Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №345/4327/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4327/26

Провадження № 2/345/2980/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Клочай Наталія Іванівна до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В

Представниця позивачки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів станом на 01 липня 2026 року в розмірі 82 295,38 грн., а також вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано, тим, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Походження дітей від сторін підтверджується повторними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року у справі № 345/5073/25 (провадження № 2/345/93/2026) позов задоволено та постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу Відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Під час розгляду справи про стягнення аліментів Відповідач був обізнаний із заявленими вимогами та не заперечував проти покладення на нього обов`язку зі сплати аліментів. Отже, не пізніше 13 січня 2026 року Відповідач достовірно знав про визначений судом розмір та порядок виконання свого аліментного обов`язку.

На підставі виконавчого листа № 345/5073/25, виданого Калуським міськрайонним судом 13 січня 2026 року, постановою старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження № 80361769.

26 березня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи Відповідача, який працює та отримує дохід у ПрАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО». Роботодавця зобов`язано здійснювати відрахування у розмірі 50 відсотків заробітної плати, з яких 1/3 частина спрямовується на поточний платіж, а решта на погашення заборгованості. На дату винесення цієї постанови державний виконавець зазначив борг у сумі 61 902,26 грн.

Згідно з розрахунком державного виконавця станом на 01 липня 2026 року за період із вересня 2025 року по червень 2026 року Відповідачу нараховано 112 297,58 грн аліментів, сплачено та стягнуто 55 260,43 грн, а непогашена заборгованість становить 57 037,15 грн.

Розрахунок ДВС засвідчує, що перші кошти на виконання рішення надійшли лише у квітні 2026 року, тобто після відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на дохід Відповідача. До цього часу визначений судом щомісячний обов`язок добровільно та своєчасно не виконувався. Наявність працевлаштування та регулярного доходу Відповідача підтверджена матеріалами виконавчого провадження.

За поданим детальним розрахунком пеня без застосування законодавчого обмеження становить 86 362,59 грн. Після застосування обмеження у 100% до кожного простроченого місячного платежу розмір пені, що підлягає стягненню станом на 01 липня 2026 року включно, становить 82 295,38 грн, яку представниця просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14.08.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути витрати на правову допомогу. Зазначає, що отримавши копію постанови про відкриття виконавчого провадження, 11 березня 2026 року він звернувся у державну виконавчу службу і надав довідку про доходи. Постановою від 26.03.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на його доходи за місцем роботи у ПАТ «Прикарпаттяобленерго». Згідно пункту 2 цієї постанови необхідно здійснювати відрахування аліментів із суми його доходів у розмірі 50 відсотків заробітної плати, із яких 1/3 частина поточний платіж, а решта на погашення боргу в сумі 61 902,26 грн. Стягнення аліментів розпочато з 01.03.2026. Включення до розрахунку неустойки періоду з 01.03.2026 по 01.07.2026 є безпідставним, оскільки поточні платежі утримуються із його заробітної плати. А борг, на який нараховано пеню (неустойку), в тому числі за період з 01.03.2026, утворився в період з 16.09.2026 по квітень 2026 року, де вини відповідача нема. Адже, окрім вищенаведених обставин, потрібно врахувати також, що відповідач не мав можливості сплатити аліменти добровільно, оскільки не мав реквізитів рахунку позивачки у банку. У рішенні суду їх не вказано. Позивачка проживає з дітьми за межами України, що виключає сплату аліментів через поштові відділення АТ «Укрпошти». Згідно пункту 6 Наказу від 12.01.2026 Сімейного суду Західного Лондона ОСОБА_1 зобов`язана надсилати щомісячно йому електронною поштою на адресу spsmart1947gmail.com інформацію про дітей. Тож на цю електронну пошту ОСОБА_1 мала можливість надіслати йому інформацію про реквізити для сплати аліментів, чого нею не було зроблено. Перебуваючи за кордоном, позивачка не залишила ні рахунку, ні інших реквізитів, за якими відповідач міг би перераховувати кошти на утримання дітей. У позовній заяві про стягнення аліментів таких реквізитів чи способу отримання аліментів не вказано.

Отже, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментних платежів, оскільки відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами. Очікувані судові витрати: 20 000 грн. на професійну правничу допомогу (докази будуть надані протягом п`яти днів з часу ухвалення рішення суду).

24.08.2026 від представниці позивачки ОСОБА_3 поступила відповідь на відзив. Позивачка не погоджується з доводами відзиву. Вони не спростовують наявності вини Відповідача у простроченні сплати аліментів, а частина доказів, поданих самим Відповідачем, навпаки, підтверджує його обізнаність про аліментний обов`язок, наявність стабільного доходу, доступність механізмів виконання та те, що фактичні значні перерахування розпочалися лише після застосування заходів примусового виконання. Відповідач був обізнаний про існування спору щодо утримання дітей та про заявлену Позивачкою вимогу про стягнення аліментів. Водночас вони наводяться у цій справі не як підстава для нарахування пені за період до ухвалення рішення, а виключно для оцінки доводів Відповідача про добросовісність його поведінки та відсутність вини. Позивачка не нараховує пеню за період до 13.01.2026.

Жодного доказу об`єктивної неможливості здійснення поштового переказу Відповідач не надав. До відзиву не додано доказів його звернення до оператора поштового зв`язку з метою з`ясування можливості переказу, фактичної спроби здійснити переказ, відмови у прийнятті такого переказу, його повернення або офіційного роз`яснення оператора поштового зв`язку про неможливість використання такого способу у відповідний період. Саме по собі перебування Позивачки за межами України не є доказом того, що Відповідач об`єктивно не міг виконувати аліментний обов`язок будь-яким доступним способом.

Крім того, 11.03.2026 Відповідач особисто звернувся до державного виконавця із заявою про надання розрахунку заборгованості. Це підтверджує його фактичну взаємодію з органом ДВС та обізнаність про виконавче провадження і наявність заборгованості. Позивачка не стверджує, що Відповідач фактично ознайомився із заявою від 20.02.2026 у конкретну дату; однак після відкриття виконавчого провадження він мав передбачене законом право ознайомитися з матеріалами, у яких уже містилися банківські реквізити. За таких обставин твердження про повну об`єктивну неможливість отримати реквізити після відкриття виконавчого провадження не підтверджене.

Долучена Відповідачем довідка ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» підтверджує його працевлаштування та отримання регулярного доходу. Відповідач не надав доказів обставин, пов`язаних із відсутністю доходу чи іншою об`єктивною матеріальною неспроможністю виконувати аліментний обов`язок у спірний період.

Платіжні інструкції, долучені до відзиву, свідчать, що значні суми аліментів перераховувалися платником ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» на рахунок органу ДВС після винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату. Отже, ці документи підтверджують фактичне виконання механізму примусового стягнення із заробітної плати, але не підтверджують вчинення самим Відповідачем самостійних добровільних платежів на погашення заборгованості.

Посилання Відповідача на те, що після звернення стягнення на його заробітну плату аліменти почали сплачуватися, не спростовує факту прострочення попередніх щомісячних платежів та саме по собі не усуває відповідальності за вже допущене прострочення. Просила задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

01.09.2026 відповідач подав заперечення, які зводяться до наступного. Наявність обов`язку сплачувати аліменти та навіть існування заборгованості не означають автоматичної наявності вини платника у простроченні кожного відповідного платежу. Його позиція полягає в тому, що прострочення було обумовлене об`єктивними фактичними обставинами, які не залежали від нього, серед яких: проживання позивачки за межами України; відсутність у нього актуальних банківських реквізитів позивачки; особливості та обмеженість комунікації між нами; відсутність з боку позивачки належно організованого способу регулярного перерахування коштів; подальше фактичне виконання зобов`язання після звернення рішення суду до виконання.

Таким чином, питання про вину має вирішуватися з урахуванням реальної можливості належно виконати зобов`язання у відповідний період.

Суд, дослідивши й оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з такого.

На підставі копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року у справі № 345/5073/25 (провадження № 2/345/93/2026) позов задоволено та постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу Відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

На виконання Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року, судом видано виконавчий лист № 345/5073/25.

Постановою старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження № 80361769.

Згідно постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи від 26 березня 2026 року, роботодавця ОСОБА_2 , - ПрАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» зобов`язано здійснювати відрахування у розмірі 50 відсотків заробітної плати, з яких 1/3 частина спрямовується на поточний платіж, а решта на погашення заборгованості.

Згідно з розрахунком державного виконавця станом на 01 липня 2026 року за період із вересня 2025 року по червень 2026 року ОСОБА_2 , нараховано 112 297,58 грн аліментів, сплачено та стягнуто 55 260,43 грн, а непогашена заборгованість становить 57 037,15 грн.

За поданим позивачем розрахунком пеня без застосування законодавчого обмеження становить 86 362,59 грн. Після застосування обмеження у 100% до кожного простроченого місячного платежу розмір пені, що підлягає стягненню станом на 01 липня 2026 року включно, становить 82 295,38 грн, яку представниця позивачки просить стягнути з відповідача.

Відповідно до довідки №245 ПрАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» від 04.03.2026 про заробітну плату та інші доходи за 2025-2026 ОСОБА_2 отримав загальну суму доходу, що становить 259 572,97 грн.

Як вбачається із Звіту про здійсненні відрахування та виплати ПрАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» за період з квітня 2026 по липень 2026 із заробітної плати ОСОБА_2 утримано 50 379,29 грн.

Із долучених платіжних інструкцій вбачаються сплата аліментів ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , зокрема за квітень 2026 – 19 983,51 грн, за травень 2026 - 17 186,40 грн, за червень 2026 на суму 17 840,52 грн.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Щодо посилання відповідача на відсутність його вини щодо виникнення заборгованості, що обумовлено об`єктивними фактичними обставинами, які не залежали від нього, серед яких: проживання позивачки за межами України; відсутність у нього актуальних банківських реквізитів позивачки; особливості та обмеженість комунікації між нами; відсутність з боку позивачки належно організованого способу регулярного перерахування коштів; подальше фактичне виконання зобов`язання після звернення рішення суду до виконання, то суд виходить з наступного.

Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був обізнаний із розглядом цивільної справи про стягнення із нього аліментів. Позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, відповідач позов визнав, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу Відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 вересня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Судове рішення ухвалено 13.01.2026, в той же день видано виконавчий лист. Таким чином, суд вважає, що відповідач знаючи про свій аліментний обов`язок мав можливість в добровільному порядку до застосування заходів примусового виконання здійснити погашення аліментів.

Посилання відповідача на відсутність у нього відомостей про банківські реквізити позивачки, на які було потрібно перераховувати кошти, абсолютно не заслуговують на увагу. На сьогодні існують безліч способів комунікації та обміну інформацією, зокрема в матеріалах цивільної справи про стягнення аліментів були наявні контактні дані позивачки та її представниці. У випадку неможливості встановлення зв`язку із позивачкою, відповідач мав можливість комунікувати через її представницю.

Разом з тим в матеріалах справи, відповідачем додана довідка №245 ПрАТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» від 04.03.2026 про заробітну плату та інші доходи за 2025-2026, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав загальну суму доходу, що становить 259 572,97 грн.

Таким чином, суд констатує, що відповідач мав матеріальну спроможність сплачувати аліментні кошти.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів та виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з його вини.

Враховуючи, що Відповідачем не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах, заборгованість ОСОБА_2 станом на 01.07.2026 становить 112 297,58 грн.

Позивачка у відповідному розрахунку навела розрахунок пені за просточення сплати аліментів за період з вересня 2026 до липня 2026 з огляду на 1% розмір пені за кожен день прострочення та з урахуванням обмеження її у розмірі не більше 100% заборгованості за аліментами, заявила до стягнення 82 295,38 грн пені, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.

Так, загальна розрахована пеня до застосування обмеження становить 86 733,55 грн. Після застосування обмеження у 100 відсотків окремо до кожного простроченого щомісячного платежу сума пені становить: 3 682,75 грн + 7 191,48 грн + 9 496,37 грн + 12 609,08 грн + 12 347,35 грн + 12 463,73 грн + 12 470,64 грн + 8 363,19 грн + 3 551,86 грн + 118,94 грн = 82 295,39 грн.

Відповідачем не спростовано правильність здійснення цього розрахунку або його невідповідність фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, своєчасна сплата аліментів в повному розмірі в першу чергу має забезпечувати гармонійний розвиток дитини.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенню позову в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

З огляду на викладене, судові витрати у справі, які складаються із судового збору в розмірі 1331,20 грн мають бути покладені на Відповідача.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала суду: Договір № 29/08-25 про надання професійної правничої допомоги від 29 серпня 2025 року, укладений Позивачем з Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «ІНФЛО», Додаток № 2 до Договору № 29/08-25 про надання професійної правничої допомоги від 29 серпня 2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 25 000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини,ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 195, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст.258,259,264,265,268,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів станом на 01 липня 2026 року в розмірі 82 295,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , 5000 гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя