Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №496/4937/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4937/25

Провадження № 3/496/113/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,

за участі секретаря судового засідання – Рогачко О.С.,

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Мамай А.С. в режимі ВКЗ

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в режимі ВКЗ

розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу серії ЕПР 1 № 397204 складеного 20.07.2025 р. гр. ОСОБА_1 20.07.2025 року о 13:15 год. траса М 05 Київ – Одеса 452 км керував транспортним засобом «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, блідість шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога у встановленому законодавством порядку відмовився.

ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.п. 2.5 ПДР України, відповідальність за дане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Мамай А.С. в судовому засіданні заперечував проти протоколу, вважає, що в протоколі невірно вказано ознаки сп`яніння, які не відповідають ознакам визначених в Інструкції, в протоколі невірно вказано час керування особою транспортним засобом, оскільки 13:15 год. ОСОБА_1 не здійснював керування автомобілем, а вже як 15 хвилин був обмежений у русі інспектором, що склав протокол. Також заявив клопотання про виклик інспектора, що складав протокол та свідка події, а саме пасажира транспортного засобу «BMW X5», який є батьком ОСОБА_1 . Адвокат зазначає, що процедура проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння була проведена з порушеннями Інструкції, зазначив про наявність в діях працівника поліції ознак провокації вчинення адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 20.07.2025 р., близько 13:00 год. він керував транспортним засобом, поряд з ним пасажиром був батько - ОСОБА_2 . Рухався з м. Суми до м. Одеси. Проїжджаючи блокпост, був зупинений працівниками поліції, які попросили з`їхати на узбіччя та затриматися, що ним було виконано. Після зупинки до нього підійшов інспектор поліції та повідомив, що його транспортний засіб був зупинений у зв`язку з тим, що у 2022 році щодо нього складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Одразу після цього, інспектор запропонував пройти огляд на стан будь-якого сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 був здивований такими діями та рішенням інспектора, оскільки йому не було відомо про можливість зупинки транспортного засобу виключно з підстав складання протоколу у минулому. Крім того, здивувала сама пропозиція пройти огляд «на будь-яке сп`яніння», оскільки, з поведінки інспектора, було незрозуміло, про який саме огляд ідеться — на алкоголь, наркотичні речовини чи інші стани. ОСОБА_1 запитав у інспектора, якими нормами законодавства передбачені такі вимоги, однак чіткої та зрозумілої відповіді не отримав. Натомість інспектор почав фактично погрожувати, заявивши, що у зв`язку з притягненням його до відповідальності у 2022 році, вони нібито постійно будуть проводити такі огляди доти, доки він не наддасть докази припинення вживання невідомо чого. Після того, як він з батьком почали заперечувати такі дії як незаконні, інспектор безпідставно заявив, що у нього нібито наявна ознака наркотичного сп`яніння — блідість шкірного покриву. Згодом він також зазначив, що у нього нібито розширені зіниці очей, які не реагують на світло, однак жодної перевірки реакції зіниць на світло проведено не було, незважаючи на його наполегливу вимогу здійснити таку перевірку. Після того, як інспектору не вдалося переконати його у законності зупинки транспортного засобу та законності вимоги пройти огляд, інспектор припинив спілкування із ОСОБА_1 та почав спілкуватися з його батьком. При цьому інспектор намагався схилити або змусити ОСОБА_1 відмовитися від проходження медичного огляду, переконуючи, що відмова нібито є для нього більш вигідною, та зазначив, що в суді можна щось вирішити. Він не знаю, що саме інспектор мав на увазі, однак вважає такі дії очевидно незаконними. Надалі інспектор переконував його батька, що існують різні причини відмови від огляду і що нібито це може надати ОСОБА_1 певні переваги під час судового розгляду. Батько ОСОБА_1 не є юристом і під впливом таких переконань сказав працівникам поліції складати протокол, а йому самому порадив відмовитися від проходження огляду. ОСОБА_1 не може погодитися з тим, що його відмова від проходження медичного огляду була добровільною та усвідомленою, а вимога працівників поліції пройти медичний огляд була незаконною, оскільки були відсутні передбачені законом об`єктивні ознаки стану сп`яніння. За таких обставин відмова не може мати правових наслідків. Під час спілкування інспектори фактично сформували хибне переконання, що відмова від проходження огляду є правильним та безпечнішим варіантом поведінки. У зв`язку з цим його рішення було прийняте неусвідомлено та під впливом неправдивих і оманливих пояснень.

ОСОБА_3 в удовому засіданні пояснив, що є особою відповідальною за складання протоколу. На стаціонарному посту завжди великий потік транспортних засобів. Після зупинки транспортного засобу точний час його зупинки не був зафіксований, а був орієнтовним. На портативних відеореєстраторах є передзапис на 5–10 хвилин, тому точний час зафіксувати неможливо. Згідно з ч. 1 п. 7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», транспортний засіб зупиняється у випадку, якщо уповноважений орган влади встановив обмеження у праві руху на певній ділянці дороги. Таке обмеження встановлено постановою Кабінету Міністрів №1456, і на стаціонарному посту було зазначено, що на цій ділянці розташований блокпост. На даний момент не пам`ятає, яку саме причину зупинки транспортного засобу зазначив. Можливо, це сталося тому, що в базі — інформаційному порталі Національної поліції — було зазначено, що протокол складався за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Коли перевіряєш вкладку щодо наявності судових рішень по справі, можливо, просто було зазначено, що вже складалося судове рішення про притягнення водія до адміністративної відповідальності. Якщо особа раніше притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після закінчення строку адміністративної відповідальності вона повинна повторно скласти іспит для отримання водійського посвідчення. Тому він перевірив наявність посвідчення. Далі запропонував пройти огляд. Спочатку водій ухилявся та запитував, чому саме, повинен пройти. Після спілкування з водієм та його батьком особа відмовилася, про що було повідомлено наслідки відмови відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Запропонував водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки виявив у нього ознаки такого стану. Згідно з пунктом правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного або наркотичного сп`яніння та вплив інших лікарських препаратів. Жодного умислу відправляти особу на огляд на стан наркотичного сп`яніння чи інший стан лише через те, що раніше на нього складався протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у нього не було. Була наявна фактична підстава: у водія спостерігалися ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема блідість шкірного покриву обличчя та зіниці, які не реагували на світло. Особа перебувала в транспортному засобі, при цьому на вулиці було світло. Коли водій повертав голову в салон до батька або навіть просто моргав, одразу було видно, що зіниці не реагують на світло. Батько особи повідомив, що йому відомо про вживання сином речовин.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в напередодні вони з сином проїхали більше 1 000 км., їхали з Сумської області в Одесу. Було спекотно та він погано себе почував, за кермом знаходився син. Після зупинки транспортного засобу на блок посту, інспектор запропонував пройти його сину огляд в медичному закладі на становлення наявності наркотичних речовин. Підставою складання протоколу став факт притягнення його сина до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у 2022 році. Згодом інспектор повідомив ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, проте такого він не помічав у сина. Також, інспектор не здійснив перевірку зіниць у сина, а лише вказав на таку ознаку. Сам батько вирішив, що слід відмовитись від проходження огляду його сином.

Постановою суду від 04.12.2025 року було відмовлено у клопотанні про направлення матеріалів протоколу на дооформлення.

Суддя, вивчивши матеріали справи,відеозапис, заслухавши захисника, допитавши інспектора, дослідивши докази, прийшов до наступного висновку.

При розгляді справ про адміністративне правопорушення суд керується крім національного законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.

Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).

Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

З наведеного вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Системний аналіз ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає три склади об`єктивної сторони правопорушення, які полягають у:

1. керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

2. передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3. відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі -Інструкція). Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп`яніння.

Враховуючи положення п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.2 Інструкції - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

До ознак наркотичного сп`яніння, відповідно п. 4 розділу І Інструкції № 1452 відноситься:

-наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів; -порушення мови; -виражене тремтіння пальців рук; -різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; -поведінка, що не відповідає обстановці, крім запаху алкоголю з порожнини рота);

-звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

-сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

-почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу 2 Інструкції - у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З наведено свідчить, що огляду на стан наркотичного сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, та вказане встановлюється на місці зупинки поліцейським згідно ознак, визначених Інструкцією та в порядку ст. 266 КУпАП з використанням технічних засобів фіксується або залученням свідків.

На відеозаписі встановлено, що ОСОБА_1 було законно зупинено на блок посту. Після перевірки документів, поліцейським було встановлено обставини наявності у ОСОБА_1 притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вказав правник поліції, підставою складання минулого протоколу стало наявність висновку про наркотичне сп`яніння (наявність канабіноїдів) особи, та судом його було притягнуто до відповідальності, отже працівник поліції вважав за необхідне пройти ОСОБА_1 перевірки і в даному випадку також. Працівник поліції стверджував, що у разі виявлення наркотичного сп`яніння в минулий раз, то такий випадок повториться.

Після заперечення ОСОБА_1 проти проходження ним огляду, оскільки він немає ознак наркотичного сп`яніння, правник поліції зазначив, що є ознаки наркотичного сп`яніння, а саме звуженні зіниці. Згодом назвав другу ознаку, а саме неприродна блідість обличчя.

Отже, з дослідженого відеозапису встановлено, що поведінка водія не вказує на наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, а таку обставину інспектор повідомляє тільки через певний час спілкування і має ознаки упередженого ставлення до водія.

Так, відповідно до п.2 Інструкції - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, проте в даному випадку підставою для проходження огляду стало наявність у особи притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості провокації з боку правоохоронних органів. Зокрема, у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви» та «Баннікова проти Росії» Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності розмежування допустимого виявлення та фіксації правопорушення від створення правоохоронними органами умов, які спонукають особу до його вчинення або формування штучної доказової ситуації.

У даній справі суд бере до уваги не лише факт висунення працівником поліції вимоги пройти огляд, а й передумови та обставини, за яких така вимога була заявлена, послідовність дій працівників поліції, зміст зафіксованих на відеозаписах розмов та подальше оформлення матеріалів відносно ОСОБА_1 .

На переконання суду, сукупність цих обставин свідчить про створення працівником поліції ситуації, спрямованої на отримання формальної підстави для подальшого проходження ОСОБА_1 огляду, та відповідно отримання відмови від проходження огляду, як підстава для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В справі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, а не лише протоколом.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284, 285 КУпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Суддя В.М. Буран