Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №341/2045/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2045/25

Номер провадження 2/341/175/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - Васильцової Г.А.

за участю секретаря - Габлей А.В.

представника позивачки - адвоката Рудої Х.Д.,

представника відповідачки - адвоката Микитюк Т.І.

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Галич цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Рудої Христини Дмитрівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей про встановлення факту проживання однією сім`єю,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки - адвокат Руда Х.Д. звернулася до суду з вказаною позовною заявою в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 01.03.2020 по 29.07.2025 року.

Представник позивачки - адвокат Руда Х.Д. заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, у якому народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано. Представник вказує, що розірвання шлюбу відбулося лише юридично, оскільки фактично позивачка та ОСОБА_3 примирились та з 2020 року продовжили спільне проживання як одна сім`я без реєстрації шлюбу, а саме вели спільне господарство, робили ремонт у будинку, займались благоустроєм подвір`я, купували всі необхідні побутові речі для дому, матеріали для роботи, якою займався ОСОБА_3 . 23 грудня 2024 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу, а ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час виконання заходів забезпечення оборони України. Представник зазначає, що у позивачки виникла необхідність у встановленні факту її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу, з метою реалізації права на спадкування після його смерті та отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на викладене, позивачка вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2025 року відкрито провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

18 грудня 2025 року на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву від представника третьої особи - Міністерства оборони України Ткачук В.В. У наданих поясненнях представник просить у задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити, оскільки вважає, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи.

29 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяві від відповідачки ОСОБА_2 , у якому остання просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивачкою не надано належних доказів, які б свідчили про її спільне проживання з ОСОБА_3 як жінки та чоловіка, так як після розірвання шлюбу вони не мали спільного бюджету, не мали спільних витрат, не купували майно для спільного користування, не брали участі в утриманні житла, не здійснювали ремонтні роботи. На думку відповідачки, факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склались та мали місце усталенні відносини, які притаманні подружжю.

06 січня 2026 року на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив від представника позивачки - адвоката Рудої Х.Д. У вказаній відповіді представник зазначає, що відповідачці не були і не могли бути відомі обставини особистого життя її сина ОСОБА_3 та його сім`ї, оскільки вона ніколи не проживала разом із ними, та більшу частину спірного періоду спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 перебувала за межами України. Крім того, зазначає, що відповідачка з сином не були близькими, і часто не спілкувались. В останній період життя ОСОБА_3 , під час його перебування на військовій службі, вони взагалі не спілкувались. Представник вважає, що жодне з доводів відповідачки не підтверджене належними, допустимими та достатніми доказами.

12 січня 2026 року на запит суду надано відповідь начальником відділу канцелярії Галицького районного суду Івано-Франківської області Т. Салигoю.

Протокольною ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2026 року підготовче судове засідання відкладено.

06 лютого 2026 року на електронну пошту суду надійшло клопотання від представника позивачки - адвоката Рудої Х.Д. про залучення до участі у справі на стороні позивачки неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в інтересах яких діє Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року підготовче судове засідання відкладено. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в інтересах яких діє Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області.

19 березня 2026 року на електронну пошту суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідачки - адвоката Микитюк Т.І. У зазначених поясненнях представник вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, представник звертає увагу, що в провадженні Галицького районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа № 341/377/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, де в позовній заяві міститься виклад обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, які суперечать викладеному позивачкою в позовній заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Представник Микитюк Т.І. вказує, що в матеріалах цивільної справи № 341/377/25 містяться докази, які заперечують факт спільного проживання та ведення господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_3 після розірвання між ними шлюбу. Зокрема, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій вона повідомляє, що у 2020 році виїхала закордон, а їх неповнолітні діти залишились проживати з батьком. Крім того, повідомила про наявність в неї нової сім`ї, і про відсутність намірів повертатись, позов про позбавлення батьківських прав визнала. За таких обставин, на думку представника, наявні суперечності, між обставинами викладеними у позовній заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю, та в матеріалах справи про позбавлення батьківських, що у своїй сукупності унеможливлює встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року клопотання представника позивача - адвоката Рудої Х.Д. про долучення доказів до матеріалів справи, виклик свідків, а також про повернення до стадії підготовчого провадження залишено судом без розгляду. Судове засідання відкладено на 26 травня 2026 року на 10-30 годину.

20 квітня 2026 року на електронну пошту суду надійшла заява від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, у якій зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні діти загиблого, як особи, що потребують особливого захисту з боку держави, а також мати загиблого. Представник зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, коло осіб, які матимуть право на отримання зазначеної допомоги збільшиться, що в свою чергу призведе до зменшення частки виплат, які належатимуть малолітнім дітям. У зв`язку із чим, Служба у справах дітей, діючи в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_10 , 2016 року народження, та ОСОБА_6 , 2018 року народження, просить при вирішенні справи врахувати принцип пріоритетності найкращих інтересів дітей та необхідність забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

В судовому засіданні 26 травня 2026 року позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що ОСОБА_3 був хорошим батьком. Чинила перешкоди у спілкуванні з дітьми вона, тому що ОСОБА_3 кожен тиждень забирав дітей маленьких до Івано-Франківська і там вони проводили час допізна. Їй це не подобалось, у зв`язку із чим виникали конфлікти. Після розлучення мирним шляхом не знайшли згоди щодо виховання дітей. Коли чоловіка мобілізували, його мама знайшла адвоката, щоб витягти його з війни. Що саме було по справі їй невідомо, оскільки всіма питаннями займалась мати чоловіка.

В судовому засіданні 14 вересня 2026 року позивачка підтримала позов в повному обсязі та просила його задовольнити.

В судовому засіданні 26 травня 2026 року представник позивачки - адвокат Руда Х.Д. підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 14 вересня 2026 року представник позивачки - адвокат Руда Х.Д. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що матеріалами справи підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , зокрема: спільні фотографії, листування, квитанції про переказ коштів, листування із побратимами, акт огляду місця проживання. Представник зазначає, що ОСОБА_12 та ОСОБА_3 спільно проживали, проводили час разом. Також наголосила, що ОСОБА_1 за кордон не виїжджала.

В судовому засіданні 26 травня 2026 року представник відповідачки - адвокат Микитюк Т.І. заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що у доказах, долучених до матеріалів цієї справи, а також у матеріалах справи про позбавлення батьківських прав, наявні суперечності. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані за різними адресами. ОСОБА_3 проживав в будинку, який належить на праві власності батькам ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 14 вересня 2026 року представник відповідачки - адвокат Микитюк Т.І. заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що позивачка не повідомила суд про наявність іншої справи про позбавлення її батьківських прав, у матеріалах якої містяться докази, які суперечать обставинам, викладеним у позовній заяві. Зокрема, шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 було розірвано у 2019 році, між ними були незадовільні стосунки. ОСОБА_1 перешкоджала у спілкуванні з дітьми. Також, представник зазначила про наявність заяви, поданої ОСОБА_1 через «Електронний суд», у якій остання вказала, що шлюб припинено в 2019 році та що вона виїхала за кордон. Позиція викладена особисто ОСОБА_1 та подана нею через «Електронний суд». Також представник наголосила про наявність висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . Окрім цього, адвокат Микитюк Т.І. зазначила, що позов пред`явлено до неналежного складу співвідповідачів, що може вплинути на права та інтереси дітей, зокрема на розмір їхньої частки у майнових правах, а в подальшому на розмір разової грошової допомоги, пославшись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 761/2397/21. що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Представники третіх осіб: Міністерства оборони України та Служби у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з`явилися. У матеріалах справи наявні заяви, відповідно до яких просять здійснювати розгляд справи за відсутності їх представників.

Протокольними ухвалами Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року та від 17 червня 2026 року судові засідання було відкладено.

21 липня 2026 року на електронну пошту суду надійшло клопотання від представника позивачки - адвоката Рудої Х.Д. про долучення доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2026 року судове засідання відкладено.

Суд, заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні 26 травня 2026 року пояснив, що покійний ОСОБА_3 йому брат і кум, хресний його доньки. Стосунки між ними були близькі. З ОСОБА_2 стосунки віддалені, бачились інколи на святах. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 разом проживали та виховували дітей в с. Задністрянське. Інколи бачились на релігійні свята, днях народженнях. Сім`ями бачились десь разів 10-15 на рік. Проживали вони в одному будинку, виховували разом дітей. Про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розлучені дізнався десь різ назад. З 2020 року по 2025 рік бував у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вдома в Задністрянську. Конфліктів між ними не помічав. Кошти заробляв ОСОБА_3 , дружина виховувала дітей, готувала, прибирала. ОСОБА_17 в них бачив спільні фото родини. Зі слів ОСОБА_3 , він ОСОБА_1 любив. Ні про розірвання шлюбу, ні про звернення до органів опіки та піклування, ні про позбавлення батьківських прав йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні 26 травня 2026 року пояснила, що знає всіх, вони сусіди. З ОСОБА_2 стикалась по роботі. ОСОБА_3 знає, у церкві зустрічались. ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 та їх дітьми. Її діти та діти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однолітки. ОСОБА_1 завжди проживала з ОСОБА_3 . Що вони розлучені вона не знала. З ОСОБА_1 та ОСОБА_3 бачились у церкві, в садочку, помічала теплі стосунки між ними, вони обіймали один одного, посміхались. Про перешкоди у спілкуванні з дітьми чула з пліток. ОСОБА_3 приводив і забирав дітей з садочку, але і ОСОБА_1 це робила. На свято до дня сім`ї вони приходили разом, святкували, приймали участь у змаганнях, коли діти були у 2 або 3 класі. ОСОБА_3 займався столярством, і таким чином заробляв гроші.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні 26 травня 2026 року пояснила, що знає всіх. ОСОБА_2 її двоюрідна сестра. ОСОБА_3 син, а ОСОБА_1 невістка, знає її від весілля. З усіма дружні стосунки. Підтверджує, що сім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жила в цивільному шлюбі. Вони разом вели спільне господарство. Всі сімейні доходи ділили разом. Разом жили, разом користувались коштами. ОСОБА_1 вибирала покупки, а ОСОБА_3 їх оплачував. Весь час були разом, не бачила ніколи їх окремо, завжди вдвох. Причину розлучення не знає. Позов про позбавлення батьківських прав подав ОСОБА_3 , з метою уникнення мобілізації. Потім ОСОБА_3 забрали зненацька ІНФОРМАЦІЯ_10. Щодо перешкоджання в спілкуванні з дітьми нічого не знає. Сама ОСОБА_1 за кордон не виїжджала, виїжджали за кордон разом з дітьми та ОСОБА_3 . Стосунки у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 були добрі, але зараз не спілкуються. ОСОБА_3 із мамою спілкувався. Діти ходили до бабусі. Коли бабуся була в Україні, то вони спілкувались. ОСОБА_1 не живе вже з дітьми в будинку, де проживала з ОСОБА_3 . Знімає квартиру. У батьків ОСОБА_1 немає де жити. Якийсь час ОСОБА_1 працювала у клубі. Потім була майстром бровистом. Не працювала, бо напевно ОСОБА_3 забезпечував. Чому ОСОБА_1 подала позов про стягнення аліментів не знає. Вважає що позов про розірвання шлюбу подавав ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що 29 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_24 було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачка обрала прізвище - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /т.1.а.с.15/.

З копії свідоцтв про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_1 , виданого 06 вересня 2018 року, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія НОМЕР_2 , виданого 06 вересня 2018 року, встановлено, що їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /т.1. а.с.87-88 -88 зворотній бік/.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Місце проживання дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено з матір`ю /т.1. а.с. 86-87 зворотній бік/. Рішення набрало законної сили 05 серпня 2018 року.

Рішенням Галицького районного суду із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дочки - ОСОБА_10 , 2016 року народження та сина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 . На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист.

26 липня 2021 року державним виконавцем ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бабій В.М., винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно заяви ОСОБА_1 від 26 липня 2021 року. Заборгованість по аліментах відсутня /т. 1 а.с. 27/.

Відповідно до сповіщення сім`ї № 164 від 29 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив, що солдат ОСОБА_3 , стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 внаслідок отриманих травм в районі населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області. Смерть настала у стаціонарі КНП КОР «Київська обласна Клінічна Лікарня» /т.1.а.с.30 зворотній бік/.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання складеного Задністрянським старостинським округом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована в с. Бовшів, але фактично на момент смерті чоловіка - ОСОБА_3 проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 29 зворотній бік/.

В матеріалах справи наявні копії фотознімків на яких зображенні позивачка, ОСОБА_3 та їхні діти (датовані окремими місяцями 2020 - 2024 років, а саме: квітнем, липнем, листопадом, серпнем і груднем 2020 року; січнем, березнем, травнем, червнем, серпнем, вереснем і груднем 2021 року; січнем, травнем, червнем, липнем, серпнем і жовтнем 2022 року; липнем, серпнем, вереснем, груднем 2023 року; січнем, травнем, червнем, липнем, серпнем, вереснем і груднем 2024 року) /т. 1 а.с. 88-113/.

Крім того, в матеріалах справи містяться скріншоти переписок позивачки із ОСОБА_3 за період з березня по жовтень 2024 року, зокрема: за 16, 21,30 березня, 3,7,8, 9,11,12 квітня, 21 травня, 2,12,20,24,25 липня та 1 жовтня / т.1 а.с.75-82/.

Згідно з випискою АТ КБ «Приват Банк» від 13.07.2026 року, ОСОБА_3 здійснював перекази коштів ОСОБА_1 у період часу із січня 2020 року по 24 липня 2025 року на банківські картки позивачки № НОМЕР_4 та НОМЕР_5 . /а.с.114/.

Також, відповідно копії позовної заяви про позбавлення батьківських прав, долученої представником відповідачки до матеріалів справи, 03 березня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шевчук-Філімон Н.М. звернулася до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її малолітніх дітей. Справа № 341/377/25./а.с. 32-38/.

В межах цієї справи (№ 341/377/25), рішенням Виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області № 135 від 25.04.2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Підставою для такого висновку органу опіки та піклування стало залишення ОСОБА_1 у 2021 році території України та припинення спілкування із дітьми. Як вбачається із зазначеного висновку, із 2021 року, всі обов`язки щодо виховання та утримання дітей виконував батько.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 11.06.2025 року, надісланої на електронну пошту суду, остання зазначила, що позов про позбавлення її батьківських прав визнає, проживає за кордоном, у Польщі, та має нову сім`ю /а.с. 38 з.б./.

Крім того, в судовому засіданні 17 червня 2026 року позивачка ОСОБА_1 надала мобільний телефон для огляду, згідно якого вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований у месенджері «Telegram» за номером телефону НОМЕР_6 з березня 2025 року. У профілі користувача, зареєстрованому за вказаним номером телефону, містяться фотографії дітей, а також наявна побутова переписка із ОСОБА_1 . Згідно месенджеру «Viber» за вищезазначеним номером телефону наявна переписка з ОСОБА_1 , початок якої датується 23 березня 2024 року. Фотографії в телефоні не збережені.

Також у судовому засіданні 17 червня 2026 року було оглянуто матеріали цивільної справи № 341/377/35 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, військова частина НОМЕР_3 про позбавлення батьківських прав, які витребувано з канцелярії суду в порядку частини 7 статті 81 ЦПК України.

Позивачка в позовній заяві зазначила, що метою її звернення до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законом у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Відповідно до частини 3, 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, згідно із частини 2 статті 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц).

Тобто, предметом доказування у даному випадку є передусім, сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені частини 2 статті 3 СК України.

Згідно положень частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц звертає увагу, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Так, судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , позивачка обґрунтовує свою позицію тим, що проживала з ним як дружина з 01 березня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто до дня його смерті. На підтвердження зазначених обставин позивачка посилається на докази ведення спільного побуту, зокрема: спільні фотографії із ОСОБА_3 та дітьми, банківську виписку про перерахунок грошових коштів на її рахунок, оплату комунальних послуг, акт обстеження матеріально - побутових умов проживання, а також роздруківку скриншотів переписки в телефоні.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд враховує, що частина з них підтверджує факт існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 близьких особистих відносин, їх спільну присутність під час окремих сімейних подій.

Водночас, предметом доказування є не сам факт тривалих особистих стосунків, а наявність упродовж заявленого періоду сукупності ознак сім`ї: постійного спільного проживання, спільного побуту, ведення спільного господарства, об`єднання коштів, спільних витрат, взаємної допомоги та виконання взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Натомість, наявних в матеріалах справи доказів, недостатньо для встановлення заявленого позивачкою юридичного факту в період часу визначеного в позовній заяві (із 01.03.2020 року по 29.07.2025 року).

Так, наявні в матеріалах справи роздруківки фотографій, долучені позивачкою, фіксують лише окремі моменти спільного дозвілля та святкувань, що мали місце у різні періоди, та не підтверджують безперервного спільного проживання позивачки та загиблого однією сім`єю протягом усього заявленого періоду. Зазначені фотографії не відображають повсякденного порядку їхнього спільного проживання, джерел та способу формування бюджету, спільного придбання майна, розподілу побутових обов`язків проживання позивачки та загиблого однією сім`єю з 2020 року до дня смерті останнього.

Також суд зазначає, що частина наданих скріншотів є листуванням позивачки з третіми особами, у якому згадується померлий ОСОБА_3 та обговорюються організаційні питання пов`язані з його похованням, тощо. Інша частина листування стосується переважно побутових питань, що є цілком природним з огляду на наявність у позивачки та ОСОБА_3 двох спільних дітей, та охоплює період із березня по жовтень 2024 року.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка ОСОБА_1 , свідчить лише про односторонній перерахунок ОСОБА_3 коштів позивачці в окремі дати періоду з 01.02.2020 по 24.07.2025, без зазначення мети таких перерахувань, що не підтверджує ведення спільного господарства, планування сімейних витрат між особами та, відповідно, спільного бюджету.

Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, складений 02.10.2025 року Задністрянським старостинським округом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, також не підтверджує факту спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім`єю, оскільки зі змісту зазначеного акту не вбачається можливим встановити обставини, які б свідчили про ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та інші ознаки притаманні подружжю у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України.

Оцінюючи показання свідків відповідно до статті 89 ЦПК України, суд зазначає, що вони ґрунтуються переважно на суб`єктивному сприйнятті характеру відносин між позивачкою та померлим, не містять конкретних відомостей щодо ведення спільного господарства, спільного бюджету, наявності взаємних прав та обов`язків як подружжя.

Крім того, жоден із допитаних у судовому засіданні свідків не володів інформацією про юридичний статус відносин сторін, зокрема факт розірвання шлюбу, а також щодо обставин створення позивачкою перешкод у спілкуванні з дітьми, та як наслідок, визначення порядку участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні зі своїми малолітнім дітьми, а також обставин, які стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду із позовною заявою про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Зазначене свідчить про обмеженість обізнаності свідків щодо істотних обставин справи та, відповідно, про те, що їхні показання не можуть у повному обсязі характеризувати фактичні взаємовідносини між позивачкою та ОСОБА_3 .

Самі по собі показання свідків не є підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю (постанова Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №554/6033/22).

Практика Верховного Суду є сталою в цій категорії справ.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на матеріали цивільної справи № 341/377/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, військова частина НОМЕР_3 , про позбавлення батьківських прав, які були оглянуті судом у судовому засіданні.

З матеріалів зазначеної цивільної справи № 341/377/25 судом встановлено, що ОСОБА_1 11 червня 2025 року, через підсистему Електронний суд, зверталася до суду із заявою, в якій вказала, що з 2019 року шлюб між нею та ОСОБА_3 припинено, разом як одна сім`я вони не проживають. За рішенням суду від 2019 року, місце проживання спільних дітей було визначено із нею. Однак у 2020 році вона виїхала за кордон, а неповнолітні діти залишилися проживати разом із батьком. В неї нова сім`я, проживає вона за кордоном, у Польщі, повертатись в Україну намірів немає, матеріально забезпечувати дітей не буде, позов визнає.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2025 року позовну заяву у цивільній справі № 341/377/25 залишено без розгляду, на підставі відповідної заяви представника та копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Таким чином, письмові докази, надані позивачкою у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю, та письмові докази, наявні в матеріалах цивільної справи про позбавлення батьківських прав, суперечать один одному та не узгоджуються між собою.

Посилання позивачки на обставини спільного проживання з ОСОБА_3 не можуть оцінюватися судом окремо від наявних в матеріалах справи відомостей, які свідчать про перешкоджання нею ОСОБА_3 у спілкуванні із спільними дітьми, наявністю матеріалів справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, власної письмової заяви ОСОБА_1 у цивільній справі № 341/377/25, у якій вона зазначали протилежні за змістом обставини - припинення спільного проживання з ОСОБА_3 ще з 2019 року та проживання з 2020 року за кордоном. Така внутрішня суперечливість позиції позивачки ставить під сумнів достовірність наведених нею відомостей, а відтак, не дає суду достатніх підстав для встановлення заявленого позивачкою юридичного факту.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність сукупності обов`язкових ознак, передбачених статтею 3 Сімейного кодексу України, а саме: спільного постійного проживання як чоловіка та жінки без шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, у період з 01.03.2020 по 29.07.2025 року.

Крім того, суд вважає доречними пояснення представника відповідачки щодо неналежного складу співвідповідачів, з огляду на наступне.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у цивільній справі № 523/9076/16-ц.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, представник позивачки визначила відповідачем у справі лише ОСОБА_2 (мати загиблого військовослужбовця).

Згідно із частиною першою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До таких осіб, зокрема, належать неповнолітні діти військовослужбовця, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги, незалежно від змісту особистого розпорядження військовослужбовця.

Проте, представником позивачки до участі у справі не залучено в якості співвідповідачів: неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , 2016 року народження та ОСОБА_6 , 2018 року народження.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що в ході підготовчого судового засідання представнику позивачки - адвокату Рудій Х.Д. було роз`яснено правові наслідки залучення неналежного відповідача або не залучення співвідповідача.

Водночас за клопотанням представника позивача, неповнолітніх дітей було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в інтересах яких діє Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області.

Таким чином, представник позивачки своїм правом залучення співвідповідачів під час підготовчого судового засідання не скористалася, у зв`язку з чим згідно з частини 4 статті 12 ЦПК України несе ризик настання негативних наслідків, пов`язаних із невчиненням цієї процесуальної дії.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що оскільки позивачкою позовну заяву подано до суду з метою отримання грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця, а Міністерства оборони України є розпорядником відповідних коштів, у справі про встановлення юридичного факту, необхідного для отримання одноразової грошової допомоги, належним відповідачем є і Міністерство оборони України.

Суд також зазначає, що судове рішення про встановлення певного юридичного факту саме по собі не є рішенням про призначення одноразової грошової допомоги.

Особа, яка претендує на виплату, повинна одночасно відповідати тій категорії отримувачів, яка визначалася спеціальним законом на момент виникнення права, а компетентний державний орган має окремо перевірити наявність усіх установлених законом умов.

Таким чином, навіть встановлення окремої фактичної обставини не означає автоматичного присудження особі частини одноразової грошової допомоги і не підміняє процедуру її призначення уповноваженим органом.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2026 року у справі №280/1098/25 та подальших постановах наголосив, що встановлений судовим рішенням факт не може самостійно розширювати передбачене спеціальним законом коло одноразової грошової допомоги.

З огляду на вказані норми чинного законодавства, беручи до уваги те, що встановлення даного факту необхідно позивачці для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , а також враховуючи, що до участі в справі в якості співвідповідачів не було залучено неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , 2016 року народження та ОСОБА_6 , 2018 року народження, на права та інтереси яких безпосередньо може вплинути рішення в даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ЦПК України і те, що у задоволенні позову позивачці було відмовлено у повному обсязі, понесені судові витрати слід залишити за нею.

Керуючись ст.ст. 3,21 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Рудої Христини Дмитрівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Дата складення рішення суду 28 вересня 2026 року.

СуддяГанна ВАСИЛЬЦОВА