Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №740/2946/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2946/26

Провадження № 2/740/2257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 05.10.2018-010000582 від 05.10.2018 у сумі 16020 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.10.2018 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 05.10.2018-010000582 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн. строком на 14 днів.

На підставі ст.601 ЦК України позичальник просив зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 9 000 грн. за кредитним договором 05.10.2018-010000582 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 9 000 грн. за кредитним договором 07.09.2018-010000635 від 07.09.2018, а кредитор погодився на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора.

Кредитор виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, а позичальник зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 02.06.2026 за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 16 020 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 9000 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 2 520 грн. та прострочена заборгованість за штрафом - 4 500 грн.

02.12.2022 між ТОВ "Споживчий центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 021222-6 від 02.12.2022, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за договором № 05.10.2018-010000582.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні з наступних підстав.

Відповідач заперечує факт подання заяви від 05.10.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог та факт надання будь-якої згоди на проведення такого зарахування за кредитним договором №07.09.2018-010000635 від 07.09.2018.

У липні 2018 року між ним та ТОВ «Споживчий центр» був укладений інший кредитний договір, зобов`язання за яким були виконані ним належним чином та у повному обсязі (документи, враховуючи сплив загального строку позовної давності не збереглися). Разом із тим, він не звертався до ТОВ «Споживчий кредит» із заявою про укладення кредитного договору №07.09.2018-010000635 від 07.09.2018, не вчиняв дій, спрямованих на його укладення чи переоформлення (перекредитування), та не отримував кредитних коштів за цим договором.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів як існування кредитного договору №07.09.2018-010000635 від 07.09.2018, факту його укладення між ним та ТОВ «Споживчий центр», так і отримання відповідачем кредитних коштів за цим договором, а також доказів проведення процедури перекредитування чи зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 05.10.2018.

Крім того, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Вважає, що строк позовної давності за даним зобов`язанням сплив у жовтні 2021 року і на момент укладення договору факторингу № 021222-6 від 02.12.2022, первісний кредитор уже втратив право на судовий захист, а отже відповідно і позивач не міг набути право вимоги за даним договором.

Ухвалою судді 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позові просив провести розгляд справи без їх участі.

Відповідач надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).

У матеріалах справи міститься Заявка, що є невід`ємною частиною кредитного договору № 05.10.2018-010000582 від 05.10.2018 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , підписана 05.10.2018 о 16:30:47 год. ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «2914» та електронним підписом, а також Підтвердження укладання кредитного договору (а.с.13, 16зворот).

Відповідно до Заявки до кредитного договору та Підтвердження укладення цього договору, сторони домовилися про надання ТОВ «Споживчий центр» ОСОБА_1 кредиту у розмірі 9000,00 грн. зі строком користування - 14 календарних днів з дати отримання; зі сплатою процентів у розмірі 2520 грн., що становить 28% в процентному значенні. Графік платежів - сума кредиту 9000 грн. 00 коп. та проценти 2520 грн. 00 коп. сплачуються до 19.10.2018 включно.

Згідно заявки позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту).

Зідно з п. 1.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) за цим Договором Кредитор зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (а.с. 21-23).

Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається для використання Позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Сторони погодились, що Кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.3. пропозиції протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитор надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; Вид кредиту - фінансовий кредит; термін повернення кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; строк користування Кредитом: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування Кредитом (Проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.3 оферти).

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 4.1. пропозиції Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитора готівкою або перерахування на рахунок Кредитора.

02.12.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № 021222-6, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема і по кредитному договору №05.10.2018-010000582 з відповідачем (а.с.10-13,24-25).

Як вбачається за умовами оферти відповідач мав би отримувати кошти шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, проте, в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 були видані чи перераховані кошти. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач отримував кредитні кошти у визначених договорами порядку та розмірах, як і інформації про суми їх повернення, для того, щоб суд мав можливість дійти до переконання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Заява позичальника про перекредитування/зарахування від 05.10.2018, яка підписана одноразовим ідентифікатором «2914» містить прохання позичальника зарахувати його вимогу про видачу суми кредиту у розмірі 9000,00 грн. за кредитним договором 05.10.2018-010000582 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 9000 грн. за кредитним договором 07.09.2018-010000635 від 07.09.2018. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 05.10.2018-010000582 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 07.09.2018-010000635 від 07.09.2018 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 05.10.2018-010000582.

Отож, суду мали б бути також надані і докази того, що відбулося перекредитування за кредитним договором 07.09.2018-010000635 від 07.09.2018 і зобов`язання за цим правочином вважаються виконаними та відсутні в обліку первісного кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивач не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за вказаними кредитними договорами, як і доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), в той час, як відповідачем взагалі заперечуються факти укладення ним кредитних договорів 07.09.2018 та 05.10.2018 з ТОВ «Споживчий центр».

Довідка про розмір простроченої заборгованості та карта субконто, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.

Даючи правову оцінку дослідженим доказам, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надання відповідачу грошових коштів, доказів наявності попереднього зобов`язання у відповідача за договором № 07.09.2018-010000635 та зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора, а отже, відповідно, і доказів укладення самого договору позики, в розумінні ст. 1046 ЦК України, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків щодо вирішення позовних вимог. При цьому, суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати на його користь не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь