Суд: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 27 вересня 2026 р.
Справа: №173/2786/26
Суддя: Челюбєєв Є. В.
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/2786/26
Номер провадження2/173/2267/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначає, що 24.05.2018 він уклав шлюб з відповідачем. Від шлюбу та дошлюбних стосунків мають трьох дітей, двоє з яких зараз неповнолітні. Спільне життя у сторін не склалося.
З початку 2022 року їх сімейні стосунки стали погіршуватися, інтереси дружини почали розходитися з інтересами чоловіка, що призводило до сварок між ними. З вересня 2025 року сторони сімейні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть.
Провадження у справі відкрито 21.08.2026.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила надати строк для примирення з метою збереження сім`ї. У подальшому відповідач надала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності.
Позивач у відповіді на відзив наполягав на розірванні шлюбу.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Наведене вище положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
В свою чергу, згідно ст.ст. 109, 110, 112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Як встановлено судом, 24 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що в складено актовий запис № 54.
Подружжя має спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюбних стосунків подружжя не підтримує, спільне господарство не веде. Також вбачається, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.
При цьому, суд зауважує на тому, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний " засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Таким чином, зважаючи на те, що сторони сімейних стосунків не підтримують, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Незважаючи на те, що відповідачем раніше було подано відзив із запереченнями проти позову, у подальшому до суду надійшла її письмова заява про повне визнання позовних вимог. Оскільки право на визнання позову є безумовним процесуальним правом відповідача, передбаченим статтею 206 ЦПК України, а саме визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач просила після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так як відповідачем визнані позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 240 від 04.08.2026 в сумі 532 грн 48 коп.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в іншій частині в сумі 532 грн 48 коп. покласти на відповідача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, п.6 ч.1 ст. 264, 265, 273 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24.05.2018 Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що в складено актовий запис № 54 – розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище - « ОСОБА_5 ».
ОСОБА_1 повернути з державного бюджету судові витрати по сплаті судового збору в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп., сплачені відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 240 від 04.08.2026 в сумі 532 грн 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.
Суддя: Є.В. Челюбєєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua