Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №496/1028/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1028/26

Провадження № 3/496/632/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області, у складі:

судді - Буран В.М.

за участі секретаря - Бойчук Р.Д.,

прокурора - Сердюк М.О. в режимі ВКЗ;

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в залі суду,

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, в/ч НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- за ч. 1 ст. 172-7, ч. 1 ст. 172-7, ч. 1 ст. 172-7, та за ч.2 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшли протоколи про адміністративне правопорушення № 187/2026 про адміністративне правопорушення пов`язане, з корупцією від 28.01.2026 року, № 187/2026 про адміністративне правопорушення пов`язане, з корупцією від 28.01.2026 року, № 189/2026 про адміністративне правопорушення пов`язане, з корупцією від 28.01.2026 року, № 190/2026 про адміністративне правопорушення пов`язане, з корупцією від 28.01.2026 року, № 191/2026 про адміністративне правопорушення пов`язане, з корупцією від 28.01.2026 року, № 192/2026 про адміністративне правопорушення пов`язане, з корупцією від 28.01.2026 року.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 187/2026, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), маючи військове звання «капітан-лейтенант» та являючись суб?єктом, відповідно пп. «г» п.І ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час видання наказу № 230 від 01.09.2025 «Про преміювання військовослужбовців», відповідно до якого встановлено та нараховано премію водію їдальні взводу матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 старшому матросу ОСОБА_2 , в розмірі 535 (п?ятсот тридцять п?ять) відсотків, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією передбачене ч. 1 ст.172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 188/2026, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), маючи військове звання «капітан-лейтенант» та являючись суб?єктом, відповідно пп. «г» п.І 4. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час видання наказу № 230 від 01.09.2025 «Про преміювання військовослужбовців», відповідно до якого встановлено та нараховано премію водію їдальні взводу матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 старшому матросу ОСОБА_2 , в розмірі 535 (п?ятсот тридцять п?ять) відсотків, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУПАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 189/2026, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), маючи військове звання «капітан-лейтенант» та являючись суб?єктом, відповідно пп. «г» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 У країни про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час видання наказу № 259 від 01.10.2025 «Про преміювання військовослужбовців», відповідно до якого встановлено та нараховано премію водію їдальні взводу матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 старшому матросу ОСОБА_2 , в розмірі 535 (п?ятсот тридцять п?ять) відсотків, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією передбачене ч. 1 ст.172-7 КУПАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 190/2026, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), маючи військове звання «капітан-лейтенант» та являючись суб?єктом, відповідно пп. «г» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час видання наказу № 259 від 01.10.2025 «Про преміювання військовослужбовців», відповідно до якого встановлено та нараховано премію водію їдальні взводу матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_2 старшому матросу ОСОБА_2 , в розмірі 535 (п?ятсот тридцять п?ять) відсотків, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 191/2026, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), маючи військове звання «капітан-лейтенант» та являючись суб?єктом, відповідно пп. «г» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час видання наказу № 314 від 01.12.2025 «Про преміювання військовослужбовців», відповідно до якого встановлено та нараховано премію водію їдальні взводу матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 старшому матросу ОСОБА_2 , в розмірі 535 (п?ятсот тридцять п?ять) відсотків, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 192/2026, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), маючи військове звання «капітан-лейтенант» та являючись суб?єктом, відповідно пп. «г» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час видання наказу № 314 від 01.12.2025 «Про преміювання військовослужбовців», відповідно до якого встановлено та нараховано премію водію їдальні взводу матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 старшому матросу ОСОБА_2 , в розмірі 535 (п?ятсот тридцять п?ять) відсотків, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти складених відносно нього протоколів та підтримав свої письмові заперечення. Так, з пояснень наданих ним, особа, якій було нараховано премії дійсно є рідним братом його матері.

Вважає, що на момент розгляду справи сплили строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП. Так, згідно письмових пояснень від 19.11.2025 року ОСОБА_1 , які надані уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до яких відповідним відомством 19.11.2025 року було встановлено факт перебування у родинних відносинах з матросом ОСОБА_2 . Згідно телеграми уповноважених осіб Управляння військової служби

правопорядку від 16.12.2025 р. №808/23330 на адресу військової частини спрямовано вимогу надати витяги із наказів за 2025 рік, накази про виплату щомісячної премії та усі накази про виплату додаткової винагороди, в частині виплат старшому матросу ОСОБА_2 . Листом військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2025 року №875 надано заявнику Управляння військової служби правопорядку всі запитуванні витяги із наказів про виплату премії відносно ОСОБА_3 .

Відповідно 18.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 стало відомо про прийняті рішення по факту преміювання військовослужбовця ОСОБА_3 . Таким чином, днем виявлення правопорушення слід вважати саме 18.12.2025 року за фактом даного пункту ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, вважає, що є підстави для закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення. Так, відповідно до окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025 та додатку «Розміри премії за відповідними тарифними розрядами з 1 січня 2025 року» військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом (призовом) на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу з вислугою років понад один рік встановлюється премія у розмірі 535%. Тобто, в даних умовах тимчасово виконуючий обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не мав змоги діяти на власний розсуд, тобто не мав дискреційних повноважень, оскільки на момент видання наказів мав відповідний дозвіл керівника командира військової частини НОМЕР_1 та Мінстра оборони України на виплату премії старшому матросу ОСОБА_2 , в розмірі 535 (п?ятсот тридцять п?ять) відсотків, її розмір був узгоджений і від цього дозволу він не відхилився. Нарахування та виплата вказаної премії здійснювалася фінансовою частиною військової частини НОМЕР_2 .

Підставою для видання наказів №259 від 01.10.2025 року, наказу №314 від 01.12.2025 року, наказу №259 від 01.10.2025 року, наказу №230 від 01.09.2025 року, наказу №314 від 01.12.2025 року, наказу №230 від 01.09.2025 року є рапорти командирів підрозділів на виконання Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025 та додатку «Розміри премії за відповідними тарифними розрядами з 1 січня 2025 року».

Разом з тим, протоколами про адміністративне правопорушення не враховано, що премії є складовою грошового забезпечення згідно п. 2 Розділу 1 Наказу МОУ№260 від 07.06.2018 року, п. 2 Постанови КМУ №704 та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не виплата відповідної премії у розмірі 535% військовослужбовцю, як складової грошового забезпечення є грубим порушенням чинного законодавства про оплату праці Відповідно до п. 2 Постанови КМУ №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, протоколи не містять об`єктивних та суб`єктивних ознак реального конфлікту інтересів. Жодні родинні зв`язки не вплинули та не могли вплинути на розмір нарахованої ОСОБА_2 премії, оскільки у ОСОБА_1 відсутні дискреційні повноваження на визначення вказаних премій. Та діями ОСОБА_1 не було завдано жодних матеріальних збитків державним або суспільним інтересам.

ОСОБА_1 вже поніс дисциплінарну відповідальність за порушення ЗУ «Про запобігання корупції» в частині неповідомлення у встановленому законом випадку про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів чи вчинення дій чи прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у формі суворої догани. Крім того, до протоколу не додано копії свідоцтва про народження матері ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) та самого ОСОБА_2 .

Також зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2025 року №112 старшого матроса ОСОБА_2 за призовом під час мобілізації на особливий період призначено на посаду водія їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 згідно розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2025 року №195 капітан-лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного на підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 липня 2025 року №457 на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 (в умовах особливого періоду).

ОСОБА_1 призначений на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 липня 2025 р. №457, а фактично приступив до виконання обов?язків за посадою лише 24.07.2025 р., а отже, відносно старшого матроса ОСОБА_2 , який призначений на посаду 23.04.2025 р., ОСОБА_1 не брав жодної участі у вирішенні питань прийняття на військову службу, призначення на посаду, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням тощо.

Також, зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ Про запобігання корупції, особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам (п. 1г ч. 1 ст. 3 Закону - військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань). Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на: осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

Так, відповідно довідки № 382/22 з відомчого обліку Міністерства оборони України в ЄДРЮО, ФОП та ГФ Військова частина НОМЕР_1 має місце знаходження «селище Радісне», дата внесення даних про внесення даних до ЄДР 30.04.2022 р.

З огляду на вище викладене, вину у даному правопорушенні не визнає.

Прокурор в судовому засіданні не надала пояснень.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , думку прокурора, перевіривши матеріали справ, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішальним для встановлення цього складу адміністративного правопорушення є встановлення та доведення наявності реального конфлікту інтересів та його змісту (очевидна можливість надання переваг, призначення премій, розмір яких відрізняється від розміру премій інших військовослужбовців такого ж звання, посади, тарифного розряду та за такий самий обсяг роботи, тощо).

Відповідно до п. 12 ст. 6 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Так, адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Відповідно до Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.

Судом встановлено, що капітан-лейтенанта ОСОБА_1 , призначено наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 липня 2025 року № 457 на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 , та з 24 липня 2025 року прийняв і приступив до виконання службових обов?язків за посадою з посадовим окладом 5360 грн. на місяць, шпк «капітан 3 рангу».

Відповідно до наказів командира в/ч НОМЕР_3 від 21.08.2025 № 233, від 26.08.2025 № 238, від 01.09.2025 № 244, від 05.09.2025 № 248, від 06.09.2025 № 249, від 05.10.2025 № 278, від 07.11.2025 № 311, від 07.12.2025 № 341, заступник командира в/ч НОМЕР_1 капітан-лейтенант ОСОБА_1 був допущений та тимчасово виконував обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 у наступні періоди:

З 22.08.2025 по 29.08.2025 (відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.08.2025 № 220 без права прийняття організаційно-штатних та кадрових рішень);

З 01.09.2025 по 05.09.2025 (відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 231 без права прийняття організаційно-штатних та кадрових рішень);

З 05.09.2025 по 05.10.2025 (відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.09.2025 № 236 без права прийняття організаційно-штатних та кадрових рішень);

3 13.11.2025 по 07.12.2025 (відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 08.11.2025 № 295).

Таким чином, ОСОБА_1 , тимчасово виконував обов?язки командира військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), маючи військове звання «капітан-лейтенант» та являвся суб?єктом, відповідно пп. «г» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону).

Відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 старшого матроса військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_2 , призначеного розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу від 13 квітня 2025 року № 104 на посаду водія їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_2 , наказано з 23 квітня 2025 року зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпечення: фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 ; речове забезпечення до військової частини НОМЕР_5 і вважати таким, що з 23 квітня 2025 року справи та посаду водія ідальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок) з врахуванням розпорядження Міністра оборони України від 09 січня 2025 року вих. № 156/уд, встановлено виплачувати з 23 квітня 2025 року щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535 %.

Відповідно розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок) з врахуванням розпорядження Міністра оборони України від 09 січня 2025 року вих.№ 156/уд, встановлено виплачувати з 23 квітня 2025 року щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Підставою є: витяг із розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу від 13 квітня 2025 року № 104 (СЕДО вх. № 906 від 15.04.2025), припис командира військової частини НОМЕР_4 від 20 квітня 2025 року № 4396 (вх. № 110 від 23.04.2025), рапорт старшого матроса ОСОБА_6 (вх. № 606 від 23.04.2025).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частинами 5 та 6 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненням до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз`ясненнями пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Відповідно до п. 99 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, які є близькими особами у значенні, наведеному в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», не можуть перебувати у відносинах прямої організаційної та правової залежності підлеглої особи від її керівника, у тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на військову службу, призначення на посаду, звільнення з військової служби, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги абзацу першого цього пункту, відповідні військовослужбовці, близькі їм особи вживають заходів до усунення таких обставин у порядку, визначеному частиною другою статті 27 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надбавка та премія є складовими грошового забезпечення військовослужбовця.

Пунктами 2 та 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок), визначено, що грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

З довідки наданої командиром В/ч НОМЕР_1 від 27.02.2026 року № 148/1, встановлено, що відповідно до окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025 та додатку «Розміри премії за відповідними тарифними розрядами з 1 січня 2025 року» військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом (призовом) на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу з вислугою років понад один рік встановлюється премія у розмірі 535%. Дане розпорядження є обов?язковим до виконання посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи відповідне, при підписанні наказів про преміювання особового складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і військовослужбовця ОСОБА_2 , який має вислугу більше 1 (одного) року діями капітан-лейтенанта ОСОБА_1 не завдано матеріальних збитків державним та суспільним інтересам чи порушень норм чинного законодавства про нарахування грошового забезпечення (додаткових видів грошового забезпечення).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, оскільки дискреційна влада (від франц. discretionnaire - залежний від власного розсуду) - спосіб реалізації публічної влади, за яким відповідний суб`єкт влади (орган чи посадова особа) застосовує надані йому в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами, а тому з вищезазначеного можливо зробити висновок що законами України командирам усіх рівнів надано певний обсяг дискреційних повноважень.

Водночас суд також враховує, що ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (ч. 1) та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (ч. 2).

Для встановлення в діянні особи складу вказаних адміністративних правопорушень вирішальним є встановлення наявності реального конфлікту інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 06.10.2010 року (справа № 1-27/2010 про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) зазначено, що у ратифікованих Україною конвенціях, які є частиною національного законодавства, корупційна діяльність безпосередньо пов`язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків. Таким чином, при розгляді даної категорії справ, обов`язково має встановлюватись умисний характер вчиненого. З об`єктивної сторони дане корупційне правопорушення характеризується умисною формою вини, а саме, прямим умислом, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб`єкт правопорушення мав керуватись при його вчиненні. Так, обов`язковим елементом складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, є наявність умов реального конфлікту інтересів, що прямо передбачено диспозицією цієї статті.

Відповідно до абз. абз. 12, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Отже, реальний конфлікт інтересів передбачає не тільки наявність приватного інтересу, але ж і його суперечність із дискреційними повноваженнями конкретної особи - суб`єкта вчинення корупційного правопорушення.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Пунктом 15 частини 1 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» серед повноважень НАЗК передбачено також надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Таким чином, роз`яснення та методичні рекомендації НАЗК мають офіційний характер та підлягають врахуванню при застосуванні норм антикорупційного законодавства.

21.10.2022 року НАЗК видано Методичні рекомендації № 13 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» (знаходяться у вільному доступі, розміщенні на офіційному сайті НАЗК). В зазначених Рекомендаціях уповноважений законом орган (НАЗК) надав офіційні роз`яснення та сформулював правову позицію держави щодо визначення понять і термінів, які стосуються питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також зорієнтував уповноважені на боротьбу із корупцією органи на відокремлення типових ситуацій, в умовах яких міститься склад конкретного корупційного адміністративного правопорушення, в тому числі і передбачений відповідними частинами статті 172-7 КУпАП, від обставин, які виключають подію та склад такого правопорушення.

Так, п. 2.3 Рекомендацій роз`яснює, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. При цьому, дискреція це можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень.

На підтвердження цієї позиції НАЗК посилається на:

- Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, де зазначено, що «дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин»;

- Методологію проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 року № 1395/5 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи», де зазначено, що дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта (див. пп. 2.3.1 Рекомендацій).

Одночасно, в цьому підпункті Рекомендацій НАЗК наводить «Ознаки дискреційних повноважень, які, зокрема: дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення».

При цьому, науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, підготовлений 01.03.2018 року за дорученням Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.

У пункті 2.5 Рекомендацій НАЗК, відокремлюючи поняття потенційного та реального конфлікту інтересів, роз`яснив, що при реальному конфлікті інтересів особа реалізує (повинна реалізувати) свої повноваження у сфері, де наявний приватний інтерес. Це викликає суперечність між повноваженнями і приватним інтересом, яка впливає на об`єктивність вчинення дій чи прийняття рішень.

В Роз`ясненні щодо наявності/відсутності конфлікту інтересів під час реалізації повноважень з окремих питань оплати праці № 11 від 13.06.2022 року НАЗК зазначає, що конфлікт інтересів під час прийняття керівником рішення про встановлення того чи іншого виду виплат буде відсутній, якщо він зобов`язаний встановити конкретний розмір виплати, і законодавство не дає змоги йому зробити вибір щонайменше із двох чи більше можливих варіантів розмірів виплати (відсутність дискреції). За роз`ясненнями НАЗК, відсутність в такому випадку реального конфлікту інтересів пояснюється тим, що при прийнятті відповідного рішення у керівника державного органу відсутня дискреція щодо визначення розміру вказаної надбавки.

Таким чином, правовідносини, що є предметом правової оцінки у цій справі, підлягають аналізу з урахуванням наведеного роз`яснення НАЗК.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування та виплата премії ОСОБА_2 здійснювалась відповідно до вимог окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025 та додатку «Розміри премії за відповідними тарифними розрядами з 1 січня 2025 року», відповідно яких військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом (призовом) на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу з вислугою років понад один рік встановлюється премія у розмірі 535%, що є обов?язковим до викоанння.

Відповідно довідки № 382/22 з відомчого обліку Міністерства оборони України в ЄДРЮО, ФОП та ГФ Військова частина НОМЕР_1 має місце знаходження «селище Радісне», що зареєстровано ЄДР з 30.04.2022 р.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ Про запобігання корупції, особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам (п. 1г ч. 1 ст. 3 Закону - військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань). При цьому, положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на: осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

Отже, оскільки військова частина НОМЕР_1 зареєстровано територіально в селище, вищевказане положення про пряме підпорядкування близьких осіб, не поширюється на ОСОБА_1

ОСОБА_1 не приймав участі у призначені ОСОБА_2 на посаду водія їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , не мав права визначати розмір преміювання ОСОБА_2 , отже не мав приватного інтересу, та діяв в межах свої повноважень, виконуючі рішення прийняте іншим суб`єктом.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 172-7 КУпАП України та ч.2 ст. 172-7 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. ч.1,2 ст. 172-7, ст. 247, КУпАП України,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в об`єднаній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП України та ч.2 ст. 172-7 КУпАП України № 496/1028/26, провадження №3/496/632/26 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості - 14 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 5, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, відпустки у липні - серпні, вересні 2026 р., відсутності в складі суду секретаря судового засідання, що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 3-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Станом на 01 вересня 2026 р, у провадженні судді перебуває 1997 справ.

Суддя В.М. Буран