Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №334/288/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.09.2026 Справа № 334/288/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/288/26 Головуючий у 1- інстанції Телегуз С.М.

Провадження № 22-ц/807/1812/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Мінгазова Р.В.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізька міська рада, Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк Ірина Іванівна, про встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Леліков С.О. в інтересах ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: Запорізька міська рада, Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І.

В обґрунтування заяви посилалися на те, що спадкоємець ОСОБА_1 з метою спадкування після померлого рідного дядьки має необхідність в судовому порядку підтвердити факт спільного проживання за однією адресою на час відкриття спадщини. Об`єктом спадкування та місцем мешкання ОСОБА_1 та інших членів сім`ї була квартира по АДРЕСА_1 . Вказана квартира на підставі свідоцтва про право на житло № НОМЕР_1 , виданого 05.02.2007 року Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради, належала в рівних долях на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 - бабуся заявника, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 - батько заявника, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 - дідусь заявника, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 - дядько заявника, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зважаючи, що всі вказані особи були зареєстровані за однією адресою у квартирі по АДРЕСА_1 , відповідно вони були спадкоємцями одне одного.

Після смерті батька ОСОБА_3 , заявник, якому на той час було 15 років, прийняв спадщину як спадкоємець першої черги разом з дідусем ОСОБА_4 (батьком померлого батька заявника) в розмірі частини від спадкового майна (1/4 частини квартири), що складає 1/8 частину цілої квартири. Разом з тим свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом після померлого батька він не оформлював.

У шлюбі ОСОБА_3 на день смерті не перебував. Заявник є єдиною дитиною ОСОБА_3 . Після смерті дідуся, єдиним спадкоємцем першої черги залишився дядько заявника ОСОБА_5 . Після смерті дядька заявник звернувся до приватного нотаріуса з метою спадкування після дядька за п`ятою чергою спадкування. При цьому у дядьки ОСОБА_5 не було ані дружини, ані власних дітей. Жодних спадкоємців крім заявника до п`ятої черги в даній сім`ї немає. Приватним нотаріусом було заведено спадкову справу, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 було відмовлено у зв`язку з тим, що заявник був зареєстрований окремо від спадкодавця, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, заявник фактично мешкав разом з батьком (до його смерті) та дядьком в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, на час відкриття спадщини заявник був власником 1/8 частини квартири, в якій був зареєстрований дядько, що крім іншого, наділяло його правом користування квартирою.

Доказами, що підтверджують факт спільного проживання є акти про фактичне проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та про фактичне не проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також довідки, складені уповноваженими представниками ОСББ.

В даному випадку спори з приводу спадкування відсутні.

Просили встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати, ухвалили по справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що подані позивачем докази та показання свідків дають змогу дійти висновку про те, що ОСОБА_7 мав необхідність та проживав фактично за адресою: квартира АДРЕСА_3 , в якій також проживав та був зареєстрований дядько ОСОБА_5 . Жодних документальних доводів зворотного представником Запорізької міської ради суду подано не було, заперечення зводилися до опису певних подій, які видавалися за дивні, проте які не впливали на те, що неповнолітній ОСОБА_7 проживав разом з членами сім`ї в квартирі на яку, крім іншого, мав право часткової власності.

15 липня 2026 року від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили рішення залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає повною мірою.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.

Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи без задоволення заяву про встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав переконливих доказів, які б однозначно свідчили про постійне спільне його проживання з рідним дядьком на момент відкриття спадщини, тому відсутні підстави для задоволення його заяви.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Запоріжжя народився заявник - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 05.05.2023 року та копією довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №124367-2019 від 13.03.2019 року.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 09.02.2006 року та копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00054851518 від 19.11.2025 року батьками заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00054851403 від 19.11.2025 року батьки заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрували шлюб 25.09.2004 року, шлюб розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2019 року у справі №334/5064/18.

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00054851644 від 19.11.2025 року батько заявника ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 06.08.2020 року батько заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00054851317 від 19.11.2025 року причина смерті батька заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є Т40.6 «Гостре отруєння неуточненими наркотиками», відомості про заявника - ОСОБА_9 .

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00054851270 від 19.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_13 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Згідно копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 12.11.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00054851132 від 19.11.2025 року причина смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є Т40.6 «Гостре отруєння неуточненими наркотиками», відомості про заявника - ОСОБА_10 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у шлюбі не перебував, дітей не мав, що підтверджується копією Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану №00054851188 від 19.11.2025 року та копією Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану №00054851233 від 19.11.2025 року.

Згідно копії довідки Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 20.11.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_5 в період з 19.05.1998 року по 11.01.2025 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), разом з ним на день смерті зареєстровані особи відсутні.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 06.09.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00054851765 від 19.11.2025 року причина смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є R99 «Причина смерті не встановлена через гнилісні зміни», відомості про заявника - ОСОБА_11 .

Згідно копії довідки Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 20.11.2025 року ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 07.04.1982 року по 06.09.2023 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_15 ).

Згідно копії довідки Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 01.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_4 в період з 07.04.1982 року по ІНФОРМАЦІЯ_15 (помер, дата актового запису 06.09.2023 року), разом з ним на день смерті був зареєстрований ОСОБА_5 .

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00054851843 від 19.11.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті «Хронічна ішемічна хвороба серця», відомості про заявника - ОСОБА_12 .

За життя ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належала на праві спільної часткової власності (частки по 1/4) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 12.04.2007 року, номер запису №37212 в книзі №255, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 05.02.2007 року та копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №449892470 від 30.10.2025 року.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчено 24.03.2020 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Соха О.Б., яким на випадок своєї смерті всі належні йому на праві власності 2/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 .

Також, за життя ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчено 22.04.2021 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., яким на випадок своєї смерті всі його права та обов`язки, все його майно, де б воно не перебувало та з чого б воно не складалось, а також все те, що буде йому належати та на що він матиме право на день його смерті, заповів ОСОБА_5 .

14.11.2025 року до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. звернувся заявник ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини за законом після рідного дядька ОСОБА_5 на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , прохав видати йому свідоцтво про право на спадщину.

14.11.2025 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. заведено спадкову справу №269/2025 після померлого ОСОБА_5 , номер у спадковому реєстрі 74873226.

24.12.2025 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на день його смерті ОСОБА_1 був зареєстрований окремо від спадкодавця та не подав заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст.1270 ЦК України.

На підтвердження факту постійного проживання разом з дядьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини заявником надано:

- копію акту про фактичне не проживання особи за адресою реєстрації від 29.12.2025 року, затвердженого Головою правління ОСББ «Стандарт Плюс» ОСОБА_23, згідно якого ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 , починаючи з 2019 року, що підтверджують ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , підписи яких затверджено Головою правління ОСББ «Співдружність 71» ОСОБА_15;

- копію довідки №26/12/25-01 про проживаючих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.12.2025 року, виданої Головою правління ОСББ «Співдружність 71» ОСОБА_15 , згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але не проживає з 01.01.2019 року;

- копію акту про фактичне проживання особи без реєстрації від 29.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 в період з 2019 року по 2025 рік, що підтверджують ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , підписи яких затверджено Головою правління ОСББ «Співдружність 71» ОСОБА_15;

- копію довідки від 29.12.2025 року, виданою Головою правління ОСББ «Стандарт Плюс» ОСОБА_23 про те, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.01.2019 року, разом з ним за цією адресою мешкали: 1) батько ОСОБА_18 ; 2) бабуся ОСОБА_19 ; 3) дід ОСОБА_20 ; 4) дядько ОСОБА_21 ;

- письмові пояснення ОСОБА_8 від 24.02.2026 року, яка пояснила, що з 1986 року постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 є її рідним сином, при цьому місце його реєстрації збігається з її, тривалий час син не мешкав з нею, а мешкав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком та його родичами. З батьком сина відносини вона не підтримувала тривалий час. В цій квартирі мешкали бабуся ОСОБА_2 , померла в 2019 році, дідусь ОСОБА_4 , помер в 2023 році, батько ОСОБА_3 , помер в 2020 році, і рідний дядько ОСОБА_5 , помер в 2025 році. З початку 2019 року, син проживав постійно у вказаній квартирі, де мешкає й досі вже самостійно. Їй відомо, що квартира належала родичам сина в рівних частках за приватизацією, також відомо, що син після смерті батька успадкував 1/8 частину квартири;

- письмові пояснення ОСОБА_16 від 24.02.2026 року, яка пояснила, що з 2008 року постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Тривалий час підтримувала стосунки з членами сім`ї ОСОБА_22 , які мешкали квартирі АДРЕСА_5 . ОСОБА_1 є наймолодшим у сім`ї. Крім нього, в цій квартирі мешкали його бабуся ОСОБА_2 , померла в 2019 році, дідусь ОСОБА_4 , помер в 2023 році, батько ОСОБА_3 , помер в 2020 році, і рідний дядько ОСОБА_5 , помер в 2025 році. 3 2019 року ОСОБА_1 постійно мешкає у цій квартирі і на даний час також.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються судом у окремому провадженні, яке належить до непозовного цивільного судочинства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положеннями ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18).

Таким чином, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №442/1904/20(провадження № 61-7816св21) зазначено, що під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також: можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Отже, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши покази, допитаних в суді першої інстанції, свідків, заперечення заінтересованих осіб та вищенаведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, у зв`язку з чим, підлягає застосуванню частина четверта статті 315 ЦПК України, відповідно до якої суддя залишає заяву без розгляду якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи.

На думку колегії суддів скаржнику необхідно звернутися до суду в порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності, в якому доводити, у тому числі, факт проживання з дядьком на момент його смерті.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, з ухваленням нової постанови про залишення заяви без розгляду, оскільки з матеріалів справи вбачається спір про право.

Керуючись ст.ст. 259, 353, 367-369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2026 року скасувати, ухвалити постанову наступного змісту.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізька міська рада, Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк Ірина Іванівна, про встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді: