Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №759/15449/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/15449/25

пр. № 2/759/1356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути із відповідача пеню за прострочення по сплаті аліментів за період з квітня 2021 року по травень 2025 року у розмірі 169 225,95 грн., які стягуються на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, позивач просить відстрочити сплату нею судового збору, враховуючи, що відповідач тривалий час не сплачує аліменти.

Дану позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 07.06.2008 між сторонами укладено шлюб. Під час шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2012 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням суду від 22.05.2013 задоволено позов про стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання спільної доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. 00 коп., починаючи з 27.02.2013 і до досягнення дитиною повноліття.

08.07.2013 позивач отримала виконавчий лист, який скерувала для виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації проживання відповідача.

У свою чергу, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №759/14910/20 змінено розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача - ухвалено стягнути аліменти на утримання доньки у розмірі частини усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, раніше скерований до виконання виконавчий лист відкликала.

Виконавчий лист, виданий за результатами ухвалення рішення від 28.01.2021, було скеровано для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації проживання відповідача. Виконавцем відкрито виконавче провадження №65294823. Із розрахунку заборгованості по аліментам від 10.06.2025 вбачається, що загальна сума заборгованості у період з квітня 2021 року по 31.05.2025 становить 167 312 грн. 25 коп.

Також позивачем самостійно проведено розрахунок пені та встановлено, що остання підлягає сплаті із відповідача у розмірі 169 225 грн. 95 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 18.07.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судом на виконання вимог ухвали про відкриття провадження було скеровано сторонам копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу додатково копію позовної заяви із долученими документами, які останній не отримав у зв`язку із відсутністю за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У свою чергу, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення поштового відправлення, здійсненого судом, з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

Судом встановлено, що скероване відповідачу поштове відправлення повернулося неотриманим 09.09.2025 року. Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ОСОБА_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованості утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасної виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Це пов`язано з тим, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 ЦК України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується. У зв`язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певну суму заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

У ході розгляду справи встановлено, що 07.06.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва зроблено актовий запис №3311 (т. 1 а.с. 12).

Шлюб між сторонами рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2012 розірвано.

У свою чергу, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.05.2013 у справі №759/3113/13-ц задоволено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 1 500 грн. 00 коп., починаючи з 27.02.2013 і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 15-16).

Водночас, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №759/14910/20 збільшено розмір аліментів на утримання дитини. Так, судом ухвалено стягнути із відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі частини усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 17-20).

Як вбачається із довідки Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України №52175/2222-34 від 10.06.2025, позивач ОСОБА_1 не отримувала аліменти у період з 01.09.2021 по 31.05.2025 на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 06.04.2021 у справі №759/14910/20 (т. 1 а.с. 21).

Також позивачем надано суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 10.06.2025, який складає 167 312 грн. 25 коп. (т. 1 а.с. 22).

Також позивачем долучено до позовної заяви розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, який позивач визначає у розмірі 169 225 грн. 95 коп. (т. 1 а.с. 23-35).

Порядок стягнення аліментів визначається ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, ст. 196 СК України, є спеціальною статтею зі стягнення пені і таке стягнення не слід ототожнювати із загальними статтями ЦК України щодо стягнення пені передбаченою ст. 549 цього кодексу.

Як зазначено у ч. 1 ст. 196 СК України, неустойка може бути стягнута з того, хто винен у простроченні сплати аліментів. За аналогією з цивільним законодавством, у цьому разі слід виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладено тягар доказування протилежного.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача виникла внаслідок наявності вини останнього, а тому з нього слід стягнути пеню. Водночас, суд не може погодитися із такими твердженнями, оскільки позивачем не надано суду беззаперечних доказів обізнаності відповідача про наявність у нього обов`язку за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . Жодних доказів, які б підтверджували обізнаність відповідача із рішенням суду про стягнення із нього аліментів та відкриття виконавчого провадження суду не надано.

Обидва судові рішення, якими стягнуто із відповідача аліменти на утримання спільної дитини, ухвалені заочно. Більше того, як вбачається судом із витребуваної із архіву Святошинського районного суду м. Києва судової справи №759/14910/20, ухвала про відкриття провадження не була скерована відповідачу, повістка про виклик була скерована останньому на неправильну адресу - АДРЕСА_3 , у той час як дійсним місцем реєстрації проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_4 . Як вбачається із матеріалів справи, копія заочного рішення була скерована відповідачу ОСОБА_2 також на неправильну адресу, що позбавляло останнього можливості своєчасно та у належний спосіб отримати інформацію про породження у нього обов`язку виконання рішення суду і сплати аліментів.

Позивачем також не надано доказів про процесуальні дії державного виконавця щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, що долученими до позову документами не підтверджуються твердження позивача про наявність у відповідача умислу на несплату аліментів за рішенням суду, суд доходить висновку про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не внаслідок вини відповідача, що позбавляє суд можливості піддати останнього негативним наслідкам у вигляді стягнення із нього пені за прострочення сплати аліментів. При цьому, суд звертає увагу, що пеня за прострочення сплати аліментів не може стягнута автоматично за відсутності доказів встановленої вини особи.

Враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Щодо заявленого позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору суд звертає увагу на положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Враховуючи, що предметом даного позову є саме стягнення із відповідача ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів, суд роз`яснює, що позивач ОСОБА_1 є такою, яка звільнена від сплати судового збору за подачу даного позову.

На підставі викладеного, керуючись п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 255, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-355 ЦПК України, ст. 196 СК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами зад правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова