Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №488/3288/26 — Миколаївський апеляційний суд

22.09.26

33/812/384/26

Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 33/812/384/26 Головуючий суду І інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 172-15 КУпАП суддя Головіна Т.М.

Суддя апеляційного суду

Чебанова-Губарєва Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,

за участю секретаря - Гулого С.В.

представника потерпілого - адвоката - Білого І.А.

розглянула, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Білого І.А. на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2026 року, якою відносно

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За постановою судді,відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОДМ-417 від 19.06.2026 р., підполковник ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наділений організаційно-розпорядчими та/або адміністративно-господарськими функціями та є військовою службовою особою, будучи особою, яка у відповідності до своїх функціональних обов`язків відповідала за призов мобілізаційних ресурсів, оформлення направлення на ВЛК військовозобов`язаних та резервістів, контроль за проведенням ВЛК, протиправно допустив проведення процесу призову іноземця - громадянина РФ ОСОБА_1 , не здійснив заходи із організації законності його призову на військову службу та законності взяття його на військовий облік та направлення на військово-лікарську комісію. 16.05.2026 р., за результатами проведених заходів із призову військовозобов`язаних громадян, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_3 видав наказ № 279 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно якого ОСОБА_1 призвано на військову службу та відправлено до військової частини, який ОСОБА_2 протиправно засвідчив своїм підписом, надавши документу юридичної сили, чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Приймаючи рішення про закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду зазначив, що посадові обов`язки заступника начальника ТЦК та СП, начальника мобілізаційного відділення, передбачають організацію та контроль заходів оповіщення, збору, призову та поставки мобілізаційних ресурсів, однак самі по собі не містять прямого обов`язку щодо перевірки правових підстав для набуття іноземцем військового статусу шляхом призову, перевірки громадянства особи чи законності наказу начальника про її призов. Також, матеріали справи не містять доказів про наявність в розпорядженні ОСОБА_2 на час прийняття оскаржуваного рішення щодо ОСОБА_1 будь-яких інших документів, які б надавали можливість встановити його належність до громадянства іншої держави, сам ОСОБА_1 особисто таких документів не подавав, у реєстрах, які доступні ТЦК та СП, були відсутні відомості про громадянство ОСОБА_1 . РФ.

В апеляційній скарзі представник потерпілого просить скасувати постанову судді, постановити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Вважає що, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України, висновки суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, у зв`язку з чим не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Стверджує, що в діях ОСОБА_2 наявний склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_2 свідомо погодив незаконний наказ про мобілізацію ОСОБА_1 . Відсутність відомостей у реєстрах про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку не підтверджує громадянства України. Навпаки, ОСОБА_1 не мав і не пред`явив паспорта громадянина України чи військово-облікового документа, повідомив про своє громадянство РФ та пред`явив посвідку на постійне проживання, реквізити якої були внесені до довідки Реєстру в поле «паспорт громадянина України», після чого ОСОБА_1 оформлено, як військовозобов`язаного.

Зауважує, що ОСОБА_1 є громадянином РФ, має паспорт даної держави серії 51№5980184, на території України проживає з 1994 р. на підставі тимчасової посвідки НОМЕР_1 на постійне проживання від 25.09.2006 р. Подвійного громадянства не має, ніколи не отримував паспорт громадянина України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддею зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_2 , виконані в повному обсязі.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивна сторона правопорушення характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.

Невиконання обов`язків означає невиконання дій, які входять до службових обов`язків. Неналежне виконання означає нечітке, формальне або неповне здійснення обов`язків.

Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

Так відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 ставиться в провину те, що він перебуваючи на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наділений організаційно-розпорядчими та/або адміністративно-господарськими функціями та є військовою службовою особою, будучи особою, яка у відповідності до своїх функціональних обов`язків відповідала за призов мобілізаційних ресурсів, оформлення направлення на ВЛК військовозобов`язаних та резервістів, контроль за проведенням ВЛК, протиправно допустив проведення процесу призову іноземця - громадянина РФ ОСОБА_1 , не здійснив заходи із організації законності його призову на військову службу та законності взяття його на військовий облік та направлення на військово-лікарську комісію. 16.05.2026 р., за результатами проведених заходів із призову військовозобов`язаних громадян, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_3 видав наказ № 279 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно якого ОСОБА_1 призвано на військову службу та відправлено до військової частини, який ОСОБА_2 протиправно засвідчив своїм підписом, надавши документу юридичної сили, чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Разом з тим, як вірно встановлено суддею місцевого суду, посадові обов`язки заступника начальника ТЦК та СП, начальника мобілізаційного відділення, передбачають організацію та контроль заходів оповіщення, збору, призову та поставки мобілізаційних ресурсів, однак самі по собі не містять прямого обов`язку щодо перевірки правових підстав для набуття іноземцем військового статусу шляхом призову, перевірки громадянства особи чи законності наказу начальника про її призов.

Крім того, згідно пункту 36 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», саме командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Апеляційний суд погоджується з рішенням судді місцевого суду, стосовно того, що посадові обов`язки заступника начальника ТЦК та СП, начальника мобілізаційного відділення, не містять прямого обов`язку щодо перевірки правових підстав для набуття іноземцем військового статусу шляхом призову, перевірки громадянства особи чи законності наказу начальника про її призов.

Окрім того, як слідує з пояснень ОСОБА_2 , які нічим не спростовані, на час прийняття наказу від 16.05.2026 р. № 279 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким призвано іноземця на військову службу за призовом під час мобілізації, в розпорядженні РТЦК та СП були відсутні будь-які особисті документи ОСОБА_1 , зокрема паспорт, посвідка на проживання тощо.

Натомість, була наявна сформована уповноваженою особою РТЦК та СП 16.05.2026 р. довідка з Реєстру «Оберіг», яка є єдиною електронною системою, що містить дані про всіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів в Україні, і створена для ведення військового обліку в цифровому форматі та не надає можливість самостійного внесення виправлень до сформованих в даній системі даних.

Так, вказана довідка, сформована на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має дані про його РНОКПП та в графі «Паспорт громадянина України» має відомості щодо серії, номеру, дати видачі, зокрема: НОМЕР_2 25.09.2006, виданий УМУ УМВС, в графі «Закордонний паспорт» інформація відсутня.

При цьому, є вірним посилання суду стосовно того, що доводи представника потерпілого щодо фактів внесення співробітниками ТЦК та СП реквізитів посвідки на постійне проживання ОСОБА_4 до довідки Реєстру в поле «паспорт громадянина України», не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не підтверджені жодним доказом, а тому, є голослівними.

Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів про наявність в розпорядженні ОСОБА_2 на час прийняття оскаржуваного рішення щодо ОСОБА_1 будь-яких інших документів, які б надавали можливість встановити його належність до громадянства іншої держави, сам ОСОБА_1 особисто таких документів не подавав, у реєстрах, які доступні ТЦК та СП, були відсутні відомості про громадянство ОСОБА_1 російської федерації.

Крім того, наказ про призов під час мобілізації від 16.05.2026 р. за № 279 відносно ОСОБА_1 , на час складання вищевказаних протоколів втратив чинність та не мав за собою правових наслідків, адже був скасований ОСОБА_3 у той же день.

А тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності в діях ОСОБА_2 , складу адміністративного правопорушення, зводяться лише до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, правильних висновків місцевого суду не спростовують.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Білого І.А. – залишити без задоволення.

Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2026 року, відносно ОСОБА_2 , - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва