Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №490/4066/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №490/4066/26

Провадження № 2/345/2495/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й. Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т. Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

30.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – Товариство) звернулося до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.03.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку кредитний договір із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 4 100,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Позичальник не вказує, на який строк позичальнику ОСОБА_1 первісним кредитором за договором кредитної лінії № 293839109 від 25.03.2024 надано грошові кошти зі сплатою процентів. Товариство не зазначає у позовній заяві коли та на яких умовах позичальник ініціював збільшення розміру кредиту, проте стверджує, що ОСОБА_1 отримав загалом 20 000,00 грн кредитних коштів. Кінцеву дату повернення кредиту Товариство також не вказало у своєму позові, як і зміст істотних умов кредитного договору. Однак Товариство наголошує, що відповідачем не виконані кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 83 000,00 грн, яка є документально підтвердженою та складається суми неповернутого кредиту, нарахованих процентів та штрафів. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, відтак Товариство як новий кредитор у зобов`язанні після набуття права вимоги просить позов задовольнити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 відкрито провадження у справі, яка надіслана за визначеними нормами ЦПК України правилами територіальної підсудності від іншого суду. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.06.2026 витребувано від банку-емітента АТ «КБ «ПриватБанк» письмову інформацію щодо емісії на ім`я відповідача платіжної картки із зазначенням маски банківської карти, факту надходження в період з 25.03.2024 до 30.03.2024 грошових коштів тощо.

У відзиві на позовну заяву від 18.08.2026 представник відповідача ОСОБА_2 просила визнати поважними причини пропуску встановленого судом строку для подання заяви по суті справи покликаючись на те, що автор відзиву не отримав копії позовної заяви з додатками. На думку представника відповідача, Товариством надано до матеріалів справи лише докази, що підтверджують перерахування первісним кредитором кредитних коштів у заявленому розмірі. Відповідач не може надати суду контррозрахунок правильності нарахування сум процентів, що не знімає з Товариства обов`язок довести правильність проведених розрахунків. Посилається узагальнено на встановлені законодавчі обмеження в розрахунку денної процентної ставки та споживчими кредитами, можливість нарахування процентів лише в межах погодженого між сторонами строку кредитування. Не заперечує щодо можливості задоволення судом частково вимог Товариства, врахувавши підтверджені платежі позичальника (не вказуючи про них) та наступним розподілом судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

19.08.2026 представником Товариства ОСОБА_3 подано заяву про зменшення позовних вимог до розміру 20 000,00 грн, тобто стягнення з відповідача лише основної суми (тіла) кредиту. Заява мотивована тим, що позичальник як військовослужбовець під час дії особливого періоду звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами.

У відповіді на відзив Товариство наголошує, що кредитний договір, який підписано одноразовим електронним ідентифікатором, є належним та допустимим доказом. Наполягає на стягненні з відповідача усіх документально понесених Товариством судових витрат.

В запереченнях на відповідь Товариства сторона відповідача наголошує на неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, ціною позову та типовістю спору, що розглядається судом.

В поданих до суду додаткових письмових поясненнях від 25.09.2026 представник сторін повторно наголосили на раніше викладених аргументах щодо понесених Товариством витрат на правничу допомогу, які слід врахувати.

Впродовж 01.07.2026-03.08.2026 розгляд справи не проводився у зв`язку з перебуванням головуючого судді в щорічній відпустці.

У судові засідання сторони та їх представники не з`являлися з невідомих для суду причин.

22.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення з відкладенням виготовлення його повного тексту на строк не більше п`яти днів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір кредитної лінії № 293839109 від 25.03.2024 із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в алфавітно-цифровій послідовності (REPG-2825). Грошові кошти в сумі 4 100,00 грн перераховані 27.03.2023 на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується письмовою інформацією АТ «КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026 №20.1.0.0.0/7-260627/30329-БТ.

Проте у вищенаведеній інформації банку-емітента платіжної картки, виданої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зазначено також про зарахування на відповідний картковий рахунок відповідача у цій справі 25.03.2024 грошових коштів в сумі 9 100,00 грн та 6 800,00 відповідно. Крім того, фактичне перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів в загальній сумі 20 000,00 грн із прямим покликанням на умови кредитного договору № 293839109 від 25.03.2024 підтверджується копіями платіжних доручень кредитодавця з відміткою про виконані операції з переказу коштів банком-емітентом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 47-49).

Для вирішення існуючого спору про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 293839109 від 25.03.2024 (із врахуванням заявлених вимог Товариства) суду необхідно встановити усі погоджені сторонами договору його істотні умови, до яких належать, зокрема, розмір та строк кредитування, процентна ставка та порядок і умови нарахування процентів за користування кредитними коштами:

- за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді

кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 4 100,00 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п.2.1.);

- кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 4 100,00 грн (що є датою надання кредиту); другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором (п.2.3.-2.4.);

- позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту; на момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 7 днів від дати отримання позичальником першого траншу; у випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на таку кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору відносно дати надання першого траншу за договором (п.3.1.);

Зміст відповідного пункту кредитного договору викладено неоднозначно, адже з його змісту не зрозуміло, чи достатньо позичальнику для збільшення суми кредиту (отримання нового траншу) ініціювати відповідну операцію в особистому кабінетів на вебсайті кредитодавця, чи для відповідного збільшення необхідним є також одночасне часткове повернення позичальником суми (тіла) кредиту. При цьому, відповідні умови договору розміщені в розділі 3 «Дисконтний період кредитування. Пролонгація».

- сторони погодили, що встановлений п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та періоду пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду; кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за чітко визначеною формулою. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 7 днів (пункт договору також викладено неоднозначно, адже тривалість всього дисконтного періоду становить 7 днів) дисконтного періоду проценти у розмірі 700 грн 28 коп; про суму нарахованих процентів, які позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через Особистий кабінет (п.3.3.);

- позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається достроково припиненим шляхом його повного виконання (п.6.1.);

Таким чином, умови та порядок можливого збільшення суми кредиту в межах ліміту регулюються п.3.1.,6.1. договору і дозволяються лише в межах встановленого у договорі 7-ми денного дисконтного періоду. Проте суд позбавлений можливості дати логічну відповідь на питання під час розгляду цієї справи, чи є можливим взагалі збільшення суми кредиту при частковому погашенні його розміру позичальником, адже в такому разі розмір відповідного кредиту навпаки зменшується. Крім ініціювання позичальником операції щодо збільшення суми кредиту в особистому кабінеті, у тексті договору первісним кредитором використано словосполучення «а також частково повернути суму кредиту» та «в тому числі при частковому погашенні кредиту».

Суд відразу зазначає у цій справі, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Використані у кредитному договорі формулювання про можливість позичальника збільшити суму кредиту (у вигляді нового траншу) після ініціювання такої операції в особистому кабінету в тому числі (а також) через повернення частини кредиту вказують на неможливість збільшення суми кредиту фактично. Проаналізовані судом умови (пункту) кредитного договору є очевидно нечіткими, відтак Товариством у цій справі не доведено, що за ініціативою позичальника ОСОБА_1 сума первинно отриманого ним кредиту (перший транш) в розмірі 4 100,00 грн збільшена згідно з погодженими між сторонами умовами договору. Проте в контексті обставин цієї справи відповідна обставина не має для суду вирішального значення, хоча суд не може погодитися із доведеністю фактів укладення між сторонами у цій справі правочинів щодо зміни (збільшення) суми наданого кредиту позичальнику ОСОБА_1

- на момент укладення кредитного договору його сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 01.04.2024, а саме протягом 7-ми днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1.);

- основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30

календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 цього договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. договору. Проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п.7.2.,7.3.);

- на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 2,50 відсотків від суми залишку кредиту за кожен день користування ним позичальником. Уразі отримання додаткових траншів за цим договором в період з 23.04.2024 до 20.08.2024 базова процентна ставка складає 1,5%, а починаючи з 21.08.2024 – 1% від суми траншу (суд вкотре наголошує, що згідно з попередньо дослідженим пунктом 6.1. кредитного договору отримання позичальником другого та наступним траншів є неможливим після закінчення 7-ми денного дисконтного періоду, отже умови відповідних пунктів договору є взаємно суперечливими) (п.8.3.);

- за період від дати видачі першого траншу до 01.04.2024 включно розрахунок витрат за кредитом здійснюється я за ставкою 2,44% від суми кредиту за кожен день користування ним (п.8.4.);

- кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та / або отримання негативної інформації про позичальника в бюро кредитних історій, та / або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та / або у разі дострокового розірвання договору в порядку передбаченому Договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником (пп.9.1.1.2. п.9.1.); у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника (пп. 9.1.1.7. п.9.1.);

- позичальник має право згідно з вимогами пп.9.2.1.5. п. 9.2. договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення договору відмовитися від цього договору, розірвати чи припинити договір без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до кількості днів користування. Про намір відмовитися від договору, розірвати чи припинити кредитний договір, позичальник повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів у порядку, визначеному законодавством);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання (п.11.1.).

Отож ОСОБА_1 отримав у кредит 4 100,00 грн (щодо інших сум перерахованих на банківську картку позичальника грошових коштів судом сформульовані висновки раніше у цьому рішенні) зі сплатою процентів у розмірі 2,50 % від залишку неповернутої суми за кожен день користування коштами з умовою обов`язкового повернення основної суми (тіла кредиту) не пізніше 30 календарних днів після закінчення строку дії кредитного договору, тривалість якого становить 5 (п`ять) років з дати підписання відповідного договору, тобто не раніше 25.03.2029. У разі неповернення кредиту до закінчення дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється кредитодавцем щоденно (кінцева дата кредитним договором не визначена).

У цій справі Товариство не просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача сум процентів та штрафів, можливість нарахування останніх з яких передбачена п.12.3. кредитного договору, відтак більше детальне дослідження судом істотних умов договору в частині ставок та розмірів процентів за користування кредитними коштами, а також нарахування штрафів за прострочення позичальником своїх грошових зобов`язань перед кредитодавцем є зайвим.

До матеріалів справи Товариством надано письмові розрахунки суми заборгованості відповідача у справі, за змістом яких первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» позичальнику ОСОБА_1 нараховано проценти за період з 25.03.2024 до 07.05.2024, новим кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» - з 08.05.2024 до 29.07.2024. Інші розрахунки сум процентів зміненими кредиторами ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» і Товариством відсутні, на чому окремо наголошує позивач у цій справі.

У розрахунках прямо зазначено, що позичальником фактично не сплачено будь-яких сум на користь первісного та змінених кредиторів (а.с. 120-121).

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі - Закон № 1734) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734, є нікчемними, тобто недійсним в силу цього закону. Відповідно до п.17 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону №1734, доповненого Законом №3498-ІХ від 22.11.2023, протягом перших 120 днів після набрання чинності цим законом (з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%. Перший з вказаного періодів тривав з 24.12.2023 до 21.04.2024, наступний - з 22.04.2024 до 19.08.2024.

При цьому відповідно до п. 2 Розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 можливість встановлення упродовж перехідного періоду тривалістю 240 календарних днів денних процентних ставок за кредитними договорами у вищому, ніж граничному розмірі, поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після 24.12.2023.

Відтак, до спірних правовідносин у цій справі положення ч.5 ст.8 Закону № 1734 у чинній з 24.12.2023 редакції застосовуватися не можуть.

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення з відповідача неповернутої основної суми (тіла) кредиту, суд керується такими мотивами.

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

У цій частині позову щодо дострокового стягнення з відповідача основної суми (тіла) кредиту суд зазначає, що згідно з приписами ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

10.06.2017 набрав чинності Закон № 1734, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями ч.4 ст.16 Закону № 1734 визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Якщо кредитодавець не набув у встановленому порядку право на дострокове повернення кредиту з позичальника, вказане не позбавляє такого кредитодавця права на стягнення з позичальника заборгованості, яка існує на дату звернення з позовом до суду.

Відповідний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 22.10.2025 (справа № 539/402/24), який є обов`язковим для застосування.

Дійсно, первісний та змінені кредитори в цій справі наділені згідно з умовами кредитного договору правом вимоги дострокового повернення кредиту (незалежно від підтвердженої суми) від позичальника ОСОБА_1 , строк повернення якого настане лише в майбутньому 25.03.2029, проте у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували надіслання будь-яким із кредиторів вимоги позичальнику про усунення порушень умов кредитного договору в частині сплати процентів та не усунення відповідних порушень у межах визначеного законом і договором строку.

Варто також наголосити, що відомості про надіслання Товариством у встановленому кредитним договором порядку і спосіб ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень умов кредитного договору відсутні у тексті позовної заяви загалом.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 не може у межах заявленого предмета і підстав позову бути стягнута достроково будь-яка частина або повністю основної суми (тіла) кредиту, яка окрім усього іншого не підтверджується в сумі 20 000,00 грн, що не позбавляє Товариство як нового кредитора в майбутньому права на стягнення залишку доведеного боргу із неухильним додержанням вимог ч.4 ст.16 Закону № 1734.

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, адже на дату пред`явлення цього позову жодної заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед Товариством з повернення основної суми (тіла) кредиту немає.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Керуючись ст.263-265,268,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено та підписано 25.09.2026.

Суддя