Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №461/6604/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6604/26

Провадження №3/461/2429/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., за участю представника Львівської митниці Держмитслужби Лубоцького Б. І., захисника особи, який притягується до адміністративної відповідальності — Юрчака В. В.,розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Тернопільська область, місце роботи - не працює, місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 06.11.2017, виданий органом 2CZE, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ,

за ч. 6 ст. 481 Митного Кодексу України, —

В С Т А Н О В И В :

03.08.2026 близько 12 год. 18 хв. через митний пост «Краковець» в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» у напрямку руху «виїзд з України» заїхав транспортний засіб марки «Skoda» модель «Superb» VIN № НОМЕР_3 р.н. НОМЕР_4 , країна реєстрації Чеська Республіка, у якому в якості водія прямував громадянин України ОСОБА_1 (п-т. PU206853). Під час проведення процедури митного оформлення та внесення інформації в ПІК«ЄАІС2» щодо транспортного засобу, відбулось спрацювання Інформації про орієнтування, а саме інформація щодо порушення строку вивезення транспортного засобу марки «Skoda» модель «Superb» VIN № НОМЕР_3 р.н. НОМЕР_4 , країна реєстрації Чеська Республіка. Шляхом здійснення оперативного запиту в «ЄАІС-2» та на підставі аналізу переміщень встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 (п-т. PU206853), 12.12.2023 13:38:47 ввіз транспортний засіб марки «Skoda» модель «Superb» VIN № НОМЕР_3 р.н. НОМЕР_4 на митну територію України через пункт пропуску «Краківець-Корчова», митний пост «Краковець» НОМЕР_5 в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року». Відповідно до даних в «ЄАІС2» транспортний засіб марки «Skoda» модель «Superb» VIN № НОМЕР_3 р.н. НОМЕР_4 , з митної території України, станом на 03.08.2026, не вивозився та в інший митний режим, відповідно до законодавства не поміщений. На момент перетину кордону, документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, зазначеною особою не подавалося. У відповідності до ст.192 Митного кодексу України, до найближчого митного органу громадянин України ОСОБА_1 (п-т. PU206853) не звертався та документи щодо обставин аварії чи непереборної сили не надав. У письмових поясненнях громадянин України ОСОБА_1 зазначив, що не мав можливості вивезти власний транспортний засіб у зв`язку із прийнятими змінами в законодавстві, а саме встановленими у 2024 році обмеженнями виїзду чоловіків за кордон, які мають постійне місце проживання в інших країнах. Тому громадянин України ОСОБА_1 не мав можливості вивезти транспортний засіб марки «Skoda» модель «Superb» VIN № НОМЕР_3 р.н. НОМЕР_4 , оскільки не мав права перетинати державний кордон України.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 (п-т. НОМЕР_1 ) перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу марки «Skoda» модель «Superb» VIN № НОМЕР_3 р.н. НОМЕР_4 , країна реєстрації Чеська Республіка, на митну територію України більше, ніж на тридцять діб.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомленим про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України, вважаю можливим розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не з`явилася на виклик до суду, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Представник Львівської митниці Держмитслужби Лубоцький Б. І. у судовому засіданні вважав вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому порушенні доведеною та просив притягнути його до відповідальності за порушення митних правил у межах санкції ч. 6 ст. 481 МК України.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності — адвокат Юрчак В. В. у судовому засіданні просив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 481 МК України на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю діяння, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити. Зазначив, що ОСОБА_1 є громадянином України, який понад чотирнадцять років постійно проживає у Чеській Республіці. Транспортний засіб, зареєстрований у Чеській Республіці, є особистим автомобілем громадянина-нерезидента, який постійно проживає та веде підприємницьку діяльність за кордоном, і був ввезений в Україну саме для тимчасового користування під час перебування в Україні, а не для відчуження чи використання на території України. 12.12.2023 ОСОБА_1 в`їхав в Україну на власному автомобілі в митному режимі тимчасового ввезення. На той час громадяни України чоловічої статі, які постійно проживали за кордоном, мали право виїзду з України, а тому ОСОБА_1 обґрунтовано розраховував повернутися до Чеської Республіки разом з автомобілем у межах встановленого строку. Проте у 2024 році порядок перетинання державного кордону чоловіками віком від 18 до 60 років, у тому числі тими, хто постійно проживає за кордоном, був суттєво змінений (зокрема, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX та внесенням змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57). Внаслідок цього ОСОБА_1 втратив право виїхати з України, а отже — і фізичну можливість особисто вивезти транспортний засіб. Законодавство не залишало ОСОБА_1 правомірного способу виконати обов`язок з вивезення транспортного засобу. Тимчасово ввезений громадянином-нерезидентом транспортний засіб особистого користування не може бути переданий у володіння, користування або розпорядження іншим особам, а така передача сама по собі є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 469 МК України. Отже, ОСОБА_1 опинився у ситуації, коли будь-який спосіб виконання обов`язку з вивезення автомобіля — або особистий виїзд, на який він не мав права, або передача автомобіля іншій особі для вивезення — був би порушенням закону. Така ситуація виникла не з вини ОСОБА_1 , а внаслідок зміни законодавства, дію якої він не міг передбачити на момент ввезення автомобіля 12.12.2023. Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бучач Тернопільської області помер батько ОСОБА_1 — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 30.12.2024 Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (актовий запис № 634). Смерть батька настала у той період, коли строк тимчасового ввезення щойно сплив, а перевищення цього строку ще не досягло тридцяти діб, з якими ч. 6 ст. 481 МК України пов`язує настання відповідальності. Саме на цей період припали похорон батька, жалоба та пов`язані з цим сімейні обов`язки, які об`єктивно відволікли увагу ОСОБА_1 від вирішення митних питань щодо автомобіля. Крім того, ОСОБА_1 добросовісно, хоча й помилково, вважав, що оскільки закон забороняє йому виїзд з України, то й строк тимчасового ввезення його автомобіля автоматично продовжується на весь час дії таких обмежень, адже вивезти автомобіль він не міг з причин, які від нього не залежали. Тобто ОСОБА_1 не усвідомлював протиправності свого стану і не мав наміру порушувати митні правила. Про необхідність звертатися до митного органу за продовженням строку (ч. 1 ст. 380, ст. 192 МК України) ОСОБА_1 , який понад десять років постійно проживав за кордоном, не знав. Також вказує, що згідно з військово-обліковим документом в електронній формі (застосунок «Резерв+»), сформованим 02.08.2026, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (як особі з інвалідністю) — до завершення мобілізації. Саме з цього моменту у ОСОБА_1 з`явилося законне право на виїзд за межі України. Уже наступного дня — 03.08.2026 — ОСОБА_1 самостійно, без будь-якого виклику чи примусу, прибув на кордон разом з транспортним засобом у напрямку «виїзд з України», тобто з наміром вивезти автомобіль за межі митної території України і тим самим припинити порушення. Він не приховував транспортний засіб, не намагався відчужити його в Україні чи уникнути митного контролю, а навпаки — сам пред`явив його митному органу. Під час складення протоколу ОСОБА_1 був присутній, надав письмові пояснення, підписав протокол і кожен його аркуш, отримав його примірник, тобто в повному обсязі сприяв митному органу у встановленні обставин справи. ОСОБА_1 , 1975 р.н., є особою з інвалідністю третьої групи. Він є батьком двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 ), які перебувають на його утриманні. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил раніше не притягувався, що прямо зафіксовано у протоколі. Обставин, що обтяжують відповідальність, у справі немає.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).

За вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України встановлене адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються на підставі: протоколу про порушення митних правил, протоколів процесуальних дій, додатків до зазначених протоколів; пояснень свідків, пояснень особи, яка притягується до відповідальності; висновку експерта, інших документів.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується такими даними: протоколом про адміністративне правопорушення № 1261/UA209000/2026 від 03.08.2026, до якого ОСОБА_1 зауважень не висловив; копією паспорта ОСОБА_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; витягами з ЄАІС та АСМО «Інспектор»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.08.2026, у яких він підтвердив обставини, викладені у протоколі, та зазначив, що не мав можливості вивезти власний транспортний засіб у зв`язку із прийнятими змінами в законодавстві, а саме встановленими у 2024 році обмеженнями виїзду чоловіків за кордон, які мають постійне місце проживання в інших країнах; висновком СЛЕД Держмитслужби № 1420003400-0850 від 13.08.2026, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу, зазначеного у справі про ПМП № 1261/UA209000/2026 від 03.08.2026 становить 689046,60 грн; доповідною запискою та іншими матеріалами справи, які знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

З огляду на наведене, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, а саме: останній перевищив строк тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України більше ніж на тридцять діб, що підтверджується даними, що містяться у протоколі про порушення митних правил, доповідною запискою, та іншими матеріалами справи, які знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

Таким чином, аналізуючи наведені докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що винаОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України доведена повністю.

Вирішуючи питання про відповідальність ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 481 МК України, суддя, у відповідності до ст.ст. 23, 33КУпАП, керується тим, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.

Крім того, звертаю увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Відповідно до постанови ПВСУ від 3 червня 2005 року N 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», суди при притягненні осіб до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за наявності підстав повинні вирішувати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі статті 22 КпАП.

Так, у відповідності ст.22КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Оскільки у цій статті не міститься визначення та перелік малозначних правопорушень, це питання має вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи з того, що малозначні правопорушення - це такі дії, які не спричинили, або не могли спричинити шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП, які визначають загальні засади накладення адміністративного стягнення, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ізмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Відповідно до ст.22КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005, зі змінами, суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП. При цьому необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.

Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд враховує у відповідності до положень ст.33КУпАП тяжкість, характер і спосіб вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність настання значних суспільно-небезпечних наслідків від його вчинення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення вперше, неможливість своєчасного вивезення транспортного засобу за межі митної території України зумовлена дією воєнного стану, який триває на теперішній час, що з моменту, коли у ОСОБА_1 з`явилося законне право на виїзд за межі України, уже наступного дня, 03.08.2026, він самостійно, без будь-якого виклику чи примусу, прибув на кордон разом з транспортним засобом у напрямку «виїзд з України», тобто з наміром вивезти автомобіль за межі митної території України а також, ураховуючи відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, характер правопорушення, зважаючи на вид та розмір передбаченого покарання, мету призначення покарання та співмірність можливого покарання вчиненому правопорушенню, тобто принципу розумності призначення покарання, те, що наслідки даного порушення не представляють суспільної небезпеки, не завдали значної шкоди державним чи суспільним інтересам та державі, вважаю за можливе звільнити останнього від адміністративної відповідальності на підставі ст.22КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрити.

При цьому, суд бере до уваги і мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 КУпАП, та співрозмірність можливого стягнення, передбаченого санкцією ч.6 ст.481 МК України, вчиненому правопорушенню, тобто принцип розумності накладення стягнення.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних даних, які безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у нього умислу на порушення вимог митного контролю, а наслідки, які загрожують ОСОБА_1 у разі накладення на нього стягнення за вчинення даного правопорушення, є занадто суворими та поставить такого у тяжке матеріальне становище, оскільки він є особою з інвалідністю третьої групи, а також батьком двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 ), які перебувають на його утриманні.

Вважаю, що застосування такого виховного заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст.23КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Згідно зі ст.527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 380, 465, 481,МК України, ст.ст. ст.22, 245, 253 КУпАП, суддя —

П О С Т А Н О В И В :

1. Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за ч.6 ст.481МК України у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження по справі — закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Ольга ПАВЛЮК