Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №742/4066/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2775/26

Єдиний унікальний № 742/4066/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судових засідань Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

21.07.2026 представник ТОВ «ФК «Венера фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №139570 від 23.06.2025 р., у розмірі 5 324,80 грн, а також сплаченого судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.06.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №139570, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів, тобто до 20.09.2025, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу (262,8 % річних).

В подальшому, 19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» передало ТОВ «ФК «Венера фінанс» право вимоги за кредитним договором №139570 від 23.06.2025 р.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 20.02.2026 складає 5 324,80 грн, з яких: 4 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 1 324,80 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Процедура та позиція сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданих заявах просить справу розглядати без його участі.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернутий до суду із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, ненадходження від нього відзиву на позовну заяву, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 23.06.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №139570, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів, тобто до 20.09.2025, із встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 262,8 % річних у розрахунку 0,72 % на добу /а.с.16-19 зв./.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора KL2257.

Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №139570 від 23.06.2025 підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід», згідно з якою 23.06.2025 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 4 000,00 грн. /а.с.26/.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до якого Фактор набув права вимоги до боржників Клієнта, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №139570 від 23.06.2025, укладеним із ОСОБА_1 /а.с.19-20/.

Факт переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором підтверджується витягом з реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2, згідно з яким загальний розмір заборгованості відповідача становить 5 324,80 грн. /а.с.11/.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №139570 від 23.06.2025, станом на 20.02.2026 за відповідачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 5 324,80 грн, яка складається з: 4 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1 324,80 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами /а.с.10/.

Позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, в якій повідомлено про перехід до ТОВ «ФК «Венера фінанс» права вимоги, наявність заборгованості та необхідність її погашення у добровільному порядку. Доказів виконання відповідачем зазначеної вимоги суду не надано /а.с.9/.

V. Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

В силу статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом пов`язане саме зі строком кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється; наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання регулюються іншими нормами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

VI. Оцінка Суду.

Судом установлено, що 23.06.2025 ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №139570 шляхом підписання його відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2257, що відповідає вимогам статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо форми електронного правочину та порядку його укладення.

На виконання умов договору 23.06.2025 р. відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою про перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, за умовами якого Клієнт передав Фактору право вимоги за кредитним договором №139570 від 23.06.2025 р..

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу містить відомості щодо ОСОБА_1 та кредитного договору №139570 від 23.06.2025 р., у зв`язку з чим суд вважає доведеним факт переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним зобов`язанням.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору строк кредитування становив 90 днів – до 20.09.2025 р., а процентна ставка за користування кредитом становила 0,72 % на добу.

Отже, договірні проценти відповідно до статті 1048 ЦК України могли нараховуватися в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після його закінчення кредитодавець не набуває права продовжувати нарахування саме договірних процентів за користування кредитом за тією ж ставкою лише з огляду на неповернення кредиту.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №139570 від 23.06.2025 р. вбачається, що заявлена до стягнення сума процентів становить 1 324,80 грн, тоді як сума основної заборгованості становить 4 000,00 грн.

Суд бере до уваги саме заявлений позивачем розмір процентної заборгованості та встановлений договором строк кредитування. При цьому позивач не заявляє до стягнення окремо інфляційні втрати, три проценти річних чи інші платежі за період після закінчення строку кредитування, а заявлена до стягнення сума процентів визначена позивачем як заборгованість за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, а також відсутності з боку відповідача заперечень щодо правильності наданого розрахунку, суд доходить висновку про доведеність заборгованості відповідача за процентами у заявленому позивачем розмірі 1 324,80 грн.

Водночас суд виходить із того, що така сума підлягає стягненню саме як плата за користування кредитними коштами в межах погоджених сторонами умов кредитування, а не як договірні проценти, нараховані після закінчення строку кредитування.

Враховуючи, що кредитодавець надав відповідачу обумовлені договором грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, тоді як відповідач своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №139570 від 23.06.2025 у загальному розмірі 5 324,80 грн, яка складається з 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 324,80 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

За правилами частин першої та другої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач ТОВ «ФК «Венера фінанс» просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн, обґрунтовуючи заявлений розмір детальним розрахунком вартості наданих послуг, а саме: консультація – 1 500,00 грн, складання та подання позовної заяви – 9 000,00 грн, інші процесуальні дії – 4 500,00 грн, канцелярські витрати – 500,00 грн, понесених на підставі договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В. /а.с.14-16 зв./.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням, зокрема, їх реальності, необхідності та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд також має враховувати, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним предмету спору, а також характер і обсяг фактично виконаної представником роботи.

Оцінивши подані позивачем документи, суд встановив, що заявлені витрати пов`язані з розглядом цієї справи та документально підтверджені. Водночас сам факт документального підтвердження понесення витрат не зумовлює автоматичного стягнення з іншої сторони всієї заявленої суми.

У цій справі предметом спору є стягнення заборгованості за одним типовим кредитним договором на загальну суму 5 324,80 грн. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не містить складних фактичних обставин або складного правового питання, обсяг доказів є незначним, представник позивача участі в судовому засіданні не брав, а розгляд справи здійснюється за наявними письмовими матеріалами.

При цьому суд бере до уваги, що підготовка позовної заяви та здійснення пов`язаних із нею процесуальних дій хоча і потребували професійних правничих знань, однак за характером спору не свідчать про обсяг роботи, співмірний із заявленими до відшкодування 15 500,00 грн.

Окремо суд враховує співвідношення заявлених витрат на професійну правничу допомогу з ціною позову: витрати в розмірі 15 500,00 грн становлять значну частину суми, яка є предметом стягнення, що за наведених вище обставин не відповідає критерію пропорційності.

З урахуванням ціни позову, складності справи, її типовості, обсягу доказового матеріалу, характеру та обсягу фактично необхідної правничої роботи, відсутності участі представника позивача в судовому засіданні, а також критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути визначений у сумі 1 000,00 грн.

Саме такий розмір, на переконання суду, відповідає характеру спору та обсягу виконаної роботи, забезпечує відшкодування позивачу необхідних витрат на професійну правничу допомогу та водночас відповідає вимогам співмірності й пропорційності судових витрат.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 10–13, 18, 141, 258–259, 263–265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» заборгованість за кредитним договором №139570 від 23.06.2025 у розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 1 000 (одна тисяча) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», код ЄДРПОУ 43561872 (вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, м. Київ, 03115).

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов