Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №522/22285/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5671/26

Справа № 522/22285/23

Головуючий у першій інстанції Кисельова В.К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області на додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури – задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2 269 419,06 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40 711,68 гривень.

06.02.2026 року до суду через «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бондаренка Станіслава Григоровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

Заява обґрунтована тим, що 03 лютого 2026 року у справі №522/22285/23 було ухвалено рішення, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області, однак суд, під час ухвалення рішення не вирішив питання щодо відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.

Вказані витрати підтверджуються документами, які додаються до матеріалів заяви, а саме: договором про надання правової допомоги №14/11-23Ф від 14.11.2023 року; детальним описом наданих послуг з правничої допомоги; актом надання правничої допомоги від 05.02.2026 року, квитанцією про отримання коштів №14/11 від 14.11.2023 року на суму 30 000 гривень, які заявник просить стягнути з відповідачів.

Додатковим рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бондаренка Станіслава Григоровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури – задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 11 346 гривень.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури, Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять суд додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання призначене на 15.09.2026 року на 15:00 год. позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Державної казначейської служби України не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 повідомив, що у зв`язку з сімейними обставинами перебуває за межами Одеської області, але бажає надати особисті пояснення в апеляційному суді і тому просив відкласти судове засідання.

Представник відповідача Державної казначейської служби України про причини не явки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавав.

Присутні в судовому засіданні представники Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області просили відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання і не заперечували проти розгляду апеляційних скарг за безпосередньої відсутності в судовому засідання позивача та представника відповідача Державної казначейської служби України

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проаналізувавши подане клопотання про відкладення, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, оскільки про судове засідання, яке призначено Одеським апеляційним судом на 15.09.2026 року на 15:00 год., позивач ОСОБА_1 повідомлений шляхом направлення до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» судового повідомлення про виклик до суду, що згідно довідкою про доставку електронного документа отримано останнім 24.04.2026 року о 08:44:42 год. (т. 5 а. с. 133), тобто за 4,5 місяці до дати його призначення, і тому абстрактне зазначення ОСОБА_1 про перебування ним на час проведення судового засідання за межами Одеської області у зв`язку з сімейними обставинами без їх конкретизації та документального підтвердження не надають апеляційному суду оцінити їх виключність і поважність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 брав участь в суді першої інстанції, де виклав свою позицію, а також надав відзив на кожну подану відповідачами апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, де додатково виклав свої заперечення проти доводів апеляційних скарг і навів аргументи щодо правильності висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, справа розглядається в судах з листопада 2023 року, а в апеляційному суді - з березня 2026 року, тобто з перевищенням розумного строку в розумінні ст. ст. 210, 371 ЦПК України.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість учасників справи, які не з`явились до суду, обізнаність про розгляд справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване додаткове судове рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. частково, стягуючи з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11 346 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:

- рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року позовні вимоги – задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 269 419 гривень 06 копійок , що складає 37.82 % від заявлених позовних вимог у розмірі 6 000 000 гривень;

- враховуючи, що попередній розмір витрат та правничу допомогу, а також заявлений до стягнення складає 30 000 гривень, то необхідно стягнути суму витрат, яка є пропорційна до розміру задоволених позовних вимог, що складає суму (30000*37,82%=11346.00) 11346 гривень.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок районного суду про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, але не у повній мірі погоджується з визначеною судом остаточною сумою для відшкодування витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури – задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 269 419 гривень 06 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури. Окрім того, стягнуто Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40711 гривень 68 копійок;

- у даній справі інтереси позивача ОСОБА_1 представляв адвокат Бондаренко С.Г., що діяв на підставі договору про надання правової допомоги №14/11-23ф від 14.11.2023 року, який був укладений з Адвокатським бюро «Марков та партнери» та ордеру від 14.11.2023 року серії ВІ №1179133;

- у поданій позовній заяві представник позивача – адвокат Бондаренко С.Г. посилався, що попередні судові витрати, які очікує отримати позивач складає 30 000 грн.;

- 06.02.2026 року до суду через «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бондаренка Станіслава Григоровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- у поданій заяві представник позивача – адвокат Бондаренко С.Г. посилається на те, що Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 3 лютого 2026 року у справі №522/22285/23 було ухвалене рішення, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області були задоволені частково, однак суд, під час ухвалення рішення не вирішив питання щодо відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.

Вказані витрати підтверджуються документами, які додаються до матеріалів заяви, а саме:

- договором про надання правової допомоги №14/11-23Ф від 14.11.2023 року;

- детальним описом наданих послуг з правничої допомоги;

- актом надання правничої допомоги від 05.02.2026 року;

- квитанцією про отримання коштів №14/11 від 14.11.2023 року на суму тридцять тисяч гривень.

Колегія суддів виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При вирішенні питання щодо розподілу вказаних витрат, суд апеляційної інстанції враховує, що справа з підстав розгляду спору по суті, перебувала у провадженні суду першої інстанції з червня 2024 року по лютий 2026 року. У зв`язку із зверненням до суду за судовим захистом, представником позивача в межах надання правничої допомоги і укладеного відповідного договору з позивачем, було вивчено судову практику та підготовлено позовну заяву, яку подано до суду. Під час судового розгляду представником позивача були підготовлені відповіді на подані відповідачами відзиви на позовну заяву, а також підготовлено клопотання про призначення судової психологічної експертизи та про виклик до суду свідків, які задоволені судом. Також представником позивача підготовлені запити на отримання медичної документації та на протязі 2024-2026 років взято участь у судових засіданнях, понесені транспортні витрати.

Приймаючи до уваги критерії розумності і співмірності судових витрат, апеляційний суд зазначає, що вказані стороною позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 40 000 грн., є такими, що не в повній мірі відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

За таких обставин, апеляційний суд вважає частково слушними посилання представників відповідачів Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області про завищений розмір заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу щодо складності справи, ціни позову та обсягу виконаних адвокатом робіт та досягнутого результату.

Тому, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на підставу, предмет та ціну позову, типовість обставин справи, щодо яких існує стабільна судова практика, а також кінцевого досягнутого по факту результату, апеляційний суд зазначає, що висновок районного суду про те, що вказані представником позивача витрати до стягнення з позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 30 000 грн. дійсно є такими, що не у повній мірі відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

Разом з тим, набувши цілком правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції при визначенні розміру такого стягнення виходив виключно з пропорційності задоволених судом вимог про стягнення шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури, зокрема 37,82 % від заявлених вимог.

Після перегляду справи в апеляційному порядку стягнення шкоди завданої органом досудового слідства та прокуратури зменшено з 2 269 419,06 грн. до 800 000 грн, а пропорційність розміру задоволених вимог про стягнення шкоди відповідно з 37,82% до 13,3% від заявлених вимог.

Виходячи з загального принципу пропорційності до всіх судових витрат, розмір стягнення витрат на правничу допомогу у справі, яка переглядається мав становити 3 990 грн (30 000 х 13,3%).

Проте, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розмір стягнення правничої допомоги, крім принципу пропорційності слід враховувати саме критерії необхідності наданих адвокатом послуг та співмірності і розумності їх вартості.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Разом з тим необґрунтоване зменшення витрат на професійну правничу допомогу до вартості, яка не відповідає критерію розумності та співмірності, не узгоджується з реальністю таких витрат та їх обсягом з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, є неприпустимим.

Тобто дотримання критеріїв розумності, співмірності та необхідності наданих адвокатом послуг правничої допомоги, є запорукою недопущення, як надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і становлення для неї по суті додаткового способу отримання доходу, так і необґрунтованого зменшення понесених стороною витрат на правничу допомогу за умови їх необхідності в тому обсязі, в якому такі послуги були надані для захисту прав сторони.

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги зменшення в порядку апеляційного перегляду справи, розміру стягнення моральної шкоди, завданої органами досудового слідства та прокуратури, колегія суддів доходить висновку про зменшення розміру стягнення витрат на правничу допомогу.

При цьому приймаючи до уваги критерії співмірності, розумності та необхідності, остаточний розмір стягнення витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню з 11 346 грн до 10 000 грн, що на думку колегії суддів відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу, також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в суді першої інстанції, та їх стягнення з позивача на користь відповідача у розмірі 10 000 грн.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції зміні, шляхом зменшення суми стягнення таких витрат до 10 000 грн з підстав наведених в цій постанові, в решті заяви про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області – задовольнити частково.

Додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року – змінити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати за надання професійної правничої допомоги, понесені у суді першої інстанції у розмірі 10 000 гривень.

В решті заяви про стягнення витрат на правничу допомогу – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 28.09.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова