Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №348/479/20 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/479/20

25 вересня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретарів судового засідання: Скоблей О.В., Буратчук О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: Кравець Н.М.

представника відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_4 (за межами суду)

відповідача: ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_5 : ОСОБА_6

представника відповідача –

Пасічнянської сільської ради: Калинюка М.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Пасічнянської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним в 1/2 частині Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Державного акту на право власності на земельну ділянку, Договору купівлі продажу будинку, а також визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна чужого володіння,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Пасічнянської сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним в 1/2 частині Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Державного акту на право власності на земельну ділянку, Договору купівлі продажу будинку, а також визнання недійсним Договороу купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна чужого володіння.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона проживає в с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області, де має у приватній власності будинок АДРЕСА_1 .

Даний будинок був побудований в 1995 році на одній земельній ділянці, якою користувались її батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які, на цій же земельній ділянці мали будинок, побудуваний ними за час шлюбу в 1955 році. Тобто, під одним адресним номером 25 до 2009 року знаходились два будинки, один з яких належав батькам і мав площу 60 кв.м (з 1993 року - 91 кв м), а другий, площею 103,8 м.кв, належав їй.

На той час вона працювала в м. Надвірна, і була прописана там, хоча фактично проживала в с. Пасічна. Також у АДРЕСА_1 , були прописані її чоловік ОСОБА_11 , їхні на той час неповнолітні діти – ОСОБА_12 , 1986 року народження, та ОСОБА_13 , 1996 року народження.

Згідно погосподарської книги за 1991-1995 роки, за її батьком ОСОБА_9 , як головою робітничого господарства, рахувалось 0,36 га землі, з них – 0,01 га (станом на 1990 рік) під будинком.

У 1997 році помер її чоловік ОСОБА_11 .. Однак у АДРЕСА_1 , залишились прописаними її діти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Згідно господарської книги за 1996-2000 роки, дані щодо площі земельної ділянки - 0,36 га, яка рахувалась за її батьком ОСОБА_9 , залишились незмінними – 0,36 га, при цьому всі ці площі обліковувались за адресою домогосподарства по АДРЕСА_1 .

Однак, за даними по господарської книги за період з 2001-2005 роки, її неповнолітніх дітей без її відома та згоди було виписано з домогосподарства, як в ній зазначено - «вибули в м. Надвірна 10.04.1990 року згідно листа від 30.07.1991 року № 629». Зазначає, що «вибула в 1990 році» також і її дочка ОСОБА_13 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто через шість років після свого нібито «вибуття», а запис за 1990 рік про це зроблений в погосподарській книзі за період з 2001 по 2005 рік, тобто він має всі ознаки фальсифікації. Натомість, з 26.07.2004 до домогосподарства була прописана ОСОБА_5 , яка є дочкою її сестри ОСОБА_14 .

Право власності на її будинок по АДРЕСА_1 , було визнано рішенням Пасічнянської сільської ради від 11.04.2000 № 13, і на підставі цього рішення їй було оформлено Свідоцтво про право власності на цей житловий будинок по АДРЕСА_1 , датоване 25.01.2001. Однак ніяких рішень щодо розподілу земельної ділянки між двома будинками – її будинку та будинку її батьків, прийнято не було, як і не було виділено окремого погосподарського номеру для її будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько, ОСОБА_9 . У зв`язку з цим, 09.04.2005 вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, як тоді їй усно пояснили в нотаріальній конторі, її батько в 2004 році склав заповіт на свою внуку ОСОБА_5 , її племінницю, який був посвідчений в Пасічнянській сільській раді, проте ніхто їй цей заповіт не пред`явив, та їй не відомо, чи дійсно його підписав її батько.

Тільки у 2009 році рішенням Пасічнянської сільської ради від 30.09.2009 № 130, за заявою ОСОБА_5 було змінено адресну нумерацію житлового будинку ОСОБА_5 , оскільки вона стала власником будинку, який належав її батькові, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.09.2005, а саме, згідно з цим рішенням: її житловому будинку, який знаходиться на АДРЕСА_2 , було залишено № 25; житловому будинку ОСОБА_5 було присвоєно № 25-А на цій же вулиці. При цьому, цим же рішенням було зобов`язано ОСОБА_5 внести в відповідних органах державного управління та місцевого самоврядування необхідні зміни в документи на право володіння майном.

Її матір, ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не залишивши заповіту, про що вона дізналась після її смерті, До смерті матері її сестра ОСОБА_14 всіляким чином намагалась настроїти матір проти неї, провокувала конфлікти між ними. Так, в ході одного конфлікту її обвинувачували в тому, що вона нібито нанесла тілесні ушкодження своїй матері в травні 2005 року, кримінальне провадження щодо цього факту було закрите в тому ж 2005 році, а згодом виявилось, що мама ні на стаціонарному, ні на амбулаторному лікуванні у травматолога НЦРЛ в травні-червні цього року не перебувала. Також її матір була неписьменна, що підтверджується листом Пасічнянської сільської ради від 01.10.2008 № 24312-13.

Оскільки у 2018 році ОСОБА_15 звернулась до Надвірняського суду із позовною заявою до неї про усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою, оскільки вона купила будинок її батьків, а сім`я ОСОБА_16 з часу придбання цього будинку поводять себе на її прибудинковій території як господарі, вона звернулась за правовою допомогою до адвоката.

У тому ж році її адвокат звернулась до Пасічнянської сільської ради із запитом про надання копії заповіту ОСОБА_9 , однак сільська рада таку копію не надала, вказавши, що може пред`явити таку копію на вимогу суду. Тому на початку 2019 року вона звернулась до Івано-Франківського обласного нотаріального архіву, до якого була передана спадкова справа після смерті її батька нотаріусом. Однак, як їй повідомили в Івано-Франківському обласному нотаріальному архіві, її мама відмовилась від обов`язкової частки у спадковому майні 22.06.2005, про що написала заяву, яку їй не показали, пояснивши, що можуть надати спадкову справу тільки на вимогу суду. Вважає, що цю заяву мама фактично не писала, оскільки була неписьменною, це було зроблено іншою особою замість неї.

У с.Пасічна нотаріуса не було, тому після смерті матері ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) вона звернулась до Пасічнянської сільської ради із декількома заявами, в тому числі із заявою про прийняття спадщини, зокрема будинку АДРЕСА_1 , як спадкоємиця першої черги, і просила повідомити, чи було оформлено заповіт її мамою і на чиє ім`я. Листом Пасічнянської сільської ради її було повідомлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 07.11.2005, виданим нотаріусом Надвірнянської районної ДНК, спадкове майно, на яке вона претендує, належить ОСОБА_5 , також земельна ділянка площею 0,25 га, яка прилягає до будинку, та земельна ділянка площею 0,1155 га згідно державних актів. Таким чином, головою сільської ради її свідомо було введено в оману, оскільки вищевказаний будинок АДРЕСА_3 ) її батьки придбали в шлюбі, і це майно є їхньою спільною сумісною власністю, і після смерті її батька його спадкоємці могли успадкувати тільки 1/2 цього будинку, за умови наявності правовстановлюючого документу на цю частину, яким би було підтверджено, що вона належала батькові на момент смерті.

При цьому, про правовстановлюючий документ щодо цього майна, яким було оформлено право власності на відповідача ОСОБА_5 , вона дізналась у 2013 році із її позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, до якої було долучено копію свідоцтва про право на спадщину та викопіювання земельно-кадастрового плану. Однак до цієї заяви не було долучено документів, на підставі яких це Свідоцтво було видане, в тому числі рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було оформлено право власності на будинок на її батька, як і не було надано самого первісного свідоцтва про право власності.

У 2018 році ОСОБА_15 звернулась до Надвірнянського суду із позовною заявою про усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою, з якої я дізналась про те, що Кравець згідно з договором купівлі-продажу від 28.12.2017, посвідченим того ж дня приватним нотаріусом Кузнецовою Н.М., придбала домоволодіння АДРЕСА_2 , зокрема, житловий будинок «А» загальною площею 89,7 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами. Також, згідно з договором від 28.12.2017, посвідченим того ж дня приватним нотаріусом Кузнецовою Н.М., ОСОБА_15 придбала земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий № 2624085001:01:001:0020, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, причому право власності продавця, як зазначено в п. 2 цього договору, підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 878271, виданим 17.10.2006. При цьому, в даному державному акті вказано інший кадастровий номер земельної ділянки - 2624085001:01:001:0001. За даними державного земельного кадастру, земельна ділянка із таким кадастровим номером має площу 0,17 га, належить ОСОБА_17 , знаходиться на АДРЕСА_4 . Тобто, ОСОБА_5 продає в 2017 році земельну ділянку, яка знаходиться за адресою її будинку, що належить їй на праві приватної власності, на підставі правовстановлюючого документу з одним кадастровим номером, вказуючи в договорі інший кадастровий номер, який належить іншій особі та присвоєний іншій земельній ділянці, за іншою адресою.

З часу придбання будинку ОСОБА_15 її життя стало практично нестерпним, я не може спокійно вийти зі свого будинку. ОСОБА_15 разом зі членами своєї сім`ї ображають та принижують її, обзивають образливими та нецензурними словами, поламали в`їзні ворота до її будинку з АДРЕСА_1 , спиляли дерево, яке знаходилось біля її будинку, з приводу чого вона зверталась до Пасічнянської сільської ради із скаргами, однак сільська рада жодних заходів до ОСОБА_15 не вжила, самоусунувшись від вирішення конфлікту. В процесі розгляду цивільної справи № 349/996/18, Пасічнянська сільська рада склала акт комісії від 18.03.2018, яким встановлено, що спірна під`їзна дорога знаходиться в спільному користуванні її та ОСОБА_15 . При цьому рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.10.2013 у даній справі встановлено, що ці ворота, ще дерев`яні, встановив її батько в 1958 році, а вона тільки замінила їх на металічні, і що всупереч вимогам земельного законодавства ОСОБА_5 не підтверджено існування спільного заїзду ні рішенням сільської ради про встановлення заїду, ні генеральним планом села, на якому він був би передбачений. Тобто, ворота поламані і демонтовані.

Щодо обгрунтування позовної вимоги про недійсність Свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1 , визнання недійсними Свідоцтва про право на спадщину від 07.11.2005, оформленого на ім`я ОСОБА_5 та договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 28.12.2017, визнання права власності на 1/2 частину будинку та господарських будівель і споруд, зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 07.11.2005, оформленого нотаріусом Надвірнянської ДНО Дремлюк В.В., спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_9 , на момент його смерті, складалось з домоволодіння АДРЕСА_1 ,згальною площею 89,7 кв м., зазначений в плані літерою «А», літня кухня дерев`яна за літерою «Б», стайня дерев`яна за літерою «В», стодола дерев`яна за літерою «Г», вбиральня дерев`яна за літерою «Д», колодязь з бетонних кілець за № 1, зареєстроване в книзі № 2 за реєстровим номером 146 в Івано-Франківському ОБТІ, належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Пасічнянською сільською радою 21.09.2005 згідно рішення від 19.12.2003 за № 109.

Однак Пасічнянська сільська рада не могла і не мала права видати її батькові свідоцтво про право власності 21.09.2005, оскільки він на той час був мертвим – його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , це суперечить ч. 4 ст. 25 ЦК України 2004 року, у редакції, яка була чинною на той час, відповідно до якої, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється момент її смерті. Крім цього, за інформацією Надвірнянського районного відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області від 19.04.2019 № 2621-744/2621.1-19 вказано, що 10.02.2005 було знищено паспорт гр. ОСОБА_9 .

Також, 19.02.2019 її адвокат звернулась до Івано-Франківського ОБТІ із адвокатським запитом, у відповідь на який того ж дня було надано ксерокопії документів на домоволодіння АДРЕСА_1 , до якого долучено копію рішення виконкому Пасічнянської сільської ради від 19.12.2003 № 109, в якому вказано: «оформити право власності гр. ОСОБА_9 , в АДРЕСА_1 », тобто, після того, як було оформлене право власності на мій будинок за тою ж адресою. На який з двох будинків, в цьому рішенні не вказано. Однак, це рішення сільради фактично підписано не сільським головою , а ОСОБА_8 , працівником Пасічнянської сільської ради. Вказане підтверджується також і засвідченою ОСОБА_18 09.06.2000 копією рішення виконкому Пасічнянської сільської ради від 11.04.2000 про визнання права власності на її будинок. Тобто, це рішення є сфальсифікованим. Намагаючись з`ясувати, чи виконком Пасічнянської сільської ради дійсно приймав таке рішення, її адвокат звернулась до Пасічнянської сільської ради із запитом про надання протоколів виконкому сільради від 19.12.2003 та рішення від 19.12.2003 № 109, на який Пасічнянською сільрадою було надано відповідь від 23.04.2019 про те, що протоколи сесій, протоколи та рішення Виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради по 2010 рік включно передано до районного архіву Надвірнянської РДА. Листом від 04.04.2019 № С-162,04-01 Архівний відділ Надвірнянської РДА повідомив адвоката про те, що сесії сільської ради, протоколи та рішення виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради від 19.12.2003 на зберігання в архівний відділ не надходили.

Тобто, рішення виконкому Пасічнянської сільської ради від 19.12.2003 № 109 не існує, а той примірник цього рішення, який знаходиться в КП «ІВАНОФРАНКІВСЬКЕ ОБТІ» і вказаний як підстава для видачі свідоцтва про право власності 21.09.2005, є підробним і недійсним, і її батько, ОСОБА_9 не оформляв права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на себе, і тому ОСОБА_5 не могла успадкувати після його смерті це домоволодіння, оскільки воно йому особисто не належало, а відтак не мала права розпорядитись цим майном, уклавши оспорюваний договір купівліпродажу від 28.12.2017.

Оскільки рішення від 19.12.2003 № 109 виконкомом Пасічнянської сільської ради фактично прийнято не було, а відтак свідоцтво про право власності від 21.09.2005, видане на його підставі, є недійсним. Тим більше, що право власності на будинок АДРЕСА_1 не могло бути оформлене виключно на її батька, оскільки цей будинок був придбаний в період його шлюбу з її матір`ю, і на той час право власності на будинок із таким адресним номером вже було оформлено на неї. При цьому виявилось, що Пасічнянська сільська рада зробила підробний актовий запис про шлюб її батьків № 10 від 19.02.1982, при тому, що вже був актовий запис про цей шлюб № 25 від 25.01.1946. В зв`язку з цим, згідно з висновком про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану від 10.12.2019, актовий запис про шлюб № 10 від 19.02.1982 стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_19 було анульовано.

При цьому, ні її батько ОСОБА_9 , ні її матір ОСОБА_10 за свого життя не оформили право власності на будинок 1955 року побудови, для чого не звертались ні до Пасічнянської сільської ради, ні до суду із заявою або позовом про визнання на нього права власності в 1/2 частки на будинок АДРЕСА_1 в порядку ст. 392 ЦК України 2004 року, відповідних чинних рішень компетентних органів з цих питань не існує.

Тому, виходячи із записів в погосподарських книгах, будинок АДРЕСА_5 , належав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності по 1/2 частині.

Таким чином, ОСОБА_5 не мала права успадкувати право власності на майно, яке не належало спадкодавцю на момент смерті, тим більше на весь будинок, який належав батькам спільно, тому вона має право звернутись до суду за визнанням права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_5 , який був побудований її батьками за їхнього спільного подружнього життя, як спадкоємець першої черги за законом після смерті її матері. Крім неї, в батьків було двоє дітей – брат ОСОБА_9 , та сестра – ОСОБА_14 , і вони вважалися спадкоємцями першої черги після смерті батьків.

Оскільки її батько, ОСОБА_9 , залишив заповіт на відповідача ОСОБА_5 , маючи право власності на 1/2 будинку за номером АДРЕСА_6 , то в порядку спадкування за законом їй належить 1/2 цього будинку, яка за життя належала на праві спільної сумісної власності її матері. Вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_10 в 2012 році, тобто фактично прийняла її, однак оформити на себе це право власності на спадкове майно не має змоги, оскільки право власності на нього було неправомірно набуто спочатку ОСОБА_5 , а потім ОСОБА_15 . Інші спадкоємці за законом, тобто її брат та сестра, разом з батьками не проживали, заяви про прийняття спадщини вони не подавали, тому частину будинку батьків вони, як спадщину, не прийняли.

Враховуючи викладене, їй з часу прийняття спадщини належить 1/2 будинку АДРЕСА_5 , однак ця частина була неправомірно була відчужена покупцю ОСОБА_15 за договором купівлі-продажу від 28.12.2017, всупереч нормам ЦК України, і тому він має бути визнаний недійсним в 1/2 частині.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним рішення сесії Пасічнянської сільської ради від 26.01.2006, та недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №878271, виданого 17.10.2006 Пасічняснькою сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землю, договорів оренди землі за № 010630700028 та визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1228, що відповідно до погосподарської книги за 2001-2005 роки, за домогосподарством ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , обліковувалось було в користуванні 0,36 га землі, з них 0,02 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, а решта 0,34 га – для ведення особистого підсобного господарства.

Саме в 1/2 частці від цих площ їй мало перейти право користування земельною ділянкою, на якій знаходився житловий будинок АДРЕСА_5 . Пасічнянська сільська рада, ввівши її в оману щодо відсутності спадкового майна, на яке вона має право, незаконно передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_7 , коли на той час будинок з таким номером належав їй на праві власності відповідно до рішення Пасічнянської сільської ради від 11.04.2000 № 13, і на підставі цього рішення їй було оформлено свідоцтво про право власності на цей житловий будинок по АДРЕСА_1 , датоване 25.01.2001.

При цьому, вона не погоджувала ні площі, ні межі земельної ділянки площею 0,25 га при оформлення технічної документації на цю земельну ділянку, поділу земельної ділянки загальною площею 0,36 га, яка була в користуванні її батьків, між двома будинками. Частина земельної ділянки, яка неправомірно перейшла у власність ОСОБА_5 , а згодом ОСОБА_15 , була в її користуванні, вонат не давала згоди на її вилучення.

Крім цього, як вбачається з оспорюваного державного акту на земельну ділянку серії ЯД № 878271, виданого 17.10.2006 Пасічнянською сільською радою на підставі рішення сесії Пасічнянської сільської радти від 26.01.2006, земельна ділянка площею 0,25 га була надана із цільовим призначенням «для обслуговування житлового будинку і господарських будівель», тоді як в її батьків ця ж земельна ділянка мала інше цільове призначення: 34 га – для ведення особистого підсобного господарства, і тільки 0,02 га для обслуговування житлового будинку. Рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки Пасічнянська сільська рада не приймала, що є порушенням чинних на той час норм ЗК України. Окрім цього, в разі визнання недійсним в 1/2 частині договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 від 28.12.2017, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Кузнецоіою Н.М. та зареєстрованою в реєстрі за № 1226, вона матиме право на частину будинку та відповідно земельної ділянки, на якій він знаходться, пропорційно площі цього будинку відповідно до чинної редакції ст. 120 ЗК України, виходячи з тих площ ділянки, якою користувались її батьки.

Щодо поновлення позовної давності на захист порушених прав зазначає, що в с. Пасічна Надвірнянського району немає нотаріуса, а також необхідно врахувати, що Пасічнянська сільська рада свідомо ввела її в оману щодо відсутності майна, на яке вона має право після смерті ОСОБА_10 , тому вона не могла знати про факт порушення цього права в 2012 році, враховуючи, що інформація щодо наявності заповіту або його відсутності, наявності майна в ОСОБА_10 є в розпорядженні виключно в Пасічнянської сільської ради, а відтак вона не могла звернутись до суду за захистом порушених прав на спадщину, яку вона прийняла, протягом трьох років з дати оформлення оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, оформленого 07.11.2005, та рішення Пасічнянської сільської ради від 19.12.2003, на підставі якого було оформлено це свідоцтво, тим більше, що про факт їх підроблення вона дізналась тільки в 2019 році, коли отримала відповіді з Пасічнянської сільської ради та архівного відділу Надвірнянської РДА. Виходячи з викладеного вважає, що строк позовної давності на захист її прав має бути поновлений судом, як пропущений з поважних причин.

Короткий зміст заяви про зміну позовних вимог:

Від позивача ОСОБА_20 поступила заява про зміну позовних вимог, в якій вона зазначила , що серед інших вимог заявила позовну вимогу про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 на частину домоволодіння, а саме на житловий будинок під літерою «А» загальною площею 89,7 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., та господарські будівлі і споруд (літню кухню, стайню, стодолу, вбиральню та колодязь), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 .

Виходячи з того, що в позовній заяві вказано, що ч. 5 ст. 1268 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто вона є власником 1/2 частини спірного домоволодіння, і це майно було відчужене ОСОБА_5 , тобто, не з її волі за оспорюваним договором купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , від 28.12.2017, вважає за необхідне змінити позовну вимогу (частково змінити предмет позову), зокрема вимогу про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 на 1/2 частину домоволодіння, а саме на житловий будинок під літерою «А» загальною площею 89,7 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., та господарські будівлі і споруди (літню кухню, стайню, стодолу, вбиральню та колодязь), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , за нею, на вимогу про витребування від ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 1/2 частин спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_9 , і складається із: домоволодіння, а саме житлового будинку під літерою «А» загальною площею 89,7 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., та господарські будівлі і споруди (літню кухню, стайню, стодолу, вбиральню та колодязь), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Інші позовні вимоги залишаються незмінними.

Короткий зміст відзиву на позов:

16.01.2025 від представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката Яценка О.С. поступив відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Так, право на звернення до суду із даним позовом обгрунтовано позивачкою тим, що вона після смерті своєї матері ОСОБА_10 ніби-то звернулась до Пасічнянської сільської ради із заявою про прийняття спадщини, а тому успадкувала після померлої все належне їй майно. Проте, всупереч обов`язку доказування, позивачкою не надано доказів звернення до Пасічнянської сільської ради із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_10 . Таким чином, позивачкою не доведено факту такого звернення за прийняттям спадщини. Більше того, до Пасічнянської сільської ради було направлено адвокатський запит щодо надання інформації, чи подавала позивачка заяву в порядку статті 1269 ЦК України про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10

09.01.2025 на його адресу адвоката Яценка О.С. надійшов лист Пасічнянської сільської ради №2865/02-17/14, із якого вбачається, що розивачка не зверталась із такою заявою. Отже, твердження позивачки про звернення із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_10 (а відповідно – прийняття після неї спадщини) не тільки не доведено, а й спростовується письмовим доказом. Таким чином, вбачається, що позивачка не успадкувала та не могла успадкувати майно померлої ОСОБА_10 , а тому її права жодним чином не можуть бути порушені. Таким чином, з огляду на доведену відсутність у позивачки порушених або оспорюваних прав, судом має бути ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Також у даній справі, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 31.08.2020, заявлені позовні вимоги про: -визнання недійсним в 1/2 договору купівлі-продажу будинку; -визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки; -витребування на користь позивачки 2/1 частини спадкового майна. Віндикаційний позов – вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст. 387 ЦК України). Таким чином, у даному позові поєднані вимоги про визнання недійсними правочинів та віндикаційна вимога про витребування майна. Проте Верховний Суд неодноразово роз`яснював вимоги, яким має відповідати віндикаційний позов. Зокрема Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким. Пунктом 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 передбачено, що згідно зі ст. 387 ЦК України та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову (Постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі №38/5005/5752/2012, та від 12.10.2011 у справі №5002-12/ 757- 2011). З урахуванням вищевикладеного зазначає, що: твердження позивачки про набуття нею права власності на спірне майно спростовано; позивачка сама вважає, що з приводу належності їй майна існує спір (з огляду на виклад у позовній заяві обставин та підстав позову).

Таким чином, у даній справі віндикаційна вимога про витребування майна є неналежним способом захисту. Одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої (постанови Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, та від 18.01.2017 у справі №6-2723цс16).

Верховний Суд у своїй постанові від 27.09.2023 по справі № 201/1051/22 зазначив: суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, об`єднання в одному позові віндикаційної вимоги та вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу є недопустимим. Отже, у даній справі позивачкою обрано невірний спосіб захисту, а неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). Таким чином, у даній справі має бути ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, позивачка поданням даного позову фактично претендує на майно матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Стаття 261 ЦК України регламентує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно, якщо позивачка наполягає на тому, що прийняла спадщину після померлої ОСОБА_10 , то позовна давність почала свій перебіг з 17.05.2013, а спливла 17.05.2016. У відповідності до статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, відповідач заявляє про застосування у даній справі позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Стислий виклад позицій сторін:

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник-адвока Широких Ю.В. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог. Просили суд ухвалити рішщення, яким позов задоволити. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 , видане 21.09.2005 згідно з рішенням від 19.12.2003 за № 109 на ім`я ОСОБА_5 . Визнати недійсними в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину від 07.11.2005, оформлене на ім`я ОСОБА_5 . Визнати недійсним в 1/2 частині договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 28.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1226. Визнати незаконним рішення сесії Пасічнянської сільської ради від 26.01.2006 в частині затвердження акту земельної комісії щодо погодження межі суміжним землекористувачем ОСОБА_1 , затвердження уточнених матеріалів інвентаризації земельних ділянок МП «ГЕ ІНФОРМ» та передачу земельних ділянко площею 0,3655 га у власність ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 . Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №878271, виданий 17.10.2006 Пасічнянською сільською радою, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землю, договорів оренди землі за № 010630700028; Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за зареєстрований в реєстрі за № 1228. Витребувати від ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 1/2 частин спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_9 , і складається із: домоволодіння, а саме житлового будинку під літерою «А» загальною площею 89,7 кв.м, житловою площею 42,6 кв м та господарські будівлі і споруд (літню кухню, стайню, стодолу, вбиральню та колодязь), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Також просили судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник-адвокат Яценко О.С. в судовому засіданні позовні вимоги позивча не визнали з підстав, ззанчених у відзиві. Просили у задволенні позову відмовити. Також представник відповідача подав заяву, що докази щодо понесення судових витрат на оплату правничої допомоги будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник-адвокат Гандзюк І.Р. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, вважають їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. В подальшому в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно належним чином. Відповідач ОСОБА_5 подала до суду письмову заяву, в якій проить розгляд справи продовжувати у її відсутності.

Представник відповідача Пасічнянської сільської ради-Калинюк М.М. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у заловоленні позову ОСОБА_1 відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 за безпідставністю та необгрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно належним чином, поштовим зв`язком, та у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання, оскільки відповідач ОСОБА_7 не з`явився в судове засідання без поважних причин і не повідомив про причини неявки.

Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020, головуючим по даній справі визначено суддю Міськевич О.Я.

Ухвалою судді від 20.03.2020 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.03.2020 по даній справі задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ».

Ухвалою суду від 03.11.2021 по даній справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.12.2023 по даній справі задоволено клопотання представника позивача-адвоката Широких Ю.В. про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.12.2023 провадження по даній справі зупинено до визначення правонаступника відповідача ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Надвірна Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 19.06.2024 провадження по даній справі поновлено для залучення правонаступника відповідача ОСОБА_15 , та продовження розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.09.2024 до участі у даній справі залучено ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_7 , як правонаступників після смерті відповідача ОСОБА_15 .

Ухвалою суду від 02.12.2024 по даній справі задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката Яценка О.С. про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.01.2025 по даній справі задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 -адвоката Гандзюк І.Р. про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.09.2025 по даній справі витребувано від Надвірнянського відділу ДРАЦС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління МЮ копію актового запису про смерть відовідача ОСОБА_21 .

Ухвалою суду від 19.09.2025 провадження по даній справі зупинено до визначення правонаступника відповідача ОСОБА_21 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Надвірна Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 23.02.2026 по даній справі витребувано від приватного нотаріуса Надвірнянського РНО Шушкевич С.М. копію спадкової справи № 232/2025, заведеної після смерті ОСОБА_21 .

Ухвалою суду від 18.03.2026 провадження по даній справі поновлено для продовження розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 25.01.2001, виданого Івано-Франківським ОБТІ, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (Т. 1, а.с. 19, 28).

Рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради від 30.09.2009 № 130 змінено адресну нумерацію житлового будинку ОСОБА_5 , на який видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 703140 від 21.09.2005, з АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_2 (Т. 1, а.с. 30).

13.07.2004 ОСОБА_9 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Пасічнянської сільської ради М.Михайлюк, згідно якого на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження: майно, а також земельну ділянку площею 0,20 га, яка прилягає до будинку, заповідає своїй онуці ОСОБА_5 (Т. 1, а.с. 193).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2005 р. посвідчений нотаріусом Надвірнянської районної дежавної нотаріальної контори Дремлюк В.В. на підставі заповіта посвідченого Михайлюк М. секретарем виконкому Пасічнянської сільської ради 13.07.2004р. і зареєстрованого в реєстрі за « № 6 спадкоємцем майна в заповіті майна ОСОБА_9 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його онука ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається із домоволодіння АДРЕСА_1 . Зазначене домоволодіння належало спадкоємдавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданного Пасічнянською сільською радою 21.09.200року згідно рішення від 19.12.2003 року за № 109(а.с.54 т.1)

Згідно заяви ОСОБА_10 , поданої ІНФОРМАЦІЯ_7 до Надвірнянської державниної нотаріальної контори, остання відмовляється від обов`язкової частки у спадщині, що відкрилась після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 , а також відмовляється від належноїх їй половини у спільному сумісному майні, набутому у подружжі з ОСОБА_9 . Також зі зміст у заяви вбачається, що вона складена ОСОБА_10 усвідомлено, без застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за її справожньою волею. У зв`язку із неграмотністю ОСОБА_10 заяву на її прохання та у її присутності прочитано нотаріусов вголос, та підписано ОСОБА_22 (Т. 1, а.с. 196).

28.12.2017 ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_15 уклали договори купівлі продажу нерухомого майна: домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), розашованого за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 25240850001:01:001:0020; земельної ділянки площею 0,0055 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2624085001:01:001:0019 (Т. 1, а.с. 44-46, Т. 2, а.с. 186-187).

Рішенням Пасічнянської сільської ради від січня 2006 року затверджено акт земельної комісії щодо погодження межі суміжним користувачем ОСОБА_1 . Затверджено уточені матеріали інвентаризації земельних ділянок МП «Георінформ» щол передачі земельних ділянок пл. 03655 га у власність ОСОБА_5 , розташованих в АДРЕСА_1 : -ділянка № 1 пл. 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд із земель громадської та житлової забудови; -ділянка № 2 пл. 0,1155 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства із земель ч/г призначення в межах населеного пункту (Т. 1, а.с. 63).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 8407812 від 21.09.2005, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 21.09.2005, виданого Пасічнянською сільською радою, належить на праві власності домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с. 161).

Як вбачається з повідомлення Пасічнянської сільської ради від 15.12.2012 № С/343, наданого на звернення ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2005, виданого нотаріусом Надвірнянської районної ДНК, спадкове майно (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ) належить ОСОБА_5 , а також замельна ділянка пл. 0,25 га, яка прилягає до будинку, та земельна ділянка пл. 0,1155 га, згідно державних актів. Стосовно реєстації дочки ОСОБА_1 в с. Пасічна рекомендовано заявнику вирішити питання в судовому порядку, оскільки письмового дозволу на її реєстрацію в с. Пасічна ніхто не надавав до якого господарства вона була прописана. Щодо заподіяння шкоди ОСОБА_1 її сестрою рекомендовано заявнику вирішити через правоохоронні органи та суд (Т. 1, а.с. 35, 165)

Згідно відповіді Пасічнянської сільської ради № 2865/02-17/1Н від 09.01.2025, наданої на адвокатський запит адвоката О.Яценка, у Пасічнянській сільській раді відсутня заява ОСОБА_1 в порядку ст. 1269 ЦК України (Т. 2, а.с. 34).

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Надвірнянського РНО Кулініч Н. від 10.06.2024, спадкоємцями після смерті ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (Т. 2, а.с. 102).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права

Відповідно до частинипершої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

У цій справі спір виник щодо права позивача на частину майна в порядку спадкування після смерті батьків та яке в подальшому вибуло за договором купівлі-продажу укладеним з відповідачем Кравець та на витребування майна із незаконного володінняпро визнання недійсними свідоцтв, визнання недійсними правочинів, рішень та витребування майна.

Для захисту своїх прав позивач заявив вимоги які в подальшому змінила про:

1.Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 , видане 21.09.2005 року згідно з рішенням від 19.12.2003 року за № 109 на ім`я ОСОБА_5 ;

2.Визнати недійсними в 1/2 частині Свідоцтво про право на спадщину від 07.11.2005 року, оформлене на ім`я ОСОБА_5 ;

3.Визнати недійсним в 1/2 частині Договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 28.12.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Кузнєцовою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1226;

4.Визнати незаконним Рішення сесії Пасічнянської сільської ради від 26.01.2006 року в частині затвердження Акту земельної комісії щодо погодження межі суміжним землекористувачем ОСОБА_1 , затвердження уточнених матеріалів інвентаризації земельних ділянок МП «ГЕ ІНФОРМ» та передачу земельних ділянко площею 0,3655 га у власність гр. ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 ;

5.Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №878271, виданий 17.10.2006 року Пасічнянською сільською радою, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землю, договорів оренди землі за № 010630700028;

6.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Кузнєцовою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за зареєстрований в реєстрі за № 1228;

7.Витребувати від ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 1/2 частин спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_9 і складається із: домоволодіння, а саме житлового будинку під літерою «А» загальною площею 89,7 кв.м, житловою площею 42,6 кв м та господарські будівлі і споруд (літню кухню, стайню, стодолу, вбиральню та колодязь), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо права позивача на спадкове майно.

У цій справі позивач доводить право на частину майна в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_10 , а саме на 1/2 частину домоволодіння ,адресою: АДРЕСА_1 , так як майно було спільною сумісною власністю подружжя та після смерті її батька ОСОБА_23 його спадкоємці могли спадкувати тільки частину цього будинку. Зазначила, що нею було подано у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини до Пасічнянської сіл ьської ради, де її ввели в оману та яке в подальшому вибуло за договором купівлі-продажу укладеним з відповідачем Кравець. Тому вважає що вона успадкувала після померлої все належне їй майно.

У відповідності до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття (тобто з дня death батьків), незалежно від часу її прийняття чи державної реєстрації.

Велика Палата ВС неодноразово наголошувала (наприклад, у постановах від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 та від 20 червня 2024 року у справі № 465/4103/21), що спадкоємець, який у встановлений законний строк подав заяву про прийняття спадщини, набуває статусу власника майна. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його цього права.

При зверненні з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є спадкоємцем після смерті її матері ОСОБА_24 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадковим майном є будинку АДРЕСА_1 . Ствердила, що вона звернулась після смерті матері -14.12. 2012р до Пасічнянської сілької ради із кількома заявами, в тому числі із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємиця першої черги.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Позивач на підтвердження факту подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10 посилається на відповідь на її звернення-лист Пасічнянської сільської ради від 19.12.2012 року № С/343.

Разом з тим судом встановлено, що відповідь на звернення не містить інформації що ОСОБА_1 у встановлений законний строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері, а тільки містить відповіді на звернення по 4 питаннях: щодо довідки про отримання матеріальної допомоги; що належності спадкового майна зазаповітом її батька від 07.11.2005; щодо реєстрації її дочки; щодо завданої шкоди.(а.с. 35, т. 1).

Суд зазначає що належне доведення факту подання заяви про прийняття спадщини у 2012 році є першочерговим завданням позивача.

Доводи позивача про подання заяви про прийняття спадщини спростовуютья відповіддю Пасічнянської сільської ради на адвокатський запит № 2865/02-17/14, із якого вбачається, що у Пасічнянській сільській раді відсутня заява ОСОБА_1 в порядку ст. 1269 ЦК України (а.с. 34, т. 3)

Позивачем не надано суду належних доказів: зокрема архівних довідок, відміток на другому примірнику заяви (якщо зберігся), записів у книгах обліку вхідної кореспонденції сільської ради або покази свідків та інші непрямі письмові докази, а отже не доведено факту подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ст. 1269 ЦК України.

Доводи позивача щодо протиправною бездіяльністю або службовою недбалістю органу місцевого самоврядування та ведення її в оману так як не повідомлено про частку її матері у спільному майні не підтверджені належними доказами.

У цій справі судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , яка звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту, що підтверджується копією свідоцтва про прийняття спадщини.

Доводи позивача, що після смерті своєї матері ОСОБА_10 вона успадкувала спільного майна подружжя, набутого у шлюбі з ОСОБА_9 , так як мати не відмовилась від своює частки у майні, спростовуються нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_10 від 22.06.2005, де вона відмовилась від обов`язкової своєї частки у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_9 , також відмовилась від частки половини спільного сумісного майна у подружжі. Заяву прочитана нотарісом ОСОБА_10 вголос. У зв`язку з неграмотністю на її прохання заяву у її присутності підписав ОСОБА_25 (а.с. 196, т. 1).

Доводи позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності так чяк свідоцтво видано на померлу особу є безпідставними, оскільки державна реєстрація права власності може бути проведена за померлою особою, якщо за життя вона отримала правовстановлюючий документ, але не встигла завершити реєстрацію. За таких обставин нотаріус проводить первинну державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме за померлою особою на підставі ухваленого за життя рішення. Після реєстрації майна на померлого спадкоємець отримує свідоцтво про право на спадщину. На підставі свідоцтва про спадщину нотаріус реєструє право власності вже на ім`я спадкоємця.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином факт подання позивачем заяви про прийняття спадщини не доведено, тому відсутні підстав вважати, що ОСОБА_1 успадкувала частину майна після смерті матері у встановлений законом спосіб. А відповідно її права не порушені.

Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року по справі № 760/23205/17 (провадження № 61-3557св23) вказав, що відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

З огляду те, що позивачкою не доведено порушення її прав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про витребування від ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 1/2 частин спадкового майна, із чужого незаконного володіння:

У спірних правовідносинах позивач заявила вимогу про витребуваннявід ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 1/2 частин спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_9 .

Верховний Суд нагадує, що спадкоємець, який прийняв спадщину може пред`являти віндикаційний позов (див. постанову Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 465/4103/21).

Для оцінки наявності підстав для витребування частини домоволодіння необхідно перевірити ряд обставин та надати їм відповідну правову кваліфікацію.

Згідно із частиною першою статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у таких випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.

Отже, враховуючи, що виключно власник наділений правом, передбаченим статтею 388 ЦК України, саме на позивача покладається обов`язок доведення володіння цим титулом до вибуття майна.

Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову.

Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 127/5819/20.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати положення частини другої статті 328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності. Це означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Верховний Суд звертає увагу, що загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19).

Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

З огляду на викладене суд дійшов висновку що позивач звернувшись з вимогою про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем, обрав неефективний спосіб захисту, застосування якого не призведе до поновлення його прав і не відновить володіння майном.Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 914/2618/16, № 521/18588/21), визнавати недійсними наступні договори купівлі-продажу не мє необхідним для відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року по справі № 201/1051/22 зазначив: суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої (постанови Верховного Суду України від 17.02.2016 р. у справі №6-2407цс15 та від 18.01.2017р. у справі №6-2723цс16).

Судом встановлено що позивачем не доведено, що їй на законних підставах належить на праві власності частина спадкового спірного майна та воно вибуло з її володіння поза її волею.

З огляду на встановлені обставини, ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом, не довела той факт, що вона є належним власником спірної домоволодіння , яка наділена правом відповідно до статті 387, 388 ЦК України витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, відсутність підстави для обрання способу віддикаційного позову - витребування майна що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При вирішенні питання щодо строків давності.

Перебіг позовної давності за віндикаційним позовом починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Якщо позивачка весь цей час вважала, що майно перебуває в її правомірному володінні/спадкуванні, і лише нещодавно (наприклад, звернувшись по свідоцтво або виявивши сторонніх осіб) дізналася про продаж майна, строк обчислюється саме з цього моменту. Проте суду необхідно надати чіткі докази того, чому вона не могла дізнатися про це раніше.

Суд виходить з презумпції можливості та ОСОБА_26 знати про стан своїх майнових прав відносно спірної домоволодіння.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставнимии, оскільки ОСОБА_1 не довела належними доказами факт прийняття спадщини у встановленому законом порядку, відсутні підстави про витребування майна та визнання недійсним свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, договорів купівлі продажу, державного акту. А відповідно відсутні підстави для застосування позовної давності, як покликається відповідач.

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Пасічнянської сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_8 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним в 1/2 частині Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Державного акту на право власності на земельну ділянку, Договору купівлі продажу будинку, а також визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна чужого володіння, необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на позивача.

На підставі ст.ст. 16, 261, 328, 387, 388, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 19, 76, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Пасічнянської сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним в 1/2 частині Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Державного акту на право власності на земельну ділянку, Договору купівлі продажу будинку, а також визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна чужого володіння – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач: Пасічнянська сільська рада, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження: вул. С.Галечко, буд. 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432.

Третя особа: ОСОБА_8 , адреса проживання: АДРЕСА_10 .

Суддя Міськевич О.Я