Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №344/4142/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4142/26

Провадження № 2/352/1131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

02.03.2026 року позивач звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті дружини ОСОБА_6 відкрилася спадщина на майно, яке їй належало: частка у розмірі 14 на квартиру АДРЕСА_1 . земельна ділянка площею 0,0511 га для садівництва (кадастровий номер: 2625888601:03:018:0454) та садовий будинок, який розташований на даній земельній ділянці, які знаходяться на території Ямницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Після смерті дружини позивач фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом з спадкодавцем до дня її смерті за адресою місця реєстрації, в подальшому звернувся до нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Литвишко В. М. для оформлення своїх спадкових прав після смерті дружини. Відповідно нотаріус оформив спадкові права на 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_3 . Діти спадкодавиці, - син ОСОБА_3 та дочка (від першого шлюбу ОСОБА_7 відмовились від своїх часток в спадковому майні в користь позивача.

24.10.2025 року нотаріусом Литвишко В. М. було винесено Постанову про відмову увидачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не прийняла спадщину після померлої ОСОБА_8 , а зареєстровані вони були за різними адресами.

За життя ОСОБА_8 склала заповіт, згідно з яким належну їй земельну ділянку площею 0,0511 га для садівництва та садовий будинок, який розташований на даній земельній ділянці, і знаходяться на території Ямницької сільської ради Тисменицького району Івано Франківської області, на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_6 (свої дочці), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0511 га (кадастровий номер: 2625888601:03:018:0454) для садівництва підтверджується Витягом з Державного реєстру земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2600113582013 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу 4216825 від 31.05.2013.

У подальшому на вказаній земельній ділянці батьками дружини ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було збудовано садовий будинок АДРЕСА_4 площею - 20 кв. м. Згідно довідки від 15.04.13 № 338, виданої сільським головою Іваном Ковальчуком, свідки підтверджують, що даний будинок, розташований на вищевказаній земельній ділянці побудований ОСОБА_9 (чоловіком ОСОБА_8 ) в 1992 році. Реєстрація права власності на садовий будинок АДРЕСА_4 , в ОКП «Івано-Франківську ОБТІ» не проводилась.

3 2012 року ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати дружини позивача) до дня своєї смерті проживала (і померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ) разом з зі свою дочкою (дружиною позивача) та позивачем за адресою: АДРЕСА_5 .

Отже, дружина позивача після смерті своєї матері фактично прийняла всю спадщину, в тому числі на земельну ділянку площею 0,0511 га для садівництва (кадастровий номер 2625888601:03:008:0454), право на яку їй перейшло за заповітом, проте свої спадкові прави по оформила до дня своєї смерті, а також на дачний будинок, розташований на дій земель ділянці, спадкові права на який також не оформила.

Тому просив встановити факт постійного спільного проживання дружини позивача з її матір`ю на час її смерті та визнати право власності на земельну ділянку та садовий будинок в порядку спадкування після смерті дружини.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

01.05.2026 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.05.2026 року головуючим суддею по даній справи визначено суддю Олійника М.Ю.

Ухвалою судді від 08.05.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

У зв`язку із відрахуванням судді Олійника М.Ю. зі штату Тисменицького районного суду Івано-Франківської області на підставі розпорядження керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №344/4142/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 року справу 344/4142/26 було передано на розгляд судді Гриньків Д.В.

Ухвалою судді від 08.06.2026 року постановлено прийняти до провадження цивільну справу 344/4142/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно. Продовжувати розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі ухвал суду від 24.06.2026 року постановлено здійснити виклик для допиту у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , витребувати з Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області належним чином засвідчені копії спадкових справ після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та підготовче провадження закрити.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно Державного акта про право приватної власності на землю від ОСОБА_9 на підставі рішення Ямницької сільської ради народних депутатів 18 сесії скликання від 28.12.1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0511 га для садівництва, розташованої на території Ямницької сільської ради (а.с.28).

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 помер (а.с.31).

Право власності на земельну ділянку площею 0,0511 га з кадастровим номером 2625888601:03:018:0454 ОСОБА_8 набула в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом

від 31.05.2013, виданого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Антонок Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2-383, спадкова справа № 719/2003 (а.с.33).

Право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0511 га (кадастровий номер: 2625888601:03:018:0454) для садівництва підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2600113582013 від 17.04.2013 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу 4216825 від 31.05.2013 (а.с.21-22, 23).

Згідно довідки голови садівницького товариства «Цементник», яка видана члену даного товариства ОСОБА_9 , що на виділеній земельній ділянці АДРЕСА_4 збудовано садовий будинок площею – 20 кв.м. (а.с.61).

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого на замовлення позивача ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа № 2642, станом 14.11.2025, садовий будинок АДРЕСА_4 , та збудований до 1992 року на земельній ділянці з кадастровим номером 2625888601:03:018:0454 Площа земельної ділянки під основною будівлею - 38,1 кв.м.(а.с.36-42).

Згідно довідки від 15.04.13 № 338, виданої сільським головою Іваном Ковальчуком, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтверджують, що дачний будинок, побудований ОСОБА_9 (чоловіком ОСОБА_8 ) в 1992 році (а.с.60).

Згідно з довідкою від 14.11.2025 № 02377, виданою, ОСОБА_1 ОКП Івано-Франківським ОБТІ», реєстрація права власності на садовий будинок АДРЕСА_4 , в ОКП «Івано-Франківську ОБТІ» не проводилась (а.с.59).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась дочка ОСОБА_15 (а.с.15).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00011126765 від 28.09.2012 року, внесено відомості про розірвання шлюбу між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с.17).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_18 записані ОСОБА_16 та ОСОБА_19 (а.с.14).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу 22.04.2004 року ОСОБА_18 змінила прізвище на « ОСОБА_20 » (а.с.17зв).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 21.02.1988 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_19 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_21 » (а.с.19).

У даному шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с.10).

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла (а.с.24).

Н випадок своєї смерті ОСОБА_8 05.06.2013 року склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 0,0511 га для садівництва та садовий будинок, який розташований на даній земельній ділянці, і знаходяться на території Ямницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, заповіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (заповіт, посвідчений державним нотаріусом Перше Івано-Франківської державної нотаріальної контори 05 червня 2013 року, зареєстрований реєстрі за № 2-412) (а.с.25).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 до нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 . В заяві зазначив, що дочка спадкодавця – ОСОБА_6 , не прийняла спадщину у встановлений законом строк та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована спадкова справа №544/2025 (а.с.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а.с.).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_1 (а.с.)

У матеріалах спадкової справи №55/2025, заведеної після смерті ОСОБА_6 , містяться заява ОСОБА_3 та апостильована заява ОСОБА_4 про відмову у прийнятті спадщини після смерті матері ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 (а.с.).

У відповідності до повідомлення управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради від 19.12.2024 року ОСОБА_6 знято з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_6 . За відомостями Муніципального реєстру Івано-Франківської територіальної громади відсутня інформація про зареєстрованих осіб за вище вказаною адресою (а.с.).

ОСОБА_1 державний нотаріус видав свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема на квартиру по АДРЕСА_7 квартири по АДРЕСА_6 та грошові вклади у банках (а.с.).

Постановою державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 24.10.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0511 га (кадастровий номер: 2625888601:03:018:0454) та садовий будинок розташований на ній, після померлої ОСОБА_6 , оскільки остання спадщину після померлої матері ОСОБА_8 не прийняла, оскільки разом із неї на час смерті не проживала (а.с.).

Постановою державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 16.09.2026 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину, з аналогічних підстав (а.с.).

Факт проживання ОСОБА_6 зі своєю матір`ю ОСОБА_8 на час смерті останньої за адресою по АДРЕСА_6 підтверджується відповіддю на адвокатський запит КНП "Центр первинної медичної і консультативно діагностичної допомоги Івано-франківської міської ради від 17.12.2025 № 602/69 (а.с.).

Свідок ОСОБА_10 , яка проживає по АДРЕСА_5 , в судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_6 з 2012 по 2023 роки.

Свідок ОСОБА_12 , яка проживає за адресою по АДРЕСА_8 вказала, що ОСОБА_8 не проживала за адресою АДРЕСА_9 . Бабуся проживала з мамою ОСОБА_22 , за адресою АДРЕСА_6 . ОСОБА_8 померла у 2023 році а ОСОБА_6 у 2024 році.

Свідок ОСОБА_11 , яка адреса проживає за адресою АДРЕСА_10 в судовому засіданні засвідчила, що протягом 10 років ОСОБА_6 проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_6 .

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Із роз`яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», слідує, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Тлумачення статей 1268, 1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно із пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.

Можливість здійснювати розгляд питання про встановлення фактів у позовному провадженні між двома померлими особами підтверджена позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.11.2021 у справі № 691/1237/20. Справи про встановлення юридичних фактів, зокрема факту родинних відносин, можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23.01.2019 у справі № 536/1039/17.

Щодо визнання права власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього ж Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція № 127), не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, індивідуальні житлові будинки, збудовані в період до 05 серпня1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 678/1418/17 та від 14 серпня 2024 року в справі № 201/12325/20.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

У справі необхідною умовою для задоволення позову - є встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6 , разом зі спадкодавцем – її матір`ю ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Факт, який просить встановити позивач, знайшов своє підтвердження на підставі показань свідків та доказів, наявних в матеріалах справи. Встановлення факту постійного проживання для позивача має юридичне значення, оскільки дає можливість реалізувати право на спадкування, а отже позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Відтак, оскільки факт постійного проживання дружини позивача разом зі своєю матір`ю на час смерті останньої встановлено, тому перешкод для оформлення спадкових прав на земельну ділянку, що належала ОСОБА_8 , а в подальшому – її спадкоємцю ОСОБА_6 , яка теж померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем, який прийняв спадщину після смерті останньої, суд не вбачає. На переконання суду, підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0511 га, кадастровий номер: 2625888601:03:018:0454, відсутні.

Тому позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Що стосується визнання права власності на садовий будинок, що розташований на вказаній земельній ділянці, суд зазначає, що зважаючи на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 678/1418/17 та від 14 серпня 2024 року в справі № 201/12325/20, документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації. В матеріалах справи міститься технічний паспорт, який складений за результатами технічної інвентаризації спірного садового будинку АДРЕСА_4 , в якому засвідчено, що даний садовий будинок збудований до 1992 року, а отже такий не є самочинним будівництвом.

Відтак, на підставі доказів наявних в матеріалах справи, слід визнати право власності за позивачем на садовий будинок, який є об`єктом нерухомого майна, за позивачем в порядку спадкування після смерті дружини.

Відтак, позов слід задовольнити частково.

На підставі ст.328, 392, 1272, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно спільно проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час смерті останньої за адресою: АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_11 , в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_10 .

Рішення складене в повному обсязі 28.09.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.