Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №496/1374/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 496/1374/26

Номер провадження 2/650/3495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року с-ще Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кудряшової І.О.,

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги, збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги, збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23 травня 2024 року між нею як адвокатом та відповідачем як клієнтом укладено договір про надання правничої допомоги № 167 та додаткову угоду № 1 до нього.

Відповідно до умов додаткової угоди сторони погодили надання адвокатом правничої допомоги з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції та органах опіки і піклування у спорі про розірвання шлюбу, визначення постійного місця проживання дитини з батьком та встановлення графіка побачень.

Загальна вартість правничої допомоги визначена сторонами у фіксованому розмірі 20 000 грн.

На виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 10 000 грн, що становить 50 відсотків погодженого гонорару.

Позивач зазначила, що свої зобов`язання за договором виконала, зокрема підготувала позовну заяву, процесуальні заяви та клопотання, декілька редакцій мирової угоди, відповідь на відзив, адвокатські запити, брала участь у судових засіданнях та вчиняла інші дії на виконання договору.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року у справі № 607/14134/24 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: шлюб між сторонами розірвано та визначено спосіб участі батька у вихованні дитини.

Проте після завершення розгляду справи відповідач остаточного розрахунку за надану правничу допомогу не здійснив.

У зв`язку із цим позивач звернулася до суду з цим позовом.

У подальшому позивач подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої станом на 18 червня 2026 року просила стягнути з відповідача 14 993,03 грн заборгованості, з яких: 10 000 грн — основний борг, 3 605,47 грн — пеня, 1 034,56 грн — інфляційні втрати, 353 грн — три проценти річних.

Крім того, просила стягнути 10 000 грн збитків та моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував.

Зазначав, що позивач не виконала взятих на себе зобов`язань у повному обсязі, оскільки, на його думку, позовна вимога про визначення постійного місця проживання дитини з батьком не була заявлена, а тому адвокат виконала договір лише на 50 відсотків.

Крім того, відповідач посилався на те, що загалом сплатив позивачу 14 990 грн, які, на його думку, мають бути зараховані в рахунок оплати гонорару.

Позивач у відповіді на відзив із такими доводами не погодилася та зазначила, що із загальної суми перерахованих відповідачем коштів лише 10 000 грн були сплачені як гонорар за договором № 167, тоді як інші платежі здійснювалися для покриття судових та інших витрат, які відповідно до умов договору оплачувалися клієнтом окремо від гонорару.

Також зазначила, що первісна позовна заява у справі № 607/14134/24 містила три позовні вимоги, у тому числі вимогу про визначення місця проживання дитини, а подальше не підтримання цієї вимоги було наслідком волевиявлення самого клієнта.

Ухвалою суду від 04.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 23 травня 2024 року між адвокатом Карповою О.В. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги № 167.

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручив, а адвокат зобов`язалася надати йому правничу допомогу та здійснювати представництво його інтересів у судах, органах державної влади та інших установах.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір гонорару та порядок його сплати встановлюються додатковою угодою.

Згідно з пунктом 3.3 договору окремо від гонорару клієнт компенсує витрати адвоката, понесені ним при виконанні договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено відповідальність клієнта у випадку прострочення платежу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

23 травня 2024 року сторонами також підписано додаткову угоду № 1 до договору № 167.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди сторонами погоджено надання правничої допомоги у вигляді представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції та органах опіки і піклування, зокрема складання позовної заяви, клопотань, заяв, заперечень, відповіді на відзив, участі у судових засіданнях та вчинення інших дій у спорі про розірвання шлюбу, визначення постійного місця проживання дитини з батьком та встановлення графіка побачень.

Загальна вартість зазначеної правничої допомоги погоджена сторонами у розмірі 20 000 грн.

Пунктом 3.1 додаткової угоди передбачено здійснення попередньої оплати в розмірі 50 відсотків.

Відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди повна оплата послуг адвоката здійснюється після отримання адвокатом або клієнтом рішення суду першої інстанції, але не пізніше ніж три дні після виготовлення повного тексту рішення судом першої інстанції.

Пунктом 3.3 додаткової угоди передбачено, що клієнт бере на себе зобов`язання з оплати судових витрат, зокрема судового збору та витрат на проведення судових експертиз.

Відповідно до пункту 5 додаткової угоди витрати адвоката, пов`язані з отриманням документів, збиранням доказів, залученням спеціалістів, технічним забезпеченням та іншими діями, необхідними для виконання договору, сплачуються клієнтом понад узгоджену суму гонорару.

Отже, зі змісту укладених сторонами договору та додаткової угоди вбачається, що ними погоджено фіксований гонорар у розмірі 20 000 грн за комплекс правничої допомоги, а не окрему вартість кожної процесуальної дії чи кожної заявленої позовної вимоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, а порядок його обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та умови повернення визначаються договором про надання правничої допомоги.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 05 червня 2024 року відповідач сплатив позивачу 10 000 грн із зазначенням призначення платежу «За послуги згідно дог. № 167 від 23.05.2024 р.».

Зазначений платіж відповідає передбаченій пунктом 3.1 додаткової угоди попередній оплаті у розмірі 50 відсотків погодженого сторонами гонорару.

Доводи відповідача про те, що ним загалом сплачено в рахунок гонорару 14 990 грн, суд відхиляє.

Із досліджених судом доказів убачається, що інші платежі, на які посилається відповідач, не містять посилання на договір № 167 як на підставу сплати гонорару та за своїм розміром, часом здійснення і подальшим використанням співвідносяться із судовими та іншими витратами, які відповідно до умов договору клієнт повинен був оплачувати окремо від гонорару.

Зокрема, перераховані відповідачем кошти в сумі 1 220 грн співвідносяться зі сплатою судового збору в розмірі 1 211,20 грн, кошти в сумі 2 450 грн — із доплатою судового збору в розмірі 2 422,40 грн за дві додаткові вимоги немайнового характеру, а кошти в сумі 100 грн — із витратами на отримання доступу до технічного запису судового засідання.

При цьому умови договору та додаткової угоди прямо розмежовують гонорар адвоката та витрати, пов`язані з виконанням доручення.

За таких обставин факт перерахування відповідачем позивачу інших коштів сам по собі не свідчить про їх сплату в рахунок погодженого сторонами гонорару.

Суд також відхиляє доводи відповідача про виконання адвокатом договору лише на 50 відсотків.

Із матеріалів справи № 607/14134/24, зокрема змісту ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2024 року, вбачається, що подана від імені ОСОБА_2 позовна заява містила три вимоги: про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Наявністю декількох вимог немайнового характеру було зумовлено й вирішення судом питання про необхідність доплати судового збору.

Отже, твердження відповідача про те, що вимога про визначення місця проживання дитини адвокатом не готувалася та не заявлялася, спростовується матеріалами справи.

Подальше не підтримання клієнтом однієї із первісно заявлених вимог саме по собі не свідчить про невиконання адвокатом зобов`язань щодо підготовки та заявлення такої вимоги.

Крім того, ні договір, ні додаткова угода не передбачають поділу встановленого сторонами фіксованого гонорару на окремі частини залежно від кількості позовних вимог, результату їх розгляду або подальшої зміни клієнтом своєї процесуальної позиції.

Доказів погодження сторонами зменшення розміру гонорару до 10 000 грн матеріали справи не містять.

Судом також враховано обсяг фактично наданої позивачем правничої допомоги, зокрема підготовку позовної заяви, процесуальних заяв та клопотань, декількох редакцій мирової угоди, відповіді на відзив, адвокатських запитів, а також участь адвоката у судових засіданнях.

Відповідно до пункту 6.1 додаткової угоди прийняття наданої правничої допомоги оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 6.3 додаткової угоди передбачено обов`язок клієнта протягом п`яти днів із моменту отримання акта підписати його або надати письмові заперечення з обґрунтуванням причин відмови від прийняття правничої допомоги.

Згідно з пунктом 6.4 додаткової угоди, якщо протягом зазначеного строку клієнт не підписав акт та не надав письмових заперечень, правнича допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом і підлягає оплаті.

Позивачем складено акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 26 липня 2025 року.

Разом із тим висновок суду про належне виконання позивачем зобов`язань ґрунтується не виключно на положеннях договору щодо акта приймання-передачі, а на сукупності досліджених доказів, які підтверджують фактичне виконання адвокатом передбачених договором дій.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про доведеність факту надання позивачем правничої допомоги відповідно до умов договору та наявність у відповідача обов`язку сплатити залишок погодженого сторонами гонорару в розмірі 10 000 грн.

Щодо пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних

Повний текст рішення у справі № 607/14134/24 виготовлено 11 квітня 2025 року.

Відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди повна оплата послуг мала бути здійснена не пізніше трьох днів після виготовлення повного тексту рішення.

Отже, остаточний розрахунок мав бути проведений не пізніше 14 квітня 2025 року, а починаючи з 15 квітня 2025 року відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 610–612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 договору сторонами передбачено відповідальність клієнта за прострочення платежу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

У заяві про збільшення позовних вимог позивачем за період із 15 квітня 2025 року до 18 червня 2026 року заявлено до стягнення 3 605,47 грн пені.

Перевіривши наданий розрахунок з урахуванням суми основного боргу, кількості днів прострочення та розміру облікової ставки Національного банку України, що діяв у відповідні періоди, суд встановив, що заявлена сума пені відповідає передбаченому договором порядку її обчислення та підлягає стягненню з відповідача в розмірі 3 605,47 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 353 грн трьох процентів річних.

Перевіривши розрахунок зазначених нарахувань, виходячи із суми основного боргу 10 000 грн та періоду прострочення, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума трьох процентів річних не перевищує розміру, який підлягає нарахуванню відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог у розмірі 353 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 1 034,56 грн інфляційних втрат.

Перевіряючи зазначений розрахунок, суд установив, що при визначенні інфляційних втрат позивачем правильно враховано необхідність застосування щомісячних індексів інфляції, у тому числі індексів, значення яких було меншим за 100 відсотків.

Водночас застосовані позивачем показники індексу споживчих цін за окремі місяці 2026 року не відповідають офіційним показникам інфляції за відповідні періоди.

Провівши розрахунок інфляційних втрат виходячи з офіційно встановлених індексів інфляції за відповідні місяці прострочення, суд встановив, що інфляційне збільшення основного боргу в розмірі 10 000 грн становить 1 012,82 грн.

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 012,82 грн, а в частині стягнення 21,74 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість та нарахування за договором про надання правничої допомоги в загальному розмірі:

10 000 грн + 3 605,47 грн + 1 012,82 грн + 353 грн = 14 971,29 грн.

Щодо вимог про відшкодування збитків та моральної шкоди

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

До збитків, зокрема, належать доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно зі статтею 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування збитків, позивач посилалася на те, що була змушена витрачати час на підготовку та ведення цієї справи, тоді як цей час могла використати для надання правничої допомоги іншому клієнту та отримати відповідний дохід.

Разом із тим такі доводи самі по собі не підтверджують фактичного виникнення упущеної вигоди.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів існування конкретної можливості отримання позивачем відповідного доходу, втрати такої можливості саме внаслідок порушення відповідачем зобов`язання, а також доказів, які б дозволяли достовірно визначити розмір такого неодержаного доходу.

Саме по собі витрачання особою часу на судовий захист свого порушеного права не свідчить про виникнення в неї збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.

Щодо моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач посилалася на душевні страждання та приниження її ділової репутації у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Проте матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, у чому конкретно полягали моральні страждання позивача чи приниження її ділової репутації, якими конкретними діями відповідача вони спричинені, їх характеру та обсягу, а також причинного зв`язку між невиконанням відповідачем грошового зобов`язання та заявленою моральною шкодою.

Крім того, позивачем заявлено єдину суму 10 000 грн одночасно як відшкодування збитків та моральної шкоди, без визначення окремого розміру кожної із цих самостійних за своєю правовою природою вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами наявність і розмір збитків та моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,80 грн.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог загальний розмір майнових вимог становить 24 993,03 грн, із яких судом задовольняються вимоги в розмірі 14 971,29 грн.

Відтак пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 637,84 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265 ЦПК України, статтями 22, 23, 525, 526, 549, 610–612, 623, 625, 629 ЦК України, статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги, збитків та моральної шкоди — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість та нарахування за договором про надання правничої допомоги № 167 від 23 травня 2024 року в загальному розмірі 14 971 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) гривня 29 копійок, з яких:

10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок — основна заборгованість;

3 605 (три тисячі шістсот п`ять) гривень 47 копійок — пеня;

1 012 (одна тисяча дванадцять) гривень 82 копійки — інфляційні втрати;

353 (триста п`ятдесят три) гривні 00 копійок — три проценти річних.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 21 (двадцяти однієї) гривні 74 копійок інфляційних втрат — відмовити.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 10 000 (десяти тисяч) гривень збитків та моральної шкоди — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) гривень 84 копійки.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Ковальчук