Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №347/69/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/69/26

Провадження № 2/347/358/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

15 вересня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Кіцули Ю.С.,

за участю:

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення постійного земельного сервітуту

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

В січні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення постійного земельного сервітуту.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачі є власниками земельних ділянок в с. Річка, Косівського району, Івано-Франківської області. Зокрема, у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га кадастровий номер - 2625684801:01 001:0022, а ОСОБА_2 с власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га кадастровий номер - 2625684801:01:001:0021.

Єдиний прохід та проїзд до господарств позивачів можливий тільки через земельну ділянку ОСОБА_3 , оскільки іншого заїзду не існує і відстань від господарства до дороги є найкоротшою саме через земельну ділянку відповідачки. Підставою звернення до суду є те, що в позасудовому порядку вирішити питання проходу та проїзду до будинковолодіння позивачів та земельної ділянки виявляється не можливим.

Іншого проїзду до земельної ділянки немає і на даний час облаштувати неможливо, що значною мірою ускладнює прохід до належних позивачам на праві власності земельних ділянок і взагалі унеможливлює проїзд до них.

Добровільно дійти згоди з відповідачем позивачі не змогли. У зв`язку з порушенням прав землекористувачів, позивачі змушені звернутися до суду про встановлення земельного сервітуту.

Одночасно, в позовній заяві, позивачі вказали, що в 2009 році Косівський районний суд розглядав справу за їх позовом до відповідача щодо встановлення земельного сервітуту, однак в задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або землекористувач земельної ділянки який має потребу у використанні суміжної земельної ділянки.

Оскільки в 2023 році, позивачі набули право власності на земельні ділянки в порядку передбаченому законом, то вважали, що мають право на звернення до суду з даним позовом.

Також позивачі, зазначили, що 11.01.2013 року Річківська сільська рада рішенням одинадцятої сесії шостого демократичною скликання "Про розгляд заяв про встановлення сервітуту" вирішила встановити земельний сервітут згідно ст. 100 п. 2,3 Земельного кодексу України на земельній ділянці площею - 0,2312 га на участку "Підбрусний-І" для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер - 9017701), який належить гр. ОСОБА_3 для права проходу та проїзду на транспортному засобі до житлових будинків та господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Однак, відповідач не має наміру виконувати дане рішення та укласти відповідний договір сервітуту.

У зв`язку з необхідністю юридичного закріплення права проходу та проїзду через земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 , оскільки в добровільному порядку вирішити вказане питання неможливо.

З цих підстав, позивачі просили встановити на їх користь постійний безоплатний земельний сервітут, щодо частини земельної ділянки загальною площею - 0,2312 га на участку "Підбрусний-Г для ведення особистою селянського господарства (кадастровий номер - 9017701), на право проходу та проїзду транспортним засобом.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиція учасників в судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.08.2026 року, представник позивачів ОСОБА_4 вимоги позову підтримала в повному обсязі, та висловила доводи аналогічні позовній заяві. Додатково зазначила, що дійсно протягом тривалого часу, позивачі не мають доступу до своїх земельних ділянок. Позивачі неодноразово зверталися в усному порядку до відповідача ОСОБА_3 з проханням в законному порядку укласти договір сервітуту, з встановленням плати за користування сервітутом, однак відповідач категорично відмовляється. У зв`язку з цим, позивачі звернулися до суду з позовом, для встановлення сервітуту рішенням суду.

03.08.2026 року суд визнав явку відповідача ОСОБА_3 обов`язковою в судове засідання. Однак, відповідач в судове засідання не з`явилася. На адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Проте довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа №755/17944/18 (61-185св23)).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року витребувано докази, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 15.09.2026 року позивачі не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомляла. На адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Заслухавши доводи представника позивачів ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії рішення Косівського районного суду від 27.01.2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту – відмовлено (а.с. 10-11).

Відповідно до копії рішення Річківської сільської ради від 11.01.2013 року вирішено встановити земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,2312 на участі «Підбрусний-1» для ведення особистого селянського господарства, який належить гр. ОСОБА_3 для право проходу та проїзду на транспортному засобі до житлових будинків та господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 12).

Відповідно до копії витягу рішення Косівської міської ради від 10.04.2023 року №367 вирішено передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,8500 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку- 0,2500га, для ведення особистого підсобного господарства -0, 0600 га. (а.с.13-15).

Відповідно до копій витягів з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га кадастровий номер - 2625684801:01 001:0022, а ОСОБА_2 с власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га кадастровий номер - 2625684801:01:001:0021 (а.с.16-19).

Відповідно до копії висновку №2/01-2009 судово-будівельної експертизи в цивільній справі №2-723 2008 р. експертом запропоновано для заїзду на земельну ділянку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 встановити сервітут на частину земельної ділянки ОСОБА_3 шириною 3 м. яка проходить вздовж межі з земельною ділянкою ОСОБА_5 і між яблунями 1 і 2. План земельної ділянки ОСОБА_3 з встановленням сервітуту поданий в додатку №5 до висновку. Для заїзду на земельну ділянку ОСОБА_1 пропонується встановити сервітут на частину земельної ділянки ОСОБА_2 шириною3 м., яка є продовженням частини земельної ділянки ОСОБА_3 на яку пропонується встановити сервітут. План земельної ділянки ОСОБА_2 з встановлення сервітуту поданий в додатку №6 висновку (а.с. 65-68).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із відсутністю проїзду та проходу до будинковолодіння позивачів, та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, земельного кодексу України, та цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.395 Цивільного кодексу України, сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України, встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно ст. 402 ч. 1 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ст. 402 ч. 3 ЦК України).

Згідно ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту є правом саме обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника (володільця) цієї земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки або іншій конкретно визначеній особі. Суб`єктами, що мають право вимагати встановлення земельного сервітуту, є власники або землекористувачі земельних ділянок.

Земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Згідно п.1 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Верховний Суд в постанові від 12.04.2018 року у справі №926/2189/17 зазначив, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Відповідно дост.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістомст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідност.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно постанови Верховного Суду від 07.02.2023 р. (справа №1527/2-109/11) закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га кадастровий номер - 2625684801:01 001:0022, а ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору площею 0,25 га кадастровий номер - 2625684801:01:001:0021.

Згідно підпункту 6.1. копії висновку №2/01-2009 судово-будівельної експертизи в цивільній справі №2-723 2008 р. за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, для заїзду на земельну ділянку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 пропонується встановити сервітут на частину земельної ділянки ОСОБА_3 шириною 3 м. яка проходить вздовж межі з земельною ділянкою ОСОБА_5 і між яблунями 1 і 2. План земельної ділянки ОСОБА_3 з встановленням сервітуту поданий в додатку №5 до висновку. Для заїзду на земельну ділянку ОСОБА_1 пропонується встановити сервітут на частину земельної ділянки ОСОБА_2 шириною3 м., яка є продовженням частини земельної ділянки ОСОБА_3 на яку пропонується встановити сервітут. План земельної ділянки ОСОБА_2 з встановлення сервітуту поданий в додатку №6 висновку.

Оригінал вказаного висновку був оглянутий судом, за наслідками ухвали про витребування доказів для огляду в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі та представник позивача, просили встановити сервітут, з врахуванням варіантів наданих експертом у висновку №2/01-2009 судово-будівельної експертизи в цивільній справі №2-723 2008 р.

Проте, оцінюючи докази в цій частині, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили встановити сервітут на право проходу та проїзду транспортним засобом, покликаючись на варіанти запропоновані експертом у висновку експертизи №2/01-2009 судово-будівельної експертизи в цивільній справі №2-723 2008 р.

Оцінюючи висновок експерта суд зауважує, що він був проведений на підставі ухвали суду в 2009 році в межах іншої цивільної справи. У четвертому варіанті висновку, експертом запропоновано встановити сервітут, з покликанням на план земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 .

Проте, суд звертає увагу, що часовий проміжок 17 років є доволі значним, а отже суд не може достовірно стверджувати, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 за стільки часу не зазнала господарських і природніх змін. В матеріалах справи відсутні актуальні дані, які б підтверджували, що зміна меж земельної ділянки, або її конфігурація, інженерні мережі (якщо такі були/не були) не зазнали змін. У четвертому варіанті запропонованому експертом, міститься також покликання на встановлення сервітуту поміж 1 і 2 яблунями. Проте суд зауважує, що зелені насадження за 17 років також могли зазнати змін, вони могли бути зрубані, висохти, коренева система чи крони могли зазнати змін. При цьому під час встановлення сервітуту, суд у рішенні повинен встановити точні межі, що в даному випадку є неспроможним, з огляду на застарілі дані висновку експертизи. Встановлення судом сервітуту з покликанням на застарілі дані, без зазначення чітких геодезичних координат, може в майбутньому утруднити державну реєстрацію сервітуту, чи зробити неможливими виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний суд, неодноразово звертав увагу, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (стаття 12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Враховуючи вищевикладане, суд доходить переконання, що позивачі не довели належними та допустимими доказами, необхідність встановлення сервітуту саме в тому варіанті, який запропоновано у висновку експерта 2009 року, а тому оцінивши надані докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

За відсутності підстав для задоволення позову, понесені судові витрати не підлягають до відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення постійного земельного сервітуту - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула