Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №759/18301/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18301/25

пр. № 2/759/1778/26

28 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Сеньковець К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого під час шлюбу особистою власністю одного з подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просить: - визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки Nissan, моделі Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ;- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 автомобіля марки Nissan, моделі Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , у розмірі 378 164,54 грн.

Позов мотивований тим, що 19 липня 2022 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що 19 липня 2022 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що було складено актовий запис № 688. Протягом останніх років стосунки між подружжям погіршилися, починаючи з 11 липня 2025 року вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть та мають окремий бюджет. 23 липня 2024 року Відповідачем було зареєстровано транспортний засіб, а саме автомобіль марки Nissan, моделі Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Згідно з відомостями сайту auto.ria.com середня ціна за рік аналогічного авто становить 18 257 доларів США. Позивач бажає скористатися своїм правом грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, а тому звернулась до суду із вказаним позовом.

Також, 31.10.2025 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяу до ОСОБА_1 , в якому просить суд: визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль Nissan Murano, 2020 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 .

В обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог зазначає, що так в період шлюбу, а саме 23 липня 2024 року ОСОБА_2 придбав за особисті кошти в розмірі 800 000 грн. транспортний засіб Nissan Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 . На час придбання автомобіля спільних коштів у позивача та відповідача на купівлю автомобіля не було, а джерелом походження грошових коштів і підстав набуття права власності на спірний автомобіль є грошові кошти отриманні від продажу автомобіля, який належав позивачу за зустрічним позовом особисто та отримання особистих грошових коштів за договором, наданих у позику ще до укладення шлюбу. Раніше, ОСОБА_2 у період з 03.10.2003 р. по 18.05.2018 р. перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві, про що зроблено а/з №1464. Вказаний шлюб розірвано Рішенням Святошинського районного суду міста Києва № 759/18671/17 від 18.05.2018 р. У період вказаного шлюбу відповідачем було набуто у власність спільне майно, зокрема, за договором купівлі-продажу автомобіля № 894/07 від 23 січня 2007 року придбаний автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0 АТ, типу легковий універсал, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 за ціною 216771 грн. В подальшому, Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2019 р. у справі № 759/9254/18 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами якої визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0 АТ державний реєстраційний номер НОМЕР_5 . Крім цього, за умовами Даної Мирової угоди також було здійснено розподіл іншого спільно нажитого майна, за якими за ОСОБА_3 було визнано право особистої приватної власності на майно, загальна вартість якого є істотно більшою, ніж майно, визнане за ОСОБА_2 . Відступ від ідеальних часток і підписання даної мирової угоди було здійснено у зв`язку з домовленістю між сторонами і залишення ОСОБА_2 значних грошових коштів, як компенсації різниці вартості майна. В подальшому, 01 серпня 2021 року ОСОБА_2 позичив у борг ОСОБА_4 особисті грошові кошти в сумі 600 000 грн. із обов`язком повернення до 01 серпня 2024 року. Отримавши у липні 2024 року повідомлення від ОСОБА_4 про намір повернення боргу, ОСОБА_2 вирішив продати свій старий автомобіль та придбати новий автомобіль. 23 липня 2024 року ОСОБА_4 повернув ОСОБА_2 600 000 грн., що підтверджується розпискою від 23.07.2024 р. Також, 23 липня 2024 року ОСОБА_2 продав належний йому на праві особистої приватної власності автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0 АТ за 240 000 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8045 2024 4776997 від 23 липня 2024 року (копія додається). Таким чином, маючи загалом суму 840 000,00 грн. особистих коштів, ОСОБА_2 в той же день 23.07.2024 р. придбав автомобіль Nissan Murano, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за 800 000 грн. Вважає, що вказані обставини беззаперечно свідчать про те, що, спірний автомобіль набутий у власність виключно за рахунок коштів, належних відповідачу за основним позовом особисто.

Ухвалою суду від 22.08.2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року у справі здійснено перехід до розгляду справи за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та закрито підготовче судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 за основним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом просив основний позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, а в зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 за основним позовом та представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечував проти задоволення основного позову, просив задовольнити зустрічний позов з підстав зазначених у ньому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що відповідач ОСОБА_2 є його родичем, а ОСОБА_1 просто знайома. Вказав, що йому позичив кошти на ремонт будинку ОСОБА_2 , вказані кошти свідок почав повертати, як пішов на військову службу.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Так, сторонами не заперечується, що 19 липня 2022 року було укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що 19 липня 2022 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що було складено актовий запис № 688.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2025 року у справі №759/17579/25 шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування в шлюбі, було придбано майно, а саме автомобіль марки Nissan, моделі Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 вартістю 800000,00 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8045 2024 4777082 від 23 липня 2024 року, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23.07.2024 р. належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно з відомостями сайту auto.ria.com середня ціна за рік аналогічного авто становить 18 257 доларів США.

Відповідач за основним позовом у період з 03.10.2003 р. по 18.05.2018 р. перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві, про що зроблено а/з №1464, який розірвано Рішенням Святошинського районного суду міста Києва № 759/18671/17 від 18.05.2018 р.

У період вказаного шлюбу відповідачем було набуто у власність спільне майно, зокрема, за договором купівлі-продажу автомобіля № 894/07 від 23 січня 2007 року придбаний автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0 АТ, типу легковий універсал, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер транспортного засобу J

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2019 р. у справі № 759/9254/18 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами якої визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0 АТ державний реєстраційний номер НОМЕР_5 НОМЕР_11 за ціною 216771 грн.

01 серпня 2021 року ОСОБА_2 позичив у борг ОСОБА_4 особисті грошові кошти в сумі 600 000 грн. із обов`язком повернення до 01 серпня 2024 року, що підтверджується письмовою розпискою від 01.08.2021 р., які були повернуті 23 липня 2024 року ОСОБА_4 повернув ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою від 23.07.2024 р.

23 липня 2024 року ОСОБА_2 продав належний йому на праві особистої приватної власності автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0 АТ за 240 000 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8045 2024 4776997 від 23 липня 2024 року.

В підтвердження зустрічних позовних відповідач зазначає, що у сторін по справі на той час не було необхідних спільних грошових коштів для придбання спірного автомобіля, а лише ряд невиконаних боргових зобов`язань за банківськими споживчими кредитами, в підтвердження цього надає ряд договорів.

Відповідно до виписки по руху коштів по картці від 01.10.2024 року клієнта ОСОБА_2 , особовий рахунок НОМЕР_7 в АТ «Універсал Банк», з 01.07.2024 по 01.10.2024 року надійшло 1 235 611,00 грн.

Відповідно до реєстру вихідних документів АТ «Укрсиббанк» на рахунок ФОП ОСОБА_2 надійшло 2 196 634,80 грн.

Згідно з банківськими виписками АТ «Укрсиббанк» оборот коштів ОСОБА_1 складав 1 011 198,12 грн за період з 01.01.2024 по 01.08.2024 та 364 285,94 грн. за період з 01.07.2024 по 01.10.2024.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерело/суми нарахованого податку та військового збору за переіод з серпня 2018 року по серпень 2021 року, суму доходів ОСОБА_2 : за 3 квартал 2018 року - 13500,00 грн. та 4500,00 грн., 4 квартал 2018 року - 13500,00 грн. та 13500,00 грн., за 1 квартал 2019 - 16500,00 грн., за 2 квартал 2019 рок у- 4500,00 грн. та 16500,00 грн., за 3 квартал 2019 року - 16500,00 грн., за 4 квартал 2019 року- 16500,00 грн., за 1 квартал 2020 року - 16500,00 грн., за 2 квартал 2020 року - 16500,00 грн., за 3 квартал 2020 року - 16500,00 грн., за 4 квартал 2020 року - 16500,00 грн., за січень 2021 року - 6500,00 грн., за лютий 2021 року - 6500,00 грн., за березень 2021 року - 6500,00 грн., за квітень 2021 року - 6500,00 грн., за травень 2021 року - 6500,00 грн., за червень 2021 року - 6500,00 грн. та 3500,00 грн., за липень 2021 року - 6500,00 грн., за серпень 2021 року - 6500,00 грн.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Стаття 65 СК України регламентує право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ст. 68 СК України)

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст.69 СК України.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Згідно з вимогами ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Обставин, вказаних у ст. 57 СК України, щодо придбання майна суду не надано, не підтверджено.

Вимогами ст. 71 СК України передбачено, зокрема, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВП ВС у справі №209/3085/20 від 08.02.2022 констатовано, що частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач. Також, за змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Згідно з п. 27 постанови ВП ВС від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Враховуючи подані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом та вважає, що слід визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки Nissan, моделі Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_8 стягнути з ОСОБА_2 компенсацію 1/2 вартості у розмірі 378164, 54 грн. (на користь ОСОБА_1 замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на зазначений автомобіль.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом слід зазначити наступне.

Як підставу позовних вимог за зустрічним позовом суду надано розписки від 01.08.2021 та 23.07.2024 року про те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 кошти в сумі 600000,00 грн., які надані були останньому в борг відповідно до розписки від 01.08.2021 року.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, позивач за зустрічним позовом вказує наступні обставини підтвердження позовних вимог. спірний автомобіль хоч і був сторонами придбаний фактично під час перебування у шлюбі, однак насправді він є особистою власністю позивача, оскільки кошти на його придбання були отримані від продажу авто придбаного під час попереднього шлюбу та повернення боргу за договором позики. Таким чином, спірний автомобіль хоча і був придбаний позивачем під час перебування його у шлюбі із відповідачем, однак він був придбаний за особисті кошти позивача за зустрічним, а тому даний автомобіль є особистою власністю ОСОБА_2 .

Поряд з цим, подані суду розписки свідчать про виникнення позикових відносин у сторін і виникнення у таких боргових зобов`язань за такими, а не про придбання у особисту власність транспортного засобу за особисті кошти.

Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

КЦС ВС у постанові від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) зазначив, що придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд вважає, що в процесі розгляду справи не було доведено «поза розумним сумнівом» того, що саме кошти, отримані позивачем за зутрічним позовом від продажу автомобіля та повернення борг, були спрямовані на придбання спірного авто.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що сторонами не доведено обставини, необхідні для спростування презумпції спільності права власності подружжя на автомобіль.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України, зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що первісний позов задоволено, керуючись положенням статті 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 7563, 29 грн. сплаченого судового збору.

Оскільки в задоволенні зустрічного позову відмовлено, то судовий збір, який був сплачений відповідачем ОСОБА_2 відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки Nissan, моделі Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за 1/2 частини автомобіля марки Nissan, моделі Murano, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , у розмірі 378 164 (триста сімдесят вісім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 7563, 29 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого під час шлюбу особистою власністю одного з подружжя.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда