Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №335/8584/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8584/26 2/335/4382/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що від шлюбу з відповідачем мають спільну неповнолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею.

Відповідач участі в утриманні доньки не приймає, хоча є працездатним, фізично здоровим, інших утриманців немає.

За таких обставин вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на утримання неповнолітньої доньки аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Судом проведено такі процесуальні дії у справі.

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 05.08.2026 № 3130714 випливає, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 10.03.1998 (а.с. 9). (а.с. 48).

05.08.2026 судом отримано відповідь № 3130837 від 05.08.2026 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1-го кварталу 2025 року по 4-й квартал 2026 року.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 12).

Копію ухвали від 05.08.2026 разом із копією позовної заяви з додатками було направлено відповідачу рекомендованим листом із повідомленням за останнім відомим місцем проживання, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою пошти від 11.08.2026 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 190 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

В силу ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також Верховний Суд у постанові від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11, провадження № 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із копіями позовної заяви з доданими до неї документами надсилались відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, та враховуючи, що відповідач не повідомляв суд про зміну адреси проживання, тому з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону, суд доходить висновку, що відповідачу були у встановленому порядку вручені вказані документи.

Крім того, ухвала суду від 05.08.2026 була направлена на адресу місця роботи відповідача через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Згідно довідки про доставку електронного документа до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 , ухвала суду від 05.08.2026 доставлено до електронного кабінету.

У встановлений ухвалою строк відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Інших заяв по суті справи від сторін також не надходило.

Суд визначив за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання на підставі наявних у справі доказів на підставі статті 279 ЦПК України.

22.09.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення повного тексту рішення до 29.09.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив таке.

Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, актовий запис № 38 від 15.01.2009 (а.с. 6).

Статтею 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З матеріалів позовної заяви випливає, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню дитини.

Відповідач є особою працездатного віку, працездатний, отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати.

Згідно відповіді № 3130837 від 05.08.2026 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1-го кварталу 2025 року по 4-й квартал 2026 року, ОСОБА_2 отримує виплати військовослужбовцям від військової частини НОМЕР_1 .

Аліменти іншим особам відповідач не сплачує, інших дітей не має.

Договору про участь в утриманні дитини батьки між собою не укладали.

Добровільно домовитись про сплату аліментів з відповідачем не вдалось.

Відповідачем з урахуванням засад змагальності цивільного судочинства зазначені обставини не спростовані.

За таких обставин, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, беручи до уваги, що обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, з метою забезпечення нормального догляду за дитиною, враховуючи, що відповідач працездатний, не має інших аліментних зобов`язань, суд доходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує майновий та сімейний стан відповідача; відсутність у нього інших неповнолітніх дітей та утриманців, відсутність виконавчих листів про стягнення та відсутність підтверджених належним чином інших обтяжуючих грошових зобов`язань, які б мали враховуватись при визначенні матеріальної спроможності відповідача щодо сплати аліментів.

Відповідач не надав суду відзиву, та з урахуванням засад змагальності не довів наявності обставин, визначених ч. 1 ст. 182 СК України, які б впливали на можливість визначення аліментів у меншому розмірі, ніж просила позивачка.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Отже з урахуванням встановлених судом обставин та на підставі вищенаведених положень законодавства, суд вважає можливим встановити відповідачу розмір належних до сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення вказаних позовних вимог і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та в першу чергу інтересам дитини, не порушить прав сторін.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Тому відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, за наявності вказаних обставин.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України стягування аліментів необхідно присудити із дня пред`явлення ОСОБА_1 до суду позову, тобто з 01.08.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за даними позовними вимогами, а саме 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76, 83, 89, 141, 247, 258 – 259, 263 265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити повністю.

Стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене 29.09.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , УНЗР: 19790608-06796, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І. П. Соболєва