Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №752/8364/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8364/26

Провадження № 2/752/9676/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

у березні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 1006936 від 25.06.2019 року в загальному розмірі 12 424,00 грн, понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн і на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що 25.06.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1006936 відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 4 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі, на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідач не виконав умови Кредитного договору.

11.09.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № ККАУ-11092020, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1006936 від 25.06.2019 року.

На підставі викладеного та, враховуючи, що термін повернення кредиту настав, однак заборгованість в розмірі 12 424,00 грн, з яких 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8 424,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, відповідачем не погашена, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 22.04.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у АТ «ОТП Банк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 .

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.06.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 1006936 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Згідно з умовами вказаного Договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. Строк кредиту 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,80 % за кожен день користування позикою (п.п. 1.1., 1.2., 1.3.2. Договору).

Відповідно до листа ТОВ «Вей Фор Пей» вих. № 6543-ВП від 02.02.2026 року, на підставі укладеного договору на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.2017 року з ТОВ «Авентус Україна» перерахувало 25.06.2019 року 4 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції 2484989.

Факт перерахування коштів 25.06.2019 року на банківську картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в розмірі 4 000,00 грн. підтверджується також інформацією АТ «ОТП Банк» вих. № 68-323-23/10270-БТ від 25.06.2026 року, що надійшла на виконання ухвали суду від 22.04.2026 року про витребування доказів.

11.09.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № ККАУ-11092020.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитним договорами вказаними у реєстрі боржників.

Пунктом 6.2.3. Договору відступлення права вимоги передбачає, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.

З витягу Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 року вбачається, що ТОВ ФК «Кредит капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , номер договору 1006936, дата укладення договору 25.06.2019 року, заборгованість 12 424,00 грн, кількість днів прострочення 191.

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру боржників від 11.09.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит капітал» підписали акт про те, що згідно з вимогами п. 8.3. договору відступлення права вимоги кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 11.09.2020 року, складений згідно з формою.

Платіжним дорученням № 19683 від 11.09.2020 року підтверджено, що ТОВ «ФК «Кредит капітал» здійснило перерахування грошових коштів ТОВ «Авентус Україна» у розмірі 1 066 538,91 грн на виконання умов вказаного Договору про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач надав суду належні докази на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 цього ж Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 року в справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Відповідач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна», надав свої персональні дані, номер телефону, електронну пошту.

Відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором 225777, який 25.06.2019 року відправлено на належний йому мобільний номер телефону НОМЕР_3 , що підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Отже, доведеним є факт укладення відповідачем Кредитного договору та відповідно й узгодження всіх умов кредитування.

Відповідач не надав доказів виконання зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості, а тому вимоги позивача про стягнення з нього заборгованості за Кредитним договором обґрунтовані.

Згідно з розрахунком суми заборгованості, наданим позивачем, вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 12 424,00 грн, з яких 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8 424,00 грн - заборгованість за сумою відсотків.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд вказує, що згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за умовами якого адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах договору, Акт наданих послуг № 369 від 09.03.2026 року, де вказана загальна вартість юридичних послуг 8 000,00 грн та Детальний опис наданих послуг до Акта № 369 від 09.03.2025 року за Договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, де вказані найменування послуг та кількість витрачених годин: усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення та подання позовної заяви, всього 6 год 30 хв.

Разом із тим, на думку суду, розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною позивача в загальному розмірі 8 000,00 грн із затратою 6 год 30 хв, є не співмірним із складністю справи, не відповідає критерію розумної, в зв`язку із чим, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на справу цієї категорії, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3 000,00 грн за рахунок відповідача.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва в суді.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 1006936 від 25.06.2019 року в загальному розмірі 12 424,00 грн (дванадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко