Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №525/408/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/408/25 Номер провадження 22-ц/814/3143/26Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Караулова Олександра Олексійовича на заочне рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Диканської селищної ради, Виконавчий комітет Диканської селищної ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Диканської селищної ради.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилалася на те, що 02.03.2019 між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20.02.2024 шлюб між сторонами було розірвано, стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини до досягнення дітьми трирічного віку. Діти знаходяться на утриманні позивача. Виховання, харчування, лікування, освіта та забезпечення лежить на позивачці. Відповідач жодним чином не проявляє піклування про дітей, не цікавиться їхніми успіхами, здоров`ям, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя. Відповідач не спілкується з дітьми, злісно ухиляється від сплати аліментів, унаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої становить 77 495 грн. 70 коп.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Караулов Олександр Олексійович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Диканської селищної ради, Виконавчий комітет Диканської селищної ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покладено на Виконавчий комітет Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що висновки суду не відповідають обставинам справи , також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи , окрім того судом неправильно застосовано норми матеріального права .

Апелянт вказує, що відповідач ухиляється від виховання дітей , свідомо нехтує своїми обов`язками , що підтверджує відсутність у нього серйозного ставлення до своїх батьківських обов`язків , що у свою чергу суперечить інтересам дітей.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставами для позбавлення відповідача батьківських прав.

Скаржник вказує на те , що суд безпідставно не прийняв докази , які свідчать про ухилення відповідача від виховання дітей, винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Окрім того, судом не надано належної оцінки доказам на підтвердження того, що відповідач фактично самоусунувся від виховання синів, не цікавився їх життям , не відвідує дитячий заклад освіти , не проводить з дітьми час та не спілкувався із синами.

Районним судом залишено поза увагою й висновок органу опіки та піклування , з приводу доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, а також не враховано наявності у останнього значної заборгованості зі сплати аліментів, що також свідчить про небажання відповідача брати будь яку участь у розвитку утриманні та вихованні дітей

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року , та ухвалити нове , позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У справі встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.03.2019 по 22.03.2024.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 23.05.2019 та серії НОМЕР_2 від 16.09.2022, відповідно ( а.с. 5, 6).

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20.02.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.01.2024 і до досягнення дітьми повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 23.01.2024 і до досягнення кожною дитиною трирічного віку. Рішення набрало законної сили 22.03.2024 ( а.с. 7-8).

Згідно довідок закладу дошкільної освіти «Теремок» Диканської селищної ради №16 та №17 від 30.12.2024, №1 та №2 від 12.01.2026 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є вихованцями ЗДО «Теремок», їхній батько ОСОБА_2 участі у вихованні дітей не приймає, успіхами не цікавиться, з вихователями не спілкувався, батьківські збори не відвідував, не приймав активну участь у громадських заходах садочка, на був присутній на святах своїх синів. Дітей до садочка тато не приводив, на забирав, на виклики до садочка не приходив, так, як особисту інформацію про тата мама не надавала ( а.с. 9, 10, 255, 256).

Відповідно до розрахунків заборгованості Миргородського ВДВС у Миргородському районі Полтавської області, ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів:

-розмір заборгованості по аліментах на утримання дітей станом на 21.01.2025 становив 53194 грн.; станом на 01.01.2026 - 102584 грн. ( а.с. 11, 238).

-розмір заборгованості по аліментах на утримання дружини станом на 21.01.2025 становив 24301,70 грн.; станом на 01.01.2026 - 40690,20 грн. ( а.с. 12, 239).

Відомості за фактом ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів внесені до ЄРДР №12024175550000193 від 04.07.2024 ( а.с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради №140 від 27.05.2025 було затверджено висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( а.с. 72, 153).

Згідно Висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виконавчий комітет Диканської селищної ради при прийнятті остаточного рішення покладався на розсуд суду ( а.с. 72 на звороті - 73, 153 на звороті-154).

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учня 1-А класу опорного закладу «Диканський ліцей імені М.В. Гоголя» Диканської селищної ради Полтавської області ОСОБА_5 , дитина з 01.09.2025 навчається в ОЗ «Диканський ліцей імені М.В. Гоголя», відвідує корекційні заняття з логопедом та практичним психологом. Мати ОСОБА_1 переймається потребами сина та його станом здоров`я, відвідує батьківські збори, часто спілкується з класним керівником, асистентом вчителя. Батько не приймає участі у житті дитини, не відвідує батьківські збори, не спілкується з класним керівником та асистентом вчителя ( а.с. 240).

Висновком про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Диканської селищної ради, ОСОБА_5 рекомендований ІІІ рівень підтримки в закладі освіти ( помірного ступеню прояву) ( а.с. 241-245).

Згідно договору №01/2025 про надання репетиторських послуг від 01.11.2025, який укладений між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , виконавцем надаються репетиторські послуги на платній основі, щомісячна вартість послуг 1500 грн. ( а.с. 246-248).

Згідно виписок Диканської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 16.01.2026, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спостерігаються на дільниці з 06.2022 року по теперішній час, на прийом діти звертаються з матір`ю, щеплені, організовані, здорові ( а.с. 250-251, 252-253).

Відповідно до довідки ЦНАП Диканської селищної ради №50/03.1-13 від 08.01.2026, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2022 року і по теперішній час ( а.с. 254).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Таким чином, принцип найкращих інтересів дитини, який є одним із фундаментальних принципів, закріплених у міжнародних актах та національному законодавстві України, означає пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчинення дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я та особливостей розвитку.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

У національному законодавстві підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, оскільки більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Разом із тим, спір виникає у надчутливих правовідносин, де в центрі повинні стояти інтереси дитини, а тому суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі, з урахуванням того, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а поведінку батьків (матері/батька) змінити неможливо.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі№ 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватисяі брати участь у її вихованні.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з синами та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, які залишилася проживати з матір`ю.

Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дітей займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дітей не бажає брати участь в утриманні і вихованні синів, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).

Місцевий суд обгрунтовано вказав, що факт відсутності спілкування із синами , не може вказувати на необхідність позбавлення батьківських прав відповідача відносно синів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Вирішуючи питання щодо обгрунтованості висновку Виконавчого комітету Диканської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , місцевий суд правильно не взяв його до уваги , як Висновок органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , так як він носить формальний характер, наданий без достатнього обґрунтування із зазначенням , що орган опіки та піклування покладається на розсуд суду.

Виходячи із наведеного, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що бездіяльність відповідача при виконанні батьківських обов`язків, а саме відсутність спілкування з синами, не свідчить про наявність підстав для позбавлення останнього батьківських прав відносно дітей, які проживають разом з матірю, оскільки недостатня участь батька у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, адже позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання синів і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з дітьми, розуміння ситуації в ухиленні в певний проміжок часу від виховання та розвитку дітей, бажання та намагання відповідача брати участь у вихованні синів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків з виховання і утримання дітей, що узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам в абзаці 2 пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Верховний Суд неодноразово вказував, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21).

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішеннями та не спрямовані на забезпечення інтересів дітей, оскільки судом встановлено обставини, які не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні (ст. 375 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Караулова Олександра Олексійовича - залишити без задоволення.

Заочне рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов