Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №345/5071/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5071/26

Провадження № 2-а/345/158/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коваленко Ольга Василівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, а саме просить скасувати постанову №22 від 15.01.2026 року, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 якою ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити, вирішити питання стягнення судових витрат.

Позов мотивує тим, що 15.01.2026 року було винесено оскаржувану постанову, через те, що будучи нібито належним чином оповіщеним рекомендованим листом відповідно до підпункту 2 пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, позивач не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.06.2025 року для уточнення облікових даних. При цьому в оскаржуваній Постанові не зазначено номера повістки, за якою Позивач нібито повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зазначено дати її складання, номера та дати поштового відправлення, адреси, на яку повістку було направлено, а також не наведено відомостей про її вручення Позивачу.

Крім того, Постанова не містить конкретного опису доказів, на підставі яких Відповідач дійшов висновку про належне оповіщення Позивача. Фактично у Постанові лише констатовано, що Позивач нібито був оповіщений рекомендованим листом, однак не наведено жодного конкретно доказу, який би дозволяв встановити, коли, яку саме повістку та на яку адресу було направлено Позивачу, а також чи була вона ним отримана.

З вказаною Постановою Позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю, виходячи з наступного. Позивач на дату нібито вчинення правопорушення перебував в установі виконання покарань. Відповідно до довідки про звільнення, виданої 12.06.2026 року, ОСОБА_1 відбував покарання на підставі вироку Калуського міськрайонного суду від 25.04.2019 року за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 70 КК України. Позивач відбував покарання у період з 13.06.2018 року по 12.06.2026 року та був звільнений після повного відбуття призначеного покарання. Таким чином, 19.06.2025 року, тобто на дату, на яку, відповідно до оскаржуваної Постанови, Позивач нібито повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , він фактично перебував в установі виконання покарань. Позивач не міг виконати вимогу про явку до ТЦК та СП з об`єктивних причин, які від нього не залежали.

З огляду на викладене просив скасувати постанову 22 від 15.01.2026 року, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою позивача було притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Відповідач правом подати відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення №22 від 15.01.2026 року, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України через те, що він будучи належним чином оповіщеним відповідно до підпункту 2 пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.06.2025 року для уточнення облікових даних. Про поважні причини неприбуття не повідомляв чим порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (6-8).

З наданої довідки про звільнення серії І-ФР №11322 судом встановлено, що позивач з 13.06.2018 року до 12.06.2026 року відбував покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.04.2019 року за відповідними статтями КК України у державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)», звідки був звільнений після відбуття строку покарання (а.с.9).

Таким чином, позивач фізично не міг знаходитися за місцем свого проживання на момент складання та направлення йому повістки про виклик до відповідача на 19.06.2025 року, оскільки перебував у виправній установі в цей час та саме на відповідача покладений обов`язок перевірки наявності відповідних осіб за місцем проживання шляхом звірки відповідних державних реєстрів, у тому числі, даних Міністерства юстиції України про засуджених осіб, які відбувають покарання.

Не виконавши свого обов`язку щодо звірки відповідних даних із відповідним реєстром відповідач допустив порушення, яке стало підставою для складання відповідного спочатку протоколу, а згодом на його підставі оспорюваної постанови. Встановлені судом обставини могли бути та повинні були бути з`ясовані відповідачем, однак не були з`ясовані, що призвело до складання оспорюваної постанови з порушенням, що, на даний час є підставою для її скасування. Жодних доказів направлення постанови після її складання позивачу відповідач також суду не надав, а тому відсутні підстави вважати, що позивач міг в інший час та в іншій спосіб заперечити складання вказаної постанови, оскільки як вбачається, вона була складена за його відсутністю.

Направлення повістки відбувалося в час, коли позивач відбував покарання, рахувався за державною установою відповідного профілю та не міг самостійно ані отримувати пошту за місцем свого проживання, ані іншим шляхом мати вільний час для відвідування відповідача. Відповідно як з об`єктивної, так і з суб`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення відсутній.

В свою чергу, згідно з п.1.ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність складу правопорушення доводиться шляхом надання відповідних доказів, які характеризують суб`єктивну та об`єктивну сторону правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі з боку відповідача жодного доказу протиправної поведінки позивача щодо необхідності відвідування відповідача у визначені день, час та місце, надано не було, хоча у самій постанові міститься посилання на реєстрацію вказаного порушення відповідними доказами.

Враховуючи викладене, судом встановлюється відсутність підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем 19.06.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з вимог ст.139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову, стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем понесені судові витрати у сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 665,60 грн. Тому саме вказану суму слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.77, 139, 243-245, 251, 268-272, 286, 292-295 КАС України, ст.ст.247, 254, 277, 283 КпАП України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 22 від 15.01.2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. – скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у справі, які складаються із сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя