Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №577/4497/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4497/26

Провадження № 2-о/577/207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

при секретарі Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотопа, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області, приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Майстренко Ірина Вікторівна про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою : АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 був її цивільним чоловіком, з яким вона постійно проживала однією сім`єю без реєстрації з лютого 2019 до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Хоча офіційно шлюб вони не зареєстрували, однак фактично були родиною, жили разом, вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов?язки, як чоловіка і дружини, разом проводили будні, тобто були справжньою родиною в розумінні СК України. Померлий чоловік інших близьких родичів не мав. Заявниця також здійснювала його поховання.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , належний останньому на праві приватної власності.

З метою прийняття спадщини заявниця звернулася до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Майстренко І.В., де було заведено спадкову справу № 30/2026 від 27.02.2026. Однак, отримати свідоцтва про право на спадщину їй не вдалось можливим, оскільки не підтверджено факту проживання однією сім`єю з померлим не менш п`яти років. Встановлення даного факту необхідне для прийняття спадщини, а в позасудовому порядку вирішити питання неможливо.

Ухвалою судді від 11.08.2026 заяву залишено буз руху для усунення недоліків, ухвалою від 13.08.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Буток К.О. в судовому засіданні заяву підтримали, зіславшись на викладені в ній обставини та фатки, просили таку задоволити. В подальшому представник подав заяву про завершення розгляду справи без їх участі.

Представник заінтересованої особи - Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Майстренко І. В. в судове засідання не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи без їх участі, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, свідків по справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Попівською сільською радою Конотопського району Сумської області 23.02.2026р. (а.с. 38).

За відомостями Відділу ЦНАП Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 27.02.2026р., ОСОБА_2 у період з 20.08.1985р. по 23.02.2026р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Належність ОСОБА_2 житлового будинку за вказаною адресою підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.12.2007р., згідно з яким він, як син ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , успадкував житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Водночас відповідно до витягу з Реєстру Конотопської територіальної громади № 2026/003676663 від 09.03.2026р. зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 (а.с. 6).

З довідки Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 05.03.2026р. вбачається, що ОСОБА_1 , за відомостями, зазначеними у довідці, постійно проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство до дня його смерті. У цій же довідці зазначено, що поховання ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_1 за власні кошти, після його смерті у будинку ніхто не зареєстрований, а ОСОБА_1 продовжує проживати у ньому без реєстрації місця проживання (а.с. 11).

На підтвердження понесення витрат, пов`язаних із похованням та поминанням ОСОБА_2 , заявницею надано копії розрахункових документів, відповідно до яких 21.02.2026р. нею оплачено поминальний обід на суму 12 600 грн, а 31.03.2026р. — на суму 8 400 грн (а.с. 23, 24).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 84329730 від 27.02.2026р. приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Сумської області заведено спадкову справу № 30/2026 щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Згідно з повідомленням Конотопського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області від 08.09.2026р., за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян записи щодо наявності у ОСОБА_2 дружини та дітей відсутні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що з 2019 року до дня смерті ОСОБА_2 проживала разом з ним у належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За її словами, вони вели спільний побут і господарство, разом проводили дозвілля та проживали як чоловік і дружина, а їхні стосунки були близькими, дружніми та теплими. Після смерті ОСОБА_2 вона організувала його поховання, оплатила поминальні обіди та продовжує проживати у зазначеному будинку.

Також заявниця зазначила, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , наскільки їй відомо, немає, у зв`язку з чим вважає, що має право на спадкування після нього як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З відповіді приватного нотаріуса на звернення ОСОБА_1 щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 вбачається, що спадкова справа № 30/2026 заведена 27.02.2026р. за заявою ОСОБА_1 .

При цьому нотаріусом роз`яснено, що для подальшого оформлення нею спадкових прав як спадкоємця четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України необхідним є встановлення у судовому порядку факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 9).

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно статті 1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини мають право на спадкування за законом у четверту чергу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2023 у справі №582/18/21 (провадження №61-20968сво21) зазначила, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: спільне проживання осіб, пов`язаність їх спільним побутом та наявність у них взаємних прав і обов`язків. При цьому, якщо встановлення такого факту необхідне саме для спадкування, до відповідних правовідносин застосовується ст. 1264 ЦК України, а передбачений цією нормою п`ятирічний строк повинен сплинути на момент відкриття спадщини.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №383/821/22 (провадження №61-5935св23), у якій Верховний Суд зазначив, що предметом доказування у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю є сукупність обставин, які становлять основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність взаємних прав і обов`язків.

Отже, сам по собі факт тривалого проживання чоловіка та жінки в одному житловому приміщенні не є тотожним юридичному факту їх проживання однією сім`єю. Спільне проживання є лише однією із необхідних складових сімейних відносин і підлягає оцінці разом з іншими обставинами, які характеризують реальність сімейного союзу.

У постанові від 02.11.2021 у справі №753/11869/18 (провадження №61-9894св21) Верховний Суд конкретизував, що поряд із фактом спільного проживання про сімейні відносини можуть свідчити, зокрема, спільний бюджет, спільне харчування, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання та ремонт житла, взаємна допомога, домовленості щодо користування житлом та інші обставини, які підтверджують реальність сімейних відносин протягом необхідного періоду.

При цьому зазначений Верховним Судом перелік не є формальним переліком документів, кожен з яких обов`язково повинен бути наданий заявником. Вирішальним є те, чи дозволяє сукупність фактично досліджених доказів установити всі передбачені ст. 3 СК України ознаки сім`ї протягом строку, визначеного ст. 1264 ЦК України.

Як уже зазначалось та вбачається із наданого заявницею витягу з реєстру територіальної громади, заявниця ОСОБА_1 із 30.05.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.08.1985 до смерті, причому за наданими відомостями за цією адресою був зареєстрований лише він.

Різні адреси проживання заявниця в судовому засіданні мотивувала власними потребами.

Суд при цьому враховує, що відмінність зареєстрованого місця проживання сама по собі не спростовує фактичного спільного проживання. Між тим, визначальним для встановлення юридичного факту є реальний характер відносин між особами, а не лише відомості про реєстрацію місця проживання. Тому зазначені відомості суд не розцінює як самостійну підставу для відмови у задоволенні заяви.

На підтвердження заявлених вимог заявницею надано довідку виконавчого комітету Попівської сільської ради від 05.03.2026 №03-07.02/74, відповідно до якої ОСОБА_1 постійно проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство по день його смерті, а поховання ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_1 за власні кошти.

Суд враховує зазначену довідку як письмовий доказ, однак відповідно до ст. 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а кожний доказ підлягає оцінці щодо його належності, допустимості та достовірності, а всі докази у сукупності — щодо їх достатності та взаємного зв`язку.

Наведена довідка містить підсумкове твердження про те, що заявниця та померлий вели спільне господарство, однак не містить відомостей, на підставі яких саме фактичних даних посадовою особою зроблено такий висновок. У ній не зазначено про використання погосподарських книг, актів обстеження, реєстраційних матеріалів, первинних документів, особистого безпосереднього спостереження посадової особи чи інших джерел відповідної інформації.

Крім того, довідка від 05.03.2026 не містить дати чи навіть року, з якого заявниця і спадкодавець проживали спільно та вели спільне господарство, що не дозволяє встановити, що зазначені в ній відносини існували безперервно протягом щонайменше п`яти років до 20.02.2026р.

Із показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є сусідами та особисто спостерігали за побутом заявниці і померлого, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років до смерті останнього фактично проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідки пояснили, що заявниця постійно перебувала у вказаному домоволодінні разом з ОСОБА_2 , вони спільно користувалися житлом, вели спільне господарство, разом вирішували побутові питання. Зі слів свідків, таке спільне проживання мало тривалий і постійний характер та продовжувалося до смерті ОСОБА_2 .

Разом із тим показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично стосувалися переважно самого факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем та ведення ними спільного господарства. Інших конкретних відомостей щодо характеру їхніх майнових відносин, наявності спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна для спільного користування, участі кожного у витратах на утримання житла, взаємного матеріального забезпечення, розподілу побутових обов`язків чи інших взаємних прав та обов`язків, притаманних членам однієї сім`ї, свідки не повідомили.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні також повідомила про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак щодо перебування останніх у фактичних шлюбних відносинах, то відповідні обставини їй відомі не внаслідок безпосереднього особистого сприйняття, а зі слів її співмешканця. Отже, у цій частині показання свідка мають похідний характер та ґрунтуються на відомостях, отриманих від іншої особи.

Що стосується організації заявницею поховання ОСОБА_2 , то дані обставини можуть характеризувати близькість відносин між особами та беруться судом до уваги у сукупності з іншими доказами. Водночас вони виникли вже у зв`язку зі смертю спадкодавця і не підтверджують самі по собі характер відносин заявниці зі спадкодавцем протягом попередніх п`яти років.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №753/11869/18, у якій зазначено, що саме по собі надання особі допомоги за життя та здійснення її поховання не є достатнім доказом проживання однією сім`єю за відсутності доказів ведення спільного господарства, спільного побуту та наявності взаємних прав і обов`язків. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 25.05.2022 у справі №542/1648/19.

Надані свідоцтво про право на спадщину від 04.12.2007 та технічний паспорт підтверджують належність ОСОБА_2 житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак не містять відомостей про характер відносин між ним та заявницею протягом заявленого періоду.

Матеріали справи містять також відомості про попередній шлюб ОСОБА_1 , який було розірвано на підставі рішення суду від 29.10.2010, тобто задовго до заявленого нею початку спільного проживання з ОСОБА_2 . Ця обставина не перешкоджає встановленню заявленого факту, однак сама по собі також не підтверджує наявності між заявницею та спадкодавцем сімейних відносин.

У матеріалах справи міститься одна копія фотокартки, однак з її змісту неможливо достовірно встановити осіб, які на ній зображені, час та обставини її виготовлення, а тому вона не підтверджує заявлений юридичний факт.

Верховний Суд у постанові від 08.12.2021р. у справі №531/295/19 зазначив, що спільні фотографії можуть враховуватися у сукупності з іншими доказами, однак самі по собі не є достатньою підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд звертає увагу, що у справі відсутні інші конкретні фактичні дані, які б у взаємозв`язку з показаннями свідків дозволяли встановити, що протягом не менш як п`яти років до 20.02.2026 заявниця і спадкодавець не лише фактично мешкали разом, але й були пов`язані сталим спільним побутом та мали взаємні права й обов`язки як члени однієї сім`ї.

Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про спільне формування чи використання бюджету, систематичну участь заявниці у витратах на житло або спадкодавця у витратах заявниці, спільне придбання речей для домашнього господарства, ремонт чи утримання житла за спільні кошти, взаємне матеріальне забезпечення або інших конкретних обставин, які в сукупності дозволяли б зробити висновок про реальність сімейних відносин саме протягом установленого законом п`ятирічного строку.

Отже, доведеності лише фактичного співмешкання зі слів свідків, навіть якщо воно тривало понад п`ять років, недостатньо для набуття особою статусу спадкоємця четвертої черги за ст. 1264 ЦК України, якщо доказами не встановлено, що протягом цього часу особи були пов`язані спільним побутом та взаємними правами й обов`язками, тобто становили сім`ю у розумінні ст. 3 СК України.

За правилами ст. 76, 81, 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд оцінює достатність доказів та їх взаємний зв`язок у сукупності.

Тому правових підстав для встановлення заявленого юридичного факту немає, а заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 260, 263-265, 273, 315 ч.2 , 354-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Повне найменування осіб:

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Заінтересована особа: Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області (юридична адреса: с. Попівка, Конотопського району Сумської області, вул. Миру, 1, ЄДРПОУ - 43944660).

Заінтересована особа: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Майстренко Ірина Вікторівна (юридична адреса: м. Конотоп, вул. М.Сусло, 21А).

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2026 року (з урахуванням тимчасової непрацездатності судді в період із 21.09.2026р. по 25.09.2026р.).

Суддя Логін Є. В.