Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №204/8405/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/8405/26

Провадження № 3/204/1269/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Некрасов О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130, ст. 185 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

30 червня 2026 року о 20 годині 30 хвилин у м. Дніпро, вул. Степової Дивізії, біля буд. 21 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 , та після зупинки транспортного засобу у водія ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку та продовжував вживати алкоголь, а саме пиво «Львівське», чим порушив вимоги п. 2.5 та п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.

30 червня 2026 року близько 21 години 00 хвилин у м. Дніпро, Чечелівський район по вул. Степової Дивізії біля буд. 21, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню, а саме на вимогу поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, не реагував на зауваження інспектора 1 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Саліван С.В. припинити висловлюватись нецензурною лайкою та продовжував висловлюватись нецензурною лайкою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомленим належним чином, причини неявки суду не повідомив. Статтею 268 КУпАП визначений перелік статей, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП не входить до вищевказаного переліку, а тому суддя на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України розглядає адміністративний матеріал за відсутністю особи, відносно якої складено адміністративний протокол.

06 серпня 2026 року від адвоката Бутова М.А. на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що згідно відеоматеріалу наданого у справу, убачається, що ОСОБА_1 не вчиняв жодного ДТП, а також транспортний засіб під його керуванням працівники поліції не зупиняли. Згідно відеоматеріалу навпаки убачається, що працівники поліції стояли вже біля подвір`я приватного буднику, до якого був здійснений виклик працівників поліції, та згодом до подвір`я на транспортному засобі Mazda 3 під`їхав самостійно ОСОБА_1 , тобто зупинки працівниками поліції транспортного засобу під його керуванням не було. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.10 «є» ПДР, яким передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Матеріалами справи не підтверджується факт вчинення водієм ОСОБА_1 будь-якої дорожньо-транспортної пригоди, тому відсутній факт порушення особою вказаного пункту ПДР, зазначеного працівниками поліції в протоколі. Таким чином, вживання ОСОБА_1 алкоголю в автомобілі за відсутності вчинення ним, як водієм, ДТП та за відсутності факту зупинки транспортного засобу під його керуванням працівником поліції не створювало склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Крім цього, згідно ч. 4 ст. 130 КУпАП та п. 2.10 «є» ПДР, вказано, що у разі причетності водія до ДТП або у випадку зупинки його транспортного засобу працівником поліції, він не має права вживати алкоголь до моменту проведення уповноваженою особою медичного огляду на стан його сп`яніння. Проте, працівником поліції не пропонувалось водію пройти огляд в медичному закладі на визначення його стану сп`яніння, відповідної фрази та пропозиції не звучало. Працівником поліції було лише запропоновано водію пройти огляд на стан його сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Водій виразив свою відмову, однак після неї водію теж не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі. Таким чином, аналізуючи відеоматеріал, складений протокол про адміністративне правопорушення, вбачається, шо в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, як і відсутнє порушення п. 2.10 «є» ПДР, що дає підстави для закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП. Якщо ж розглядати дії водія ОСОБА_1 за кваліфікацією ч. 1 ст. 130 КУпАП, то зазначив наступне. Згідно відеоматеріалу підтверджується факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , працівником поліції були виявленні у водія та повідомлені ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти на місці огляд за допомогою приладу Алкотестера Драгер, на що водій виразив свою відмову. Відповідно до п. 7 розділу І «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.( далі – Інструкція). Відповідно до абз. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно відеоматеріалу убачається, по-перше, що зупинки працівниками поліції транспортного засобу не було, а по-друге, що після відмови водія пройти огляд на місці на визначення його стану сп`яніння, працівником поліції не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі охорони здоров`я, тобто вбачається порушення процедури для проводження огляду, яка встановлена Інструкцією Таким чином, вважав, що дана обставина також вказує на відстуність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просив закрити відносно водія ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки у його діях відсутній складу адміністративного правопорушення як за ч.4 ст. 130 КУпАП так і за ч.1 ст. 130 КУпАП, які останнім було підтримано під час розгляду справи. Що стосується притягнення до відповідальності за ст. 185 КУпАП, то у цій частині адвокат заявив про визнання винуватості ОСОБА_1 та відсутності заперечень щодо вказаного факту.

Відповідно до абз. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 8 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-4 цього Кодексу.

Таким чином, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене відповідною статтею КУпАП, чи порушені норми законодавства даною особою, якщо форма статті є бланкетною, чи винна особа, що притягається до особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 068308 від 30 червня 2026 року було долучено наступні докази, які у свою чергу були дослідженні суддею під час судового розгляду: протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 068308 від 30 червня 2026 року та серії ЕПР1 № 707375 від 30 червня 2026 року; протокол серії ВВ № 011791 про адміністративне затримання від 30 червня 2026 року; рапорт старшого інспектора Дубіної С.М. від 01 липня 2026 року.

Також, до протоколу про адміністративне правопорушення були долучені диски із відеозаписами із нагрудних відео реєстраторів патрульних поліцейських, які суддею були досліджено. Так, відповідно до вказаних відеозаписів о 20:33:27 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом транспортного засобу Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 , під`їжджає до домоволодіння АДРЕСА_1 . Об 20:50:29 годині патрульний поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. О 20:50:33 годині патрульний поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд на визначення стану сп`яніння на місці, а саме за допомогою приладу Drager. Об 20:50:45 годині ОСОБА_1 заперечує факт здійснення зупинки транспортного засобу, який перебував під його керуванням. Говорить про те, що він просто сидить у транспортному засобі та заряджає свій телефон. О 20:51:23 годині ОСОБА_1 висловлюється нецензурною лайкою у бік патрульних поліцейських. Об 20:51:31 годині патрульний поліцейський попереджає ОСОБА_1 про необхідність належної поведінки. О 20:52:48 годині ОСОБА_1 говорить патрульним поліцейським про те, що він із ними не розмовляє. Об 20:55:33 годині патрульний поліцейський повторно пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 відповідає: «Я сиджу в авто, який Драгер? Я нікуди не їхав. Ви мене зупиняли? Ви хто такі?». О 20:56:12 годині ОСОБА_1 починає розпивати алкогольний напій, а саме пиво. Об 21:09:29 годині ОСОБА_1 справляє природні потреби у пластикову пляшку, при цьому перебуваючи у транспортному засобі. Після цього, вміст вказаної пластикової пляшки виплескує на проїжджу частину, тим самим намагаючись облити її вмістом патрульного поліцейського.

Так, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно д ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄСПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суддею під час дослідження матеріалів, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, а також диску, на якому містяться відеозаписи із нагрудних камер патрульних поліцейських, не було встановлено події вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди та вживання після її вчинення алкогольних напоїв, натомість убачається відмова останнього від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку та продовження вживання алкогольного напою, суддя дійшов до висновку, що дії ОСОБА_1 , слід кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за ч. 4 ст. 130 КУпАП, тобто кваліфікація його дій підлягає зміні.

При цьому, перекваліфікація дій ОСОБА_1 , не порушує прав останнього та не погіршує його становище.

Перекваліфікація протиправних дій судом це зміна судом правової кваліфікації діяння особи на іншу, більш м`яку, ніж у обвинуваченні. Це може відбуватися за різних обставин, наприклад, коли в ході судового розгляду з`ясовуються нові фактичні обставини, які не були враховані під час досудового розслідування, або якщо суд вважає, що початкова кваліфікація була помилковою.

В Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) відсутня норма, яка передбачає зміну кваліфікації (перекваліфікацію) як то передбачено кримінально-процесуальним Законом, де регламентовано можливість зміни кримінально-правової оцінки вчиненого діяння (поведінки особи) шляхом заміни чи зміни (уточнення) кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, повністю або частково. Однак, необхідність зміни правової кваліфікації дій особи виникає не лише у кримінальних провадженнях, а й при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Поширеними є випадки, коли, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, особами допускається неправильне застосування норм матеріального права, наприклад, невірно зазначається частина статті КУпАП.

Права і свободи людини мають найвищу цінність у державі.

Стаття 22 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, і не є вичерпними.

Одним з основних принципів і засад права (Конституція, загальні принципи законодавства) - це можливість застосування для вирішення справи анаолігії Закону та аналогії права.

Так, згідно цього принципу, суд, якщо немає закону, що регулює подібні відносини, - може застосувати аналогію закону неможливо, за загальними принципами права, такими як справедливість, рівність, гуманізм. Аналогія права є допоміжним засобом і застосовується лише за відсутності можливості застосувати аналогію закону.

Зміна правової кваліфікації (перекваліфікація) кримінального правопорушення може бути здійснена в бік покращення становища обвинуваченого.

Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ст. 8 КУпАП).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Перекваліфікація суддею діяння на менш тяжке, ні в якому разі не погіршуючи становище особи, - не є перебираням на себе функції обвинувача, і це не суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який неодноразово зазначав, що з огляду на каральну мету стягнення, провадження усправах проадміністративне правопорушенняє кримінальнимдля цілейзастосування Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року). Більше того, українські суди у своїй практиці неодноразово перекваліфіковували діяння особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, посилаючись на практику ЄСПЛ та використовуючи ч. 3 ст. 337 КПК України.

Так, дійсно, протокол складений відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП, поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказаними діями ОСОБА_1 об`єктивно порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Отже, з метою заповнення прогалини в українському законодавстві та для кращого захисту прав та інтересів людини і громадянина, до внесення змін до КУпАП - до внесення в цей кодекс норми, яка б прямо регламентувала можливість перекваліфіковування суддями діяння особи в ході або за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, - справедливим та законним, з метою дотримання принципу невідворотності покарання та ніяким чином не погіршуючи становище особи, що притягується до відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя приходить до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КУпАП визначено, що суд встановлює юридично важливі обставини справи з усіх доказів по справі в цілому, а не тільки за протоколом, який є лише одним з письмових доказів.

Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знайти й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Відповідно до рішення № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Статтею 251 КУпАП визначено, що суд встановлює юридично важливі обставини справи з усіх доказів по справі в цілому, а не тільки за протоколом, який є лише одним з письмових доказів.

Що стосується посилання адвоката Бутова М.А. на відсутність підтвердженого факту зупинки транспортного засобу, який перебував під керуванням ОСОБА_1 , суддя зазначає наступне.

Для здійснення кваліфікації дій особи за ст. 130 КУпАП не є визначальним факт здійснення зупинки патрульними поліцейськими особи, яка здійснювала керування транспортним засобом, натомість факт здійснення керування таким транспортним засобом є ключовим у кваліфікації дій водія за вказаною статтею.

Як було установлено у ході судового розгляду, а саме під час дослідження диску із відеозаписами із нагрудних камер патрульних поліцейських, було встановлено, що о 20:33:27 годині ОСОБА_1 перебуваючи за кермом транспортного засобу Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 , під`їжджає до домоволодіння АДРЕСА_1 .

Тим самим фактично ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 , а тому вказане посилання сторони захисту розцінюється суддею, як намагання створити умови для уникнення відповідальності ОСОБА_1 .

Що ж стосується посилання адвоката Бутова М.А. на те, що ОСОБА_1 патрульними поліцейськими не було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, а саме у медичному закладі, суддя зазначає наступне.

Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 визначено ознаки наркотичного сп`яніння.

У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Як було встановлено суддею під час дослідження відеозаписів із нагрудних камер патрульних поліцейських, на неодноразові пропозиції, висловлені патрульними поліцейськими щодо проходження огляду на визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 , як останній відмовився, пояснюючи це тим, що він не здійснював керування транспортним засобом, а перебуває у транспортному засобі з метою заряджання мобільного телефону.

Таким чином, фактично у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, що було зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери, поліцейські позбавлялися обов`язку видавати відповідне направлення для проходження огляду останнього у медичному закладі. Вказане в повній мірі узгоджується із Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, а саме, з положеннями пунктів 6 та 8 Порядку, відповідно до яких направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду.

Також, після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, останній продовжив вживати алкогольний напій, що фактично свідчить про небажання останнім проходити огляд на визначення стану сп`яніння у будь-якому порядку.

Крім цього, суддею береться до уваги й зухвала поведінка ОСОБА_1 на місці вчинення адміністративного правопорушення, а саме на неодноразові прохання патрульного поліцейського не виражатись нецензурною лайкою, останній не реагував та продовжував висловлювати у бік патрульних поліцейських нецензурною лайкою.

Більш того, слід зазначити, що ОСОБА_1 сидячи у транспортному засобі у присутності патрульних поліцейських справляв свої природні потреби у пляшку, після чого заповнивши пляшку розпочав виливати її вміст на землю намагаючись при цьому облити патрульного поліцейського.

Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винен у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає можливість накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, на інших осіб – накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція ст. 185 КУпАП передбачає можливість накладення штрафу у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, виправні роботи на строк від одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти процентів заробітку, адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Таким чином, найбільш суворий вид санкції, визначений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_1 , зважаючи на ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП – у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Тому, оскільки ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130, 185, 280, 283, 284, 294, ч. 1 ст. 303 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити правопорушнику, що накладений за вчинення адміністративного правопорушення штраф вноситься в установу банку України.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя О.О. Некрасов