Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №178/1656/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1656/26

Провадження №1-кп/190/194/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.П`ятихатки кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Лук`янівка Баштанського району Миколаївської області, громадянин України, з базовою середньою освітою, не одружений, на утримані неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець контрактної служби, солдат, який проходив військову службу на посаді - тимчасово виконуючий обов`язків водія - радіотелефоніста 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше судимий:

-19.01.2007 Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік;

-24.04.2008 Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;

-19.03.2009 Баштанським районним судом Миколаївської області за ст. 297 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

-14.07.2015 Баштанським районним судом Миколаївської області за ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки;

-23.06.2018 Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;

-20.05.2019 Новобузьким районним судом Миколаївської області за ч.2, 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

-14.11.2019 Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі;

-28.06.2024 Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі; 09.06.2025 на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом та встановлення адміністративного нагляду, не відбутий строк: 05 років 10 місяців.

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану за наступних обставин.

17.07.2026 близько 14 годині 20 хвилин (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 прийшов на територію подвір`я, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де зустрів раніше знайому ОСОБА_6 , у якої в правій руці побачив належний останній мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 14». В цей же момент у ОСОБА_4 , який є раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, повторно раптово виник умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , а саме мобільного телефону. Реалізуючи свій умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, здійснюючи це відкрито, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення потерпілій майнової шкоди та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 наблизився зі спини до ОСОБА_6 , і вихопив у неї з руки належний їй мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 14» та з викраденим мобільним телефоном з місця вчинення злочину втік, у результаті чого спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 7154,45 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнному кримінальному правопорушенні визнав повністю, не заперечує обставини вчиненого, що зазначені в обвинувальному акті, підтвердив що викладене в обвинувальному акті відповідає дійсності. Крім того пояснив, що 17.07.2026 року перебуваючи в СЗЧ, побачив дівчину, у якої в руках був мобільний телефон, підійшов до неї і попросив мобільний телефон щоб зателефонувати. Однак вона не дала йому телефон і відвернулася. Тоді він вихопив у неї з рук мобільний телефон і втік. Згодом він добровільно видав мобільний телефон працівникам поліції. В скоєному щиро розкаявся, просить суд суворо його не карати.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, його вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2026 року (т.2 а.с.9), - ОСОБА_6 повідомила про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення.

Згідно протоколу огляду місця події (т.2 а.с.11-13), - об`єктом огляду являється територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . До протоколу долучено фототаблицю.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.24-25), - потерпіла ОСОБА_6 на фото під №1 впізнала особу. Згідно додатку до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.26), - на фото під №1 зображений ОСОБА_4 .

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту (т.2 а.с.27-29), - потерпіла ОСОБА_6 на місці події розповіла як та за яких обставин було вчинено кримінальне правопорушення щодо неї. До протоколу долучено фототаблицю (т.2 а.с.30-32)

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.40-41), - свідок ОСОБА_7 впізнав особу на фото під №3. Згідно додатку до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.43), - на фото під №3 зображений ОСОБА_4 .

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.44-45), - свідок ОСОБА_8 впізнав особу на фото під №2. Згідно додатку до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.2 а.с.46), - на фото під №2 зображений ОСОБА_4 .

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т.2 а.с.48-52), - 17.07.2026 року о 16.00 год. був затриманий ОСОБА_4 .

Згідно протоколу огляду речі (т.2 а.с.65-66), - працівниками поліції в присутності потерпілої ОСОБА_6 оглянуто мобільний телефон. Під час огляду потерпіла заявила, що цей мобільний телефон дійсно належить їй. До протоколу долучено фототаблицю (т.2 а.с.67-77)

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту, - підозрюваний ОСОБА_4 на місці події розповів як та за яких обставин ним було вчинено кримінальне правопорушення. До протоколу долучено фототаблицю.

Таким чином, всебічно, повно та неупереджено дослідивши обставини кримінального правопорушення, оцінивши всі докази з точку зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 своїми діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), що вчинене в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

Під час вирішення питання щодо міри покарання, яке належить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 судом враховуються правові позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно до яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значними, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Відповідно до приписів ст. 50 КК України, - значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд враховує особу винного, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, в період умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання знову вчинив умисний корисливий злочин.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_4 , особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обставини, які обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства та не знаходить підстав для застосування до нього положень ст.ст.69, 75 КК України.

Підстав для зміни або скасування запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, суд не знаходить, а відтак вважає за необхідне продовжити його дію до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 367, 368,373 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати 3 місяці невідбутої частини покарання за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.06.2024 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 липня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , залишити без змін до набрання вироком законної сили .

Речові докази по кримінальному провадженню, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити останній, як їй належні.

Речові докази по справі, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя П?ятихатського районного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1