Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №182/4288/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4288/25

Провадження № 1-кп/0182/160/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2025 року за №12025041340000628 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровське Нікопольський район, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, має доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою з інвалідністю не являється, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

15.11.2016 р. Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. на підставі ст. 75,76 Кк України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

19.09.2017 р. Дніпровським апеляційним судом за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано 1 рік 1 місяць позбавлення волі за вироком Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 15.11.2016 року та остаточно призначено на 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

05.10.2017 року Орджонекідзевським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України поглинуто покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 19.09.2017 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;

14.11.2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. На підставі ч.4 ст. 70 КК України покарання за цим вироком поглинуто покарання призначеним за вироком Орджонекідзевським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 05.10.2017 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з урахуванням положень ст.72 КК України;

08.03.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді штрафу – 850 грн.;

10.05.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 357 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмір 850 грн.;

25.03.2025 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді штрафу – 850 грн.;

30.05.2025 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;

14.07.2026 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 10 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 03 травня 2025 року приблизно о 20 год. 00 хв., проходив біля будинку № 3, розташованого по вул. Незалежності України (Першотравнева) в м. Нікополі Дніпропетровської області, де побачив потерпілого ОСОБА_6 , який спав на землі біля вищевказаного будинку.

В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в цей же день та час, перебуваючи за вказаною адресою, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_6 спить, а також тим, що за його діями сторонні особи не спостерігають, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, викрав чоловічу сумку, яка була поруч з потерпілим, у якій знаходилися паспорт, військовий квиток, посвідчення потерпілого, які матеріальної цінності для останнього не мають, а також мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 11s», 6/128 GB, чорного кольору, ринкова вартість якого згідно з висновком експерта судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/24302-ТВ від 17.06.2025 складає 3899 грн. 67 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на вказану суму.

Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

До такого висновку суд приходить, аналізуючи наступні докази.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 вину визнав повністю та суду показав, що точної дати він не пам`ятає, у вечірній час проходив по вул. Незалежності України (Першотравневій) в м. Нікополі, де побачив ОСОБА_6 , який спав на землі та біля якого знаходилася чоловіча сумка. Він викрав сумку, у якій знаходилися паспорт, військовий квиток, посвідчення, а також мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 11s», 6/128 GB, чорного кольору. У скоєному щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Винуватість обвинуваченого підтверджується також дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12025041340000628, а саме:

?витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025041340000628 від 13.06.2025 року, відповідно до якого 03.05.2025 року невстановлена особа шляхом вільного доступу по вул. Патріотів України, 89, в м. Нікополі Дніпропетровської області таємно викрала барсетку, в якій знаходився мобільний телефон «Ксіомі Редмі», який належить ОСОБА_6 ;

?висновком експерта № СЕ-19/104-25/24302-ТВ від 17.06.2025 року, згідно з яким ринкова вартість мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 11s», 6/128 GB, чорного кольору, станом на 13.06.2025 року могла складати 3899 грн. 67 коп. До висновку експерта додана цінова інформація з мережі Інтернет;

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Досліджені докази є взаємопов`язаними між собою та достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він підлягає відповідальності.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом у контексті практики Європейського суду з прав людини означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути піддана необхідному й достатньому покаранню для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, а також характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

Так, ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін у його особистості, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо. На обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує, що відшкодування заподіяної потерпілому шкоди шляхом вилучення викраденого майна та передачі його потерпілому не може бути визнане обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки фактичне повернення майна відбулося без участі обвинуваченого, а завдяки діям працівників поліції.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, зокрема особу обвинуваченого, його спосіб життя, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжує покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, оскільки наявні обставини справи та дані про особу обвинуваченого у своїй сукупності не дають підстав для висновку про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Також суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України, оскільки з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, попередні судимості обвинуваченого, наявність рецидиву кримінальних правопорушень, те, що попередні призначені йому покарання не сприяли його виправленню, суд приходить до висновку про неможливість його виправлення без реального відбування покарання.

Окремо суд враховує, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вчинено 03.05.2025 року, тобто до постановлення вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначає покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 днів.

Отже, остаточне покарання ОСОБА_3 підлягає визначенню за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також необхідність дотримання принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним застосувати правила ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, частину покарання за попереднім вироком.

Суд вважає саме таке покарання необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

ОСОБА_3 на даний час відбуває покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлено.

Суд вирішує долю речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/24302-ТВ від 17.06.2025 року у сумі 1782 грн. 80 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, з покаранням, призначеним вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2026 року, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання рахувати з моменту проголошення цього вироку.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання, покарання відбуте ним за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2026 року, з 15.06.2026р.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

ОСОБА_3 на даний час відбуває покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази:

?коробку від мобільного сенсорного телефону «Redmi Note 11s», 6/128 GB, чорного кольору, IMEI (1): НОМЕР_1 , IMEI (2): НОМЕР_2 , яку повернуто потерпілому ОСОБА_6 під зберігальну розписку, — залишити у його користуванні;

?мобільний сенсорний телефон «Redmi Note 11s», 6/128 GB, чорного кольору, IMEI (1): НОМЕР_1 , IMEI (2): НОМЕР_2 , який повернуто потерпілому ОСОБА_6 під зберігальну розписку, — залишити у його користуванні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/24302-ТВ від 17.06.2025 року 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: ОСОБА_1