Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №212/12355/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12355/26

3/212/1661/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду м. Кривого Рогу ПУСТОВІТ О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвій А.Е., представника правопорушника ОСОБА_1 , адвоката Тарапатова Д.С., представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Макаренко О.Ю., розглянувшиматеріали адміністративного провадження які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу знаходиться справа щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Тарапатов Д.С. заявив клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, згідно з яким останній просить призначити у справі № 212/12355/26 (провадження № 3/212/1661/26) судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, перед якою на вирішення експерта просить поставити ряд визначених питань.

У судовому засіданні адвокат Тарапатов Д.С. подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Макаренко О.Ю. заперечував проти задоволення поданого клопотання.

Ознайомившись із поданим клопотанням, вислухавши думку учасників провадження, суд вважає, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Автотехнічна судова експертиза - це судова експертиза, пов`язана з дорожньо-транспортною подією (ДТП). Метою експертизи є встановлення технічного стану транспортних засобів, доріг і їх облаштування, дорожніх знаків і розміток, механізму дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), психофізіологічного стану водія та учасників ДТП.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Експертиза призначається у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи, для прийняття рішення за результатами розгляду.

Проте на підставі зібраних доказів адміністративного правопорушення, які містяться в матеріалах справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, фотоматеріалів дорожньо-транспортної пригоди, суддя вважає, що розгляд провадження можливо здійснити без залучення експерта та проведення експертизи.

Матеріалами справи повністю підтверджено, що саме в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 2.3 (б), п. 10.1., п.10.4 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 підтверджує, що перед початком подальшого руху його транспортний засіб перебував у стані зупинки. При цьому після зупинки він здійснив послідовність дій, спрямованих на відновлення руху: вимкнув аварійну сигналізацію, увімкнув покажчик лівого повороту, перевірив обстановку за допомогою дзеркала та після цього почав рух.

До того ж питання відносно водія ОСОБА_3 , не є предметом дослідження в адміністративній справі №212/12355/26.

Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП України встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Так, згідно з протоколом серії ЕПР1 №727287 від 23.07.2026 р. вказано на протиправні дії саме ОСОБА_1 , натомість відсутні посилання на можливі невідповідності у діях водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху, які б могли перебувати у причинному зв`язку із настанням ДТП.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного щодо цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам справи.

31.07.2026 року, відносно ОСОБА_2 також було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 736800, яким йому інкримінувалося, зокрема, порушення п. 2.3 «б», п. 14.2 «б», п. 14.6 «в», п. 12.4, п. 12.3, дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Однак, постановою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Хомченко Л.І. від 01.09.2026 року у справі № 212/12778/26 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно із зазначеною вище постановою Суд дійшов такого висновку: «Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що зібрані докази не дають підстав для однозначного встановлення в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Наявність у матеріалах справи протоколу, яким причетність до виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди офіційно зафіксована відносно іншого учасника руху водія ОСОБА_1 , у поєднанні з послідовними поясненнями ОСОБА_2 , що не спростовані іншими доказами, породжує обґрунтовані сумніви щодо вини ОСОБА_2 , які відповідно до ст. 62 Конституції України підлягають тлумаченню на його користь».

Відповідно до пп. 1.1.1. – 1.1.3. п. 1 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень основним завданням автотехнічної експертизи є:

- установлення несправностей транспортного засобу (далі - ТЗ), які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди;

- установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди. Швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику;

- установлення відповідності дій водія ТЗ у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та ДТП.

Призначення судової експертизи як процесуальної дії суду в будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому в кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов?язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (пункт 69).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41). Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

У своїй практиці ЄСПЛ сформував усталений підхід до визначення критеріїв розумності тривалості судового провадження, згідно з якими підлягають врахуванню такі обставини: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (наприклад, рішення у справах «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року, «Вергельський проти України» від 12 березня 2009 року).

У даній справі про адміністративне правопорушення передбачається відповідальність за невиконання вимог п. 10.4 Правил дорожнього руху, а тому будь-які спеціальні знання для встановлення порушень ПДР України у діях водія ОСОБА_1 не потрібні, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що настання дорожньо-транспортної пригоди пов`язане з технічними особливостями транспортних засобів, встановлення яких потребує спеціальних знань.

ОСОБА_1 не обґрунтовано, чому без звернення до експерта (спеціальних знань) прийняття рішення у справі буде неможливим, а він лише не погоджується зі вчиненням адміністративного правопорушення та вважає, що спричинення дорожньо-транспортної пригоди відбулося не з його вини.

Також у клопотанні не наведено належних і достатніх мотивів щодо можливого впливу та вагомості висновку експерта для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також щодо того, чому на підставі інших доказів у справі неможливо встановити ці обставини.

Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про призначення судової авто технічної експертизи задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 273 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової авто технічної експертизи, - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде складено 25.09.2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт