Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №522/13507/25-Е — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/13507/25-Е

Провадження № 2/505/1547/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гатілова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 273846547 від 20.02.2022, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, у розмірі 11 026,65 грн, з яких 5 700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 326,65 грн - заборгованість за несплаченими відсотками.

Також позивач просить стягнути 2 422,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу

В обгрунтування права вимоги за кредитним договором позивач посилається на умови договорів факторингу, які укладені між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» № 28/1118-01, між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» від 23.02.2024 № 23/0224-01, та між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» від 29.05.2025 № 29/05/25-Е.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 18.06.2025 матеріали цивільної справи передано за територіальною підсудністю до Подільського міськрайонного суду Одеської області.

28.07.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано судді Дзюбинському А.О.

29.07.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.

04.08.2025 судом отримано заяву позивача про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 24.09.2025 відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.

02.10.2025 відповідачем подано відзив на позов.

Ухвалою суду від 06.10.2025 відмовлено у прийнятті відзиву на позов.

06.10.2025 ухвалою суду залишено без руху зустрічний позов.

20.11.2025 відповідачем подано повторно заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

20.11.2025 подано заяви про витребування доказів, допит свідків, клопотання про відстрочку сплати судового збору за подачу зустрічного позову.

28.11.2025 позивачем надано відповідь на відзив.

04.09.2026 позивачем надано заяву про відкладення розгляду справи.

23.09.2026 ухвалою суду повернуто зустрічний позов.

23.09.2026 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Судовий розгляд

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання у справі, у судове засідання не з`явився. До суду надійшла його заява про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якої відповідач послався на необхідність участі в інших судових засіданнях у місті Одесі.

Разом з тим на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано жодних доказів, зокрема документів, які б підтверджували призначення відповідних судових засідань, дату та час їх проведення, а також необхідність особистої участі відповідача у них.

За таких обставин суд не встановив об`єктивних причин, які перешкоджали відповідачу з`явитися у судове засідання, а тому зазначену ним причину неявки визнає неповажною.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 20.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 273846547 (далі - кредитний договір) у формі електронного документа, шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором «MNV4X6Y4» 20.02.2022 о 00:34:29, ідентифікатор надіслано на номер телефону НОМЕР_1 , у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджуються довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 5 700 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).

З умов укладеного між сторонами кредитного договору суд установив, що кредит надається позичальнику у формі кредитної лінії з основним дисконтним періодом тривалістю 30 календарних днів. Перебіг зазначеного періоду розпочинається з дати отримання позичальником першого траншу. Протягом дисконтного періоду застосовується базова денна процентна ставка у розмірі 2,10 %.

Договором передбачено можливість продовження (пролонгації) дисконтного періоду необмежену кількість разів за умови сплати позичальником усіх нарахованих на відповідну дату процентів. Зокрема, для здійснення першої пролонгації позичальник має сплатити проценти, нараховані за перші 30 днів користування кредитом.

При цьому тривалість продовження дисконтного періоду визначається відповідно до передбаченої договором формули Z = 30 - (X - Y), де Z - кількість днів продовження, X - дата закінчення поточного дисконтного періоду, а Y - дата сплати процентів. Якщо сплата процентів здійснена після закінчення поточного дисконтного періоду, договором передбачено його продовження на 30 календарних днів.

Таким чином, відповідно до умов договору продовження дисконтного періоду пов`язується саме із здійсненням позичальником платежу на погашення нарахованих процентів. Саме така сплата є передбаченою договором умовою для продовження строку відповідного дисконтного періоду.

Протягом дисконтного та продовженого дисконтного періоду договором передбачено застосування базової або індивідуальної процентної ставки, розмір якої не може перевищувати 2,10 % за кожен день користування кредитом.

У разі невиконання позичальником обов`язку зі сплати нарахованих процентів після закінчення дисконтного періоду договором передбачено застосування підвищеної процентної ставки у розмірі 2,98 % за кожен день користування кредитом, що відповідає 1087,7 % річних.

Крім того, договором визначено максимальний строк користування кредитом без погашення основної суми після закінчення дисконтного періоду - 90 календарних днів. Отже, після закінчення основного 30-денного дисконтного періоду за відсутності належної сплати основної суми кредиту нарахування процентів за умовами договору може здійснюватися протягом наступних 90 календарних днів за підвищеною процентною ставкою.

Договором також установлено пільговий період тривалістю 3 календарні дні після закінчення дисконтного періоду, протягом якого здійснення відповідного платежу не має наслідком нарахування пені та неустойки.

Водночас у разі несплати передбачених договором процентів або основної суми кредиту позичальник втрачає право на отримання наступних траншів, а договір припиняє свою дію з моменту повного погашення заборгованості.

Отже, за змістом наведених положень договору продовження строку користування кредитом не відбувається лише у зв`язку зі спливом чергового періоду. Для такого продовження необхідне вчинення позичальником передбаченої договором дії нарахованих процентів. Залежно від дати такої сплати тривалість продовженого періоду визначається за встановленою договором формулою, а у разі здійснення платежу після закінчення відповідного періоду становить 30 календарних днів.

При цьому з урахуванням установленого договором 30-денного дисконтного періоду та максимального 90-денного строку користування кредитом після його закінчення загальна тривалість користування кредитом у межах визначеного договором порядку не може перевищувати 120 календарних днів без погашення основної суми кредиту.

На виконання зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивач надав платіжне доручення № 73cfe17f-3e7a-40b0-9baf-79fcd4913368 від 20.02.2022, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 5 700,00 грн.

У призначенні платежу зазначено: «Переказ коштів згідно договору № 273846547 від 20.02.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer».

Згідно з відміткою банку, платіж проведено 20.02.2022.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 273846547 від 20.02.2022, складений ТОВ «Таліон Плюс», а також виписку з особового рахунку, складену ТОВ «ФК «ЕЙС». Із зазначених документів суд установив, що 20.02.2022 позичальнику надано кредит у розмірі 5 700,00 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період перебування кредитного договору у цього кредитодавця проценти нараховувалися за різними денними ставками. Зокрема, за період з 20.02.2022 по 03.03.2022 у розрахунку зазначено нарахування по 119,70 грн за день, що відповідає 2,10 % від суми кредиту 5 700,00 грн. Надалі розрахунок містить від`ємні значення 837,90 грн 04.03.2022 та 119,70 грн 08.04.2022, після чого з 11.04.2022 по 30.04.2022 зазначено нарахування по 11,97 грн за день, а з 01.05.2022 по 05.05.2022 - по 35,91 грн за день. За даними цього розрахунку, станом на 05.05.2022 сума нарахованих процентів становила 778,05 грн, а основна сума кредиту - 5 700,00 грн.

Водночас зазначений розрахунок не містить окремого пояснення щодо правової та договірної підстави зміни розміру денної процентної ставки з 119,70 грн до 11,97 грн, а надалі до 35,91 грн за день, так само як і щодо проведення коригувань на 837,90 грн та 119,70 грн. У самому розрахунку наведено лише відповідні арифметичні операції без зазначення положення кредитного договору, на підставі якого здійснено кожну таку зміну.

Після передачі права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» у своєму розрахунку зазначило, що станом на 05.05.2022 заборгованість складала 5 700,00 грн за основною сумою кредиту та 778,05 грн процентів. Надалі, починаючи з 06.05.2022, товариством продовжено нарахування процентів. За період з 06.05.2022 по 15.05.2022 у розрахунку зазначено по 35,91 грн за кожний день, а починаючи з 16.05.2022 по 19.06.2022 - по 119,70 грн за кожний день. Унаслідок цього загальна сума нарахованих процентів, за даними позивача, склала 5 326,65 грн, а загальний розмір заборгованості - 11 026,65 грн, з яких 5 700,00 грн - основна сума кредиту та 5 326,65 грн - проценти.

Разом з тим наведений розрахунок не містить відомостей, на підставі якої саме умови кредитного договору з 16.05.2022 відбулася зміна денної суми нарахування з 35,91 грн до 119,70 грн. Також розрахунок не містить посилання на здійснення позичальником платежу, який відповідно до умов договору був би підставою для продовження дисконтного періоду та застосування відповідної процентної ставки. Навпаки, з наданих документів убачається, що заборгованість позичальником не погашалася.

За змістом наданого кредитного договору основний дисконтний період становить 30 календарних днів, а його продовження пов`язується зі сплатою позичальником усіх нарахованих процентів. Отже, для встановлення правомірності нарахування процентів після закінчення первісного 30-денного періоду необхідно встановити не лише розмір таких нарахувань, а й обставини, з якими договором пов`язується продовження відповідного періоду.

Надані позивачем розрахунки таких обставин у повному обсязі не відображають. Зокрема, у розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відсутні відомості про здійснення позичальником платежів, які могли б бути підставою для пролонгації договору, а розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» продовжує нарахування процентів після 05.05.2022 без зазначення конкретної підстави для такого продовження та без наведення розрахунку відповідно до передбаченого договором механізму визначення тривалості пролонгації.

При цьому наявність у розрахунку остаточної заборгованості у розмірі 11 026,65 грн не підтверджує правильність кожної складової такого розрахунку. Суд має встановити розмір заборгованості виходячи з обставин отримання кредиту, передбачених договором умов нарахування процентів, періодів їх нарахування та належності й допустимості поданих на підтвердження цих обставин доказів.

Таким чином, надані документи підтверджують отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 5 700,00 грн та містять розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 5 326,65 грн. Разом з тим для визнання обґрунтованою саме такої суми процентної заборгованості необхідно встановити правові та фактичні підстави для їх нарахування за кожний відповідний період. За відсутності належного підтвердження таких підстав сума, зазначена кредитодавцем у розрахунку, не може бути прийнята судом лише з огляду на її зазначення у складеному кредитодавцем документі.

Відтак, судом здійснено власний розрахунок процентів за користування кредитом з урахуванням умов договору щодо основного дисконтного періоду тривалістю 30 календарних днів та максимального строку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду тривалістю 90 календарних днів.

Розмір наданого відповідачу кредиту становив 5 700,00 грн. Протягом основного дисконтного періоду договором передбачено застосування базової денної процентної ставки у розмірі 2,10 %. Таким чином, сума процентів за один день користування кредитом у межах зазначеного періоду становить 5 700,00 грн ? 2,10 % = 119,70 грн.

За основний дисконтний період тривалістю 30 календарних днів сума процентів становить 119,70 грн ? 30 днів = 3 591,00 грн.

Після закінчення основного дисконтного періоду договором передбачено можливість нарахування процентів протягом наступних 90 календарних днів за підвищеною процентною ставкою 2,98 % за кожен день користування кредитом. Сума процентів за один день за такою ставкою становить 5 700,00 грн ? 2,98 % = 169,86 грн.

За наступні 90 календарних днів сума процентів становить 169,86 грн ? 90 днів = 15 287,40 грн.

Таким чином, за весь передбачений договором строк користування кредитом без погашення основної суми, який складається з 30 календарних днів основного дисконтного періоду та наступних 90 календарних днів, загальна сума процентів становить 3 591,00 грн + 15 287,40 грн = 18 878,40 грн.

Отже, за результатами власного розрахунку суду сума процентів, визначена відповідно до наведених умов кредитного договору за максимальний передбачений ним строк користування кредитом, становить 18 878,40 грн.

Зазначена сума перевищує розмір процентної заборгованості, заявлений позивачем до стягнення, який становить 5 326,65 грн.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Суд не вправі присудити позивачеві більше, ніж ним заявлено.

Таким чином, хоча за результатами перевірки умов договору та здійсненого судом розрахунку розмір процентів за визначений договором максимальний період користування кредитом є більшим за суму, заявлену позивачем до стягнення, суд обмежений межами заявленої позовної вимоги.

У зв`язку з цим при визначенні розміру заборгованості за процентами суд виходить із заявленої позивачем суми 5 326,65 грн, а не з більшого розміру, отриманого за результатами власного розрахунку.

Отже, з урахуванням принципу диспозитивності та меж заявлених позовних вимог заборгованість за процентами визначається судом у розмірі 5 326,65 грн.

Судом установлено, що право грошової вимоги за кредитним договором № 273846547 від 20.02.2022 переходило до наступних кредиторів на підставі укладених договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги. Зокрема, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, умовами якого передбачено відступлення на користь фактора як наявних, так і майбутніх прав грошової вимоги. На виконання цього договору зазначені товариства підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, відповідно до якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 273846547. Надалі, 23.02.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024, до якого включено право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. У подальшому 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, а згідно з Реєстром боржників від 29.05.2025 та Актом прийому-передачі Реєстру боржників до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 273846547 у розмірі 11 026,65 грн.

Оцінюючи наведені докази у сукупності, суд доходить висновку, що послідовність переходу права грошової вимоги за кредитним договором підтверджується договорами факторингу, реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022, реєстром прав вимоги № 1 від 23.02.2024, реєстром боржників від 29.05.2025 та відповідними актами приймання-передачі. При цьому умови договорів факторингу передбачали можливість відступлення майбутніх грошових вимог, а перехід права вимоги щодо конкретного боржника здійснювався після виникнення відповідного права та його включення до відповідного реєстру. За таких обставин наявні у матеріалах справи докази дають підстави встановити безперервність переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а в подальшому до ТОВ «ФК «Ейс», у зв`язку з чим позивач набув права кредитора щодо відповідача за кредитним договором № 273846547 від 20.02.2022.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою комісії, процентів за користування ними (кредитні правовідносини), а також із переходом права вимоги за зазначеним кредитним договором до інших кредиторів на підставі договорів факторингу.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Разом з тим, в питанні застосування позовної давності необхідно враховувати 12 та 19 пункти прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (строк дії карантину з11 березня 2020 року по 30 червня 2023 року).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Вказана норма виключена Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" № 4434-ІХ від 14.05.2025р., який набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, що мало місце 03.06.2025р., - тобто вказаний закон набрав чинності з 14.09.2025р.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Суд вважає доведеним, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 273846547 від 20.02.2022.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитний договір, таким чином погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в Договорі.

Право грошової вимоги до відповідача виникло у первісного кредитора на підставі кредитного договору, а в подальшому перейшло до наступних кредиторів на підставі договорів факторингу.

Щодо строку кредитування

Відповідно до умов кредитного договору № 273846547 від 20.02.2022 кредит надано відповідачу у формі кредитної лінії з основним дисконтним періодом тривалістю 30 календарних днів, перебіг якого розпочинається з дати отримання позичальником першого траншу. Оскільки кредитні кошти у розмірі 5 700,00 грн отримані відповідачем 20.02.2022, перебіг основного дисконтного періоду розпочався саме цього дня.

Таким чином, 30-денний основний дисконтний період охоплює період з 20.02.2022 по 21.03.2022 включно. Після його закінчення договором передбачено можливість користування кредитом протягом наступних 90 календарних днів без погашення основної суми кредиту. З урахуванням цього максимальний передбачений договором строк користування кредитом становить 120 календарних днів, які обчислюються з 20.02.2022 та закінчуються 19.06.2022 включно.

Отже, за умовами укладеного сторонами кредитного договору право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом у межах передбаченого договором строку існувало до 19.06.2022 включно. Після спливу зазначеного строку нарахування процентів за користування кредитом на підставі умов цього договору не може продовжуватися, якщо інша правова підстава для такого нарахування не встановлена договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав кредитні кошти 20.02.2022 та до 19.06.2022 основну суму кредиту не повернув. Водночас позивач заявив до стягнення 5 326,65 грн процентів, нарахованих за період до 19.06.2022, тобто в межах передбаченого договором максимального строку користування кредитом. Тому при визначенні розміру заборгованості за процентами суд виходить із періоду користування кредитом, який закінчився 19.06.2022 включно.

Отже, суд, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, доходить висновку, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» доведено укладення кредитного договору № 273846547 від 20.02.2022, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 700,00 грн, їх неповернення, а також наявність заборгованості за процентами. Право грошової вимоги за цим договором перейшло до позивача у встановленому порядку. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 026,65 грн, з яких 5 700,00 грн - основна сума кредиту та 5 326,65 грн - проценти за користування кредитом.

Розподіл судових витрат у справі

Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Ейс» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 7 000,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 із протоколом погодження вартості послуг (додаток № 1), додаткову угоду № 25770704926 до Договору № 29/05/25-01 від 29.05.2025, відповідно до якого замовник послуг (позивач) доручив адвокатському бюро «Тараненко та партнери» надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Відповідно до п. 1 доручено представляти інтереси позивача щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 273846547 від 20.02.2022; акт прийому-передачі наданих послуг до у справі за позовом до ОСОБА_1 із описом виконаних робіт на загальну суму 7 000 грн, в тому числі складання позовної заяв впродовж 2 годин - 5 000 грн, вивчення матеріалів впродовж 2 годин - 1 000 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації протягом 1 година - 500 грн, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів протягом 1 година - 500 грн.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справі суд дійшов висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що 4 500 грн є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 6 922,40 грн (2 422,40 грн + 4 500,00 грн).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість у сумі 11 026 (одинадцять тисяч двадцять шість гривень) 65 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в розмірі 6 922 (шість тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок, в тому числі судовий збір у сумі 2 422,40 грн та 4 500 грн витрати на надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956, місцезнаходження: Україна, 02157, місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, тел. НОМЕР_5

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ