Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №740/2460/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2460/26

Провадження № 1-кп/740/340/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ніжині кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270380000059 від 30.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ніжина Чернігівської області, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою (бакалавр), працюючого на посаді електромеханіка (контактної мережі) регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» виробничий підрозділ «Дарницька дистанція електропостачання» район контактної мережі ст.Носівка, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

29.01.2026 близько 17 години 50 хвилин ОСОБА_3 керував автомобілем марки Volkswagen моделі Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , робоча гальмівна система та система рульового керування якого перебували у технічно справному стані та перевозив двох пасажирів, ОСОБА_7 , яка сиділа на передньому сидінні пасажира та ОСОБА_5 , яка сиділа на правому задньому сидінні пасажира. Рухаючись на вищевказаному автомобілі по дорозі О-251203 сполучення «Талалаївка - Лосинівка» від с. Талалаївка в напрямку с. Погребець Ніжинського району Чернігівської області на відстані 850 метрів до стовпчика 7 км даної автодороги, зі швидкістю близько 70 км/год, в умовах ожеледиці водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Volkswagen моделі Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справився з керуванням автомобіля і в стані заносу виїхав на ліве узбіччя, де відбувся контакт автомобіля із деревом та кущоподібними насадженнями.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди одна із пасажирів автомобіля марки Volkswagen моделі Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-торако-скелетної травми в ДТП від 29.01.26, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, закритої травми грудної клітки з переломами ребер справа, (перелом 2-го ребра по попередній пахвинній лінії з помірним зміщенням уламків, перелому 4-го ребра по середній пахвинній лінії без зміщення уламків та перелому по лопаточній лінії з помірним зміщенням уламків, аналогічного подвійного перелому 5-го ребра, перелому 6-го та 7-го ребра справа по передній пахвинній лінії з незначним зміщенням уламків, перелому 8-го, 9-го ребер справа по середній пахвинній лінії без зміщення уламків), травматичного шоку І ст., перелому правої лопатки та правої ключиці зі зміщенням уламків, травматичного пульмоніту правої легені, ділянки забою правої легені з розривом тканини легені в ділянці середньої долі, правобічного пневмотораксу, правобічного гемотораксу, правобічної міжтканевої емфіземи, травми коронки 21 зуба, забою м?яких тканин та очного яблука лівого ока, забійної рани зовнішнього кута лівого ока, ознаки переломів нижньої стінки лівої орбіти, стінок передніх комірок решітчастої кістки зліва, гемосинусу лівої верхньощелепної пазухи, лівобічного ексудативного фронтиту, етмоїдиту, сфеноїдиту, набряку м?яких тканин лівої щічної ділянки, закритої травма хребта, компресійного перелому Тh6 хребця І-ІІ ст. F2 Е, больового с-му, які згідно висновку експерта в сукупності за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями), що є причиною виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи не оспорював.

Показав, що 29 січня 2026 року приблизно о 17 годині 30 хвилин забрав ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , після чого вони автомобілем Volkswagen Golf вирушили в село Погребець. ОСОБА_7 перебувала на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_5 - на задньому правому.

Посвідчення водія отримав у 2016 році, фактично керує автомобілем з 2019 року. Дорога, якою вони рухалися, була йому знайома. На момент поїздки вже був вечір, випав сніг, у межах населеного пункту на дорожньому покритті була снігова «каша», а за його межами - ожеледиця.

Рухався зі швидкістю близько 70 км/год. До ДТП автомобіль істотно не заносило, пробуксовування коліс не відчував, тому вважав, що обрана швидкість дозволяє контролювати його рух, та її не зменшував. Безпосередньо перед заносом не прискорювався і не гальмував. У певний момент автомобіль раптово занесло та розвернуло, після чого він правою задньою частиною зіткнувся з деревом та кущем. Саме з цього боку на задньому сидінні перебувала ОСОБА_5 .

Після зіткнення ОСОБА_7 самостійно вийшла з автомобіля та, за його словами, тілесних ушкоджень не отримала. ОСОБА_5 залишалася в салоні автомобіля. До приїзду медиків її не переміщували, підтримували з нею розмову, побоюючись, що вона може втратити свідомість. Приблизно через десять хвилин прибула швидка медична допомога, працівникам якої він допомагав звільнити потерпілу з автомобіля. Місця ДТП не залишав, дочекався працівників поліції, яким повідомив та показав обставини події. Подушки безпеки в автомобілі не спрацювали.

Визнав, що з огляду на погодні умови та стан дорожнього покриття швидкість близько 70 км/год була надмірною, а він неправильно оцінив дорожню обстановку та мав рухатися повільніше. Усвідомлює порушення ним вимог п.12.1 та 2.3 б) Правил дорожнього руху.

Після ДТП намагався встановити контакт із потерпілою та відшкодувати заподіяну їй шкоду. Спочатку, поки вона перебувала в лікарні, перераховував кошти на банківську картку її брата, надалі на її картку, наданий самою потерпілою. Загалом, за його словами, сплатив близько 50 –52 тис. грн в рахунок відшкодування завданої шкоди та має намір продовжувати відшкодування.

Пояснюючи своє ставлення до вчиненого, зазначив, що шкодує про те, що сталося, просив у потерпілої вибачення, повністю визнає свою вину та не бажав настання таких наслідків. Просив не позбавляти його волі та права на керування транспортним засобом, оскільки на роботі виконує функції також водія.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що обставини дорожньо-транспортної пригоди пам`ятає частково. Вона перебувала в автомобілі на задньому пасажирському сидінні, десь по середені, ременем безпеки пристебнута не була. Окремі обставини, що передували ДТП, пригадує, однак безпосереднього моменту втрати автомобілем керованості та зіткнення фактично не пам`ятає.

Після події дізналася про отримані нею тілесні ушкодження. Отримані травми та їх наслідки протягом певного часу впливали на її повсякденне життя і працездатність, надалі потребує лікування та оперативного втручання. Після пережитої ДТП у неї також виник страх, пов`язаний із керуванням та поїздками на транспортних засобах.

Після ДТП обвинувачений приходив до неї, спілкувався з її братом та вживав заходів для відшкодування заподіяної шкоди.

Потерпіла підтвердила отримання від обвинуваченого близько 52 000 грн, перерахованих на її картковий рахунок та картковий рахунок її брата. Водночас зазначила, що має намір звернутися з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства, оскільки на цей час остаточно не визначила розмір завданої їй моральної шкоди.

Не наполягала на призначенні обвинуваченому покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого, а також процесуальних рішень прийнятих в ході досудового розслідування.

Аналіз вищенаведених показань обвинуваченого, які є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту пред`явленого обвинувачення та обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції та досліджені матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, та з урахуванням змісту показань потерпілої, дозволяє суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого у порушенні ним як водієм правил дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, відомості про його особу, його вік, відсутність негативних характеристик за місцем проживання, наявність позитивних характеристик, подяк за місцем роботи, раніше не судимий, притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

Обставинами, що пом`якшують призначення покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, зокрема, морального на суму 43 570 грн. та матеріального на суму 8 730 грн. 74 коп., що підтверджується як самою потерпілою, так і наданими суду фіскальними чеками.

Обставин, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Також, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує наслідки, що настали, характер та мотиви допущених ним порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, а також досудову доповідь органу пробації, згідно якої ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюється як середній, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведені вище обставин, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції інкримінованої статті.

Щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди, не знижують суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, але знижують ступінь його тяжкості, оскільки ці пом`якшуючі покарання обставини, на думку суду, є спробою обвинуваченого компенсувати наслідки вчиненого ним злочину.

На підставі наведеного, а також враховуючи дані, що характеризують особу винного, з урахуванням пом`якшуючих обставин, відсутності обтяжуючих обставин, суд дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням обов`язків відповідно до вимог частин 1,3 ст.76 КК України.

Окрім того, суд зазначає, що закон України про кримінальну відповідальність не містить заборони застосування ст.75 КК України за тяжкий необережний злочин.

При цьому, суд вважає таке рішення відповідатиме принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Санкція ч.2 ст.286 КК України надає можливість суду, як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог правил дорожнього руху та їх наслідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем, проявив неуважність та необережність, не врахував дорожню обстановку, зокрема темну пору доби та ожеледицю, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, ОСОБА_3 , самовпевнено нехтуючи вимогами безпеки дорожнього руху та безпекою пасажирів, не забезпечив належного контролю за рухом транспортного засобу, а допущені ним порушення перебувають у причинному зв`язку із заподіянням пасажиру тяжких тілесних ушкоджень.

Протягом року, після події ДТП ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, зокрема за перевищення швидкісного режиму в населених пунктах.

Наведене свідчить про те, що дорожньо-транспортна пригода та її наслідки не стали для обвинуваченого достатнім застереженням і не зумовили належної зміни його поведінки як водія.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судові витрати за проведення у кримінальному проваджені експертиз відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.02.2026 арешт на майно підлягає скасуванню.

Питання про долю речових доказів, підлягають вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Запобіжний захід до обвинуваченого під час судового розгляду, не обирався. Клопотання про його обрання до суду не подавалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня ухвалення вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за залучення експерта в сумі 9 341 (дев`ять тисяч триста сорок одна) грн. 92 коп.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.02.2026 - скасувати.

Речові докази, після набрання вироку законної сили:

- автомобіль Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , власником автомобіля є ОСОБА_3 - повернути власнику ОСОБА_3 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1