Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №206/5631/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/5631/26

Провадження № 3/206/1178/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

28.09.2026року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за цчасті секретаря Штін Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі справу про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Стрижак Є.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715280 від 10.07.2026 року, 10.07.2026 00:19 м. Дніпро, вул. Профспілкова, 63, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Mini Cooper S Clubman, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні захисник – адвокат Стрижак Є.О. підтримав письмове клопотання про закриття провадження у справі. Згідно якого ОСОБА_1 не погоджуюся з обставинами, викладеними працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №715280 від 10.07.2026 року, не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, а обставини події працівниками поліції викладені неповно та не відповідають фактичним обставинам, зафіксованим на відеозаписі, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Працівники поліції не зупиняли ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом. Контакт працівників поліції з ОСОБА_1 виник не внаслідок виявлення ними будь-якого порушення Правил дорожнього руху чи ознак можливого перебування водія у стані сп`яніння, а за зовсім інших обставин. Як вбачається із відеозапису, долученого до матеріалів справи, його запис розпочинається саме зі спілкування ОСОБА_2 з працівниками поліції. Із зафіксованої на відеозаписі розмови вбачається, що первинною причиною звернення ОСОБА_2 до працівників поліції були її твердження про нібито погрози на її адресу. Водночас безпосередньо під час спілкування працівники поліції повідомили ОСОБА_2 , що погроз у діях ОСОБА_1 вони не вбачають. Отже, на цьому етапі працівники поліції фактично не встановили обставин, які б свідчили про наявність первісно заявленого ОСОБА_2 правопорушення. Після цього, як вбачається з відеозапису, працівники поліції спільно з ОСОБА_2 вирішили зв`язатися з ОСОБА_1 телефоном та запропонувати йому приїхати на місце події. Таким чином, саме працівники поліції разом із ОСОБА_2 фактично ініціювали подальший контакт із ОСОБА_1 , хоча до цього моменту вони його не зупиняли, не виявляли під час керування транспортним засобом та не фіксували жодного порушення Правил дорожнього руху. Особливої уваги заслуговують обставини самої телефонної розмови ОСОБА_2 із ОСОБА_1 . Як зафіксовано на відеозаписі, під час цієї розмови працівники поліції перебували поруч із ОСОБА_2 , втручалися у процес розмови, щось їй підказували та нашіптували, після чого вона продовжувала спілкування з ОСОБА_1 . Це має істотне значення для встановлення об`єктивних фактичних обставин події, оскільки виникає обґрунтоване питання щодо того, якою мірою зміст та перебіг цієї розмови визначалися самою ОСОБА_2 , а якою — працівниками поліції, які перебували поруч та підказували їй під час спілкування. Таким чином, послідовність подій була наступною: 1) спочатку ОСОБА_2 звертається до поліції з повідомленням про нібито погрози; 2) працівники поліції приїжджають та повідомляють, що ознак таких погроз не вбачають; 3) після цього за участю працівників поліції приймається рішення зателефонувати ОСОБА_1 та запропонувати йому приїхати на місце; 4) і лише після його прибуття виникає безпосередній контакт із працівниками поліції. Таким чином, сам факт подальшого прибуття ОСОБА_1 на місце події на пропозицію, яка фактично була сформована за участю працівників поліції, не може ототожнюватися із фактом його зупинки працівниками поліції під час керування транспортним засобом. Відповідно, обставини, за яких виник контакт із поліцією, мають бути також оцінені Судом у їхній сукупності. При цьому, наведена послідовність подій має істотне значення і для подальшої оцінки вже письмових пояснень ОСОБА_2 за ст. 130 КУпАП, які наявні матеріалах справи, оскільки вона є не випадковим стороннім об`єктивним очевидцем події, а безпосереднім учасником конфлікту, саме за зверненням якої прибула поліція, а її подальше спілкування з ОСОБА_1 відбувалося в присутності працівників поліції, які, як зафіксовано на відео, надавали їй підказки під час телефонної розмови.

ОСОБА_1 працівники поліції не зупиняли. Тобто, відсутній сам факт зупинки транспортного засобу працівниками поліції, під час якої ними могли б бути виявлені ознаки можливого стану сп`яніння водія. Таким чином, працівники поліції не перебували у ситуації здійснення контролю за дорожнім рухом, не зупиняли транспортний засіб ОСОБА_1 та не виявляли його під час керування транспортним засобом.

ОСОБА_1 не вчиняв свідомої та однозначної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду необхідно довести не лише сам факт пропозиції пройти огляд, а й те, що така пропозиція була зроблена відповідно до встановленого законом порядку, а особа після цього чітко та однозначно відмовилася від його проходження. Тобто, для притягнення до адміністративної відповідальності, недостатньо лише зазначити у протоколі формулювання «відмовився від проходження огляду». Необхідно встановити, який саме огляд пропонувався, у якій формі, чи були роз`яснені особі наслідки, чи було запропоновано пройти огляд у встановленій законом послідовності та чи зафіксовано безпосередньо факт однозначної відмови. У даній справі такі обставини належними доказами не підтверджені.

ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.2.5 ПДР, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи фактичні обставини події, детально викладені у раніше поданих письмових поясненнях, необхідно насамперед зазначити, що ОСОБА_1 не вчиняв свідомої, чіткої та однозначної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Сам по собі факт пропозиції пройти огляд не може свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, як вже зазначалося, для притягнення особи до відповідальності необхідно встановити не лише факт такої пропозиції, а й дотримання працівниками поліції встановленого порядку її проведення, належне роз`яснення особі запропонованої процедури та наслідків відмови від неї, а також безпосередній факт чіткої та безумовної відмови водія від проходження огляду. Відтак одне лише зазначення у протоколі формулювання «відмовився від проходження огляду» без належного підтвердження конкретних обставин такої відмови не є достатнім для висновку про вчинення правопорушення. При цьому, матеріали справи не містять достатніх, належних та переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 чітко, однозначно та безумовно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці. Зокрема, така відмова не знаходить свого однозначного підтвердження у відеозаписі. Як вбачається із відеозапису, наданого поліцією, а саме на 1 годині 29 хвилин 40 секунд зафіксовано, як один із працівників поліції зазначає: «Або ви відмовляєтесь від проходження огляду, або ви проходите огляд». На 01 годині 29 хвилин 53 секунди працівник поліції запитує ОСОБА_1 : «Ви відмовляєтесь від проходження огляду?». На 01 годині 20 хвилин 55 секунд зафіксовано, як ОСОБА_1 зазначає про те, що він не відмовляється від проходження огляду. На 01 годині 30 хвилин 14 секунд поліцейський запиту ще раз ОСОБА_1 : «Ви відмовляєтесь від проходження огляду чи ні». На що ОСОБА_1 відповів; «я відмовляюсь, але є суперечки». На 01 годині 30 хвилин 27 секунд ОСОБА_1 зазначає: «від медичного, так, відмовляюсь», після чого одним із працівників поліції було зазначено про те, що ним буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за відмову від проходження огляду. Отже, як вбачається із даного відеозапису, ОСОБА_1 не виражав відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу драгер, а лише зазначив про відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Разом із тим, згідно із протоколом серії ЕПР1 №715280 від 10.07.2026 року, адміністративне правопорушення, нібито вчинене ОСОБА_1 , полягає у відмові в проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

Під час фіксації нібито відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, працівники поліції запитували останнього, чи буде він проходити огляд, чи він відмовляється від проходження огляду. Однак, працівниками поліції не було уточнено, чи відмовляється ОСОБА_1 саме від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в медичному закладі. До того ж, сам ОСОБА_1 зазначив на відеозаписі, що він відмовляється саме від медичного огляду з метою пришвидшення розгляду справи. А, отже, ОСОБА_1 не виражав відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Працівники поліції, не впевнившись у безсумнівності відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, констатували порушення ним п. 2.5 ПДР України та наголосили на складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, працівниками поліції порушено порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про протиправність складеного працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення від 10.07.2026 року. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводився адекватно, на поставлені запитання відповідав чітко та послідовно, а його поведінка відповідала обстановці та характеру спілкування. З наявного відео обставин адміністративного правопорушення вбачається, що мова ОСОБА_1 не порушена, а різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя працівниками поліції взагалі не могла бути встановлена, враховуючи, що відповідні події відбувалися вночі. Тобто працівниками поліції не було роз`яснено (та могло бути роз`яснено) ОСОБА_1 які саме ознаки алкогольного сп`яніння ними виявлено. Саме по собі зазначення працівником поліції відповідних обставин у протоколі не може без додаткового належного та допустимого доказового підтвердження беззаперечно свідчити про наявність у діях особи складу правопорушення. Відтак за відсутності однозначного та безумовного доказу саме факту відмови від проходження огляду висновок про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на припущеннях, що суперечить принципу презумпції невинуватості та правилу тлумачення сумнівів на користь особи.

Вважають за необхідне просити Суд критично оцінити пояснення особи, яка була зазначена працівниками поліції як свідок та які наявні в матеріалах справи. Оскільки, зазначена особа не є стороннім та незацікавленим очевидцем події. Саме вона первісно звернулася до поліції із повідомленням про нібито погрози на її адресу. Отже, між цією особою та ОСОБА_1 існувала конфліктна ситуація, яка безпосередньо передувала прибуттю працівників поліції. За таких обставин її пояснення не можуть розглядатися як об`єктивне підтвердження вини ОСОБА_1 . Повторно звертають увагу, що, незважаючи на те, що саме ця особа повідомляла поліцію про нібито погрози на її адресу, відповідного протоколу про адміністративне правопорушення за цим фактом працівниками поліції складено не було. Натомість після прибуття ОСОБА_1 працівник поліції запропонував зазначеній особі надати пояснення вже щодо обставин, пов`язаних із ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окремо звертають увагу, що на відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції із зазначеною особою, у тому числі окреме обговорення між ними саме необхідності написання пояснень за ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, пояснення особи, яка перебуває у конфлікті з особою, що притягається до відповідальності, написані на прохання представника поліції - не можуть бути належними доказами наявності ознак сп`яніння та, тим більше, факту відмови від проходження огляду.

У даній справі необхідно довести сукупність обставин, а саме: факт керування транспортним засобом відповідною особою, наявність передбачених законом підстав для проведення огляду, належне дотримання працівниками поліції встановленого порядку його, безпосередній факт свідомої відмови особи від такого огляду. Відсутність доказів хоча б щодо однієї з цих обставин виключає можливість зробити обґрунтований висновок про наявність складу адміністративного правопорушення. Таким чином, саме на працівниках поліції лежить обов`язок належним чином зафіксувати та довести всі обставини, необхідні для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки, працівниками поліції не було здійснено зупинки під час керування транспортним засобом; приїзд ОСОБА_1 на місце події відбувся внаслідок обставин, пов`язаних із повідомленням іншої особи; об`єктивні підстави для проведення огляду належним чином не встановлені та не доведені; фактичний огляд на стан сп`яніння не проводився; належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не надано; а пояснення особи, яка перебувала у конфлікті з ОСОБА_1 та первісно зверталася до поліції, не можуть розглядатися без критичної оцінки їх об`єктивності та достовірності. За таких обставин є недоведеними як факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, так і вина у його вчиненні.

Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність в матеріалах адміністративної справи будь-яких належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого протиправного діяння - в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Просив закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715280 від 10.07.2026 року вбачається, що дії ОСОБА_1 , щодо відмови останнього 10.07.2026 року від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, Управлінням патрульної поліції кваліфіковані за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

У цьому випадку, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715280 від 10.07.2026 року, рапортом інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 10.07.2026 р., направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.07.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , змістом аудіо відеозапису на диску для лазерних систем зчитування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.

Судом оглянуто зміст наданого до справи про адміністративне правопорушення диску, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, в тому числі за допомогою портативного приладу на місці, також ОСОБА_1 декілька разів пропонував «вирішити питання», у зв`язку з чим працівник поліції роз`яснив про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди.

Наведені висловлювання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд оцінює як категоричну відмову від проходження будь-яким передбаченим законодавством способом огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно визнати винною за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Враховуючи, що санкція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне покарання, суд вважає за необхідне призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що буде необхідним для її виправлення та достатнім для виконання завдань КУпАП.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 38, 130, 245, 251, 268, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці.

Суддя А.О. Сухоруков