Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №345/3243/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3243/26

Провадження № 2/345/2457/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач у справі є, ОСОБА_3 , який є рідним братом позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 .

За життя мати - ОСОБА_4 склала на позивача заповіт, яким зробила розпорядження, що все майно , де б воно не знаходилось, із чого б не складалось, на яке за законом буде мати право, заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина. На день смерті матері їй належало спадкове майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . З метою оформлення спадкових прав позивач звернулася до Калуської районної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у зв`язку з тим, що нею пропущений 6-місячний строк для прийняття спадщини та свідоцтво, яке пред`явлене про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_4 належить домоволодіння ,право власності на яке не зареєстровано в органах державної реєстрації.

Крім того, позивач постійно проживала з матір`ю до дня її смерті в будинку АДРЕСА_1 , та вважала, що спадщину після смерті мами прийняла, хоча ми і була зареєстрована за різними адресами. По вище вказаній адресі мати проживала одна, хворіла, в зв`язку з чим потребувала постійного догляду, тому вона переїхала до матері, щоб піклуватись про неї, забезпечувала її всім необхідним, в тому числі ліками, харчуванням, несла всі витрати, пов`язані з побутом, оплатою комунальних послуг, а коли мати померла, здійснила її поховання, оплатила вартість ритуальних послуг.

На день смерті ОСОБА_4 позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживала з спадкодавцем до її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , фактично прийнявши спадщину.

Оскільки ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 у нотаріальній конторі, вона змушена звернутись до суду із цим позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у справі ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовом згідний.

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані докази в їх сукупності, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.06.2005, яке видане відділом РАЦС по місту Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано- Франківської області, актовий запис № 358.

За життя ОСОБА_4 склала на позивача заповіт від 25.12.2003, посвідчений секретарем Томашівської сільської ради, зареєстрований в реєстрі під № 376, яким зробила розпорядження, що все майно, де б воно не знаходилось, із чого б не складалось, на яке за законом буде мати право, заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Позивач є спадкоємцем за заповітом і бажає оформити своє право на спадкове майно. На день смерті матері їй належало спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . З метою оформлення спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до Калуської районної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їйі було відмовлено у зв`язку з тим, що нею пропущений 6-місячний строк для прийняття спадщини та пред`явлене свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_4 належить домоволодіння, право власності на яке не зареєстровано в органах державної реєстрації.

Позивач постійно проживала з матір`ю до дня її смерті в будинку АДРЕСА_1 та вважала, що спадщину після смерті матері прийняла, хоча вони і були зареєстровані за різними адресами. Той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем на час її смерті підтверджується довідкою від 22.04.2026 року, яка видана виконкомом Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, про те, що ОСОБА_1 фактично проживала, вела спільне господарство, а також здійснила поховання своєї матері ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 станом на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також актом від 02.09.2026, складеним старостою Томашівського старостинського округу Безруким Ю.М. про те, що ОСОБА_1 фактично проживала, вела спільне господарство, а також здійснила поховання своєї матері ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1222, 1223 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до п.1 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає справи про встановлення фактів, коли такі факти породжують юридичні наслідки від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, коли встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

На підставі вищенаведеного, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, встановлення факту постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне рішення складено та підписано 25.09.2026.

Головуючий