Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №210/308/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/308/26

Провадження № 2-др/210/22/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі судді Сільченко В.Є., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, шляхом стягнення компенсації частки вартості майна та припинення права власності на частку,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна шляхом стягнення компенсації частки вартості майна та припинення права власності на частку.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб марки «BMW 328 ХІ», 2012 року випуску, сірого кольору, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Здійснено поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини зазначеного транспортного засобу в розмірі 215 719,77 грн, припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину транспортного засобу та залишення транспортного засобу у власності ОСОБА_2 .

24 вересня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

У заяві представник позивача просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 157,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, а також повернути позивачу з державного бюджету суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 489,46 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір згідно з платіжною інструкцією № 2.495909009.1 від 19 січня 2026 року. З урахуванням остаточного розміру позовних вимог, визначеного заявою про зменшення розміру позовних вимог, ціна позову становила 215 719,77 грн, у зв`язку з чим розмір судового збору, який підлягав сплаті, становить 2 157,20 грн.

Крім того, відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, у зв`язку з чим, на думку представника позивача, відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору, а інші 50 відсотків підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що 11 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Євгенія Морозова» укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 4, відповідно до якої позивачем сплачено Адвокатському бюро «Євгенія Морозова» грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.

Представник позивача просить стягнути зазначені витрати на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати, без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з тим, що предметом розгляду за заявою представника позивача є питання про розподіл судових витрат, суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 11 грудня 2025 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Євгенія Морозова» укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги, відповідно до умов якого бюро прийняло на себе зобов`язання щодо надання клієнту юридичної (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору формою оплати послуг бюро є винагорода (гонорар), порядок обчислення та сплати якого визначається додатковими угодами до договору за кожним конкретним дорученням клієнта.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 4 про сплату позивачем Адвокатському бюро «Євгенія Морозова» грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Надані докази у своїй сукупності підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної цивільної справи.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг виконаної адвокатом роботи, необхідність підготовки процесуальних документів, участь у розгляді справи, а також принципи розумності та співмірності судових витрат.

Суд також враховує, що відповідачем не подано заперечень щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та не заявлено клопотання про їх зменшення.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що документально підтвердженими та такими, що підлягають відшкодуванню, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, заява представника позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає у задоволенню в розмірі 15 000,00 грн.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення міститься у частині третій статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Як встановлено судом, до початку розгляду справи по суті відповідачем подано заяву, відповідно до якої позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог визнаються ним у повному обсязі.

Рішенням суду від 22 вересня 2026 року позов задоволено.

Таким чином, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, наявні передбачені частиною першою статті 142 ЦПК України підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Як убачається з матеріалів справи, остаточна ціна позову становила 215 719,77 грн.

З урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позовної заяви, виходячи з ціни позову, становить 2 157,20 грн.

50 відсотків зазначеної суми становить 1 078,60 грн.

Отже, 1 078,60 грн судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а 1 078,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 2.495909009.1 від 19 січня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у сумі, що перевищує розмір судового збору, який підлягав сплаті.

Різниця між фактично сплаченим судовим збором та сумою судового збору, яка підлягала сплаті, становить 489,46 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин сума надмірно сплаченого судового збору у розмірі 489,46 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судового збору підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 078,60 грн судового збору, 1 078,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету як 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а 489,46 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету як надмірно сплачений судовий збір.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, статтями 7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Удовіченко Валерії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна шляхом стягнення компенсації частки вартості майна та припинення права власності на частку – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) гривень 60 копійок, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №2.495909009.1 від 19 січня 2026 року, шляхом зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути зазначену суму.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 46 копійок, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 2.495909009.1 від 19 січня 2026 року, на наступні реквізити: IBAN НОМЕР_5 , банк одержувач АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складений 25.09.2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко