Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №523/3701/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6154/26

Справа № 523/3701/26

Головуючий у першій інстанції Боков О.М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М. М.,

суддів колегії: Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

переглянув у спрощеному провадженні без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Троянська-Гатенюк Ірина Вадимівна, на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року про направлення справи на розгляд іншого суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю, передано за підсудністю до Березівського районного суду Одеської області (67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Миру, буд. 17).

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Троянська-Гатенюк І В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року та направити справу для розгляду до Пересипського районного суду м. Одеси, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно відповіді №2496650 від 23.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Направляючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю, за підсудністю до Березівського районного суду Одеської області, суд першої інстанції посилаючись на положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, зазначив, що зареєстрована адреса проживання відповідача за територіальною підсудністю відноситься до Березівського районного суду Одеської області.

Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020, яка набрала законної сили 19.07.2020, у Одеській області утворено Березівський район (з адміністративним центром у місті Березівка) та відповідним складом, а саме: територій Андрієво-Іванівської сільської, Березівської міської, Великобуялицької сільської, Знам`янської сільської, Іванівської селищної, Коноплянської сільської, Курісовської сільської, Миколаївської селищної, Новокальчевської сільської, Петровірівської сільської, Раухівської селищної, Розквітівської сільської, Старомаяківської сільської, Стрюківської сільської, Чогодарівської сільської, Ширяївської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, до утворення вказаного нового Березівського району Одеської області с. Петровірівка входило до території колишнього Ширяївського району Одеської області та справи відносились за територіальною юрисдикцією до Ширяївського районного суду Одеської області.

Згідно з п. 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX.

На даний час, закону України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів, Верховною Радою України не ухвалено.

Так, до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020, с. Петровірівка Березівського району Одеської області не належало до Березівського району Одеської області, натомість належало до Ширяївського району Одеської області.

Таким чином, дана справа належить до територіальної підсудності до Ширяївського районного суду Одеської області

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона з неповнолітніми дітьми постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тому вона просить визначити територіальну підсудність за фактичним місцем проживання дітей.

Однак, колегія суддів не може прийняти до уваги дані твердження апеляційної скарги до уваги, оскільки для позовів про визначення місця проживання дітей не передбачена виключна підсудність за положеннями ст. 30 ЦПК України.

В апеляційній скарзі також зазначено, відповідач ОСОБА_2 досить тривалий час мешкає з іншою жінкою та її дитиною в с. Світле, Одеського району, Одеської області.

Однак, згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, законодавець пов`язує визначення територіальної підсудності не з будь-якою адресою, яку особа зазначала у документах або за якою фактично могла проживати, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 24.06.2024 по справі 554/7669/24, «в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання».

Слід зазначити, що позивачка не позбавлена можливості взяти участь в розгляді справи в режимі відеоконференції в порядку, визначеному статтею 212 ЦПК України, або звернутись до суду із заявою про розгляд справи без її участі.

Крім того, слід зазначити, що важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява №7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, та в цілому ґрунтуються на не вірному тлумаченні норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що про те, що дана справа за положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України відноситься до суду за територіальною підсудністю за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання відповідача, однак помилково не врахував положення п. 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року скасувати та направити справу до Ширяївського районного суду Одеської області для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 27, 367, 368, 374, 379, 382–384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Троянська-Гатенюк Ірина Вадимівна задовольнити частково, ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року скасувати.

Справу направити для розгляду до Ширяївського районного суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 28 вересня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда