Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №496/3047/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3047/26

Провадження № 2/496/3123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря - Агаджанян Д.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка Одеської області в порядку спрощеного провадження цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та судових витрат,-

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом. Вимоги обґрунтовує тим, що згідно з рішенням суду від 23 серпня 2022 р. шлюб між сторонами розірвано. 06 листопада 2024 р. Біляївським районним судом Одеської області виданий виконавчий лист № 496/5994/22, згідно постанови Одеського апеляційного суду, в якому суд вирішив стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі рівній 10 000,00 грн., щомісячно, починаючи з грудня 2022 року до повноліття дочки ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3, з примусового виконання виконавчого листа № 496/5994/22, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки. Відповідач жодного разу не сплатив аліменти, у зв`язку із чим сформувалась заборгованість по аліментах, що складає 398 064,52 гривень, тому позивач просить стягнути пеню за не сплаченні аліменти.

Представник позивача подав заяву в якій просить справу розглядати без їх участі, наполягає на задоволенні позову. В матеріалах справи наявна відповідь на відзив представника позивача від 12.08.2026 р., в якій він просить повернути відзив у зв`язку з порушенням п`ятнадцятиденного строку звернення до суду, оскільки ухвалою суду від 08 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов. 02.06.2026 року до Електронного суду надійшла заява представника відповідача адвоката Ставніченка М.В. про ознайомлення з матеріалами справи. Згідно з карткою руху документу ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 08 травня 2026 року отримано представником відповідача адвокатом Ставніченком М.В. 04.06.2026 року. 07.08.2026 року до електронного суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача Ставніченка М.В. , які фактично є відзивом на позовну заяву, до якого не долучено заяву про поновлення строку на його подання.

Разом з цим, у відповідь щодо наданих стороною відповідача заперечень, зазначає, що поділ майна подружжя не може вплинути на обов`язок щодо сплати аліментів. Надана суду довідка про безробіття 2025 року, на підтвердження того, що відповідач протягом п`яти років не працює офіційно, лише свідчить про ухилення батька утримувати його доньку принаймні мінімальними коштами. Витрати на утримання непрацездатних батьків не підтверджено належними доказами. Не надано підтверджень, що вказані особи взагалі є його батьками, крім того, не надано доказів того, що він здійснює будь-яку допомогу вказаним особам, те що вони потребують стороннього догляду чи мають інвалідність. Наявність іншої дитини у відповідача не звільняє його від витрат на першу дитину. У випадку неможливості сплати пені за прострочення сплати аліментів, відповідач мав фінансову спроможність заплатити кредитну заборгованість за Договором № 611-80 від 26.08.2020 у розмірі 654 783,33 грн., з заставним майном - транспортним засобом, марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER PRADO 150», що стало підставою для винесення Біляївським районним судом Одеської області ухвали від 06.07.2026 року по справі № 496/5971/25 про залишення позову без розгляду, що підтверджується квитанціями.

Від представника відповідача надійшли письмові пояснення проти позовної заяви в яких він просить зменшити суму пені по аліментах. Зазначає, що, протягом тривалого часу, ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_6 вчинити заходи мирного врегулювання даного спору, шляхом передачі належних йому часток нерухомого майна. ОСОБА_6 у свою чергу свідомо ухиляється від такого спілкування, не виявляє бажання вести конструктивний діалог. Водночас крім даного судового спору, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 існує низка судових спорів, котрі тривають станом на зараз. Зокрема у провадженні Одеського апеляційного суду перебуває цивільна справа № 496/4718/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 стосовно стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 6 355 265 (шість мільйонів триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки. Дані кошти є доходом ОСОБА_2 за час сімейних відносин між сторонами. Натомість дані кошти витрачалися саме ОСОБА_6 без узгодження з ОСОБА_2 , навіть після закінчення відносин.

Також, згідно Постанови Одеського апеляційного суду від 17.02.2026 року по цивільній справі № 523/53/23, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено, та визнано право власності за ОСОБА_2 на частину житлової квартири, а також частини житлового будинку та частини земельної ділянки, а також стягнуто грошові кошти з ОСОБА_6 . Наразі справа № 523/53/23 перебуває на розгляді у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

Відповідач є моряком, однак не має можливості працевлаштуватись через повномасштабне вторгнення.

З липня 2022 року відповідач має постійне місце проживання у Республіці Мальта та фактично весь дохід, котрий ОСОБА_2 отримує - це виплата допомоги по безробіттю, що підтверджується Довідками від 20.05.2026 р. про розрахунок виплат допомоги по безробіттю за 2025 та 2026 р., яку виплачує відділ соціального забезпечення Республіки Мальта. у Відповідача є непрацездатні батьки, які за станом здоров`я потребують постійного лікування та стороннього догляду, у зв`язку з чим, відповідач несе додаткові витрати на лікування батьків, що підтверджується медичними документами.

Крім того, у теперішньому шлюбі у відповідача народилася дитина ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявність новонародженої дитини зумовлює додаткові значні витрати на забезпечення належних умов для розвитку, догляду та утримання немовляти, а також на матеріальну підтримку матері дитини.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, представник відповідача повідомлявся про дату, час, місце слухання справи належним чином через Електронний суд, заяв про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Враховуючи наявність додаткових пояснень від представника відповідача, від 10.08.2026 р.., які він просить врахувати під час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвано.

06 листопада 2024 р. Біляївським районним судом Одеської області виданий виконавчий лист № 496/5994/22, згідно постанови Одеського апеляційного суду, в якому суд вирішив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі рівній 10 000,00 грн., щомісячно, починаючи з грудня 2022 року до повноліття дочки ОСОБА_4 , саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконанні у державного виконавця Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області ОМУ МЮУ перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3, з примусового виконання виконавчого листа № 496/5994/22, який виданий 06 листопада 2024 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення аліментів.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області ОМУ МЮУ Крюковим В.С. заборгованість боржника ОСОБА_2 по аліментах, яка підлягає сплаті за виконавчим листом № 496/5994/22 за період з 06.12.2022 року по 01.04.2026 року складає 398 064,52 гривень.

Щодо заперечення представника позивача відносно поданих письмових пояснень представника відповідача у справі, які надійшли в Електронному суді 07.08.2026 року, то в розумінні ЦПК України, такі пояснення сторони відповідача є відзивом, який подається до суду у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно довідки про доставку електронного документу, представник відповідача ознайомився із позовною заявою та додатками до неї 04.06.2026 року. Отже, письмові пояснення (відзив) наданні з порушенням 15 денного строку з дня отримання даної ухвали для її подання.

Однак, керуючись основними засадами (принципами) цивільного судочинства, визначеними ст. 2 ЦПК України, суд вирішив дослідити наданні відповідачем пояснення з метою ухвалення мотивованого, законного рішення.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).

Згідно із частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19)).

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311св17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Отже, у цій категорії справ визначальним є вина платника аліментів у виникненні заборгованості за аліментами.

Законодавець установив розмір пені - один відсоток за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі

№ 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі

№ 712/13276/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 127/20291/16-ц зроблено висновок, а саме про те, що передбачене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення із відповідача неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, виникло з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів.

Отже, з урахуванням вищевказаних висновків, судом встановлено, що існує виконавчий лист про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісяця на утримання однієї дитини. Виконавчий лист видано на підставі постанови Одеського апеляційного суду Одеської області, отже про існування такого рішення відповідачу достеменно відомо, оскільки воно підлягало перегляду, та стороною відповідача вказане не заперечувалось.

Відповідно розрахунку заборгованості по аліментах встановлено, що відповідачем не було виконано жодного платежу по аліментах, починаючи з дати такого стягнення (06.12.2022 р.) включно місця у якому виконано розрахунок, у зв`язку з чим виникла заборгованість по аліментах 398 064,52 грн.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання судового рішення, яким з нього стягнуто аліменти на утримання дитини.

Наявність дитини від інших стосунків не звільняє відповідача (боржника у виконавчому провадженні) від сплати аліментів. Крім того, суд звертає увагу, що положенням ч. 2 ст. 196 СК України передбачено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Однак, матеріали справи не містять та відповідними належними доказами не підтверджуються обставини, які б вказували на сімейний та майновий стан відповідача та давали можливість визначитись щодо цієї обставини.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження понесених ним витрат на новонароджену дитину, які суд може сприйняти як такі, що є поважною підставою для зменшення розміру пені за несплату аліментів.

Стороною відповідача надано суду виписки з медичних карт за період часу 2023 р. по 2025 р. ОСОБА_7 1957 р.н. та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з цим, на підтвердження того, що вказанні особи є особами з інвалідністю, чи такими, що потребують стороннього догляду та те, що саме ОСОБА_2 утримує їх матеріально, доказів не надано (платіжних доручень, чеків, договору утримання від імені ОСОБА_2 )

Щодо наданих відомостей про виплати по безробіттю ОСОБА_2 у 2025 року у розмірі 8077,12 євро та 2026 році у розмірі 3357,23 євро, то суд, з урахуванням відсутності жодних виплат по аліментах на дитину, розцінює вказаний факт, як ухилення від утримання ним дитини.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на спростування відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.

Під час судового розгляду судом не встановлено поважних причин щодо несплати аліментів, тому суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання від відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що судові рішення повинні містити достатні мотиви, однак це не означає обов`язок суду надавати відповідь на кожний аргумент сторони або надавати додаткові роз`яснення. (рішення у справах Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, Suominen v. Finland від 01.07.2003, Seryavin and Others v. Ukraine від 10.02.2010).

При обчисленні пені потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується.

Таким чином, враховуючи, що сукупний розмір пені за період з 06.12.2022 р. по 01.04.2026 р. складає 2 361 22,62 грн. (надано розрахунок позивачем), в той час як сукупний розмір заборгованості за цей період, на яку нараховувалася пеня, складає 398 064,52 грн. (розрахунок державного виконавця), тому, враховуючи, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 398 064,52 грн. пені.

Зважаючи, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, вважає можливим стягнути розмір неустойки (пені) в сумі 398064,52 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судового збору.

Позовна заява про стягнення неустойки (пені) по аліментах є позовом майнового характеру, ціна позову дорівнює розміру пені 398 064,52 грн.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 року з 01 січня встановлений у розмірі 3328 грн.

Відповідно 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання позовної заяви фізичною особою, що має майновий характер, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, яка складає 398 064,52 грн. але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331, 20 грн. та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 640 грн.

Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, відповідачу слід сплати судовий збір у розмір (3 980,65 грн.* 0,8) 3184,52 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача зазначено про витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

У своїй постанові від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, за відсутності квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку чи іншого платіжного інструменту про перерахування витрат на правничу допомогу, суд відмовляє в цій частині судових витрат з відповідача.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 196 СК України, ст. ст. 76, 77, 89, 141, 206, 211, 247, 263-265, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів та судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, за період з 06.12.2022 року по 01.04.2026 року в розмірі 398 064, 52 (триста дев`яносто вісім тисяч шістдесят чотири) гривні 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 184,52 гривні.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості - 14 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 5, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, відпустки у вересні 2026 р., що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 3-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість - 14 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки - 5 суддів. Станом на 01 вересня 2026 р., у провадженні судді перебуває 1997 справ.

Суддя В.М. Буран