Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №342/643/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/643/26

Провадження № 2-а/342/6/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Микитин Лілія Йосифівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративного правопорушення,

в с т а н о в и в:

Адвокат Микитин Л.Й. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить скасувати постанову, видану начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 №R514273 від 14.05.2026, про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Вимоги позову обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 28.05.2026 року дізнався, що постановою №R514273 від 14.05.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнув його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Згідно постанови ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звертає увагу суду на той факт, що в постанові не зазначено ні номер повістки, ні дату її видачі, ні час коли вона буда направлена позивачу. Зазначене у постанові не відповідає дійсності з наступних причин. Про наявність повістки на пошті позивачу не було відомо. Він не отримував жодної повістки, на мобільний телефон сповіщення не було, про її наявність ніхто не повідомляв. Вже на місці повідомили про те, що була надіслана повістка та буде складений протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 тисяч гривень. Проте копію самої повістки також не надали. Вважаю що, при складанні постанови, особа, що її склала, без посилання на письмові докази встановлює обставини справи, на підставі яких приходить до висновку про наявність адміністративного правопорушення. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є недоведеним. Вважає постанову незаконною та не обґрунтованою через відсутність належних та допустимих доказів. На момент складення протоколу не були долучені будь-які документи, на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в тому числі будь-які відомості про те, що позивач отримував повістку та був належним чином повідомлений про час та місце прибуття; не було надано доказів проведення перевірки щодо відсутності інформації про позивача в системі військового обліку. Окрім того, не було надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач намагався отримати інформацію про персональні дані позивача.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

08.07.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Державний реєстр) позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , правом на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не користується та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Зазначено, що 30 квітня 2026 року органами Національної поліції України було доставлено позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки позивач не прибув вчасно по повістці №5401527 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач був доставлений працівниками відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області до ІНФОРМАЦІЯ_2 як порушника правил військового обліку. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол №118 від 05 червня 2026 року про адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №94 від 30.04.2026, котрий містить підпис позивача про отримання другого примірнику протоколу, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 10 год. 00 хв. 14.05.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет №3. Отже, позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Незважаючи на належне повідомлення, позивач без поважних причин на розгляд справи не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи або повідомлень про неможливість явки не подавав. Позивач на момент прибуття по повістці не перебував на стаціонарному лікування. Дана повістка була надіслана органами місцевого самоврядування, саме Ясенево-Пільнівським старостинським округом, a постановою від 14.05.2026 № R514273 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у зв`язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Під час провадження у справі про адміністративне правопорушення посадовою особою ТЦК та СП було забезпечено дотримання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: власний підпис позивача протоколі №94 від 30.04.2026 р. про адміністративне правопорушення. Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, постанова винесена уповноваженою посадовою особою, у межах наданих законом повноважень, з дотриманням вимог КУпАП, а її зміст відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Доводи позивача про порушення його права на участь у розгляді справи необґрунтованими, оскільки матеріали справи підтверджують належне повідомлення про дату, час та місце її розгляду. З огляду на викладене, постанова є законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування немає.

28.07.2026 представник позивача подала відповідь на відзив, зазначивши, що обов`язок доказування у справах про адміністративне правопорушення покладається на відповідача. Звертає увагу суду, що в постанові не зазначено ні номер повістки, ні дату її видачі, ні час коли вона буда направлена Позивачу, також не зазначено, коли саме позивач мав з`явитися для оновлення даних. Так само Відповідачем разом із відзивом на позов не додано жодної копії вищезазначених матеріалів. Повістки позивач не отримував. Належним чином про дату та час проінформований не був. Доказів протилежного відповідачем не надано. Згідно відзиву Відповідач посилається на статтю 30-1 Порядку призову громадян на військову службу, під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок 560). Проте Відповідач не врахував вимоги згідно п.47 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. Відповідно, якщо повістку надіслано поштою, то документом, який підтверджує надсилання, є встановлений у п.п. 61, 62 Правил спосіб поштової оплати, опис вкладення у цінний лист та копія конверту у разі невручення. Опису вкладення в матеріалах справи не міститься. Доказів про залишення поштарем повідомлення про наявність листа відповідачем також не надано. Відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на думку позивача, є недоведеним. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутністю сторін.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

30.04.2026 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , діючи на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1032 від 18.12.2025, складено протокол №94 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 30. 04 2026 року о 10 год 00 хв був доставлений органами Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних, однак перевіривши реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів даний військовозобов`язаний перебував в розшуку за неприбуття за викликом у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим порушив Постанову Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 р. Вчинене правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Правопорушення вчинене в особливий період (воєнний час). Також у протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 14.05.2026 о 10.00 годині.

У протоколі ОСОБА_1 надав пояснення, що «повістка не надходила».

14.05.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №R514273 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 17000,00 гривень.

Згідно постанови ОСОБА_1 не прибув (ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Частиною першою ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Статтею 235 КпАП України визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проводиться загальна мобілізація на території України. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно ч.3 ст.22 вищевказаного Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п.40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Згідно п.41 вищевказаного Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Суд зауважує, що відповідачем належних та допустимих доказів повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме поштового повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи не надано.

До відзиву на позовну заяву відповідач не долучив жодного доказу відправлення повістки позивачу. У постанові не вказано, на яку дату та час позивач не прибув за повісткою. Постанова не містить посилань на докази, якими підтверджується одержання повістки про виклик.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення від 30.04.2026 №94 ОСОБА_1 зазначив «повістка не надходила».

Відповідач натомість подав суду документи, що стосуються неявки позивача для складання постанови 14.05.2026.

Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Судом встановлено, що відсутні докази направлення повістки рекомендованим поштовим відправленням із описом вкладення та також докази її вручення позивачу або підтвердження відмови від її отримання.

Таким чином, ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних.

Суд зауважує, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена з метою забезпечення військового обліку громадян України (ч.1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII, далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч.3 ст. 14 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст. 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру отримують відповідну інформацію, визначений у ч.3 ст. 14 Закону № 1951-VIII.

Так, реєстр «Оберіг» - це Єдиний державний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у якому зберігаються дані про військовозобов`язаних. Він автоматично отримує інформацію з інших державних реєстрів, таких як: реєстр актів цивільного стану; державний реєстр фізичних осіб платників податків; Пенсійний фонд України; Державна міграційна служба; Державна прикордонна служба; судова влада тощо. Таким чином, якщо актуальні дані вже містяться у цих реєстрах, вони автоматично передаються до реєстру «Оберіг», на підставі чого формується військовий обліковий запис особи.

Мобільний застосунок «Резерв+» є користувацьким інтерфейсом, який підтягує інформацію з реєстру «Оберіг» та надає можливість користувачу переглядати власні дані й самостійно оновлювати контактну інформацію.

При цьому, співробітники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки зобов`язані надати докази того, що в державних реєстрах відсутня актуальна інформація про адресу або контактні дані особи, що стало підставою для накладення адміністративного стягнення.

Відповідачем не доведено, що таку перевірку було здійснено і дані були відсутні.

З наявних матеріалів справи, зокрема, витягу з додатку Резерв+, сформованого 10.08.2026 року, встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку від призову на підставі п.2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації. Інвалідність 3 групи внаслідок загального захворювання - до 01.07.2027. Військово-лікарську комісію пройшов 11.09.2024, згідно висновку «придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони».

Слід також звернути увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення №94 від 30.04.2026 в присутності позивача, жодних нових відомостей, які підлягають уточненню, встановлено не було, однак, не було належно перевірено причину неотримання повістки.

Позивач був доставленим до ІНФОРМАЦІЯ_2 30.04.2026 та суду надано виписку з медичної карти стаціонарного хворого, що у цей час він перебував на стаціонарному лікування (до 04.05.2026).

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено консультаційний висновок спеціаліста від 25.05.2026, де позивачу встановлено діагноз: F06.8 інші уточнені психічні розлади внаслідок пошкодження та дисфункції головного мозку.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.

Так, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого в даній категорії справ покладається обов`язок доказування, не надав належні та допустимі докази.

Відповідно до ч.3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведені вище обставини в їх сукупності виключають наявність в діях позивача події і складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин вказаних в оскаржуваній постанові, а тому позов підлягає задоволенню, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення, та провадження у справі слід закрити.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.7-10, 210-1, 222, 283, 284 КУпАП , ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 286, 293, 295 КАС України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Микитин Лілія Йосифівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R514273 від 14.05.2026, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 25.09.2026 року.

Суддя Андріюк І. Г.