Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №177/2545/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2545/26

Провадження № 2-о/177/73/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

представника заявника - адвоката Піцика А.В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/2545/26 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Піцик Андрій Валерійович, заінтересована особа: Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном,

встановив:

Заявник звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасно прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Встановлення даного факту необхідно заявнику для реалізації своїх спадкових прав та отримання спадщини.

В заяві заявник вказувала, що на підставі рішення Народного суду Криворізького району Дніпропетровської області від 31.07.1986 року за двома фізичними особами, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було визнано право особистої власності по 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті одного зі співвласників ( ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ) право власності на належну спадкодавцеві 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.12.1990р. Криворізькою районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, за реєстр. №1272, перейшло до сина померлої ОСОБА_2 , який на дату прийняття спадщини та в подальшому, постійно проживав за адресою даного спадкового майна.

Після смерті ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який був співвласником іншої 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та доводився батьком ОСОБА_2 , спадкова справа не заводилася. ОСОБА_3 , на дату смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлим на момент його смерті проживав також його син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який хоча і не надав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті свого батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ). Після його смерті, за заявою спадкоємця (сестри спадкодавця): ОСОБА_1 (надалі Заявник), як спадкоємця за законом, державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Деркач Я.В. була заведена спадкова справа за №168/2026. Спадкове майно щодо якого набувається спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало: 1/2 частка особисто спадкодавцю, 1/2 частка - батькові спадкодавця та спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, не дивлячись на наявність заяви спадкоємця щодо прийняття спадщини, 13 липня 2026 року державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Деркач Я.В., заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Підставою винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій слугувало те, що згідно довідки №72, наданої Радушненським старостинським округом Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 09.06.2026 року зазначено, що ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Домової книги та архівних даних щодо зареєстрованих осіб з померлим на момент його смерті немає. Відсутність такої інформації позбавляє в можливості встановити фактичний вступ в управління та/або володіння спадковим майном зі сторони брата заявниці ОСОБА_2 , після смерті його батька ОСОБА_3 , що суперечить вимогам глави 10 «Порядку вчинення нотаріальної дії нотаріусами України». Таким чином, у зв`язку з тим, що заявник не має іншої можливості щодо документального підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном зі сторони ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті його батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що створює для заявника перешкоди в можливості вступу у спадщину та оформлення на себе свідоцтва про право на спадщину, остання змушена звернутися з даною заявою до суду.

Ухвалою суду від 07.08.2026 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням судового засідання та викликом учасників справи. Витребувано з Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2

31.08.2026 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали.

В судовому засіданні заявник та представник заявника підтримали вимоги заяви та просили суд задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, при ухваленні рішення покладався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника заявника, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі рішення Народного суду Криворізького району Дніпропетровської області від 31.07.1986 року право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за кожним.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Радушанською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області 24 квітня 1989 року, про що складено відповідний актовий запис № 16, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_4 право власності на належну їй 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, перейшло до сина померлої - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 14.12.1990 р. Криворізькою районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, за реєстр. №1272.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 ,про що складено відповідний актовий запис № 14, що слідує з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Радушанською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області 26 березня 1991 року.

Відповідно до довідки № 72 від 09.06.2026 наданої старостою Радушненського старостинського округу Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_3 , 1923 року народження, дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 09.03.1988 року та занятий з місця реєстрації посмертно 01.04.1991 року. Домової книги та архівних даних щодо зареєстрованих осіб з померлим на момент його смерті немає. Заповіт від його імені по Радушненській селищній раді не посвідчувався.

Син померлого ОСОБА_3 , - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних реєстраційної книги, дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 017.05.1995. Домової книги та архівних даних щодо зареєстрованих осіб з померлим на момент його смерті немає. Заповіт від його імені по Радушненській селищній раді не посвідчувався, що слідує з довідки № 79 від 14.06.2026 наданої старостою Радушненського старостинського округу Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , за заявою спадкоємця (сестри спадкодавця): ОСОБА_1 (надалі Заявник), як спадкоємця за законом, державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Деркач Я.В. була заведена спадкова справа за №168/2026.

Спадкове майно щодо якого набувається спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало: 1/2 частка особисто спадкодавцю ОСОБА_2 , 1/2 частка - батькові спадкодавця та спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заяник ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Деркач Я.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 липня 2026 року державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Деркач Я.В., заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова нотаріуса обґрунтована тим, що згідно довідки №72, наданої Радушненським старостинським округом Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 09.06.2026 року зазначено, що ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Домової книги та архівних даних щодо зареєстрованих осіб з померлим на момент його смерті немає. Відсутність такої інформації позбавляє можливості встановити фактичний вступ в управління та/або володіння спадковим майном зі сторони брата заявниці ОСОБА_2 , після смерті його батька ОСОБА_3 , що суперечить вимогам глави 10 «Порядку вчинення нотаріальної дії нотаріусами України». Запропоновано заявнику звернутися до суду для встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном зі сторони ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті його батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що проживає в селищі Радушне з 1975 року. Батько заявниці та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 помер в 1991 році. За життя він мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою завжди жили: заявниця ОСОБА_7 , її брат ОСОБА_2 , та їхні батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Брат заявниці - ОСОБА_2 проживав разом з батьком на час його смерті в 1991 році.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 суду показала, що вона з 1979 року проживає в буд. АДРЕСА_2 , а по сусідству проживав ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 постійно проживав в цьому будинку, робив все по господарству. Він жив разом зі своїм батьком ОСОБА_3 .

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 1 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від них залежить виникнення зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами безпосередньо заінтересованих у цьому осіб.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Кодексом УРСР.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , то вони регулюються нормами ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно з положеннями статей 548, 549, 554 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину. Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи фактично такий вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Доказом факту прийняття спадщини, ОСОБА_2 , після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є той факт, що він як до смерті свого батька проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 так і після його смерті залишився проживати у цьому будинку, користувався спадковим майном в цілому, вів господарство, обробляв присадибну земельну ділянку, проводив поточний ремонт будинку, тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Підтвердженням факту проживання ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.12.1990р. посвідчене державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори Тіщенко Н.І. за реєстр. №1272, за яким зазначено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 , тобто даний документ підтверджує факт проживання за тією ж адресою, за якою проживав і його батько ОСОБА_3 , який помер через три місяці після оформлення вищезазначеного свідоцтва. Підтвердженням того, що після смерті ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_2 продовжував проживати і в подальшому до дати своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є також свідчення свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (сусідів), які підтвердили вищевикладені обставини в судовому засіданні. У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність фактів, повідомлених свідками, даних про їх зацікавленість в результаті розгляду справи не виявлено.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_2 із батьком ОСОБА_3 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 є встановленим в судовому засіданні, в зв`язку з чим суд вважає необхідним заяву задовольнити, оскільки це дасть можливість заявнику реалізувати свої спадкові права.

Керуючись статями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасно прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В.Лященко