Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №522/22285/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5339/26

Справа № 522/22285/23

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, він, ОСОБА_1 , з березня 2014 року по листопад 2021 року був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності та звинувачений у скоєнні злочинів, у тому числі тяжкого злочину, внаслідок чого зазнав значної моральної шкоди, пов`язаної із моральними стражданням, завданих діями працівників поліції та прокуратури, та із репутаційними втратами, і як наслідку втрати бізнесу .

Так, 14.03.2014 року відносно позивача було порушене кримінальне провадження №12014160490001168, відповідно до витягу з ЄРДР, яке було зареєстровано в реєстрі органом досудового розслідування: Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (слідчі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України. Підозрюваним значиться ОСОБА_1 .

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за ст. 185 ч. 2 та ст. 190 ч. 1 КК України спрямований до Суворовського районного суду м. Одеса і 14.04.2016 року відбулось перше судове засідання у справі №523/18603/15 к.

Позивач викликався до Суворовського районного суду м. Одеса на розгляд кримінального провадження за його обвинуваченням за ст. 185 ч. 3, ст. 190 ч. 1 КК України та три роки щомісячно позивач відвідував судові засідання та отримував стрес та переживання з приводу несправедливого притягнення до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин.

Був порушений нормальний спосіб життя позивача. Відволікання на судові засідання не давали змоги планувати роботу, особисте життя. Три роки очікування справедливості, постійне очікування на судові засідання та необхідність підлаштовуватись під вказані засідання всі життєвих, професійних та особистих подій емоційно та морально виснажували позивача тривалий час.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеса у справі №523/18603/15-к від 16.07.2019 року позивач – ОСОБА_1 обвинувачений у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 194 КК України був виправданий.

Після цього вирок був оскаржений прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 Климовичем О.П.

Відповідно до журналів судових засідань Одеського апеляційного суду, позивач знову отримував стрес у Одеському апеляційному суді: 01 жовтня та 25 жовтня 2020 року.

01.04.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 року, яким ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 194 КК України виправдано, був залишений у силі.

Однак потерпілий направив касаційну скаргу на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01.04.2021 року до Верховного Суду і позивач змушений ще раз переживати стрес та їхати до Верховного Суду, відстоювати справедливість та доводити незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності. 22 листопада 2021 року відповідно до журналу судового засідання Касаційного кримінального Верховного суду України.

22.11.2021 року у справі №523/18603/15-к була ухвалена постанова Верховного суду України, яка залишила у силі вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 року, та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01.04.2021, яким ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 194 КК України виправдано.

За весь час досудового слідства та судового розгляду вказаної справи, яке тривало понад 7 років, позивач зазнавав моральних страждань.

Позивач стверджує, що незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури були порушені конституційні його права, що завдало йому фізичних і моральних страждань та призвело до погіршення психологічного стану. Позивач дійсно зазнав істотної моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через надуманість обвинувачення. Від триваючих психічних хвилювань і переживань він не здатний був займатися будь-якими звичними для життя справами, нормально спілкуватися з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, під час спілкування з якими він почував себе невпевненим.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що він з 2010 року по 2014 року був власником успішного бізнесу, а саме був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Укрметалпромпостач», проте в 09.08.2017 року нібито через наявність кримінальної справи та погіршення його ділової репутації, був змушений передати свій бізнес ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, позивач просить: стягнути з держави Україна у особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за завдану моральну шкоду за час перебування під слідством і судом шість мільйонів гривень та судові витрати у вигляді надання правової допомоги, та судового збору. (т. 1 а. с. 1-11)

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування і прокуратури – задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 2 269 419,06 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40 711,68 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури, Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулися з апеляційними скаргами, в яких:

- заступник керівника Одеської обласної прокуратури просить суд рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 567 354,77 грн.;

- Державна казначейська служба України просить суд рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року в частині стягнення з Державного бюджету України витрат за проведення судової психологічної експертизи скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40 711,68 гривень стягнути з Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- Головне управління Національної поліції в Одеській області просить суд рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі,

посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання призначене на 15.09.2026 року на 15:00 год. позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Державної казначейської служби України не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 повідомив, що у зв`язку з сімейними обставинами перебуває за межами Одеської області, але бажає надати особисті пояснення в апеляційному суді і тому просив відкласти судове засідання.

Представник відповідача Державної казначейської служби України про причини не явки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавав.

Присутні в судовому засіданні представники Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області просили відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання і не заперечували проти розгляду апеляційних скарг за безпосередньої відсутності в судовому засідання позивача та представника відповідача Державної казначейської служби України

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проаналізувавши подане клопотання про відкладення, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, оскільки про судове засідання, яке призначено Одеським апеляційним судом на 15.09.2026 року на 15:00 год., позивач ОСОБА_1 повідомлений шляхом направлення до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» судового повідомлення про виклик до суду, що згідно довідкою про доставку електронного документа отримано останнім 24.04.2026 року о 08:44:42 год. (т. 5 а. с. 133), тобто за 4,5 місяці до дати його призначення, і тому абстрактне зазначення ОСОБА_1 про перебування ним на час проведення судового засідання за межами Одеської області у зв`язку з сімейними обставинами без їх конкретизації та документального підтвердження не надають апеляційному суду оцінити їх виключність і поважність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 брав участь в суді першої інстанції, де виклав свою позицію, а також надав відзив на кожну подану відповідачами апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, де додатково виклав свої заперечення проти доводів апеляційних скарг і навів аргументи щодо правильності висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, справа розглядається в судах з листопада 2023 року, а в апеляційному суді - з березня 2026 року, тобто з перевищенням розумного строку в розумінні ст. ст. 210, 371 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість учасників справи, які не з`явились до суду, обізнаність про розгляд справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Задовольняючи позов частково, стягуючи з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 800 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40 711,68 гривень, відмовляючи у решті вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що:

- строк перебування позивачем під слідством та судом складає 65 місяців та 19 днів (тобто з 14.10.2015 - день повідомлення про підозру по 01.04.2021 - день набрання законної сили виправдувальним вироком);

- ОСОБА_1 спричинені моральні страждання внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, тривалості слідчих та судових дій, ситуація, пов`язана з притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності є психотравмувальною для нього і враховуючи засади розумності, виваженості й справедливості, висновку судової експертизи, вважав, що є вірною встановлення суму моральної шкоди виходячи із чотирьох кратного розміру мінімальної заробітної плати, що складає суму (8647*4=34588) за кожний з повних 65 місяців та 19 днів перебування під слідством та судом.

Колегія суддів не може повністю погодитись з усіма такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- ОСОБА_1 був засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалпромпостач», код 37281623, у період з 2012 року з 26.02.2012 року по 09.08.2017 року (т. 1 а. с. 42);

- 14.03.2014 року було порушено кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185 КК України № 12014160490001168, яке було зареєстровано в ЄРДР Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, та наявні відомості, що підозрюється у вчиненні злочину ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 21, 23);

- відповідно до витягу з кримінального провадження №12014160490001168 № 1 від 14.03.2014 та № 2 від 17.03.2014 року «24.02.2014 року о 20 год. 59 хв. невстановлені особи за адресою: АДРЕСА_1 навмисно пошкодили обладнання ліфтів, які належать ООО «Поіск Ніка», завдавши майнову шкоду в великих розмірах на суму 250 тис гривень. Особа, яку повідомлено про підозру: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , директора ТОВ «Пошук Ніка», проживає за адресою АДРЕСА_2 , про те, що в ніч з 24 на 25.03.2014 року невстановлена особа знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , шляхом злому дверей, проникло в будівлю бізнес-центр, звідки з технічного поверху таємно викрала два двигуна від вантажного і пасажирського ліфтів заподіявши Родченко 1.1, збитків на загальну суму 8000 гривень». (т. 1 а. с. 21);

- 14.03.2014 року. про початок досудового розслідування було повідомлено Суворовську районну прокуратуру м. Одеси. (т. 1 а. с. 23);

- 08.09.2014 року прокурором Суворовського району м. Одеси Ісраєляном А.С. було об`єднано кримінальне провадження № 12014160490001168 та № 12014160490001224 від 18.03.2014 року, яке було розпочато за ч. 1 ст. 194 КК України. 27.03.2014 року та 14.04.2014 року слідчим були подані до суду клопотання про арешт майна, які були частково задоволені судом, внаслідок чого з оперативного управління Позивача виходить його майно, через що починаються проблеми з бізнесом, особистим життям. (т. 1 а. с. 24-25);

- 14.04.2014 року та 27.03.2015 року до слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси надходили клопотання слідчого про арешт майна. (т. 1 а. с. 26-32)

- 14.10.2015 року ОСОБА_1 повідомляють про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 194 КК України, а саме, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого: - ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням в приміщення; - ч. 1 ст. 194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2014 року приблизно о 21:00 годині ОСОБА_1 попередньо домовившись з групою невстановлених досудовим, розслідуванням осіб, розподіливши між собою ролі, діючи навмисно з прямим умислом, переслідуючи корисливі мотиви, нехтуючи охоронюваними державою правами особи та громадянина, закріпленим Конституцією України «...» без згоди законного власника, а також без наявності інших законних підстав, шляхом злому, яке виразилося в пошкодженні замка на дверях, проникли до нежитлових приміщень будівлі, а саме бізнес-центру ТОВ «Поіск-Ніка» (код ЄДРПОУ 13887559), яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Балківська 42-А, впевнившись, що їх злочинне діяння залишиться непоміченим, таємно викрали з технічного приміщення ліфтове обладнання двох ліфтів (а саме: окремі вузли, механізми і пристрої, що входять до складу ліфта; станції управління, гальмо лебідка РЧ/-180 в зборі, двигун НОМЕР_3 ), чим завдали ТОВ «Поіск-Ніка» (код ЄДРПОУ 13887559) в особі директора Родченко Леоніда Миколайовича відповідно до товарознавчої експертизи № 91-Е від 14.09.2015 завдав матеріальну шкоду на загальну суму 49300,62 гривень. Після чого з викраденим майном зникли з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядившись ним на власний розсуд. Крім того 24.02.2014 року знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Балківська 42-А, перебуваючи на технічному поверсі, продовжуючи свої злочинні наміри ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, попередньо розподіливши між собою свої ролі, діючи навмисно, протиправно привели агрегати ліфтового обладнання в повну непридатність, щодо його цільового призначення. В наслідок цього знищення, повністю припинилась робото здатність ліфтів за вищевказаною адресою. В результаті пошкодження ліфтового обладнання ТОВ «Поіск-Ніка» (код ЄДРПОУ 13887559) в особі Родченко Леоніда Миколайовича, відповідно до комплексної товарознавчо-економічної експертизи № 146 від 01.04.2014 року сума витрат по відновленню ліфтового обладнання та ремонту ліфтів № 2950, 2949, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 має скласти 284 880 гривень. Ліфтові, обладнання двох ліфтів, а саме окремі вузли, механізми і пристрої, що входять до складу ліфта; станції управління, гальмо лебідка РЧ-180 в зборі, двигун НОМЕР_3 знаходилось на балансі ТОВ «Поіск-Ніка» (код ЄДРПОУ 13887559), з моменту передачі від підприємства Ремобувь «Будинок биту» з 2008 року. Крім цього усе ліфтове обладнання яке знаходиться на балансі ТОВ «Поіск-Ніка» (код ЄДРПОУ 13887559) неодноразово перевірялось Територіальним управлінням Держгірпромнаглядом України в Одеській області, ТОВ «Будтехсервис- Голосєєво», ПП «Ліфтстрой» тощо. Таким чином, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальні правопорушення передбачені: - ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням в приміщення; - ч. 1 ст. 194 КК України,- умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах». (т. 1 а. с. 40-42);

- 19.10.2015 року слідчим Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 28.10.2025 року було подано клопотання до суду про застосування запобіжного заходу до Позивача у вигляді тримання під вартою. (т. 1 а. с. 45-48);

- ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28.10.2015р. було відмовлено застосування запобіжного заходу до Позивача у вигляді тримання під вартою. (т. 1 а. с. 49-50);

- 16.11.2015 року слідчим СВ Хаджибейського відділку поліції Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області було подано клопотання до суду про застосування запобіжного заходу до Позивача у вигляді особистого зобов`язання. (т. 1 а. с. 51-55);

- ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 17.11.2015 року було відмовлено застосування запобіжного заходу до Позивача. (т.1, а. с. 56-57);

- адвокати Сироти В.В. звертались до прокурора Одеської області з клопотанням про закриття провадження у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. (т. 1 а. с. 58-75);

- постановою прокурора Суворовського району м. Одеси від 24.11.2015 року було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 66-70);

- ОСОБА_1 звертався зі скаргами на дії прокурора та слідчих. (т. 1 а. с. 71-75);

- обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України було направлено до Суворовського районного суду м. Одеси та 14.04.2016 року відбулось перше судове засідання;

- 16.07.2019 року вироком Суворовського районного суду м. Одеси № 523/18603/15-к, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 194 ч. 1 КК України, на підставі ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України визнати невинним та за відсутністю в його діяннях складу злочинів – виправдано. (т. 1 а. с. 106-114);

- прокуратура Одеської області не погодилась з вироком суду та його було оскаржено до Одеського апеляційного суду. (т.1, а. с. 115-119);

- 01.04.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду № 523/18603/15-к, апеляційні скарги представника потерпілого, цивільного позивача - адвоката Соболевої Олександри Костянтинівни та прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Климовича О.В. - залишити без задоволення. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 року, яким ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч. І ст. 194 КК України визнано невинуватим та на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України виправдано - залишено без зміни. (т. 1, а. с. 122-139);

- цивільний позивач ТОВ «Поіск-Ніка» в особі директора Родченка Л.М. оскаржило до Верховного суду вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01.04.2021 року;

- 22.11.2021 року постановою Верховного Суду № 523/18603/15-к вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу цивільного позивача (потерпілого) ТОВ «Поіск-Ніка» в особі директора Родченка Л. М. - без задоволення». (т. 1 а. с. 141-150).

Крім того суд під час розгляду справи призначив судово-психологічну експертизу.

З висновку судової психологічної експертизи № 1823-34-25 від 18.12.2025 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз убачається, що тривалість кримінального переслідування ОСОБА_1 є значущим психотравмувальним фактором, оскільки протягом зазначеного періоду підекспертний перебував в стані правової невизначеності, напруги та очікування можливих негативних наслідків (відповідно до результатів його психологічного дослідження та показів свідків, які містяться в матеріалах справи). Наразі у пана Вадима сформований високий рівень тривожності, що проявлявся у стійкому відчутті небезпеки, недовіри до оточення, настороженості, підвищеній емоційній вразливості, зменшення віри у свої можливості (зокрема і трудові) тощо (відповідно до результатів діагностування підекспертного шляхом методичного інструментарію). Тривалість кримінального переслідування виступила значним фактором психологічного травмування пана Вадима, спричинивши довготривалі зміни у його психологічному стані.

З психологічного дослідження підекспертного вбачається, що з огляду на успішність кар`єри до події, сумлінність у виконанні власної роботи, бажання досягти більшого успіху (відповідно до сприйняття досліджуваним свого трудового шляху), притягнення пана Вадима до кримінальної відповідальності є подією, що має високий деструктивний вплив на ділову репутацію, професійний імідж та психологічну цілісність особистості ОСОБА_1 . Професійна роль для пана ОСОБА_5 є для нього ціннісною опорою, провідною потребою у його житті (відповідно до результатів діагностування). Водночас після завершення кримінальної справи у підекспертного спостерігається зміна ставлення до професійної самореалізації. Під час діагностичної бесіди підекспертний зазначав, що нині відчуває сумніви щодо подальшої роботи у сфері, яка раніше була для нього джерелом задоволення та натхнення. Такі переживання свідчать про наявність психологічних наслідків тривалого кримінального переслідування, які зумовили трансформацію ціннісної структури підекспертного: замість колишнього почуття впевненості та гордості за професійні досягнення домінує невизначеність, тривога та зниження професійної мотивації.

Суттєвим психологічним наслідком також є трансформація мотиваційної сфери підекспертного, що проявляється у зниженні ініціативності, обережності у професійних рішеннях та переорієнтації на менш ризикові, але й менш значущі для нього сфери діяльності. Така зміна не є результатом вільного вибору, а має захисний характер, спрямований на уникнення повторної психотравматизації. З психологічної точки зору це свідчить про обмеження потенціалу самореалізації особистості внаслідок пережитого травматичного досвіду.

З результатів діагностики підекспертного та діагностичного інтерв`ю, вбачається, що пан ОСОБА_5 перебуває у стані довготривалого стресу. Спостерігається емоційне виснаження, ознаки пригніченості та внутрішньої напруги. Тривалість судових розглядів, правова невизначеність та неможливість реалізації має негативний вплив, що поглиблює переживання пана ОСОБА_5 .

У випадку пана ОСОБА_5 втрата стабільного соціального середовища та соціальної підтримки, ймовірно, негативно вплинули на адаптаційні механізми підекспертного, що психологічно проявлялося у підвищеній тривожності, емоційній напрузі, зниженні самооцінки, формуванні соціальної ізоляції та відчутті втрати професійної й особистісної ідентичності (відповідно до показів свідків). Виявлені психологічні зміни не носять характеру короткочасної емоційної реакції, а сформувалися внаслідок тривалого психотравмуючого впливу (пов`язаного з кримінальним переслідуванням), порушенням ділової репутації та соціального функціонування.

На підставі викладеного, експерти приходить до наступних висновків.

1. Індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 (відповідно до результатів його дослідження) є такими: підекспертний має високий інтелектуальний рівень (високу оперативність, рухливість мислення, розвинуту уяву), здатність до абстрактного мислення та самостійного прийняття рішень. Водночас пану Вадиму характерні емоційна нестійкість, високий рівень тривожності та внутрішньої напруженості, знижений фон настрою, схильність до фіксації на негативному досвіді, підвищена чутливість до стресу й соціальних оцінок, стриманість у вираженні емоцій, дистанційованість у міжособистісних взаєминах, інтровертованість. Важливе місце у структурі особистості займає потреба в професійному зростанні, самореалізації та підтвердженні власної компетентності, що має істотне значення для підтримання його самооцінки га психологічної рівноваги. Поєднання прагнення до автономії, контролю, безпеки та визнання формує внутрішній конфлікт і зумовлює підвищену вразливість до стресових ситуацій.

2. У ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах, які негативно впливають на активне соціальне функціонування його як особистості і виникли внаслідок обставин, що розглядаються за справою (притягнення його до кримінальної відповідальності, тривалість слідчих та судових дій відносно пана ОСОБА_5 , подальші негативні наслідки для його життя).

3. Ситуація, що пов`язана з притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності є психотравмувальною для нього.

4. ОСОБА_1 спричинені моральні страждання внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, тривалості слідчих та судових дій відносно пана ОСОБА_5 , подальших негативних наслідків для його життя.

За умови оцінки та врахування судом наданих ОСОБА_1 доказів щодо його високого матеріального становища на момент, що передував притягненню пана ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, а також, зниження цього рівня внаслідок тривалого кримінального переслідування, орієнтована сума грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених підекспертному, може відповідати заявленим вимогам та становити - 6 000 000 (шість мільйонів) гривень.

У разі якщо судом не буде враховано доведеність відповідного рівню матеріального стану пана ОСОБА_5 , заявлене ним бачення грошової компенсації моральних страждань не втрачає свого психологічного обґрунтування, але сума підлягає зменшенню. Заразом зменшення суми має бути не більше, ніж на половину, адже, якщо розмір компенсації буде значно менший ніж той, який бачить для себе підекспертний, він не буде компенсувати страждання ОСОБА_1 в мінімально-необхідному обсязі.

Крім того, судом в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Так свідок ОСОБА_6 пояснив, що знає ОСОБА_1 з 2001 року, оскільки вони разом навчалися у Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова. З березня 2014 року, як і до того часу спілкувалися майже щодня, оскільки разом займались юридичною практикою.. Він знає про суперечки між ОСОБА_12 , який був директором ТОВ «Поіск-Ніка» та ТОВ «Ексімер-Оптикс», де довіреною особою був ОСОБА_1 . Після того, як уже було заведено кримінальне провадження в кінці 2015 року, та йому вручили підозру то на нього почали тиснути слідчі та погрожувати, неодноразово бажали застосувати запобіжні заходи: тримання під вартою, особисте зобов`язання, арешт. Через це і інше він перебував в стані стресу. Він дуже переживав стосовно даної кримінальної справи. Після того, справу передали до суду він дуже змінився, закрився в собі, майже нічого не хотів розповідати. Було видно, що йому дуже неприємно спілкуватись стосовно кримінального переслідування. Знаходився в постійному стресі та переживаннях. Знає те, що він сім`ї не хотів нічого казати стосовно даної кримінальної справи. Боявся, щоб на фоні цього у рідних не було психологічних травм та переживань. Він просто закрився в собі. У нього поступово по роботі все почало зводитись нанівець. Його ціль та мрія про адвокатську діяльність була закрита. Стосовно цього він дуже сильно переживав, адже бачив в цьому направленні своє майбутнє. Окрім цього, свідок знає, що він займався ще бізнесом у сфері металу, де кримінальне переслідування теж відіграло для нього фатальну роль. Знає те, що контрагенти відмовлялись з ним співпрацювати після того, як дізнавались від своїх служб безпеки про відкрите кримінальне провадження стосовно. З кінця 2015 року психічний стан ОСОБА_1 дуже погіршився. Він неодноразово жалівся на головні болі, переживання, печіння в грудях. Свідок знає те, що він неодноразово звертався за допомогою психолога і здається навіть проходив лікування. При спілкуванні було видно його психологічну пригніченість, постійні переживання, зневіру в правоохоронну систему. Одним словом, дане кримінальне переслідування дуже сильно змінило ОСОБА_1 , як особистість. Він перестав бути як колись таким життєрадісним, цілеспрямованим, позитивним чоловіком.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 з 2001 року, були колегами по роботі, разом навчались на одному курсі в університеті а також ми товаришуємо. До 2015 року спілкувались періодично, пару раз на тиждень, стільки разів і особисто бачились. Після того, як відносно ОСОБА_1 було складено обвинувальний акт і він втратив роботу та бізнес, спілкувались не дуже часто, можливо декілька раз на пару місяців. ОСОБА_1 йому особисто розповів про ситуацію з кримінальним переслідуванням, також він представляв його інтереси, як адвокат при допиті ОСОБА_1 в статусі свідка. Він був знайомий з ситуацією, яка склалася, та розумів, що дане досудове розслідування є надуманим та сфабрикованим, та взагалі не мало місця злочинам, в яких підозрювався а потім в скоєнні яких обвинувачувався. ОСОБА_1 перебував у стані стресу оскільки він розумів, що хоч правда і на його боці, але віри у правоохоронні органи і у захист його зі сторони держави не було. Він скаржився на те, що навіть якщо людина є невинуватою, справи фабрикуються і він дійсно може потрапити за грати. Вже надалі, коли обвинувальний акт передали до суду, я не представляв ОСОБА_1 у якості адвоката на стороні захисту, про справу дізнавався від спільних знайомих та від нього. Він сильно переживав з даного поводу. Осунувся, став похмурим, замкнутим. Постійно хвилювався за свою сім`ю. Дана справа тягнулася багато років, за цей час він втратив дуже багато, і кар`єру і бізнес. Це переслідування дуже вдарило по його репутації, оскільки він підозрювався в тяжких злочинах, його колеги та багато з друзів відвернулися від нього. Він вже не вірив, що все закінчиться добре, як на мене також втратив віру взагалі у майбутнє, був апатичним. Він також висловлював побоювання через те, що не зможе вже побудувати кар`єру, не зможе забезпечити своє майбутнє та майбутнє родини. Через обвинувачення у тяжких злочинах, ОСОБА_1 був змушений продати бізнес за безцінь, оскільки з ним більше не хотіли співпрацювати контрагенти. Крім того, із-за тривалого строку незаконного кримінального переслідування, відновлення ділового престижу у підприємницької діяльності було неможливим. На мою думку, ОСОБА_1 не зможе в повній мірі поновити свою репутацію та мати рівень життя, яке мав до переслідування. Він дуже багато втратив і деякі речі вже не повернути. Також, він вже не є тою життєрадісною, дружелюбною та відкритою людиною, якою був до цього. Мені відомо, що через сильний стрес, пов`язаний з кримінальним переслідуванням, ОСОБА_1 потребував психологічної допомоги.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома з ОСОБА_13 з 2007 року, та вона знала, що ОСОБА_5 весела, активна, позитивна, така, врівноважена людина. Однак після того, як йому було повідомлено про підозру, ОСОБА_5 став більш такий, пригнічений, він замкнений став. Він почав уникати спілкування із нами і друзями, ми намагалися його підбадьорювати його завжди. Казали йому що все буде добре, що все закінчиться позитивно, але, він, якось, був зневірений. І, взагалі, він вже в останній час, навіть, там, десь, в 2017 році, там, чи в 16-му році він взагалі, скаржився що в нього уже безсоння, що він погано спить, що він, взагалі, його нічого не радує в житті. Свідку також відомо, коли починалася кримінальна справа у Вадима почались якісь негаразди тому, що його клієнти почали від нього відходити, побоювались з ним працювати, а тому він був вимушений продати частку у своєму бізнесі і більше не займатися.

З пояснення свідка ОСОБА_9 убачається, що він знає ОСОБА_14 з 2001 року, коли вони разом навчалися у Одеському національному університеті ім. І.. Мечникова, товаришуємо з того часу, також певний час були колегами по роботі. З березня 2014 року, почалися суперечки між ОСОБА_12 , який був директором ТОВ «Поіск-Ніка» та ТОВ «Ексімер-Оптикс», де довіреною особою був ОСОБА_1 .. Надалі, коли вже було заведене кримінальне провадження і почалось досудове розслідування, та ОСОБА_1 викликали на допити, де він пояснював всю ситуацію, що він ніяк не міг викрасти майно, оскільки це є майно фірми, де він є довіреною особою і приміщення, в які він «проникав» є приміщеннями фірми, де він був довіреною особою, тобто ТОВ «Ексімер-Оптикс». Ситуація загострилася в кінці 2015 року, коли йому вручили підозру і на нього почали тиснути слідчі та погрожувати йому. Слідчі та прокурор до нього неодноразово хотіли застосувати запобіжні заходи, зокрема тримання під вартою. Через це і інше він перебував в стані стресу, потрапив в лікарню. Надалі в нього ще більше погіршилося здоров`я. Спочатку, він переконував його та інших друзів, що він невинний і що все швидко вирішиться. Свідок пояснив, що ОСОБА_5 втратив бізнес та майже всі бізнес партнери від нього пішли, він також переживав, що не зможе забезпечувати своє життя та життя своєї родини. Він страждав та хвилювався з того приводу, чи зможе забезпечити сім`ю, своїх батьків, яким він також завжди допомагав. Він висловлював жаль, що взагалі ця ситуація склалася та забрала в нього нормальне життя, нарікав на те, що життя до нього с несправедливим. Також, він постійно висловлював побоювання, що якщо з ним раптом щось станеться, щоб він та інші наші спільні друзі не залишали його дружину та дітей без допомоги. Після вручення йому підозри він перестав бути схожим на себе, майже не підтримував спілкування, став замкнутий в собі. Він досі стає пригніченим щоразу, як хтось згадає за всю цю ситуацію. З кінця середини 2015 року він перестав з`являтися в офісі. Всі його клієнти, яким він надавав юридичні послуги розірвали з ним ділові відносини, оскільки через кримінальне провадження він втратив репутацію. З ним також припинили спілкування частина колег, коли він став підозрюваним у кримінальному провадженні, я неодноразово чув від колег осуд в нього сторону. Через репутаційні ризики він був змушений передати свій бізнес, замовників в нього більше не було і пропозицій по роботі також. Знаю від нього та від його дружини, що з жовтня 2015 року мали місце часті госпіталізації ОСОБА_1 каретами швидкої допомоги, в той час як до порушення кримінальної справи у 2014 році таких випадків за час знайомства із ним не було. Свідку відомо, що він постійно приймав заспокійливі препарати.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що, він знаю ОСОБА_1 з початку 2014 року. У січні 2014 року ТОВ «Агентство Безпеки «Еталон»», де він був керівником з підбору кадрів уклало договір охорони нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 . Довіреною особою, яка відповідала за стан нежитлових приміщень та була відповідальною за об`єкт був ОСОБА_1 . Починаючи з моменту, коли ТОВ «Агентство Безпеки «Еталон»» заключило договір охорони об`єкту нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 . спілкування з ОСОБА_1 проходило раз на тиждень стосовно стану об`єкту охорони. Надалі, спілкувався з ОСОБА_1 вже після того, як щодо нього порушили кримінальну справу, оскільки він в цій справі проходив як свідок. Дізнався про це в лютому 2014 року особисто від ОСОБА_1 , коли мала місце первинна суперечка між ОСОБА_12 , та ОСОБА_1 . На скільки він тоді зрозумів, мало місце особиста неприязність ОСОБА_12 до ОСОБА_1 та його бажання викупити всю будівлю, однак щось пішло не так. Після початку кримінального переслідування він почав помічати, що ОСОБА_1 змінився, став похмурий, при зустрічі він здавався заклопотаним, знаходився у своїх думках. У ньому важко було впізнати життєрадісну та оптимістичну людину, якою він був. ОСОБА_1 був дуже мотивованим, неодноразово розповідав мені про його майбутні плани стосовно медичного центру, стосовно того, що він також хоче розвиватись в професійному плані, стати адвокатом. Однак, після того, як вже почалися судові засідання, він став різко з`являтися на об`єкті.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що знайома із ОСОБА_1 приблизно з вересня 2015 року, коли почала працювати юристом на ТОВ «Ексімер - Оптикс», він був колегою по роботі, оскільки був довіреною особою ТОВ «Ексімер-Оптикс». З моменту знайомства та протягом всього часу спілкування ОСОБА_1 здавався на її погляд пригніченим, він з самого початку переслідування старався всіма доступними методами довести, що обвинувачення є надуманими та не відповідають дійсності, однак слідчі органу досудового розслідування та прокурор передали матеріали до суду. Кожне судове засідання він перебував у стресі, вся ситуація довкола здавалася для нього стресовою. Він неодноразово скаржився, що прокурор та сторона обвинувачення затягує процес та він за весь цей час зневірився у можливості держави захистити своїх громадян. Свідку відомо, що за час переслідування ОСОБА_1 втратив приватний бізнес, оскільки через обвинувачення та кримінальну справу з ним перестали співпрацювати бізнес партнери. Також, як наслідок ланцюгової реакції, через втрату бізнесу та доходів, а також через арешт нерухомого майна ТОВ «ЕКСІМЕР- ОПТИКС» в рамках цього кримінального провадження, ОСОБА_1 втратив можливість викупити та обладнати медичний офтальмологічний центр для онкохворих, що і було першочерговою його метою. Свідку відомо, що ОСОБА_1 звертався за фаховою допомогою, оскільки на фоні стресу через переслідування в нього погіршився стан здоров`я, конкретніше назвати не можу. Під час спілкування він майже завжди був похмурим.

З довідки ДОЗ ООДА КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 20.03.2024 року «Уперше звернувся у КНП «ООМЦПЗ» OOP 26.10.2015 року, був оглянутий лікарем психіатром і направлений на лікування до стаціонару, де знаходився з 26.20.2015 року по 30.10.2015 року. Надалі неодноразово звертався за медичною допомогою до психіатра КНП «ООМЦПЗ», був оглянутий: 26.11.2015, 18.01.2016, 09.09.2016, 18.10.2016, 11.09.2017, 20.10.2017. Діагноз: змішаний тривожний і депресивний розлад» (т. 2 а. с. 143-147).

Колегія суддів виходить з наступного.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 199/1800/22 (провадження № 61-12515св22)).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Аналіз вказаної норми свідчить, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою, є саме держава як учасник цивільних відносин.

Саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, тому належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункти 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19)).

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У тих відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу (постанова від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18 (пункт 35). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 27). У спірних правовідносинах органи держави є представниками її інтересів під час вирішення питання про відшкодування завданої нею шкоди, а не суб`єктами владних повноважень, які здійснюють щодо позивача публічно-владні управлінські функції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 39).У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)).

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Отже, строк розгляду справи судом касаційної інстанції не входить у період перебування особи під слідством та судом.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 95/692/17 (провадження № 61-7534св18) та від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 14.10.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 194 КК України, а саме, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого: - ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням в приміщення; - ч. 1 ст. 194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

16.07.2019 року вироком Суворовського районного суду м. Одеси № 523/18603/15-к, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.04.2021 року та постановою Верховного Суду від 22.11.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3, 194 ч.1 КК України, на підставі ст.373 ч.1 п.1 КПК України визнати невинним та за відсутністю в його діяннях складу злочинів – виправдано.

Таким чином суд першої інстанції вірно вказав, що строк перебування позивачем під слідством та судом складає 65 місяців та 19 днів (тобто з 14.10.2015 року - день повідомлення про підозру по 01.04.2021 року - день набрання законної сили виправдувальним вироком.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2026 року був встановлений у розмірі 8 647,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що розмір моральної шкоди за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством та судом необхідно визначити, приймаючи за розрахункову величину розмір мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи у суді, зокрема, на час ухвалення рішення. встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» 8 647,00 грн.

Законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено лише мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, а визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Тобто суд за наявності відповідних підстав може визначити розмір моральної шкоди і у більшому ніж мінімальний гарантований державою розмір моральної шкоди, з якого необхідно виходити при її визначенні, але такий висновок суду має бути мотивованим, відповідати встановленим у справі обставинам, узгоджуватись з дослідженими доказами та відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Мінімально гарантований розмір моральної шкоди, на яку має право позивач у справі, що переглядається становить 8 647 грн х 65 місяців + 8 647 / 30 (кількість днів у місяці) х 19 днів = 567 354,77 грн.

Цей розмір грошового відшкодування моральної шкоди у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Між тим позивачем заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 6 000 000 грн, посилаючись на те, що він, ОСОБА_1 , з березня 2014 року по листопад 2021 року був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності та звинувачений у скоєнні злочинів, у тому числі тяжкого злочину, внаслідок чого зазнав значної моральної шкоди, пов`язаної із моральними стражданням, завданих діями працівників поліції та прокуратури, та із репутаційними втратами, і як наслідку втрати бізнес. Ці та інші обставини викликали у ОСОБА_1 відчуття приниження, повну безпорадність перед Державою, яка захищала себе усіма засобами, зневіру в наміри правоохоронних органів та прокуратури дійсно встановити істину в кримінальній справі. За час переслідування у кримінальній справі ОСОБА_1 втратив приватний бізнес, оскільки через обвинувачення та кримінальну справу з ним перестали співпрацювати бізнес партнери. Також, як наслідок ланцюгової реакції, через втрату бізнесу та доходів, а також через арешт нерухомого майна ТОВ «ЕКСІМЕР-ОПТИКС» в рамках цього кримінального провадження, ОСОБА_1 втратив можливість викупити та обладнати медичний офтальмологічний центр для онкохворих, що і було першочерговою його метою. Також, ОСОБА_1 був позбавлений права займатися адвокатською діяльністю, оскільки для отримання відповідного свідоцтва необхідно представити довідку про відсутність судимості, тоді як у довідці, що йому видавали зазначалось про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Суд першої інстанції вважав заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підтверджуються висновком судової психологічної експертизи № 1823-34-25 від 18.12.2025 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено наявність відповідних моральних страждань у ОСОБА_1 їх глибину, а також можливий розмір відшкодування - 6 000 000 гривень.

Зокрема, з синтезуючої частини висновку психологічної експертизи, який взятий до уваги судом вбачається, що:

«У ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах, які негативно впливають на активне соціальне функціонування його як особистості і виникли внаслідок обставин, що розглядаються за справою (притягнення його до кримінальної відповідальності, тривалість слідчих та судових дій відносно пана ОСОБА_5 , подальші негативні наслідки для його життя).

Ситуація, що пов`язана з притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності є психотравмувальною для нього.

ОСОБА_1 спричинені моральні страждання внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, тривалості слідчих та судових дій відносно пана ОСОБА_5 , подальших негативних наслідків для його життя.

За умови оцінки та врахування судом наданих ОСОБА_1 доказів щодо його високого матеріального становища на момент, що передував притягненню пана ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, а також, зниження цього рівня внаслідок тривалого кримінального переслідування, орієнтована сума грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених підекспертному, може відповідати заявленим вимогам та становити - 6 000 000 (шість мільйонів) гривень.

У разі якщо судом не буде враховано доведеність відповідного рівню матеріального стану пана ОСОБА_5 , заявлене ним бачення грошової компенсації моральних страждань не втрачає свого психологічного обґрунтування, але сума підлягає зменшенню. Заразом зменшення суми має бути не більше, ніж на половину, адже, якщо розмір компенсації буде значно менший ніж той, який бачить для себе підекспертний, він не буде компенсувати страждання ОСОБА_1 в мінімально-необхідному обсязі».

Суд першої інстанції допитавши у судовому засіданні свідків, про допит яких клопотав позивач, та прийнявши до уваги висновок № 1823-34-25 від 18.12.2025 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, як належний та допустимий доказ наявності моральних страждань, визначив розмір моральної шкоди до стягнення у сумі 2 269 419,06 грн, посилався на те, що такий розмір моральної шкоди відповідає встановленим у справі обставинам та засадам розумності, добросовісності та справедливості.

Судова колегія звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення висновку експерта повинно бути вмотивованим.

Відповідно до частини 2 статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких позивач зазнав, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Колегія суддів виходить з переконання, що за встановлених у справі обставин, позивач дійсно зазнав моральної шкоди і його життя зазнало суттєвої зміни. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за весь час досудового слідства, по відношенню до позивача не був застосований запобіжний захід не лише пов`язаний з триманням під вартою чи внесенням застави, а й будь-який запобіжний захід взагалі. Колегія суддів оцінюючи всі обставини в сукупності, не вважає, що ті зміни в житті позивача, які настали у зв`язку з його кримінальним переслідуванням, були кардинальними і такими, що виключають повернення позивача до нормального життя, поновлення соціальних зв`язків та можливості реалізації себе в суспільстві, як особистості і нормального члена цього суспільства. Тобто страждання позивача незважаючи на їх суттєвість не можуть з урахуванням встановлених обставин вважатися фатальними і тому колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до уваги висновку експерта в тій частці, яку взяв до уваги районний суду, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Держави у розмірі 2 269 419 грн. 06 коп.

Зважаючи на доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, оцінивши надані докази (неодноразово направлення справи на додаткове розслідування), тривалість перебування під слідством та судом (близько 5,5 років з урахуванням вступу в закону силу виправдувального вироку), суд апеляційної інстанції, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди 800 000,00 грн (вісімсот тисяч гривен), та, відповідно, не обмежується законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування, як то просять в апеляційній скарзі прокурор та представник Головного управління Національної поліції України в Одеській області, оскільки зважаючи на загальний, значний термін перебування під слідством і судом позивача, порівняно незначне перевищення розміру моральної шкоди від мінімально встановленого законом є виправданим у цій ситуації.

Враховуючи наведене, апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури – зміні з 2 269 419,06 грн до 800 000 грн.

Що стосується апеляційних скарг заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині стягнення з Держави на користь позивача за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40 711,68 гривень, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Подібні норми містяться й в інших процесуальних кодексах (Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України)).

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Як вбачається з матеріалів справи судова-психологічна експертиза призначена ухвалою Пересипським районного суду м. Одеси від 08.04.2025 року за клопотанням представника позивача (т. 3 а. с. 46).

Загальна вартість судової психологічної експертизи склала 40 711,64 грн і була сплачена позивачем у повному обсязі двома платежами: 07.02.2025 року у розмірі 36 349.44 грн та 05.05.2025 року у розмірі 4 762,24 грн.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.

Враховуючи, що судом враховано висновок експерта як доказ у справі щодо завдання позивачу моральної шкоди завданої діями органу досудового слідства та прокуратури в тому числі і при визначенні судом розміру моральної шкоди завданої позивачу, вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення судової експертизи заслуговують на увагу, оскільки відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, задовольняючи позов про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури частково 2 269 419,06 грн, що становить 37% від розміру заявлених вимог, які відповідали тому розміру шкоди, який визначений у судовій експертизі, суд тем не менше стягнув на користь позивача вартість проведеної судової експертизи у повному обсязі 40 711,68 грн без дотримання пропорційності щодо розміру задоволених вимог і без належного мотивування.

Колегія суддів виходячи з ч. 2 ст. 141 ЦПК України вважає, що оскільки після зміни судового рішення, апеляційним судом стягнуто моральну шкоду у розмірі 800 000 грн, що становить 13,3% від заявлених позивачем вимог 6 000 000 грн, то з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути витрати на проведення судової психологічної експертизи у розмірі 5 414,65 грн (40 711,68 х 13,3%).

Тому, рішення суду в цій частині також підлягає зміні, а апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області - частковому задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги Державної казначейської служби України про скасування рішення суду в частині стягнення з Державного бюджету України витрат за проведення судової психологічної експертизи, та ухвалення в цій частині нового судового рішення, яким витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40 711,68 гривень стягнути з Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області, то колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд звертає увагу, що у справі, яка переглядається, задоволення або часткове задоволення позову означає, що держава виступає стороною, яка програла спір, внаслідок чого кошти на відшкодування шкоди та судових витрат підлягають стягненню з Державного бюджету України. При цьому, резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери чи види рахунків органів прокуратури або поліції. Гроші стягуються з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Враховуючи наведене відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державної казначейської служби України про скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового судового рішення, яким витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 40 711,68 гривень стягнути з Одеської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Одеській області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України – залишити без задоволення.

Апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури таГоловного управління Національної поліції в Одеській області – задовольнити частково.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2026 року – змінити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 800 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

В решті вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 5 414,65 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 28.09.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова