Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №496/7039/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7039/25

Провадження № 3/496/126/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,

за участі секретаря судового засідання – Агаджанян Д.Х.,

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Бардука В.І.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, адреса: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

У С Т А Н О В И В:

28.09.2025 р. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 467740 відносно гр. ОСОБА_1 , у якому зазначається, що 28.09.2026 р. о 20:43 год. в с. Нерубайське по вул. Покровська, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем Renault д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі, водій відмовився під відеозапис нагрудної боді-камери.

ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.п. 2.5 ПДР України, яка передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Бардук В.І. в судовому засіданні просив закрити справу за відсутності події та складу правопорушення, оскільки з відеозаписів, що долучено до протоколу не зафіксовано факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Повністю підтримав, подані ним заперечення проти складеного протоколу.

Заслухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис події, допитавши свідка, суд прийшов до наступного висновку.

При розгляді справ про адміністративне правопорушення суд керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.

Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).

Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

З наведеного вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Ознайомившись в судовому засіданні з долученими до протоколу відеозаписами, суд встановив, що на 1-му записі працівник поліції підходить до автомобіля, який знаходиться на стоянці та повідомляє особі, що підставою для перевірки посвідчення водія є скарги людей на охоронця, який керує автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. При цьому, транспортний засіб у якому знаходився ОСОБА_1 не рухається, знаходиться поза межами проїзної частині

Системний аналіз ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає три складові об`єктивної сторони правопорушення, які полягають у:

1. керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

2. передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3. відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом, фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Дорожній рух - це процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах дороги.

Крім цього, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб повинно бути зупинено працівниками поліції на законних підставах в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшого притягнення до відповідальності), ставить під сумнів і саму процедуру виявлення нетверезого водія.

Діюче законодавство, в тому числі ПДР України, не містить визначення, терміну «керування транспортним засобом», але таке визначення було наведено в п.27 ПВС України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування».

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, є зафіксоване у встановлений законом спосіб керування транспортним засобом особою з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, окрім відсутності відео підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем, також не надано до протоколу показань свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом.

До протоколу додано відеозапис, відповідно якого поліцейський зафіксовано автомобіль на автостоянці. Проте, з вказаного запису не можливо встановити, що це саме автомобіль Renault д.н.з. НОМЕР_1 , яким нібито керував ОСОБА_1 , та чи дійсно в цьому авто перебував ОСОБА_1 в якості водія, оскільки запис переривається, коли автомобіль під керуванням, особи яка склала протокол, під`їжджає до вказаного автомобіля. Крім того, вказаний відеозапис не містить у собі чату та дати фіксації, що унеможливлює встановлення причетності запису до події, що описано в протоколі серії ЕПР 1 № 467740.

Так, згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

З метою встановлення обставин складання протоколу, представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Бардук В.І. заявив клопотання про виклик особи, відповідальної за складання протоколу.

Лист суду про виклик співробітника поліції від 29.01.2026 року за вих. 30.01.2026 р. направлено до ВП №2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області.

Лист суду про виклик співробітника поліції від 11.06.2026 року за вих. 12.06.2026 р. направлено до ВП №2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області.

Лист суду про виклик співробітника поліції від 23.06.2026 року за вих. 24.06.2026 р. направлено до ВП №2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області.

Лист суду про виклик співробітника поліції від 10.07.2026 року за вих. 20.07.2026 р. направлено до ВП №2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, а також на офіційну електронну адресу управління 095@od.police.gov.ua.

Лист суду про виклик співробітника поліції від 10.08.2026 року за вих. 14.08.2026 р. направлено до ВП №2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, а також на офіційну електронну адресу управління 095@od.police.gov.ua.

У відповідь на листи суду, 13.08.2026 року надійшла відповідь начальника відділення поліції ВП №2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, у якій повідомлено, що старший сержант поліції В. Турятко не несе службу у підпорядкованому підрозділі поліції, враховуючи вказане забезпечити його явку до суду не є можливим.

Проте у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який є керівником охоронної агенції «Гепард», де працює ОСОБА_1 та який пояснив, що у той вечір ОСОБА_1 у складі екіпажу перебував з місцем несення служби у якості охоронця. Перед робочою зміною, екіпаж перевірявся, ознак алкогольного сп`яніння виявлено не було. Пізніше свідку зателефонували, та повідомили що ОСОБА_1 погано себе почуває. Свідок перетелефонував ОСОБА_1 та сказав йому звернутись до лікаря. Коли пізніше від під`їхав на місце, там вже перебував екіпаж поліції, який складав протокол відносно ОСОБА_1 , ознак сп`яніння у останнього свідок не виявив, зазначив, що в їх охоронній агенції «Гепард» ставляться безкомпромісно негативно до випадків виявлення стану сп`яніння на робочому місці, таки особи відразу звільняються.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Таким чином, враховуючи заперечення представника та без доведення факту керування автомобілем водієм ОСОБА_1 , суд не вбачає ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Сам по собі факт відмові особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, запропонований працівником поліції, без доведення факту керування не становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати обставини вчиненого адміністративного правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України»), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

З огляду на вищевказане, суд встановив відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та відповідно подальшої відмови від проходження огляду.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 130, 221, 247, 283, 284, 285 КУпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості – 14 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 5, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, відпустки у вересні 2026 р., що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 3-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Станом на 01 вересня 2026 р, у провадженні судді перебуває 1997 справ.

Суддя В.М. Буран