Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №344/16590/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16590/26

Провадження № 2/344/7780/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у серпні 2026 року звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивувала тим, що позивач та відповідач вперше уклали шлюб у 2015 році. У зв`язку з частими сварками та зловживанням відповідачем алкогольними напоями, у 2019 році шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати разом однією сім`єю. У 2022 році відповідач потрапив у полон. Протягом усього часу його перебування в полоні позивач підтримувала відповідача, вживала всіх можливих заходів для сприяння його поверненню, щиро сподівалася, що за цей період відповідач переосмислить свою поведінку, усвідомить допущені помилки і сторони зможуть відновити сімейні відносини. Після повернення з полону у 2025 році відповідач мав намір відновити повноцінні сімейні відносини, тому 28.08.2025 року між сторонами зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №1340. Проте, подальше сімейне життя не склалося, що призвело до фактичного припинення сімейних відносин між позивачем та відповідачем. Подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим. На примирення позивач не погоджується. Спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя між сторонами немає. Просить шлюб розірвати, малолітнього сина ОСОБА_4 ,залишити проживати з позивачем; залишити позивачці після розлучення прізвище « ОСОБА_1 ».

Ухвалою до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 28 серпня 2025 року, сторони зареєстрували шлюб 28 серпня 2025 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1340.

За час спільного проживання у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями Свідоцтва про народження.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Як вбачається з ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю. Дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають.

Позивач підтвердила поданою заявою, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім`ї, миритись не бажає, шлюб їх існує формально, а тому зберігати його не доцільно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати, малолітню дитину залишити на проживання з матір`ю.

За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розірвання шлюбу позивач просить залишити прізвище « ОСОБА_1 », однак суд вирішує дане питання тільки при зміні прізвища.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 206, 263-265, 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 серпня 2025 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №1340.

Малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА