Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №932/5205/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/5205/25

Провадження № 1-кп/932/703/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд м. Дніпра в складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025042150000649 від 10.05.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянин України, неодруженого, на утриманні дітей не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2025 близько 21 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у свого знайомого ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому достовірно знаючи, що на всій території з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжено, а в останнє згідно з указу Президента України від 28.10.2024 №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 29.10.2024 №4024-ІХ продовжено строк дії воєнного станув Україні 05 годин 30 хвилин 05 лютого 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07.08.2025, де побачив на столі за вищевказаною адресою мобільний телефон марки Redmi Note 13 6/128 GB, IMEI: НОМЕР_2 , чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_5 . У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону, вчиненого в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи та збагачення, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5 вийшов з приміщення кімнати, підійшов до столу, на якому лежав вказаний мобільний телефон, та діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану взяв зі столу мобільний телефон, марки Redmi Note 13 6/128 GB, IMEI: НОМЕР_2 , чорного кольору, вартістю 5 733 гривень 90 копійок, який належать потерпілому ОСОБА_5 .

Після чого ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадений мобільний телефон, відразу покинув місце вчинення злочину. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 5 733 гривень 90 копійок.

Суд кваліфікує умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за вказаних обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що після закінчення досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані під час досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок дослідження доказів визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, оголошено та досліджено письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого відомості про речові докази та процесуальні витрати, надані стороною обвинувачення.

Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь про які характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.

Cуд вважає доведеною винність обвинуваченого у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму провини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання та характеру наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду в межах якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим умисного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, є військовослужбовцем, судимості немає, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції.

Згідно з положень ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Враховуючи наявність лише обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, при повній відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи позицію державного обвинувача (прокурора), який вважав за можливе застосувати до обвинуваченого основне покарання, не пов`язане з позбавленням волі (застосувати положення ст. 75, 76 КК України), суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Що стосується положень ст. 76 КК України, то суд у цьому випадку, застосовуючи положення цієї статті матеріального права, вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язок, який передбачений п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти командира військової частини про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини.

Суд не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України, у зв`язку з відсутністю кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

На думку суду, саме такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, та відповідатиме ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення.

Цивільний позов відсутній.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Витратити на залучення експертів у зв`язку із проведенням судово-товарознавчої експертизи відповідно до ст. 122, 124, 126 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти командира військової частини за місцем проходження військової служби про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини.

У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю один рік на підставі п. 2 ч. 1 ст. 76 КК зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 1 782 грн 80 коп.

Речові докази:

- DVD-R диск з відеоматеріалами з технічних засобів для відеофіксації, стосовно обставин подій, що мали місце м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 119, у період часу з 21 год 00 хв до 21 год 30 хв 08.05.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1