Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №348/1333/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1333/26

15 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Буратчук О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 27.11.2015 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який згідно рішення Надвірнянського районного суду від 14.03.2024 року між сторонами було розірвано.

У період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто майно, що в розумінні ст.60 СК України вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 .

Вказує, що як підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС y Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 05.02.2026 року №31/28/30/409-аз-447-2026, наданим на адвокатський запит, відповідно до договору купівлі-продажу, складеного у СГ №195/2023-2009 від 20.09.2023 року, вартість даного автомобіля складає 140000,00 (сто сорок тисяч) грн. Так як відносини подружжя на момент придбання авто грунтувалися на принципі взаємної довіри, у позивача були відсутні підстави для заперечень проти оформлення права власності (реєстрації) транспортного засобу на відповідача. Разом з тим, транспортний засіб було придбано за спільні кошти подружжя, за рахунок спільних зусиль та в інтересах сім`ї. Відповідно, позивачу належить 1/2 ідеальної частки у праві власності на дане майно, вартість якої складає 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. Станом на даний час, транспортний засіб використовується відповідачкою у власних цілях.

Зазначає, що з моменту розірвання шлюбу між сторонами по справі, спірним транспортним засобом користується виключно відповідач та станом на момент пред`явлення даного позову, транспортний засіб знаходиться виключно у розпорядженні останньої. Станом на даний час, позивач немає доступу до транспортного засобу та відповідно не може ним користуватися.

Зважаючи на вказані обставини, керуючись ст.71 СК України, позивач вважає за доцільне залишити транспортний засіб марки RENAULT MEGANE, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , у власності відповідача, натомість просить стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на вказаний автомобіль, що становить 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. від загальної вартості 140000 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд ухвалити рішення, яким припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 на транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що становить 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю та не заперечила щодо їх задоволення, зокрема щодо стягнення з відповідача в користь позивача грошової компенсації 1/2 частки рухомого майна, а саме транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGANE», 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 70000,00 грн.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.05.2026 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25.08.2026 по даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Станом на день ухвалення рішення відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що 27.11.2015 року у Пнівській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області було зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 , актовий запис № 11.

Згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.03.2024 вказаний шлюб між сторонами по даній справі було розірвано, що підтверджується копією рішення суду, яке 16.04.2024 набрало законної сили (а.с.10-13).

За час перебування у зареєстрованому шлюбі, позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було набуто майно, що в розумінні ст.60 СК України вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 , що стороною відповідача не заперечується.

Як вбачається із листа Територіального сервісного центру МВС №2645 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС y Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) за №31/28/30/270-аз-295-2026 від 27.01.2026 (206224), на адресу представника позивача, наданого на адвокатський запит останнього, відповідно до обліків реєстру, станом на 27.01.2026 на ім`я ОСОБА_4 в ТСЦ № 4443 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях 26.09.2023 зареєстрований транспортний засіб RENAULT MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , на підставі договору укладеного у СГ від 26.09.2023 № 195/2023-2009 від 20.09.2023 (а.с.14).

Згідно листа Територіального сервісного центру МВС №2645 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС y Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) за №31/28/30/409-аз-447-2026 від 05.02.2026 (209818), на адресу представника позивача, наданого на адвокатський запит останнього, відповідно до договору купівлі-продажу, складеного у СГ №195/2023-2009 від 20.09.2023 року, вартість автомобіля RENAULT MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , складала 140000,00 грн. (а.с.15).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 та 3 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1 та 2 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

На підставі ч.1 та 2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно зі ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.п.23, 30 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (правова позиція Верховного Суду в постанові від 05 серпня 2020 року в справі №682/2493/16-ц).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.22, п.25 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (такий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Тож частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.

Якщо за позовом одного із подружжя (який відмовляється від його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ на користь відповідача - іншого із подружжя - та просить стягнути відповідну грошову компенсацію за таку частку) суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у цьому майні, бо відповідач не погодився на присудження грошової компенсації позивачеві та не вніс відповідну суму на депозитний рахунок, таке судове рішення не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача як співвласника. Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Однак інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.

Спірний автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGANE», 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 , було придбано сторонами під час перебування ними в шлюбі, а тому в силу викладених вимог Закону вважається спільним сумісним майном подружжя.

Право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4 (відповідачем по даній справі), яка ним користується і який залишається у її володінні, що сторонами не оспорюється.

Вказана обставина, щодо реєстрації права власності на спірний автомобіль, підтверджується також листом Територіального сервісного центру МВС №2645 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС y Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) за №31/28/30/270-аз-295-2026 від 27.01.2026 (206224), на адресу представника позивача, наданого на адвокатський запит останнього, згідно якого, відповідно до обліків реєстру, станом на 27.01.2026 на ім`я ОСОБА_4 в ТСЦ № 4443 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях 26.09.2023 зареєстрований транспортний засіб RENAULT MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , на підставі договору укладеного у СГ від 26.09.2023 № 195/2023-2009 від 20.09.2023.

Як вбачається із листа Територіального сервісного центру МВС №2645 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС y Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) за №31/28/30/409-аз-447-2026 від 05.02.2026 (209818), на адресу представника позивача, наданого на адвокатський запит останнього, відповідно до договору купівлі-продажу, складеного у СГ №195/2023-2009 від 20.09.2023 року, вартість автомобіля RENAULT MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , складала 140000,00 грн., що сторонами по справі також не оспорюється.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.3 ст.370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Суд констатує, що транспортний засіб марки «RENAULT», модель «MEGANE», 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 , є рухомим майном та одночасно неподільною річчю.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16-ц, зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно з ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача стверджує, що позивач прямо та беззастережно надає згоду на отримання грошової компенсації за свою частку в праві спільної сумісної власності на вказаний автомобіль, від відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 наголосила щодо вартості майна, що підлягає поділу, а саме: його вартість необхідно визначати з дійсної його вартості на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно.

Отже, враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_4 , що не оспорюється сторонами, позивач ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.71 СК України має право на компенсацію половини вартості транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGANE», 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 .

Як вбачається із встановлених судом обставин справи, сторони не заперечують щодо застосування положень статті 364 ЦК України, тобто компенсації позивачу вартості належної частки рухомого майна, виходячи із його вартості на момент укладення договору купівлі-продажу від 20.09.2023 року, яка складала 140000,00 грн., що підтверджується листом Територіального сервісного центру МВС №2645 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС y Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) за №31/28/30/409-аз-447-2026 від 05.02.2026 (209818).

Таким чином, суд вважає за необхідне визначити розмір компенсації позивачу 1/2 частки транспортного засобу, виходячи із його вартості на момент укладення договору купівлі-продажу від 20.09.2023 року, яка складала 140000,00 грн., що підтверджується листом Територіального сервісного центру МВС №2645 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС y Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) за №31/28/30/409-аз-447-2026 від 05.02.2026 (209818) та не заперечується сторонами по даній справі.

Відтак, присудженню на користь позивача підлягає грошова компенсація 1/2 частки рухомого майна, а саме транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGANE», 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 70000,00 грн., з одночасним припиненням його частки спільної сумісної власності у вказаному майні.

Щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що за подання до суду позовної вимоги майнового характеру з ціною позову 70000,00 грн., відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» позивачем сплачено відповідний розмір ставки судового збору, що становить 1331 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією ID: 7519-7614-7145-2259 від 08.05.2026 (а.с. 6).

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Висновки суду:

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя необхідно задовільнити, припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , - грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що становить 70000 грн. 00 коп.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

На підставі наведеного, ст.ст.3, 15, 16, 183, 364, 365, 368-370, 372 ЦК України, ст.ст.57, 60-61, 63, 65, 68-72 СК України, керуючись ст.ст.4, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя – задовільнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , - грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб марки RENAULT, модель MEGANE, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що становить 70000 грн. 00 коп. (сімдесят тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , – 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.09.2026.

Суддя Міськевич О.Я.