Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №299/6465/24 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/6465/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі :

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

За участі прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024070000000122 від 06.03.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Грушово, Тячівського району, Закарпатської області, українець, громадянин України, одружений, на утриманні двоє дітей, дружина, як особа із інвалідністю, є особою із інвалідністю третьої групи, з вищою освітою, не працюючий, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2024 року, близько 05 години 20 хвилин, у нічний час доби, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме, автомобілем марки «Mercedes- Benz» моделі «Sprinter 313», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , разом з пасажирами: дружиною - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнім сином - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухаючись автомобільною автодорогою «М-23» сполученням «Берегове-Виноградів-Велика Копаня» у напрямку смт. Вилок Берегівського району та проїжджаючи ділянку дороги по вул. Незалежній у населеному пункті с. Руська Долина, Берегівського району неподалік будинку № 194, зі швидкістю приблизно 72,44...78,46км/год., яка перевищує максимальну швидкість, дозволену на цій ділянці дороги у населеному пункті с. Руська Долина відповідно до встановленого дорожнього знаку 5.49 «початок населеного пункту», не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не зменшив швидкість свого руху, а навпаки продовжував свій рух, при цьому грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, п. 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, п. 2.3., п.12.1., 12.2, 12.3, п.12.4. та п.п. «б» п. 12.9, а також вимоги дорожнього знаку 5.49 «Початок населеного пункту» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах та з моменту виникнення небезпеки для його руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який той час йшов проїзною частиною назустріч автомобілю і в момент первинного контактування знаходився у вертикальному або близькому до такого положенні, лівою поверхнею тулуба повернутий до транспортного засобу, що рухався.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи, пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в м`які тканини голови, в тімяно-скроневій ділянці зліва; переломом кісток основи черепа із забоєм головного мозку; перелом 2-6 ребер по лівій середній пахвовій лінії з крововиливом в міжреберній м`язи; забій лівої легені; закритий косий перелом верхньої третини великогомілкової кістки лівої нижньої кінцівки.

Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа та травматичним набряком речовини головного мозку - це ушкодження, що є небезпечними для життя у момент їх отримання і за цієї ознакою у відповідності з п.2.1.1/а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.

Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок важкої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток основи черепа та забоєм головного мозку, що викликало тяжкий травматичний та спінальний шок, і все це обумовило зупинку функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності та дихання, і явилось безпосередньою причиною його смерті.

ОСОБА_6 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 2.3., 12.1., 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 «б», а також вимоги дорожнього знаку 5.49 «початок населеного пункту» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_6 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п. 1.10. з посиланням на термін «безпечна швидкість» та «небезпека для руху», «дорожня обстановка», «дорожні умови», «населений пункт», 2.3., 12.1., 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 «б», а також вимоги дорожнього знаку 5.49 «початок населеного пункту» «Правил дорожнього руху», які безпосередньо перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням потерпілим ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження що призвели до його смерті, а також п. 1.2, 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «автомобільна дорога», «автомобільні дороги державного значення», «пішохід», «водій» п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10 «Правил дорожнього руху», які сприяли порушенню вищевказаних пунктів ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року.

Невиконання водієм ОСОБА_6 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали, а саме, смертю пішохода ОСОБА_9 .

Діяння ОСОБА_6 кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за що передбачено кримінальну відповідальність ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 дав детальні показання, якими підтвердив усі фактичні обставини обвинувачення. Вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Просив врахувати, що пішохід у темну пору доби раптово змінив напрямок свого руху, що також є причиною ДТП.

Потерпіла ОСОБА_10 подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Потерпіла подала також письмову заяву, у якій заявила, що не висуває жодних вимог до обвинуваченого щодо відшкодування майнової чи моральної шкоди, запевняє, що таку шкоду їй обвинувачений відшкодував.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і суд встановив, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд обвинувального акту було проведено відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

За викладених обставин суд встановив, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину та підлягає покаранню за його вчинення, оскільки такий ним вчинено у стані осудності.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає - щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст.67 КК України, - відсутні.

Суд призначає обвинуваченому покарання відповідно до ст.65 КК України:

у межах, установлених у санкції частини другої статті 286 КК України, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого;

відповідно до положень про призначення покарання Загальної частини КК України;

враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (кримінальне правопорушення є тяжким), особу винного – обвинувачений є раніше не судимим, за місцем проживання охарактеризований виключно позитивно, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога (а.п. 165-172); та обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення).

Крім того, суд при призначенні покарання суд врахував, що у момент вчинення ДТП обвинувачений був тверезий (а.п. 30); кримінальне правопорушення вчинено з необережності; потерпіла у попередніх судових засіданнях та у своїй письмовій заяві запевнила суд, що шкоду відшкодовано, не заявляє до обвинуваченого претензій з приводу відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої злочином, просила не карати його суворо.

Отже, суд встановив наявність обставин, що пом`якшують покарання, передбачених п.п.1,2 ст.66 КК України, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обвинувачений визнав вину.

Відповідно до статті 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Тому, дотримуючись вимог ст.65, 69-1 КК України, суд вирішив призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та обраний вид і міру покарання за ч.2 ст.286 КК України, обставини, що пом`якшують покарання, особу винного, суд вирішив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього визначених ст.76 КК України обов`язків, оскільки встановлені у справі обставини, дані про особу винного, поведінка обвинуваченого після події, в ході досудового розслідування та судового розгляду свідчать про те, що обвинувачений чітко усвідомив причини та наслідки свого діяння та дійшов відповідних висновків, відсутня необхідність застосування покарання з метою його виправлення та запобігання вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Засудження обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, призначення йому покарання у виді позбавлення волі та встановлення обвинуваченому випробувального строку на підставі ст.75 КК України із покладанням на нього визначених ст.76 КК України обов`язків – є достатнім заходом примусу від імені держави як кара за вчинений злочин.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією частини другої ст.286 КК України, суд вирішив наступне.

Санкцією частини другої ст.286 КК України передбачено необов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ч.2 ст.69 КК України, на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою цієї статті передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У даній справі Суд встановив наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. ОСОБА_4 добровільно зобов`язався перерахувати і перерахував на підтримку ЗСУ грошові кошти в сумі 100000 грн (а.с.82). Вирішуючи питання чи призначати додаткове покарання, суд врахував, що обвинувачений є раніше не судимим, в момент вчинення ДТП був тверезим, правопорушення вчинено з необережності, досяг порозуміння із потерпілим. Крім того, суд встановив, що для обвинуваченого користування індивідуальним транспортним засобом є необхідним: обвинувачений є особою із інвалідністю третьої групи (а.п.169), дружина обвинуваченого ОСОБА_7 є особою із інвалідністю третьої групи, подружжя ОСОБА_11 виховують двох малолітніх дітей (а.с.168), тому користування індивідуальним транспортним засобом – є необхідністю.

Тому, суд переконався, що є достатні правові підстави для призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України без призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією цієї норми.

Цивільний позов не заявлено.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений на підставі Ухвали слідчого судді на речові докази.

Процесуальні витрати у розмірі 6436,88 грн (шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 88 коп (а.п.73, 88, 107) слід стягнути із засудженого.

Запобіжний захід не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає обов`язки, визначені ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до органів пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_12 від 22.03.2024 у справі №308/4690/24, на автомобіль марки «Mercedes- Benz» моделі «Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ; уламки бамперу та фари автомобіля марки «Mercedes- Benz» моделі «Sprinter 313», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , упаковані до спецпакету НПУ PSP2348779, (а.кп.39-43)- скасувати.

Речові докази:

автомобіль марки «Mercedes- Benz» моделі «Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – повернути ОСОБА_6 як законному володільцю;

уламки бамперу та фари автомобіля марки «Mercedes- Benz» моделі «Sprinter 313», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , упаковані до спецпакету НПУ PSP2348779, що зберігається у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області (а.кп.32-33), - знищити;

одяг з трупа ОСОБА_9 , що зберігається в кімнаті речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, (а.п.57) – знищити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 6436,88 грн (шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 88 коп (а.п.73, 88, 107).

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через суд першої інстанції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

ГоловуючийОСОБА_1