, що позовні вимоги АТ «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №ГКД-804420.1 від 14.07.2021 року, про стягнення заборгованості за основною сумою боргу (простроченим боргом) в розмірі 43253,82 грн, стягнення заборгованості за нарахованими (простроченими) процентами в розмірі 51549,29 грн., стягнення заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 79952,60 грн., є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

07.09.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», представником позивача Михайликом Максимом Сергійовичем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої, останній вказує на те, що Закон України «Про споживче кредитування» був прийнятий на зміну раніше чинній ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка до прийняття вище вказаного Закону регулювала правовідносини у сфері споживчого кредитування. Іншими словами, абзац 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону - втратив чинність ще до укладення Кредитного договору, а саме 10.06.2017, з огляду на що такий не може бути застосований до спірних у цій справі правовідносин, як і судова практика з приводу застосування вище вказаної норми, адже така вже не актуальна.

Вказує, що чинне на момент укладення Кредитного договору законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування (до котрих відноситься Кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у цій справі), умов, що передбачають сплату споживачами (у цьому випадку Відповідачем за первісним позовом) плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості (що є синонімічними поняттями).

Пунктом 1.4.2. Генерального кредитного договору № ГКД-630402.1 передбачено, що за обслуговування кредитної заборгованості Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним Графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5 % річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. Плата за обслуговування кредитної заборгованості сплачується Позичальником за отримання наступних послуг, які вчиняються Банком на користь Позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов`язань за Договором: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС повідомлень щодо суми платежу за цим договором, опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відтак, підписавши Кредитний договір, відповідач погодився на запропонований розмір процентів за обслуговування кредитної заборгованості Банком та зобов`язався їх сплатити.

31.08.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», представником відповідача Черничинець Світланою Петрівною подано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких, остання зазначає про те, що представником позивача не спростовано:

- часткової оплати в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором №ГКД-804420.1 від 14.07.2021 року в сумі 30072,56;

- не спростовано твердження про не правильно визначену у позовній заяві суму процентів за користування кредитом в сумі 51549,29 грн.

- просить стягнути усю суму боргу, а отже достроково в односторонньому випадку розриває кредитний договір до завершення строку дії кредиту;

- не спростовано суми заборгованості за основним зобов`язанням та нарахованими процентами, яка розрахована відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відповідних заявах поданих суду.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 14.07.2021 року між сторонами укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-804420.1.

Згідно кредитного договору, його сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, у межах котрої надавати йому кредит (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим договором та діючими тарифами банку. Максимальна сума заборгованості позичальника за наданими банком траншами становить 300000 грн, включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів банком приймається за кожним траншем окремо та зобов`язання банку щодо надання траншів у рамках цього договору є відкличними.

Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору).

У відповідності до п. 1.2 Кредитного договору за користування Траншем Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 10,0% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 19,5%.

30.12.2021 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G02.10701.009249401 у розмірі 69 524 грн 00 коп., підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії платіжних інструкцій, наявних у матеріалах справи. Одночасно з видачею Траншу відповідачу було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем (згідно п. 1.3. Кредитного договору).

Згідно п.1.8. Кредитного договору, позичальник заявляє про виконання Банком в повному обсязі вимог щодо інформування Позичальника, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», підтверджує своє волевиявлення щодо отримання Кредиту та укладає Кредитний договір в один із наступних способів, зокрема: шляхом переходу з будь-якого абонентського номеру за вказаним у смс-повідомленні URL-посиланням, після чого ознайомлюється з умовами отримання та підтверджує свою згоду на його отримання натиснувши кнопку «Підтверджую»; шляхом скерування з абонентського номера телефону, вказаного у Розділі 3 даного Договору ( НОМЕР_3 ), коду, отриманого за допомогою СМС-повідомлення згідно п 1.7.4.1., п. 1.7.4.2. на номер 3553.

Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані платежі за Кредитним договором.

Останній платіж боржником здійснено 23.04.2026 року.

Сума боргу відповідача за кредитним договором, згідно розрахунку позивача, станом на 09.06.2026 становить 174 758 грн 71 коп. та включає у себе: прострочений борг ? 43 256 грн 82 коп.; прострочені проценти – 51 549 грн 26 коп.; нарахована плата за обслуговування кредиту – 79 952 грн 60 коп.

Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_4 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 09.02.2026 року.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 12.02.2026 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно п. 1.4.2 Генерального кредитного договору №ГКД-804420.1 від 14.07.2021 та п. 4.2 паспорту споживчого кредиту «Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору», банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,50%.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, за користування кредитом банк може вимагати від позичальника на постійній основі лише проценти, що також випливає із ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, кредитний договір, укладений між відповідачем та АТ «Ідея Банк», в частині, що передбачає сплату позичальником на постійній основі плати за обслуговування кредиту щомісячно є недійсним, а Генерального кредитного договору №ГКД-804420.1 від 14.07.2021 укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» у цій частині є нікчемним, що встановлено законом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у своїй постанові від 13.07.2022 року Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №496/3134/19 відступила від висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 583/3343/19 і постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року у справі № 361/392/20 та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, банк не може вимагати від ОСОБА_1 заборгованість в частині простроченої плати за обслуговування кредиту.

Водночас, доводи представника позивача, про те, що чинне на момент укладення кредитного договору законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування (до котрих відносить кредитний, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у цій справі), умов, що передбачають сплату споживачами плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості, не спростовують вимог закону щодо нікчемності таких умов договору. Окрім цього, договором належним чином не розмежовано оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації, так саме як і не надано доказів щодо запитів від споживача щодо надання відповідної інформації (послуги).

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.(Постанова Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 204/8492/21 провадження №61-10602св22)

З наявної у матеріалах справи копії виписки банку вбачається, що за період з 30.12.2021 по 24.04.2026 ОСОБА_1 було сплачено 8 платежів по кредиту на загальну суму 30 072 гривень 56 копійок, з яких банк зарахував у рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості 1 738 гривень 10 копійок?, що становить 5,77 % від усіх платежів по кредиту.

Отже, оскільки судом було встановлено нікчемність пункту 1.4.2 Генерального кредитного договору №ГКД-804420.1 від 14.07.2021, то ОСОБА_1 вправі звернутися до суду з вимогою про застосування правових наслідків недійсного правочину та здійснення перерахунку коштів, що у даному випадку є належним способом захисту його порушеного права.

Детального розрахунку заборгованості представником позивача не надано, а представником відповідача клопотання про витребування такого до суду не заявлялось.

Суд зазначає, що банк, як сторона у справі, вправі самостійно обирати спосіб захисту своїх інтересів, зокрема визначати які докази подавати суду. Таке ж право має і відповідач, який наділений правом надавати суду самостійно відповідні розрахунки чи докази, а також ініціювати перед судом клопотання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 виснувала, що припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91). Указаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92). У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (пункт 141). Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem /лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачяться проти того, хто їх написав/ (пункт 128).

Cудом встановлено, що згідно графіку щомісячних платежів за траншем №G02.10701.009249401 до Генерального кредитного договору №ГКД-804420.1, з 02.02.2022 по 30.12.2026 проценти за користування кредитом становлять 39 961 грн 01 коп.

Водночас, досудова вимога скерована позивачу в лютому 2026 року.

Відтак, нарахування процентів за кредитним договором після лютого 2026 року повинно бути припинене.

Крім цього, згідно довідки про розрахунок заборгованості, прострочені проценти становлять – 51 549 грн 29 копійок, що в даному випадку позивачем належними засобами доказування не доведено.

Згідно п. 1.19 Генерального кредитного договору №ГКД-804420.1 від 14.07.2021, за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочення на прострочену суму (траншу, процентів за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0,15% за кожен день прострочення у випадку прострочення оплати на строк від 1 до 60 календарних днів та 0,65% за кожен день прострочення – в випадку прострочення оплати у період, починаючи з 61 календарного дня до повного погашення заборгованості за цим договором.

Хоча банк згідно з довідкою-розрахунком не вимагає стягнення пені та інших штрафних санкцій, суд зазначає за необхідне вказати, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Повертаючись до графіку щомісячних платежів за траншем №G02.10701.009249401, з лютого 2022 по лютий 2026 загальний розмір процентів за користуванням кредиту становить – 38 152 гривень 70 копійок, що підлягає стягненню з відповідача.

Водночас, щодо розрахунків представника відповідача суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Як вбачається, з довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 було сплачено 8 платежів по кредиту на загальну суму 30 072 гривень 56 копійок, з яких банк зарахував у рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості 1 738 гривень 10 копійок?, що становить 5,77 % від усіх платежів по кредиту, а решта суми було зараховано позивачем у погашення строкового основного боргу та погашення строкових процентів, що підтверджується сумою заборгованості за основним боргом в сумі 43 256 гривень 82 копійки.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість за виключенням суми простроченої плати за обслуговування кредиту та нарахованих процентів після лютого 2026 року, що становить загальну суму 81 409 гривень 52 копійки, яка складається з: основного боргу – 43 256 гривень 82 копійки та прострочених процентів – 38 152 гривень 70 копійок.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1240 грн 50 коп.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 81 409 гривень 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1240 гривні 50 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819);

представник позивача – Яворська Валерія Романівна, Михайлик Максим Сергійович

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11);

відповідач - ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

АДРЕСА_1 );

представник відповідача – адвокат Черничинець Світлана Петрівна

(46002, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 45/9; РНОКПП: НОМЕР_5 )

Повний текст рішення складено 29.09.2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький