Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №185/8068/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8068/26

Провадження № 2/185/8043/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол А.В., представника позивача адвоката Глєбова Г.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Мелешка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна. Уточнивши усно в судовому засіданні позовні вимоги позивач просить суд:

Визнати двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за позивачкою право приватної власності на двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з позивачки на користь відповідача грошову компенсацію вартості його частки у спільному майні у розмірі 70000,00 грн.

Припинити право спільної сумісної власності сторін на зазначену квартиру після виплати компенсації.

Судові витрати залишити за позивачем.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов визнали, пояснили, що відповідач не проти поділу майна.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено.

Позивачка з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.11.2005 року . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 11.03.2016 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний. Рішення набрало законної сили 22.03.2016 року. Від шлюбу мають спільних дітей, які проживають з позивачкою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування в шлюбі сторонами була придбана двокімнатна квартира, житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 54,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 18.05.2012 року.

У квартирі фактично проживають та зареєстровані позивачка та її діти, що підтверджується довідкою про склад сім`ї № 969 від 23.02.2026 року.

Згідно договору купівлі-продажу вартість квартири становить 106000,00 грн., що підтверджується також заявою продавця про отримання грошових коштів у повному обсязі.

Фінансування придбання квартири здійснювалося за рахунок:- кредитних коштів у сумі 84 800,00 грн;- власних коштів подружжя у сумі 21 200,00 грн, сплачених під час шлюбу.

Кредитні кошти були отримані на підставі кредитного договору та договору іпотеки № 180/03/17-2012/33 від 18.05.2012 року, укладених з АБ «УКРГАЗБАНК». Позичальником за кредитним договором є відповідач, позивачка виступала поручителем. Згідно вказаних договорів банком були надані кредитні кошти у сумі 84800,00 грн.

У період шлюбу сторони спільно виконували кредитні зобов`язання. Загалом у період шлюбу було спільно сплачено 42308,15 грн.

Спільна сплата становить 40 % вартості квартири.

Після розірвання шлюбу 11.03.2016 року позивачка разом із дітьми залишилася проживати у спірній квартирі та самостійно здійснювала подальше погашення кредиту, відповідач не приймав участі в погашення кредитної заборгованості. Позивач самостійно погасила залишок кредиту 63691,85 грн, що становить 60 % вартості квартири. Таким чином, основна частина зобов`язань за кредитом була виконана позивачкою після припинення шлюбу, крім того, позивач самостійно сплачувала комунальні послуги за квартиру

Згідно довідки банка станом на 07/05/2019 року зобов`язання по кредитному договору N 180/03/17-2012/3 від 18/05/2012 року, укладеному з АБ «УКРГАЗБАНК» повністю виконані.

Отже, позивач приймала участь, як коштами так і власними зусиллями у накопичені коштів на придбання спірного майна під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, відповідно спірне майно є спільною сумісною власністю сторін по справі.

У зв`язку з розірванням шлюбу, між сторонами постало питання поділу спільно набутого за час шлюбу майна.

Двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має житлову площу 28,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом. Частка відповідача становить 5.78 кв.м (20 %), що є меншою за встановлену норму житлової площі на одну особу (13,65 кв.м відповідно до ст. 47 Житлового кодексу України) та не відповідає жодному ізольованому приміщенню у квартирі.

Враховуючи викладені обставини, оскільки поділ квартири неможливий, справедливим та таким, що відповідає вимогам закону, є поділ спільного майна подружжя наступним чином: Визнати за позивачкою право приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з виплатою відповідачу грошової компенсації вартості його частки у спільному майні.

Такої самої правової позиції дотримався Верховний Суд України по цивільній справі № 6-2925цс15 від 13.01.2016р. За обставин позивача вступає в силу норма ч. 2 ст. 364 ЦК України, якою законодавство наділяє її правом на одержання грошової компенсації від іншого співвласника в зв`язку з тим, що виділ в натурі частки зі спільного майна є неможливим.

Відповідно до п. 22,23 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Стаття 60 Сімейного кодексу України визначає підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач у період шлюбу постійно працювала та мала самостійний дохід. Отже, позивач мала постійний дохід, вона приймала участь, як власними зусиллями, так і грошима у накопиченні коштів на придбання всього спірного майна.

Стаття 61 СК України, визначає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Стаття 63 СК України, регламентує здійснення подружжям права спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Нормою даної статті законодавець закріпляє рівність прав подружжя на розпорядження та користування спільно набутим майном, в тому числі і житловим будинком, земельною ділянкою та легковим автомобілем.

Стаття 69 СК України наділяє позивача правом на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Стаття 70 СК України, визначає розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відтак, позивач має право на 50 % всього спільно набутого за час шлюбу майна, оскільки іншої письмової домовленості між сторонами про інший розмір часток не було, інший розмір часток договорами купівлі-продажу спірного нерухомого майна не встановлений.

Стаття 71 СК України, встановлює способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Враховуючи те, що все спірне майно придбано на ім`я відповідача то вірним буде визнати за позивачем право власності на його половину.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ст. 372 ЦК України).

Судовий збір сплачений у розмірі 1840 грн. 00 коп. залишити за позивачем.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна задовольнити.

Визнати двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Здійснити поділ спільного майна подружжя наступним шляхом:

Визнати за ОСОБА_2 право приватноі? власності на двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 54,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості його частки у спільному майні у розмірі 70000,00 (сімдесят тисяч) гривень.

Припинити право спільної сумісної власності сторін на зазначену квартиру

Судові витрати залишити за ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. О. Головін