Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №210/4523/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4523/26

Провадження № 3/210/1078/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю. розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2026 року на адресу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшов Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №707321 від 30.06.2026 складений інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту поліції старшим лейтенантом поліції Еппінгер А.О., з якого вбачається, що 30.06.2025 о 20 годині 55 хвилин в Дніпропетровській області, місто Кривий Ріг, Металургійному районі, вулиця Героїв АТО (Димитрова), будинок 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TESLA MODEL Y, д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також неодноразово різко гальмував, не маючи на те підстав, чим різко змушував змінити швидкість та напрямок руху транспортного засобу TOYOTA PRIUS д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №707321 від 30.06.2026 розгляд справи було призначено на 15 липня 2026 року.

10 липня 2026 року від адвоката Лісовського Є.О. на адресу суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання. Вказане клопотання було задоволено судом та відкладено розгляд справи на 09 вересня 2026 року.

07 вересня 2026 року на адресу суду від адвоката Лісовського Є.О. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому останній зазначив, що для кваліфікації діяння, передбаченого частиною п?ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідним є встановлення будь-якого порушення, передбаченого частиною першою – четвертою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та настання наслідків у вигляді примушення інших учасників дорожнього руху різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Тому, відповідальність за частину п?яту статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає не за саме порушення вимог ПДР України, а за те, що порушення таких вимог спричинило наслідки, які зазначені в частині п?ятій статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аварійна обстановка - це ситуація, при якій інші учасники дорожнього руху були змушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів для забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, підтверджених фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка потерпіла, свідків, показаннями технічних приладів та засобів фото- та відеоспостереження та іншими документами. У свою чергу, як можливі докази вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , а саме створення аварійної обстановки, співробітниками поліції долучено до матеріалів справи відеозаписи із нагрудних (боді) камер за № 475855, 475250, 475831. Після перегляду усіх відеофайлів у даній адміністративній справі, які були зняті на нагрудні відеокамери неможливо побачити яким чином ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, чи наставав взагалі описаний поліцейськими момент, а навіть якщо і зробити припущення про нібито неправомірну поведінку на дорозі ОСОБА_1 , то виникає питання чому екіпаж патрульної поліції не задокументував такі дії. Більше того, із наявних відеозаписів неможливо навіть встановити підтвердження слів ОСОБА_2 , які були викладені у його рапорті щодо нібито різкого гальмування та зміни руху ОСОБА_1 , оскільки усі відеозаписи не містять безперервності, а включаються та виключаються хаотично, починаються із моменту зупинки автомобілю яким керував ОСОБА_1 . Тобто єдине потенційне підтвердження обставин, які виникли на дорозі є лише рапорт ОСОБА_3 . Проте, даний рапорт не є належним і допустимим доказом, який долучений до матеріалів справи, зважаючи на те, що ОСОБА_2 є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин. Водночас на відеозаписах із нагрудних (боді) камер за № 475855, 475250 та 475831, які містяться в матеріалах справи, зафіксовано, що ОСОБА_2 складав рапорт не самостійно оскільки у своїх же відеозаписах зафіксовано момент телефонної розмови з невстановленою особою щодо того як має бути написаний рапорт (нагрудна камера № 475250, кліп 5, 21:45:23). На відеозаписи навіть попав момент того, що Рапорт ОСОБА_2 , був написаний ним не особисто, а лейтенантом поліції Коваленко О.А. (нагрудна камера № 475250, кліп 6, 21:53:15).

Також, посилаючись на вимоги ст. 266 КУпАП адвоката зазначив, що відповідно до відеозаписів які містяться в матеріалах справи із нагрудної камери № 475250 (кліп 4, 21:20) можливо побачити, що ОСОБА_2 даний протокол взагалі не складав. Протокол був складений старшим лейтенантом поліції Живодьором В.М. Тобто у даному випадку особа яка дійсно складала протокол на відеофіксації та особа, яка є «підписантом» протоколу, суттєво відрізняються.

У судове засідання призначене на 09 вересня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник присутні не були, у зв`язку з чим, розгляд справи було відкладено на 24 вересня 2026 року.

23 вересня 2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі ОСОБА_1 наведені обґрунтування аналогічні клопотанню адвоката Лісовського Є.О. від 07 вересня 2026 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові пояснення адвоката Лісовського Є.О. та особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , матеріали справи, суд приходить до наступного.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно з ч.5 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Проте, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейськими, в порушення вимог ст. 255 КУпАП не зібрано доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Зокрема, до матеріалів справи не додано жодного доказу вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 відсутні пояснення свідків, не долученого до матеріалів справи відео, з якого б можливо було встановити факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а дійшов висновку, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, у разі відсутності будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою інкримінованого їй адміністративного правопорушення, оскільки фіксує події з позиції зацікавленої особи

При цьому, матеріали, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №707321 від 30.06.2026 року, не підтверджують факт порушення п.10.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . Будь-які інші докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Отже, об`єктивних та переконливих доказів, які б давали підстави для висновку, що саме ОСОБА_1 створив аварійну обстановку за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин суду не надано.

Слід зазначити, що згідно ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та збирати докази, оскільки це суперечить принципу справедливого судового розгляду, змагальності та об`єктивності розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 62 Конституції України, встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в абзаці другому п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя, визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява №39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт порушення ПДР України, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статями 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 122, 247, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.5 ст.122 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-3 КУпАП.

Суддя: Н. Ю. Вікторович