Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №346/5436/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5436/25

Провадження № 2-др/346/30/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Калинюка О. П.,

за участю: секретаря Слободян А.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника цього відповідача Юркевич Х.М.,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача Лисенко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про поновлення провадження щодо розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Юркевич Христини Михайлівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

в поданій заяві адвокат Юркевич Х.М. зазначає, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.04.2026 року вказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Проте, судом у вказаній ухвалі не вирішено питання про стягнення з позивача понесених відповідачем ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Юркевич Х.М. у зв`язку з розглядом в суді даної цивільної справі.

У даній ухвалі судом зазначено, що враховуючи те, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судових засідань, які призначалися на 12.03.2026 року, 01.04.2026 року та 16.04.2026 року, не з`явились в дані судові засідання, заяв про розгляд справи без їх участі не подали, а неявка вказаних учасників справи перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки такий розгляд по суті не розпочато, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правової підстави для залишення вказаної позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву зазначалося про те, що у зв`язку з розглядом даної справи відповідачем ОСОБА_1 будуть понесені судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи. Докази про фактичний розмір витрат на правничу допомогу будуть надані суду у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Розмір зазначених витрат безпосередньо залежить від процесуальної поведінки позивача, кількості судових засідань та складання документів, пов`язаних із виконанням договору про надання правової допомоги.

Адвокатом Юркевич Х.М. під час судового засідання 16.04.2026 року було зазначено, що підтверджуючі документи про понесені відповідачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу будуть додані до відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу вказаних судових витрат, оскільки сторона цього відповідача вважала, що розгляд даної справи ще триватиме певний час та не могла передбачити постановлення судом ухвали про залишення позову без розгляду саме 20.04.2026 року.

Слід звернути увагу на те, що сторона позивача не висловила письмово жодних заперечень щодо стягнення заявленого стороною відповідача ОСОБА_1 розміру витрат на правничу допомогу. Так, за час розгляду даної справи позивач та його представник подавали клопотання, звертались до суду із заявою про забезпечення позову, тобто фактично мали можливість подати свої заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, проте, таким правом не скористались. Отже, сторона позивача фактично визнала розмір заявлених у відзиві на позовну заяву витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених вказаним відповідачем зазначених витрат адвокатом Юркевич Х.М. долучено копію акту прийому-передачі від 17.04.2026 року, згідно з яким цією адвокатом надано послуги згідно з договором про надання правничої допомоги № 11-02/26 від 12.02.2026 року на загальну суму 215 000 грн. та фіскальний чек від 17.04.2026 року на суму 30 000 грн., фіскальний чек від 20.04.2026 року на суму 28 000 грн., фіскальний чек від 21.04.2026 року на суму 29 500 грн.; фіскальний чек від 23.04.2026 року на суму 26 000 грн.

Оскільки сума гонорару адвоката є значною, то зазначеним клієнтом проводиться сплата за надані послуги частинами (що не суперечить умовам даного договору). Станом на день подання заяви про ухвалення додаткового рішення (23.04.2026 року) відповідачем ОСОБА_1 уже понесено витрати на оплату послуг адвоката у загальній сумі 113 500 грн., а витрати у сумі 101 500 грн. ще будуть понесені цим відповідачем в майбутньому.

Тому адвокат Юркевич Х.М., посилаючись на положення ч.5 ст.142 ЦПК України, нижче наведеної позиції Верховного Суду, висловленої 02.09.2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20), просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати за професійну правничу допомогу у загальному розмірі 215 000 грн.

В судовому засіданні 04.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Юркевич Х.М. підтримали подану заяву про стягнення вказаних судових витрат із зазначених підстав.

Позивач та його представник, адвокат Лисенко В.І. в судовому засіданні 04.09.2026 року заперечили проти вказаної заяви та зазначили, що підстави для стягнення вказаних витрат відсутні, так як ці витрати є недоведеними.

Суд відкладає ухвалення судового рішення на строк по 21.09.2026 року з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення (04.09.2026 р.) , враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого в період з 14.09. по 18.09.2026 року включно.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 вказаного Кодексу, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.133 даного Кодексу передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи повинен надати договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень, підтвердження правового статусу адвоката. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 по справі № 159/5837/19, Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Представником відповідача Бортейчука Р.Ю. на підтвердження понесених останнім витрат за надання правничої допомоги подано суду: фіскальний чек від 17.04.2026 року на суму 30 000 грн., фіскальний чек від 20.04.2026 року на суму 28 000 грн., фіскальний чек від 21.04.2026 року на суму 29 500 грн.; фіскальний чек від 23.04.2026 року на суму 26 000 грн., тобто на загальну суму 113 500 грн.

Беручи до уваги і той факт, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.04.2026 року, яка набрала законної сили 10.06.2026 року, вказану позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України., то відповідно з позивача підлягають стягненню фактично понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо заявленого розміру таких витрат, який вказаний відповідач понесе в майбутньому (101 500 грн.), то його представником не надано жодних доказів, які би підтверджували необхідності здійснення таких витрат, адже розгляд даної справи припинено 20.04.2026 року і вказана ухвала набрала законної сили 10.06.2026 року.

Крім того , слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання професійної правничої допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення цих витрат.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Усенко М.І. надавав позивачу професійну правничу допомогу у даній справі.

Однак, суд вважає, що заявлений стороною позивача розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 215 000,00 грн. не є співмірним зі складністю даної справи та часом, витраченим на виконання відповідних робіт, наданих адвокатом послуг та їх обсягом.

Враховуючи вище викладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру і пов`язаність витрат з розглядом справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача розміру таких витрат до 30 000, 00 грн.

Отже, заява підлягає задоволенню щодо вимоги про ухвалення додаткового рішення в даній справі, а щодо вирішення цієї заяви по суті - частковому задоволенню.

На підставі вище наведеного, керуючись статями, 133, 137, 142, 263-265, 268, 270, 352-355 ЦПК України, суд

В И Р І ШІ И В:

ухвалити додаткове рішення в даній справі.

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , судові витрати, понесені на надання професійної правничої допомоги, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2026 року.

Суддя: Калинюк О. П.