Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №496/4239/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1412/26

Номер справи місцевого суду: 496/4239/25

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської обл. від 01.10.2025 стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ),

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.

Відповідно до вказаної постанови 24.06.2025 о 11:30 год. в с. Дачне, пров. Верхній СП Дачне автодорога М05 Київ-Одеса 452 км ОСОБА_1 керував автомобілем «Део», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри), від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився.

Крім того, 26.06.2025 водій ОСОБА_1 о 09:40 год. в с. Дачне, автодорога М05 Київ-Одеса 452 км керував автомобілем «Део», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, згідно висновку №001477.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з вказаною постановою та зазначив, що вона є неправомірною та підлягає скасуванню, з тих підстав, що суд у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи, а викладені в постанові суду висновки про наявність в його діях складу інкримінуємого правопорушення не грунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають обставинам ціє справи.

За таких обставин ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі в зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки виклики до суду він особисто не отримував, так як перебував на військовій службі, так само як і не отримував смс-повідомлення в зв`язку із нестабільним мобільним зв`язком, справа була розглянута за його відсутності, повний текст постанови не отримував.

В судове засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, при цьому, відповідних клопотань про відкладення апеляційного розгляду справи, до апеляційного суду не надходило, як і не надходило станом на 17.09.2026 змін (доповнень) до поданої ним апеляційної скарги, хоча в матеріалах судового провадження містяться відомості про ознайомлення його захисника 13.07.2026 зі справою, в тому числі відеозаписом події, що також свідчить про ознайомлення сторони захисту із датою розгляду поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

При цьому, у рішенні «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Апеляційний суд враховує, що положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки апеляційним судом були вжиті всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, з метою розгляду справи в розумні строки, апеляційний суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності останнього, при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, а також вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду апеляційний суд зазначає наступне.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Приписами ст. 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Аналогічні положення щодо оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення містить ч. 2 ст. 294 КУпАП, якою, серед іншого, також передбачено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Норми діючого КУпАП не містять переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до усталеної судової практики, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не був присутніми в судовому засіданні 01.10.2025, у якому за результатами розгляду справи про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП судом 1-ої інстанції було прийнято рішення.

Разом із тим, ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Водночас, матеріали справи не містять жодної інформації стосовно надіслання або вручення копії повного тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 у межах визначеного законом строку на апеляційне оскарження постанови.

На переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 за таких обставин, не міг володіти інформацією про прийняте відносно нього судове рішення та як наслідок у межах строку на апеляційне оскарження вчинити відповідні дії з реалізації свого права на апеляційне оскарження у порушеному відносно нього провадженні.

Наведене свідчить про наявність безумовних перешкод для подання ОСОБА_1 апеляційної скарги у межах встановленого ст. 294 КУпАП десятиденного строку, а також наявності підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Так, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.

Отже, враховуючи все вищенаведене, а також не отримання ОСОБА_1 копії постанови суду, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає зазначену обставину поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та доходить висновку про існування підстав для його поновлення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№ 371318 від 24.06.2025, серії ЕПР 1№ 382065 від 05.07.2025;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновком медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння від 04.07.2025 року;

- відеозаписами події від 24.06.2025 та від 26.06.2025, на яких зафіксовано 24.06.2025 факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі та 26.06.2025 факт проходження ним медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, із дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції від 24.06.2026 вбачається, що водій ОСОБА_1 не оспорював факт керування транспортним засобом, а також факт вживання наркотичних засобів, водночас від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився (час: 11.36 год.).

Також на відеозаписі зафіксовано факт виявлення у речах ОСОБА_1 пакету, в якому, як пояснив сам ОСОБА_1 зберігався наркотичний засіб. В подальшому на місце події викликано СОГ.

На відеозаписі від 26.06.2026 зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку, виявлення ознак наркотичного сп`яніння та згода водія пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, за наслідком якого лікарем 04.07.2025 було складено висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

Отже, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень підтверджено повторно дослідженими апеляційним судом відеоматеріалами.

Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, апеляційний суд констатує, що за обставинами даної справи водієві у встановленому законом порядку були повідомлені ознаки наркотичного сп`яніння, запропоновано пройти відповідний огляд на стан наркотичного сп`яніння, тобто, посадовими особами був дотриманий порядок складення протоколу, встановлений законом. Підстави для зворотних висновків не встановлені.

В цьому контексті, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання пояснень по суті правопорушення, при цьому будь-яких зауважень до протоколу не заносив, як і не зазначав про незаконність дій поліцейських зі складання вказаного протоколу щодо нього.

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що висновки суду про наявність в його діях складу інкримінованого правопорушення не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають обставинам, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, тож підлягають відхиленню.

Водночас, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом 1-ої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , в той же час зауважує, що вказані обставини були підставою для поновлення останньому строку на подання апеляційної скарги.

Із цих причин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови місцевого суду, при цьому наголошує, що судом апеляційної інстанції були здійснені всі необхідні заходи з метою реалізації прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП, втім, останній в судове засідання не з`явився, а отже - на власний розсуд розпорядився наданими йому законом правами.

Окрім того, апеляційний суд з глибокою повагою ставиться до військовослужбовців ЗСУ та сил оборони, які самовіддано захищають Україну та її громадян від збройної агресії рф, водночас, звертає увагу на те, що закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив.

Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської обл. від 01.10.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської обл. від 01.10.2025, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца